ПОЛЬЧЕНКО Олександр - ГРУДЕНЬ

Зміст статті

 

ГРУДЕНЬ

Повільно сніг земні знаходить соти.
І десь загавкав напівсонний пес.
А навкруги – морозяна субота
Лежить, як Віз Великий без колес.

Замерзли у польоті буйні хвилі.
Звисає світло роєм з ліхтаря.
І небо в згадках про пташині крила
Додолу темінь ллє, як із відра.


* * *

Вогонь погас, лишивши світло.
Тремтить на вітрі листопад.
І день сьогодні непривітний, 
Неначе вирубаний сад.

І сніг лежить, немов газета.
Розталих літер чорнота,
І в небо дивиться з портрета
Чиясь бездонна гіркота.


* * *

Кружляє сніг, неначе листя.
І десь далеко від людей
Хмарина в образі регбіста
Притисла місяць до грудей.

Кінець зимі і завірюхам.
І серцем світ заволокло.
Стають розлогішими рухи
Самої думки про тепло.

І річка стукає у кригу
Великим пальцем глибини.
Мигне карась, неначе ніготь,
Із безпросвітної пітьми.


ВЕРЕСЕНЬ

Початок осені уже.
Зірки роздмухані вітрами.
Тріщить від болю під ножем
Кавун на вісім тисяч грамів.

Туман для виважених слів,
Немов цемент міцний для цегли, –
Цей мур для захисту я звів,
Аби не бути знов полеглим.

Вжі відлітають журавлі.
Бур”ян висмикую деінде.
Так янгол тягне із землі
Ракету з вогненним корінням.

І дощик стука у вікно,
Немов жар-птах клює самотність,
І я йому підкину знов
Зернин таких не одну сотню.

І пада зірка в ненасить,
І річище її міліє.
І твоє серце мерехтить,
Немов мис доброї надії.


НІЧ

Тихо о першій годині.
Зник найостанніший звук,
Неначе на Україні
Немає вже більше падлюк.

Повільно уже переходить
Серце на стереостук.
Легіт сьогодні хітовий,
Немов написав Івасюк.

Падає цвіт, як бюстгальтер
Із хтивих юначих снів.
Дорога кричить з-під асфальту –
“Краз” важко прогуркотів.



* * *

Тримають акації келихи гнізд –
За благополучну дорогу у вирій!
Птахи відлітають. І порожньо скрізь.
Зникають у небі крилаті пунктири.


* * *

Навіщо вам та Росія,
Такий небезпечний сусід?
Там бурю уміють сіять,
Та сіять не вміють піт.

Невже ви не українці?
Погляньте у книгу життя –
На тридцять третій сторінці
Скелетне лежить дитя.

Воно ще благає хліба,
Хоч стільки минуло літ.
Але ви чекаєте й досі,
Що скаже вам східний сусід.