Запорозький дуб живе і житиме - — Письменницький портал

Запорозький дуб живе і житиме -

Опубліковано: 19 серпня 2011

його козацькі внуки бережуть

ОБЕРЕГИ ДУХОВНОСТІ

Пилип ЮРИК

24 серпня, у День Незалежності України, історико-культурному комплексу «Запорозький дуб» виповнюється 10 років. Нині сюди не соромно привести зарубіжних туристів – усе прибрано, на території – жодного папірця, недопалка. І тільки засідланий кінь сумує – чекає козака-вершника.

На знімку: Підростають дубочки-синочки

А було колись, а було...

Президент Всеукраїнської федерації «Спас» - Олександр Притула згадує, як понад три роки тому його підлеглим довірили опікуватися комплексом. Тоді тут був звичайний смітник. Лише паперу, пластикових пляшок та іншого мотлоху вивезли звідси аж п’ять вантажівок. І не дивно: часто мешканці прилеглих садиб навіть через огорожу кидали сюди непотріб. А за парканом побіля річки навіть влаштували звалище.

- Найболючіше було бачити тут десятки використаних шприців, - каже Олександр. - Наркоділки й наркомани влаштували на комплексі притон. Жертвами таких «розваг», звичайно, ставали молоді люди, наше майбутнє.

Спасівці взялися за справу, працювали, як завжди, не покладаючи рук – усе очистили, довели до ладу. Нині співпрацюють з місцевою молоддю, яка хоче, щоб Верхня Хортиця була чистою. Разом прибирають балку Партизанку, вулиці, біля запорозького дуба. На території комплексу ніхто тепер не смітить. Недопалків також немає - курити тут суворо заборонено.

У перші дні, коли спасівці взяли дуб під опіку, «металісти» поцупили стальні ворота. Хлопці їх швидко знайшли. Намагалися хапуги також викрасти металевого осідланого коня, але не вдалося – охорона вчасно виявила крадіїв. У церкві, в роки безладдя, вкрали весь іконостас. Разом із міліцією спасівці потім знайшли його в одному із сіл Запорізького району.

Територія комплексу відкрита для відвідувачів із шостої ранку до 22-ї години, потім ворота й хвіртки зачиняються.

Підростають синочки-дубочки

Біля дуба висадили спасівці вже вісім дубочків-синочків із його жолудів. Цього року прийнялося сім. Тому восени тут висадять ритуально ще один. Наступного року, за рекомендацією вчених, створять живу огорожу – насадять декоративні кущі між дубочками.

Декоративним кованим тином огороджена піраміда на місці колишньої криниці. Біля неї на камені – напис: «Це – символ єднання й зцілення сердець, символ порозуміння, добра, правди, совісті та любові. Зупинися, прислухайся до свого серця». На іншому боці каменя – праглаголицею: «Збережемо край свій звичаєм». Спасівці вважають піраміду думним місцем, де люди можуть відійти від загалу, усамітнитися, посидіти, подивитися на дуб, подумати, відпочити.

Працює на комплексі музей-крамниця. Беруть сюди на показ і на продаж тільки роботи майстрів. Тобто, недосконалих творінь тут не буває. Турист може придбати справжні мистецькі речі. Постійно діють виставки. Цього року експонувалися роботи заслуженої вчительки України Валентини Харлової на тему «Козак Мамай на Запоріжжі». Були й інші вернісажі – «Від сивих порогів - до синіх морів», «Вишиває Запорізька область» тощо. Тут виставляють роботи Таїсії Мазур, творчого об’єднання «Колорит». Цьогорік буде ювілей Валентини Гаврилівни, тому в «Арт-залі» відбудеться виставка на 500 або й більше її робіт. Цікаво, що продаються ще, скажімо, вишивки, споглядаючи які, люди покращують зір, власну енергетику. Одна з робіт має назву «Цвіт папороті», кажуть, вона приносить щастя. Ляльки-мотанки, декоративні віники, вишиванки, козацький одяг, кераміка – все можна знайти для гарного подарунка.

Діє на комплексі й козацька кухня, й шинок, де туристи можуть смачно пообідати.

«Дідові» не 700, а щонайменше – тисяча років?

Дуб вважається сімсотлітнім, хоча дослідження біологів свідчать, що йому вже більше тисячі років. Свого часу доглядав за ним і розповідав про дерево численним делегаціям Никифор Дейкун, який жив поблизу. Тепер спасівці завезли сюди купу глини - біля тину спорудять хату-мазанку діда Дейкуна з очеретяною стріхою. Розроблений уже проект пам’ятника Никифорові Антоновичу (скульптор Владлен Дубінін).

Уперше за сотні років це дерево почало скидати листя в день московського ГКЧП. Старі козаки мають думку, що воно вбирало в себе весь негатив, переживало за Україну та її волю. Почало всихати, коли помер дід Дейкун, бо залишилося без охоронця. Хоча дуб живий і досі. Є ще на ньому зелена гілка, яка навіть плодоносить. Саме з неї збирають спасівці жолуді, роздають і розсилають по Україні та в інші країни, де є наша діаспора, щоб там висаджували, пам’ятали запорозьку святиню.

Усередині 90-х, за ініціативи тодішнього голови облдержадміністрації Євгена Карташова, вирішувалося питання про створення тут історико-культурного комплексу. І 2001 року, в День Незалежності України, його відкрили. Споруджували ледь не всією громадою міста. Займалися цим фонд «Запорозькі святині» (голова Сергій Солод), управління культури Запорізької облдержадміністрації, керівники міста Запоріжжя. Допомогли коштами підприємства «Мотор Січ», ЗАлК, «Запоріжсталь». Комплекс будувався за проектом народного художника України Анатолія Гайдамаки.

Але після 2005 року тут почалися всілякі негаразди, чвари. Орендарі не могли поділити територію. І комплекс почав занепадати, перетворюватися на смітник...

І козакам, і глядачам

- Отут буде великий майдан біля річки – Січове коло, - ділиться планами Олександр Притула. - За легендою, саме біля дуба запорожці збиралися на раду, проводили свої заходи. Поставимо частокіл на зразок козацької залоги. Виступатимуть артисти театру козацького бою «Запорозький Спас». Козаки зможуть проводити свої ради, після чого вклонятимуться запорозькому Дідові-дубу.

Цього року хочуть спасівці зробити загату на річці Верхня Хортиця, створити там куточок гарної природи для відпочинку. Неподалік від центральної алеї облаштують майданчик для дитячих розваг. Працюватиме недільна козацька православна школа при церкві на комплексі.

Будують містечко майстрів. Тут митці матимуть змогу показати майстер-клас, творити вироби й реалізовувати їх туристам. Нині спасівці вже співпрацюють із різьбярем по дереву Вадимом Литвиновим і гончарем Олександром Вільчинським.

Планують спорудити й невелику сцену, де могли б виступати зірки естради, інші митці й аматори. На 500-600 глядачів установлять лавочки. Під навісами глядачам комфортно буде навіть у негоду.

На щастя, комплекс має тепер гарних опікунів. Ці люди, за словами Олександра Притули, намагаються відтворити прадавній український, козацький звичай. Тут панує атмосфера, в якій людина долучається до українства, на зразках минувшини вчиться цінувати сучасність і дивитися в майбуття.

На запорозькому коні – майбутній козак Рома