Мама-Марія, частина V

 

Написався цей малесенький, але такий дорогий фінал іще навесні двохтисячного року, по дорозі з Дібрівського лісу в Гуляй-Поле. (Ми їздили туди разом із багатьма письменниками та іншими гостями після першого офіційного святкування Махновських роковин.) Тоді роман іще тільки-тілечки зароджувався у моїй свідомості. Спалахнула блискавка. Я пригальмував, дістав аркуш і в агонії записав. У машині були: я, мій родич фотограф Валік ЛЮТИЙ і Лариса ВЕРЬОВКА. Попереду сині хмари, вітер, дощ із сонцем – на розквітлі липи. Дивлячись на них, Лариса випромінювала щось просто неземне. Вчувається, вона сказала вголос, що їй (солодко) болять ці дерева, хочеться вийти в дощ і пригорнутись, як до сестер. Здається, одну липу ми підвозили од села до села, бо у машині ще довго залишилось повно її пелюсток, її сяйва і запаху...

 

ЛIТОПИСЕЦЬ
Я жив чи ні – і досі ще не знаю.
Така, бува, огорне пелена!
Таке душа безрідне заспіває,
Що світ увесь прогляне аж до дна...

Я був поет. I це було немало.
Кохана, ти, що в світі лиш одна,
Спасибі, що за віршами стояла,
Як за вогнем вечірнього вікна...

Як є Господь, то ти його пожертва.
Це він тобою звістку посила!
Не бійсь мене – страшнішого од смерті!
Подай мені Всевишнього тепла...

 

МАРIЯ

Спасибі, сонце, за любов
I за неміряність любові.
Десь вище тебе тільки Бог,
А я молюсь оцій діброві,

Оцим метеликам і травам,
Оцим слідочкам дітвори,
Нехай воно все не згорить,
Нехай живе все, Боже правий!

Таке усе – немов по смерті,
Мов з Того Світу я прийшла,
А тут сліди ще не зітерті,
Що я залишила була.

* * *
Біжить дівча. Кує зозулька щастя.
Усе – крізь мене. Тільки вітерець.
Приймаю це од Бога – мов причастя
Поперед тим, як справді забере.

Iлюзій скирти – в мареві поснули,
Уже мені веселок – не поїть...
Глуха трава стількох уже забула,
А ви, наївні, косите її...

Таке життя предовге, як на мене...
Давали – всім. Не всі його взяли...
Побільш гребли печене і варене,
Тепер їх біль сльозою не залить...

Прозорість Божа! Рідко це дається! –
Для душ у небо – видно стежечки. 
А легіт з гаю лоскітно сміється
I розсипає неба стрічечки.

Гаса малеча – світу оборонці,
Назустріч їм земля уся дзвенить.
I круча он, як праска, гріта сонцем,
Зелений луг вигладжує для них!

Душа уже й сльозиночки не ронить.
Всевишню радість вишив чарівник:
По небу зорі – хрестиком червоним,
Чумацький шлях – як пам’ятний рушник.

I навіть дав прозріти на часинку
Те, що весь вік примусило шаліть,
Ту (за сльозою) срібну павутинку, 
Що козакам тупила всі шаблі...

Вже бачу все, чого душа захоче!
Скарби усіх заобрійних земель.
Але те все бажаннями не точить,
Як он синичку в небі – журавель!

Вже пам’ять – мов готується забутись,
Заважить все, як вирушу в ту путь...
Ще сила в мене є, щоб повернутись,
Але нема думок, щоб повернуть...

Вже водночас я мати і дитя,
Сама ріка і річки відбиття,
І мій вогонь,
  і те, що дам вогню...
Себе саму жалію і виню...

Десь там Вітчизна ледве-ледве мріє,
I предки ті, що клятвами лягли...
I мамин голос чується: 
  – Маріє...
Але чомусь мені вже не болить...

Лише пісні щемлять... – ті, що співала
Iз соловейком радісним удвох.
Невже мені всього було та й мало?
Невже тепер позбулася тривог?

Он діда кличе баба до вечері,
А він її не чує крізь роки,
Розпилює навпіл сінешні двері,
Щоб в них могли влітати ластівки...

Спускає в двір колиску свою місяць,
I, врешті-решт, умолює-таки...
На діточок жінки (мов тісто місять...) 
Збивають на ніч білі подушки...

Душа й раніш була на диво зряча,
А вже тепер відкрилось їй усе:
I як зоря на тихі води плаче,
I як Всевишній душі он пасе.

Що ми знайшли і що ми загубили?
Казав мій тато, може, й недарма:
«То сон рябої нашої кобили...»,
Вона й тепер навстоячки дріма.

Душі б завмерти на найвищій ноті...
Iдуть дівчата – зваба і полин,
Несуть солодші меду чаші плоті,
Хмільніші вин...

Раніш і я б із ними полетіла...
Одна он тужить – душенька горить.
Люби цей світ, дитино, й він ізцілить...
Розлюбиш – в сто крат важче буде жить...

Поки душа не має зовсім шкіри,
Як бджілоньці їй крилець не оббий,
Збирай і біль, та горе все не міряй...
I чорний мед із нього не зроби...

Мене теж били хитрощі і горе,
Як журавля лисиця... Ти права...
Душа ж знайшла, як – з блюдечка і з горла
Життєвий мед щоразу скуштувать.

Повітря аж щемить від того, що не сталось:
Від бід, що пронеслись,
  Від щасть, що не збулись...
У запахах і звуках – мов душі скрізь літають,
Покликані сюди й забуті тут колись.

Напевно, й справді скоро відлітати.
Знялись пісні мої, мов рушники...
I мальви он з’юрмились коло хати,
Зі снів сплели небачені вінки.

А літописець вигадав причину...
Все прописав чи знов – на чистовик?
На світ новий опари знов учинить,
Запарить хмелю. Візьме патерик.

Складе у торбу аркуші і сито,
Щоб сіять люд крізь слово і добро.
I піде знову Господа просити
Хоч іноді водить його пером...

 

ЛIТОПИСЕЦЬ 

Моє життя усе було – натура,
Аби вхопить словечечка оці.
Iз Гайчура манюні бубирці,
Нанизані на серце, не одурять.

Як з трав – цілющість, полум’я – з роси,
З крові своєї слово здобував я.
Бабусі й мами сиві голоси –
Моя наука. Iншої не знаю.

Все – як Пропала грамота*, згоріло, – 
Всевишній прочита його колись.
Сльоза мотає ниточку: вернись.
Я б ще писав, та випив грім чорнило...

I хоч пройшов я поле з краю в край,
I хоч мої пісні над Гуляй-Полем,
Таке в душі – хоч знову починай...
Та де Господь, щоб міг мені дозволить...

* Пропала грамота – наша воля (тут)

 

 

АВТОР

Світе мій, прочитаний зорею,
Не жонглюй скарбами задарма.
Все одно дорожчого од неї
Не було для мене і нема.

В ній сльоза і усмішка – од Бога,
Як її – й себе я не любив...
В ній усе-усе, заради чого
I існують в світі цім скарби.

Закінчив. I млоїться серденько,
Мов сказати хоче крадькома:
Світе мій (як я – дитя меленьке...), 
Ще мене на світі потримай...

...Закінчив. А пісня знову зріє,
I мені її не побороть.
...То душею ходить десь Марія, 
Наче Україною Господь...

 

ЛIТОПИСЕЦЬ – ЗОРI 

Спасибі, що вела мене, зоря,
Дала знайти іще й підняти жорно...
Пізнать, що книги й справді не горять...
Доки вогонь листок не перегорне...

 

ВПАЛА БОЖА СЛЬОЗА...
  (післямова)

Впала Божа сльоза,
Жодна крапка її не замінить...
I не вернеш назад
Все, що цю народило сльозу...
Світе мій золотий,
Ти впустив мене 
Безмір помірять,
Поіменно назвать
I Вітчизну, й козу-Дерезу! 

Маму рідну мою,
I дружину, і доньок, і тата,
I звичайну травинку,
I друзів, і пташку малу.
Дав любов неземну, 
А іще – найсолодше – співати,
Бути співом почутим, 
Осяятись дзвоном відлунь.

Рідні люди мої,
Я зібрав Вас у цьому романі,
Щоб любов’ю обнять
(Це така невтоленна краса!), 
Заспівали щоб ми, 
Як співає земля на світанні, –
Щоб почула планета 
I навіть самі небеса.

Скіфська баба моя,
Що, затявшись, мовчала віками,
Мій найвищий прапращур –
Засіяний зорями степ...
Й той, що вже не мовчить,
Але ще й не заспіваний камінь,
Той, що в душах людей
Моїм пагоном слів проросте!

Сім’я наших пісень
Мегаліття чекало на мене,
Надихала мене
Ваших душ незапліднена рінь!
У своєму – всіх Вас, 
Я записую кожного ймення
На скрижалях спокут,
На Всевишнім причілку прозрінь!

Україно моя,
Все, що зву я віки Україна,
Все, що б’ється в мені, –
Вся гаряча крові течія...
Я гукаю у світ:
Ти – кохана, ти – Божа раїна.
Ти – нелюблений я,
Ти – поки ще невпізнаний я...

Скільки ми віддали
Демократії, рівності, братству!
Калнишевських і Гонт
Загубили під дзвони пісень!
У скарбниці чиї, 
У які ненажерливі царства!
I не бачить ніхто. 
Так – неначе у прірву усе!

Прозріваю, дав Бог! 
З усіма прозріваю потроху!
Як же довго мені 
Довелося таки прозрівать!
Кам’яна та Могила – 
Пергамент
З слідами і пращура, й Бога –
За городом у мене...
А міг же її й не згадать...

Кажуть – це не моє,
Ці простори, ці зорі і трави,
Я ж їх чую в собі,
Я для них лиш живе полотно!
Нестор – наш літописець,
I дзвони Софії і Лаври... 
I заплакана Воля,
Й одурений Нестор Махно.

Незнищенні вони,
Ними дух Україноньки повен.
Як їх можна сховать?
Проступають:
Ховай не ховай...
Їх любив і Господь!
Їх почув і оглухлий Бетховен:
«Їхав козак за Дунай,
Сказав дівчині: прощай...»

Білокури мої, 
Сковорди, богуни, чураївни,
I шевченки, й довженки,
Вернадські і ліни живі!
Та ж на всенькій планеті 
Немає, не родить Вам рівних!
Вам – клички і руслани,
Доземний уклін і привіт!

Із вулканних глибин – 
Матвієнки, сірки і богдани – 
До зірок-білозір,
Полуботків – що цвіту під стать...
Ваше золото душ
Піднімімо для людства на храми,
Щоб сіяли для всіх,
Щоб ніхто не посмів їх топтать!

Оголився вогонь,
Розступились часи і народи...
Ви з землі і сльози,
Ви і врода справдешня, і сіль.
Пронесли ви в собі 
Через тьму
Слова божого коди! 
Так явіть же його
У єдинім пориві усі!

Дзвони, чуєте, б’ють, – 
Мої сестри вродливі і браття!
Їм відлунюють душі,
А в душах – річки і гаї.
То земля промовля,
То спадають всевишні прокляття,
Прозрівайте скоріш,
Приголубте прекрасну її.

Щастя – в рідності жить,
Надихатись вітрами обнови,
Дати кров і свою,
Щоб твій зболений край оживав!
Літописці – пишіть!
Неспалиме дарую вам слово...
I усім солов’ям
Розсипаю пісні з рукава!

Нині є у нас все:
Працювати умієм – до ранку.
Так чому ж нам, чому 
I сьогодні так важко іти? 
Срібний місяць – як голка –
Повишив нам душ вишиванки...
Цих найвищих скарбів
Надивитись не можуть світи.

Україно моя,
Це Тобою я бути учуся.
Це Тобою почав я
Й закінчу єдиний свій том.
Україно моя, заклинаю: 
Почуй і почуйся!
Як земля твоя щедра, 
Так світ не кохає ніхто.

...Міг цього й не казати,
Казати ж бо – наче не вірить...
Та чомусь не пускає,
Туркоче, раює душа...
Так на вітрі із дому
Бринить, не змовкаючи, ліра...
Так Всевишня* літає
До того, як світ залишать...

 

 Розпочато восени 1999 р.
 Завершено пізно восени 2007 р.

* душа

 

Зміст
Я писав цей роман усе життя... ...................... 2
Яйце-райце українського духу... (Т.Біленко) ........ 4
Ця книга жде – немов залізний тік…... ........... 15
МАМА–МАРIЯ (роман-пісня)... .................... 17
Де у щирицях щирість сива...… ....................... 18
Літописець (Знайшов я свій коток...) .......... 19
Автор (На все, на всіх...) .............................. 19
Ще літописця не було за плату... .................. 19
Літописець (В той Божий день...) ................. 20
Автор (Літала скрипка...) ............................20
Марія (Моє вже все було...) ....................... 20
Автор (За хутірець...) ................................... 20
Її, може, б з’їли...
...Ти з-за тополі чи з тополі?.. ....................... 21
...Таке як бабця на дорозі.. ........................... 21
Автор (Ти всіх красивіша будеш...) ............. 22
А над Гуляй-Полем світилися світи... ........... 22
Синичка (пісня) .............................................. 22
Я й мовчу – співаю... .................................... 23
Яка чудна, висока в тебе мова... .................... 23
Кум пів-Гуляй-Полю Салій, Богдан та інші...
Десь за рікою мукнуло телятко... ................. 24
Літописець (Із ним не скучно буде...) .......... 25
Знов ловить мить край муру богомаз... ......... 26
Мамі (пісня) ................................................. 26
Ніч перед Великоднем
(Наснилось, що забувся геть, хто він...) .. .... 26
Самобранка (пісня) ...................................... 27
Земле рідна, земличенько... (пісня) ................ 28
Названий батько ........................................... 29
Борщ варила ................................................. 30
Літописець (Сідай, козаче...) ......................... 31
Марійка в сім’ї Богдана ............................... 31
Заграй мені, зоре... (пісня) ............................. 32
Прочанин ...................................................... 32
Літописець (Вам все одно...) ........................ 35
Народження літописця .................................. 35
Цвіте терен... (пісня) .................................. 38
Що за лихо наш Порфир... (пісенька) ........... 39
Коли дуже довго сидиш на цвинтарі... .........39
Тепер і похорон не обминаю... ..................... 40
Мільйонний, може, раз читаю я цю Книгу... 40
Ластівка (пісня) ............................................ 41
Оголились поля, наче аркуші... ...................... 42
Винеси, хлопче, води... ................................... 43
А у нашого сусіда Марченка меду мало... ..... 43
Як медових скрипок... .................................. 43
Над Літописцем небо і Господь... ................... 44
Коли по мосту Бочанському... ...................... 45
Гінець (пісня) ............................................... 45
На Бочанському мосту... (пісенька) ............. 46
Там, за садом, за садом... (пісня) .................. 47
Дочка Дзвона ................................................. 47
Усмішку посій ............................................... 49
Косили косарики... (пісня) ............................. 49
Воскресіння ................................................... 50
Очі чорні (пісня) ............................................ 50
Знов коло мами вишня зацвіла... (пісня) ....... 51
Як гуляв я в життя на весіллячку... (пісня) ... 52
Є в Бога все, і все давно готове... ................. 52
Богдан (подумки) (Так давно, так невтішно...) ... 53
I прийшла зозуленька до Бога... (пісня) ......... 53
Посуньтесь, куме... (пісня) ............................ 53
Котилася торба... ............................................. 53
Літописець (Навколо все живе...) ................. 54  
Подорож до хутірця... ..................................... 54
Літописець (Люби сльозу...) .......................... 55
Те, що завжди із дна її очей... ........................ 56
Не ховайте мене в мерзлу землю... (пісня) .... 56
Літописець (В ріллі думок блукає...) ............. 57
Ні цвинтаря, ні хат, ані криниць... ................. 58
Марійку голод грабував ночами... ................. 58
Літописець (...Марія, ти воскреснула...) ........ 58
Голос людей ................................................... 58
Марія (Мені ще треба вирости, я знаю...) ... 59
Літописець (I літо вийшло...) ....................... 59
Він пролетів – неначе астероїд... ................. 59
Літописець (Душе моя, ти світлиця...) .......... 61
Місяць Божою свічкою... (пісня) ................... 62
Десь співало дівча мале... ............................... 62
Може, ти і не Господом послана... (пісня) ..... 62
Гайчарування ................................................... 62
Хміль (пісня) ................................................... 63
Розчахнута, – вона була відкрита... ............... 63
...Він зазирав щоразу їй в обличчя... ............. 63
Аж ось і кладочка – перила ясенові... ........... 64
Навіщо взяв ти цю високу ноту?.. ................ 65
Одній би їй на цілий світ зіграти!.. ............... 66
Сади над Гайчуром так схожі на свайби!.. ..... 66
А ця ось пісня без кінця вже рік... ................ 66
Толока ............................................................. 67
Моя щаслива хатонько... (пісенька) .............. 67
Літописець (Що то за пісня...) ..................... 67
Носив лелека день новий... ............................ 67
На красу мою дівочу... (пісенька) ................. 67
Ой, як витіг з горя він... (пісенька) ............... 69
Від’їзд скрипаля ............................................. 69
Літописець (Спасибі, світ...) ........................... 69
В ніч перед Iвана Купала... .......................... 70
Ти на кого натякаєш... (пісенька) ............... 70
Літописець (Коло Тиші Притишанчик...) .... 71
У кожної квітчиноньки... ............................... 71
Той стан – як слів ще не знаходиш... ............ 71
А на кущах шипшини... ................................. 72
Де був мороз... .............................................. 72
I до тебе цей світ майорів і маріїв... .............. 72
Коли Марієчка встигала... ............................ 72
Iз душі – павутинонька... (пісня) ................ 72
Рибальська толока ........................................ 72
Після грози ................................................... 74
Зозуля кувала... (пісня) ................................. 75
Її красі – та хто ж не винувативсь... ............ 75
Літописець подумки – Марії...
(Я Раб Передчуттів і Див Прозрінь...) ........ 77
На неї схожі заміж не виходять... ................. 77
Я таку тебе не зустріть не міг... (пісня) ..... 77
Літописець (Душа росте...) ........................... 78
Ярмарок ........................................................ 78
Ой нема солодшого... (пісенька) ................... 79
Ніч перед ярмарком ...................................... 79
Добирався бродом я... (пісенька) ................... 80
Літописець (подумки) (Ні, не боги...) .......... 80
Горголя (Отож, кажу...) ................................ 80
Давно пішли Гафія із Васильком... ............... 81
Горголя (...На ярмарковій площі...) ............. 81
Під образами літописець спав безсилий... ..... 82
Мов на вічне віче... ...................................... 82
Заграй мені життя моє, скрипалю!.. (пісня) 83
I дня не стане обійти... ..................................83
«– Дай, дай! – На, заграй...» (пісенька) .......... 84
Літописець (В ту мить побачив я так ясно...) 86
Встав сторож. Розступилися старі і малі... ...... 87
Коло бочки меду... (пісня) ............................. 88
Циганка (пісня) ........................................... 89
Літописець (Шумує ярмарок оркестром...) 89
I завернув я до дядьків... .............................. 91
Літописець (Є межа досконалості. Йди...) ... 91
Засвайбило, загуляло Гуляй-Поле... .............. 92
Дякую Вам, бабусю... (пісня) ......................... 92
Вічна гостя ................................................... 93
Пісня Гуляй-Пільських весіль (пісня) ............ 94
Літописець (Я забудусь, навіщо приходив...) 95
Ти збуди мене ранесенько... (пісня) ............... 95
Соломієчка, Оксаночка, Марія... ..................... 95
Вишня-Всевишня... (пісня) ............................ 96
Віддаюся за вас, мої стежечки... ..................... 96
Автор (Я мав Господню силу і не знав...) .... 96
Ріка крові ..................................................... 97
За рікою дві могили... (пісня) ........................ 97
Як ти, хатино, вікнами бриниш... ................... 99
Літописець (Коли в Гуляй-Поле...) .............. 99
Різдвяні свята (пісня) .................................. 99
Загорались далеко вікна... ............................ 100
До Місяця й назад... (пісня) ........................ 100
Обрубок волі ............................................... 100
Соловей-Розбійник (пісня) ........................... 101
Літописець (Це все блуд...) ......................... 101
Мов янголів мав зграю за плечима... ........... 101
Автор (Ну що, літописцю, вдалося...) ........... 102
Пісенька для розспівування тріо ................. 102
Соломія ...................................................... 103
Над рікою життя мого... (пісня) ............... 105
Автор (Бреду по саме серце у степу...) ....... 105
Літописець (Під кожною ступнею...) ......... 105
Чи хто іще так бачив Гуляй-Поле... ........... 106
Гей, козаче... (пісня) ..................................... 107
Вже красне сонечко... (пісня) ...................... 108
Зірки Марії – солов’їна мука... ................... 108
Котигорошко (пісня) .................................. 108
Богдан (Він – батько названий...) ............. 109
Тарпан (пісня) ............................................ 109
Три смерчі .................................................. 109
Махно – цар, Махно – Бог... (пісня) ............ 110
Махновський бій ......................................... 110
Як виходили в похід, та й махновці... .......... 110
Червоні й білі сунули степами... ................. 110
Столиця степів (пісня) ................................ 110
Чорний прапор наш... (пісня) ....................... 111
Бушували космічні вітри... (пісня) ............... 112
Махновська (пісня) ..................................... 112
Шаблі (пісня) ............................................. 113
Відгуляли вітри молоді та зелені... (пісня) ... 114
Відшуміли криваві жнива... (пісня) ............. 114
Де вітриська зухвалі... (пісня) .................... 115
Літописець (Я стільки раз вмирав...) ......... 115
Мов на суді у Бога побувала... .................... 115
Як були ще в мене крила... (пісня) ............... 115
Iз вогню – у полум’я... (пісня) ..................... 116
Степана вдвох поклали на підводу... ............ 117
Смерть Дзвона ............................................ 118
На прощу .................................................... 118
Сусідський кіт знайшов її на Ґанку... .......... 120
Літописець (Гроза пройшла...) .................... 121
Літописець (Я жив чи ні...) ........................ 121
Марія (Спасибі, сонце, за любов...) ............. 121
Біжить дівча. Кує зозулька щастя... ............. 121
Літописець (Моє життя усе було...) ........... 122
Автор (Світе мій, прочитаний зорею...) ...... 123
Літописець – зорі (Спасибі, що вела...) ...... 123
Впала Божа сльоза (післямова)......................... 123
Зміст ......................................................... 125