ПОЛЬЧЕНКО Олександр - П І С Н І

Зміст статті



П І С Н І



ПОВЕРНЕННЯ

За сині за моря
Впаде моя зоря.
Коні мчать спекотним степом
І хати горять.
Коса дівочая
Порубана моя
Зійде вогненним багнетом
У чужих краях.

Приспів:
“Чи й не повернусь?
Світи мені, євшан-зілля!”
В полонянки очі спраглі
Од солоних сліз.

Спливуть мої роки,
Як прийдуть козаки.
Ненависні яничари
Згинуть навіки.
Вмирати буду там,
Де вільно так вітрам.
Де ковильні хвилі грають
Рідним берегам.

Приспів.



КИЛИМА

Вже розквітає день.
Зникає далина.
І вересніє клен
У слові “Килима”.
Зорі остання путь
Біля твого вікна
Мені не дасть забуть
Це слово “Килима”.

Приспів:
Червоні троянди в твоїх руках.
Снігами укриті роки.
І зустріч згасає, наче жар-птах,
В холоднім промінні журби.

Я пригадаю сни,
Де нас уже нема.
І вранішні вогні
На рідних берегах.
Ще вітер прилетить
З полином на губах,
І серце заболить
Тобою, Килима.

Приспів.




БАЙДА

До Запорожжя шляхи далекі,
Туди у небі летять лелеки.
І буйні хвилі у синім морі
Такі великі, як моє горе.

Приспів:

А падишахове срібло-золото
Мені огидне й брудне.
А вам, нікчемні султанівські йолопи,
Не подолати мене.
А моє тіло пронизане стрілами.
І залиша мене кров.
Але я буду з новими силами
Із вами битися знов.

Козацькі чайки пливуть в тумані.
Ой буде лихо вам, бусурмани!
Вам нашу віру не подолати,
Бо з нами Бог наш і Божа Мати.

Приспів.



ВЕСНА

Знову у небі світять зорі весняні.
Знову до сонця – нам рукою подать.
І хуртовини кучеряві розтали.
І ручаї нам назустріч біжать.

Приспів:
Вода, вода, весняна вода.
А доля в нас така молода.
Летять птахи у рідні краї
У небі схожі на ручаї.

Як ми чекали це проміння зухвале!
Як ми боялися цю мить пропустить!
Хай вона завжди буде разом із нами.
Тільки з тобою її можна спинить.

Приспів.