Згадали його всі – і близькі, і далекі

ВІРА СЕРЕДА

Під цим заголовком ми об'єднали низку заходів, присвячених 60-річчю від дня народження народного артиста України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, Почесного жителя міста Чернівців Назарія Яремчука.

На знімку:

Народний художник України Іван Холоменюк написав цей портрет за одну ніч. Його несли в день похорону митця

 

 

«...А пісня звучить»

У Чернівецькій обласній філармонії відбувся мистецький вечір-спомин «...А пісня звучить», в якому взяли участь друзі та сценічні побратими великого співака. У фойє розгорнули виставку фотографій Михайла Михалатюка «Пісня буде поміж нас».

Перед присутніми в залі, ніби кінострічка, промайнув короткий, але яскравий і гідний Людини життєвий і творчий шлях Назарія. Згадали батьків, які народили й заклали основи добра й порядності своєму синові, сприяли розвитку його співочого таланту, бо батько й сам мав гарний тенор, співав у церковному хорі, а мати грала на мандоліні й була акторкою драматичного гуртка. На жаль, батько помер, коли Назарій навчавсь у четвертому класі. Переживаючи тяжку втрату, мати захворіла й змушена була віддати Назарка до школи-інтернату.

Отримавши середню освіту, Назарій вирішив вступати до Чернівецького університету. Не вступив. А в цей час у Вижниці, 25 серпня 1966 року, Левко Дутковський створив ансамбль електромузики, який згодом поповнився вокальною групою й отримав поетичну назву «Смерічка». У листопаді 1969 року солістом ансамблю став Назарій. Він потім часто згадував нічні вокальні репетиції у Левка Дутковського, що іноді тривали у Вижницькому будинку культури до другої години ночі. Потім – запрошення на професійну сцену в Чернівецьку філармонію, численні зустрічі, які колеги Назарія пам'ятають досі.

Заслужений діяч мистецтв України, директор концертних програм Софії Ротару Ігор Курилів про перше враження від зустрічі з Назарієм Яремчуком, який приїхав разом зі «Смерічкою» на відзначення ювілею вокального жіночого ансамблю «Росинка» Івано-Франківського педінституту. Ігор тоді там навчався. У філармонії звернув увагу на двох хлопців. Перший був у жовтому замшевому пальті (Василь Зінкевич), а другий – молодий хлопчина у курточці (Назарій Яремчук). Вразили очі Назарія - усміхнені, привітні.

Того вечора було багато пісень, зокрема, й у виконанні Назарія. Ігор підійшов до нього, познайомилися. Із того часу розпочалася їхня дружба.

- Коли зустрічалися багато разів на різних концертах, завжди спілкувалися, - пригадав Ігор Володимирович. - Особливо ж вразив мене такий випадок. Я розпочав будівництво нового будинку, але не вистачало дерева. Якось поділився цією турботою з Назарієм. Після цієї нашої розмови «Смерічка» поїхала на виступ у Коломийський район, і Назарій домовився там про деревину для моєї хати. Уже через тиждень я її отримав. Назарій був надзвичайно чуйною й безкорисливою людиною!

Керівник «Земляцтва буковинців у місті Києві «Буковина» Валерій Цибух – також буковинець, закінчив Глибоцьку середню школу, грав у вокально-інструментальному ансамблі районного будинку культури. Тоді гриміла слава про «Смерічку», й усі пишалися, що про Буковину знають у всьому світі. Валерій Іванович, зокрема, наголосив, що Назарій любив Київ, тож від буковинського земляцтва він подарував у музей картину Віктора Прокопенка «Вид на Києво-Печерську лавру».

Василь Ілащук нагадав, що Назарій Яремчук був не лише гарним співаком, а й прекрасним телеведучим. Уся Україна сідала біля телевізорів, коли розпочиналася телепрограма «Зичимо щастя» з Чернівців. Своєю щирою усмішкою й привітним словом Назарій вітав людей і дарував пісні. І сам співав для них.

Митець іноді й сам писав вірші. Якось у квітневий день свого 30-річчя керівник «Смерічки» Левко Дутковський отримав від свого вихованця вірш-посвяту «Вікна творчості». Оригінал цієї посвяти можна нині побачити серед експонатів кімнати-музею Назарія Яремчука в Чернівецькій філармонії.

Дует «Писанка» - заслужені артисти України Оксана Савчук й Іван Кавацюк - виконав пісню «Два ангели» отця Валерія Сиротюка. Артисти завдячують Назарію Назаровичу за дорогоцінне спрямування своєї творчості до духовної пісні. 1993 року Назарій запросив їх у гастрольну поїздку до США, що тривала півроку, під час якої вони приєдналися до залучення коштів для побудови великого православного храму України – це була акція, яку підтримали багато артистів.

Усі музичні твори, що звучали цього вечора, митці присвятили Назарію Яремчуку. «Назарові співанки» композиторів Петра Коржа й Левка Дутковського виконав інструментальний колектив філармонії. Твір Олександра Бродовінського «Посвята Назарію Яремчуку» презентував заслужений артист України Іван Дерда (акомпанував Вадим Лісовий). Проникливо прозвучала на мистецькому вечорі «Молитва Назарію Яремчуку» у виконанні заслуженої артистки України Христини Охітви, викликавши шалені оплески в залі.

Глядачі разом зі співаками пригадали й улюблені пісні з репертуару Назарія Яремчука, що виконали солісти обласної філармонії, заслужені артисти України Василь Данилюк («Знов я у гори іду» Миколи Мозгового на вірші Юрія Рибчинського) і Леонід Корінець («Я ще не все тобі сказав» Володимира Івасюка на вірші Степана Пушика), солісти філармонії Леся Равлюк та Василь Пенюк («Зачаруй» Левка Дутковського на вірші Михайла Ткача). Заслужена артистка України Ірина Зінковська заспівала пісню «Квітка-розмарія» Олександра Пушкаренка на вірші Михайла Ткача.

Щирим і хвилюючим був виступ народної артистки України Лілії Сандулеси із піснями «Лиш для тебе» Олександра Злотника на вірші Андрія Демиденка» й «Луна» молдавською мовою.

Пісню Павла Дворського й Миколи Бакая «Горнусь до тебе, Україно» завжди із задоволенням виконував Назарій Яремчук. У ній – велика любов до України. Назарій пишався, співаючи цю пісню, почував себе справжнім лицарем української землі. Найближчий побратим і друг Назарія, народний артист України Павло Дворський поділився своїми спогадами:

- За 18 років спільної творчої праці в ансамблі «Смерічка» з Назарієм Яремчуком було стільки хвилювань, поривів. У далеких краях, поїздах і літаках ми завжди мріяли, щоб наша пісня звучала на всіх просторах рідної України й далеко за її межами. Мабуть, коли був би живий Назарій, то першим би став на захист української пісні.

Скільки пісень написано українськими композиторами, поетами, виконано славними співаками, а нам нині дають дозу – 25 відсотків - це ганебно, прикро. Ми любимо слухати пісні всього світу. Ми співаємо румунською, російською, єврейською, молдавською, іншими мовами, але ж ми живемо в державі Україна. Тож цілком природно, маємо примножувати, плекати, оберігати нашу українську пісню, адже наша пісня – це душа нашої нації.

Назарій співав різноманітні пісні – звичайно, було багато пісень про кохання. Дівчата всього Радянського Союзу були закохані в нього. Були й пісні про рідну землю, отчу хату, швидкий Черемош, могутні Карпатські гори, звичайно, він звертався до лірико-філософських пісень. У цих піснях він відчував, що потрібен людям, наприклад, шахтарям, які щоразу як востаннє йдуть на роботу.

Пригадую, одного разу ми приїхали на одну із шахт, коли гірники вийшли із забою, ми взяли гітару й у маленькій кімнатці співали отим мужнім людям «Червону руту» й «Водограй». У колгоспах, наприклад, доярки не могли потрапити на наш концерт, бо він співпадав із вечірнім доїнням, і нас просили перед концертом приїхати на ферму й заспівати кілька пісень там, на місці їхньої роботи. Назарій не цурався заспівати на фермі, колгоспному току, чи прямо в полі для людей. А скільки разів ми виступали в холодних залах будинків культури Верховинського району, де було мінус п'ять, і Назарій співав у повний голос. І не хворів, його голос звучав, як кришталь.

Я пригадую, як на моєму першому творчому вечорі він заспівав пісню на вірші Миколи Луківа «Щоночі сад приходить до вікна», аранжування до цієї пісні написав Володимир Прокопик, який зараз присутній у цьому залі.

Ще один спогад. 1980 рік. Після фестивалю «Київська весна» ми йдемо Хрещатиком. Назарія впізнають сотні прекрасних киян, підходять за автографом. Звичайно, він усміхається. «Павле, - говорить, - ти подивися в оці дівочі очі, один раз подивишся і не можеш відвести погляд». - «Назарію, - запропонував я, - це прекрасна ідея написати вірш». - «Я ловлю тебе на слові, напиши мені музику». Так народилася пісня «Задивлюсь в твої ласкаві очі». Першим аранжувальником був також Володимир Прокопик.

Я щиро вітаю тих людей, які роками перевірили свою дружбу, любов до Назарія як людини, митця, патріота України, як славного легеня Карпатських гір.

- Від величезної любові Назарія до України народжувалися пісенні твори, - вів далі мистецький спомин Василь Ілащук, - а від величезного кохання до Дарусі народилася дочка Марічка. І ця величезна любов була взаємною.

На сцену вийшла чарівна Марічка Яремчук:

- Ви знаєте, я довго думала, що сказати в такий важливий день, адже це велике свято не тільки для моєї родини, для чернівчан, а й для всієї України. Люди дивовижно різні й дивовижно однакові, але одне нас об'єднує – ми всі прийшли в цей світ, щоб залишити по собі добрий слід. Спадок Назарія Яремчука – це не тільки скарб для всієї країни, адже його творчість не лише живе в серцях людей, для декого навіть є сенсом життя. Тому я вдячна долі, що мій батько – Назарій Яремчук. Вітаю вас із днем народження Назарія Яремчука. І нехай пам'ять про нього живе вічно. А я буду робити все можливе для цього.

Марічка заспівала пісні з батькового репертуару «Усміхнися мені» й «Запитай у серця». І зал відгукнувся бурхливими оплесками. А Марічка заохочувала:

- Ще, ще, ще! Аплодуйте Назарію Яремчуку!

Наприкінці мистецького вечора Дарина Яремчук звернулася до всіх, хто був у залі:

- Ми сьогодні хочемо низько вклонитися світлій пам'яті Назарія Яремчука. Цей голос вів світлу пісню, яка несе добро, радість, втіху, наснагу жити. Хотілося від імені Назарія Яремчука подякувати народу України, нашим дорогим чернівчанам, адже заради вас він жив і працював. Низький уклін високим титанам, на плечах у кого стояв Назарій Яремчук: Левку Дутковському, Василю Зінкевичу, Володимиру Івасюку, його подальшому побратиму в пісні Павлу Дворському і всім, не тільки тим, хто працював у «Смерічці», - вокалістам, музикантам, технічним працівникам, Чернівецькому телебаченню, яке супроводжувало його протягом усього його життя. Низький уклін усій величезній родині Назарія, яка має ім'я - Україна.

Закінчився мистецький спомин виконанням пісні «Родина».

На знімку:

Дарина Яремчук (перша ліворуч) звертається зі словами вдячності до всіх, хто плекав талант Назарія. Поруч – Марічка й учасники концерту

 

У залі «Смерічки» - нові експонати про Назарія

Чернівецькому краєзнавчому музеї є зал, присвячений творчості вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» та всім, хто співпрацював із цим колективом. Напередодні дня народження Назарія Яремчука тут зібралися його колеги, прихильники його таланту, щоб вшанувати дорогу людину.

Значна частина залу присвячена життєвому й творчому шляху Назарія Яремчука: афіші, платівки, фотографії, статті з газет і навіть шкільний табель із оцінками майбутньої зірки української естради.

Завідувачка науково-методичного відділу Чернівецького обласного краєзнавчого музею Євдокія Антонюк-Гаврищук (це завдяки її невтомним зусиллям ми маємо можливість відвідати цей храм історії української пісні) розповіла «Письменницькому порталу», чим поповнилися фонди музею напередодні 60-річчя Назарія Яремчука:

- За останній рік експозицію поповнили сценічний одяг Назарія Яремчука, без будь-яких сумнівів люб'язно переданий дружиною Дариною. Це – людина великої душі, щирості, вічної любові до Назарія.

В експозиції - випускна фотографія географічного факультету, який Назарій Яремчук закінчив 24 червня 1975 року. Приніс її однокурсник Сильвестр Гулей. Вони дружили й після закінчення університету. Сильвестр Іванович розповів про випускний вечір, що відбувався проти «Пасажу» в Чернівцях. Тоді він уперше почув спів Назарія без мікрофона. Грав оркестр і трохи забивав його, а коли перестав грати, Назарій заспівав. «Це така сила голосу, що йому тісно було в тому залі», - пригадав пан Сильвестр.

В експозиції - взірці вишивок, якими користувалась Назарова мама Марія Даріївна. Серед інших – фото Назарія з братом Дмитром (Канада, 1988), коли він уперше поїхав за кордон. Є серія світлин від Дмитра, частина з них буде представлена в музеї-кімнаті філармонії.

У Чернівці із почесною місією приїхав представник національного проекту «Книга рекордів України», кореспондент газети «Перспектива» Хмельницької атомної електростанції Олександр Шустерук. Він привіз диплом засновнику ВІА «Смерічка» Левку Дутковському в зв'язку зі встановленням рекорду України в номінації за дві перемоги поспіль на всесоюзному конкурсі «Пісня року» від початку його створення, що проходив у мистецькій залі телестудії «Останкіно». У 1971 році прозвучала пісня Володимира Івасюка «Червона рута» у виконанні солістів ВІА «Смерічка» Назарія Яремчука, Василя Зінкевича та її автора Володимира Івасюка. У 1972 році однією з кращих пісень визнано «Водограй» Володимира Івасюка у виконанні солістів ВІА «Смерічка» Назарія Яремчука та Мирослави Єжиленко.

Олександр Шустерук пояснив, що рекорд зареєстрували за ВІА «Смерічка» тому, що саме вона запалила немеркнучі зірки творчості Василя Зінкевича, Володимира Івасюка, Назарія Яремчука. Відкрив і об'єднав ці яскраві особистості Левко Дутковський.

Продовжуючи тему рекордів, Олександр Шустерук розповів, що в червні цього року в Національному університеті «Острозька академія» за його проектом встановили ще один - «Найбільше письмове вшанування історії української пісні», в якому взяли участь колектив та гості навчального закладу. Рекорд відбувався в рамках проведення «Року української пісні» в університеті. Присвятили його 60-річчю від дня народження співака Назарія Яремчука, 40-річчю визнання пісні Володимира Івасюка «Червона рута» на міжнародному рівні, 45-річчю заснування композитором Левком Дутковським легендарного ВІА «Смерічка».

Копію диплому, в якому засвідчено, що «Найбільше письмове вшанування історії української пісні» у вигляді паперової стрічки довжиною один кілометр 155 метрів, Олександр Шустерук передав у Чернівецький краєзнавчий музей, зазначивши, що для демонстрації рекорду залучили 770 студентів Національного університету «Острозька академія».

Хмельницька АЕС не стоїть осторонь культурних подій України. На її кошти під егідою Укрпошти випустили унікальну марку, присвячену 45-річчю заснування ВІА «Смерічка». Тираж - 70 примірників. Для друку використали кольорову фотографію із оптимальним складом «Смерічки», де на першому плані – Назарій Яремчук, Мирослава Єжиленко, Василь Зінкевич, а за клавішними інструментами – Левко Дутковський. За дорученням колективу Хмельницької АЕС цю марку також передано в Чернівецький краєзнавчий музей.

Ще один експонат поповнив експозицію залу «Смерічки» цього дня - рушник із портретом Назарія Яремчука подарувала член Національної спілки майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, лауреат премії імені Георгія Гараса Любов Васкул із села Кам'яне Сторожинецького району Чернівецької області. Вона розповіла, як створювала цей портрет, щоб найточніше передати прекрасний образ геніального співака.

Директор радіо Чортківщини Роман Островський зі студентських років захоплюється фотографією. Саме він зробив перші світлини «Смерічки». Під час мистецької зустрічі пан Роман розповів, що лише він один мав право фотографувати під час зйомок передачі «Алло, ми шукаємо таланти» 26 лютого 1972 року в актовій залі Чернівецького університету. У цій передачі вперше весь Радянський Союз почув пісні «Смерічки». За словами Романа Островського, в нього лишилося 12 плівок відзнятого матеріалу.

Перші свої світлини «Смерічки» він опублікував 10 вересня 1971 року в газеті «Радянський студент» (нині - «Університетський вісник» Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича). Це було фото, на якому зображені Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Софія Ротару. А 1972 року в цьому ж виданні Роман Островський опублікував перше інтерв'ю і фото з Назарієм Яремчуком, тоді ще студентом географічного факультету.

У мистецькій зустрічі в музеї взяли участь заслужені артисти України Оксана Савчук й Іван Кавацюк – всесвітньовідомий дует «Писанка». Спогадами про Назарія Яремчука поділилася пані Оксана:

- Назарій Назарович був унікальною людиною, настільки простий у побуті, вірний у дружбі і дуже любив щось підказувати, радити. Це для нього була справжня насолода. Пригадую, ми отримали квартиру на вулиці Заньковецької. Усе було таке розвалене... Він перший прийшов подивитися. Розказав, як усе має бути, що де розмістити, що розвалити, що підбудувати...

У праці це була надзвичайно вимоглива до себе людина й приклад для інших. Він із такою повагою ставився до глядача, ніколи не міг собі дозволити вийти на сцену не в концертному костюмі чи використати фонограму, навіть коли було зимно. Завжди був чесним до свого глядача.

Назарій часто приходить до нас у сни останнім часом. Я згадую, він нам якось сказав таку фразу на гастролях у Тернопільській області: «Побачите, духовна пісня буде вашою дорогою». Для нас це було незвично чути, бо ми тоді якраз займалися народною піснею. Пройшло дуже мало часу, коли його пророча думка збулася. І я весь час хочу йому подякувати за це, можливо, він нам напророчив. Можливо, він бачив набагато далі...

Спогади й розповіді в музеї переплелися з пісенними творами. Їх виконали: композитор Любомир Равлюк, учасники фольк-рок гурту під керуванням народного артиста України Левка Дутковського Леся Равлюк та Василь Пенюк, заслужений артист України Леонід Корінець.

На знімках:

Євдокія Антонюк-Гаврищук й Олександр Шустерук із дипломом Книги рекордів України

Дует «Писанка» - заслужені артисти України Оксана Савчук й Іван Кавацюк

 

«Увесь — як совість і пісня України»

Ці слова поета Вадима Крищенка стали слоганом зустрічі-спогаду в Меморіальному музеї Володимира Івасюка напередодні 60-річного ювілею Назарія Яремчука.

До ювілею співака в музеї підготували виставку «І як розійшлися ті пісні луною». Молодша наукова співробітниця музею Олена Логінова, безпосередньо причетна до її підготовки, розповіла, що в експозиції представлено рідкісні фотографії, листи, сценарії, записи зі щоденника Михайла Івасюка про творчість двох побратимів – Володимира Івасюка й Назарія Яремчука. Адже всесоюзну славу ансамблю «Смерічка», солістом якого був Назарій Яремчук, принесли пісні Володимира Івасюка «Червона рута» та «Водограй», що започаткували щиру дружбу між двома митцями.

Пані Олена показала експозицію. На світлинах бачимо Назарія разом із Левком Дутковським на похороні Володі у Львові в травні 1979 року. А ось він - на фестивалі «Червона рута» у Чернівцях (1989), де був членом журі. Ще один знімок – Назарій виступає на мітингу 24 вересня 1989 року, коли відкривали меморіальну дошку Володимиру Івасюку на будинку, де зараз розташований музей. Тривалий час на пісні Володимира Івасюка було накладено негласну заборону, проте Назарій ніколи не забував про свого товариша й на кожному своєму концерті виконував його пісні.

В окремій експозиції - листи глядачів на програму «Зичимо щастя», ведучим якої був із 1989 по 1994 рік Назарій Яремчук. У кожному листі - довірливі й зворушливі слова, здавалося, співак був членом родини кожного, хто надсилав повідомлення.

Директор меморіального музею імені Володимира Івасюка, письменник Мирослав Лазарук зазначив, що презентація виставки «І як розійшлися ті пісні луною» пройшла в щирій і теплій атмосфері. Присутні переглянули архівні записи пісень «Водограй», «Червона рута», «Я ще не все тобі сказав...».

На зустріч завітали дружина Назарія Дарина й дочка Марічка, друзі та приятелі Назарія Яремчука - художній керівник Чернівецької обласної філармонії Остап Савчук, тележурналісти Жан Макаренко, Василь Селезінка, Василь Стріхович, Жанна Одинська, які поділилися спогадами про творчу співпрацю з Назарієм Яремчуком. Із Вижниці приїхала Мирослава Єжиленко, яка разом із Назарієм виконувала пісню Володимира Івасюка «Водограй» на фестивалі «Пісня року» в 1972 році в Москві.

Щире, сповнене любов'ю слово про свого батька сказала донька Марічка, а також (про чоловіка) дружина співака — Дарина. Марічка виконала пісні з репертуару батька «Залишені квіти» Валерія Громцева на слова Володимира Івасюка та «Усміхнися мені» Володимира Шабашевича на вірші Вадима Крищенка.

На знімках:

Марічка Яремчук співає пісню з репертуару свого батька. Із фототеки Меморіального музею Володимира Івасюка

Голова обласної організації ВУТ «Просвіта», художній керівник Чернівецької обласної філармонії Остап Савчук на тлі експозиції виставки «І як розійшлися ті пісні луною». Із фототеки Меморіального музею Володимира Івасюка

 

Живе він в пісні поміж нас

Коли цей матеріал був готовий, авторка цих рядків зателефонувала Роману Островському. Він розповів, що побував на святковому концерті в Тернопільському палаці культури «Березіль» з нагоди 60-річчя від дня народження Назарія Яремчука.

За словами Романа Островського, концерт знаменний тим, що підготувала його школа-ліцей №6 імені Назарія Яремчука. У святковому дійстві взяли участь понад 300 учасників: учні, вчителі, батьки. Діти з любов'ю виконували пісні з репертуару видатного співака. Приємним сюрпризом для глядачів та учасників концерту був виступ заслуженого діяча мистецтв України Степана Галябарди, автора віршів до пісні «Яворина», що поклав на музику Степан Гіга.

Теплою була зустріч із найріднішими людьми Назарія: дружиною Дариною та дочкою Марічкою, яка виконала кілька пісень. Традиційно концерт завершився славнозвісною піснею «Родина».