ЛАРИСА НЕДІН "У сонцесяйнiсть завтрашнього дня"

|

 

ЛАРИСА НЕДІН "У СОНЦЕСЯЙНIСТЬ ЗАВТРАШНЬОГО ДНЯ"

Заслужена артистка України Член Національної Спілки письменників України Член Національної Спілки театральних діячів України Член правління ТС “Асоціація діячів естрадного мистецтва України” Лауреат Всеукраїнського конкурсу акторів-читців ім. Т. Г. Шевченка Лауреат літературної премії ім. Андрія Малишка Лауреат театральної премії ім. Михайла Старицького Лауреат Міжнародної мистецької премії ім. Семена Гулака-Артемовського Лауреат Міжнародної мистецької премії “Тріумф” Нагороджена медаллю Українського Фонду Культури “За високий професіоналізм” Диплом “Обличчя України” за Всеукраїнською програмою «Золотий фонд нації»

Народилася в смт Овідіополь Одеської обл., 01. 02 1965 р. Закінчила середню школу із золотою медаллю. У 1984-88 роках навчалась у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (нині Національний Університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого) на акторському факультеті в майстерні професора Л. А. Олійника і н. а. України А. М. Роговцевої. 1988-1991 рр. – актриса Чернівецького музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської. З 1991 р – актриса столичного театру-студії “Будьмо!” під керівництвом продюсера і режисера Сергія Проскурні. Паралельно співпрацювала з американським театром “Група Яра” (засновник і режисер Вірляна Ткач) американського Центру “Ля Мама”(м. Нью-Йорк). З 1992 року співпрацює за ангажементом зі столичним театром “Сузір’я”. З цього ж року розпочалась співпраця з Українським радіо. НЕДІН ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА 119 У сонцесяйність завтрашнього дня У творчому доробку ролі: Галя (Т. Шевченко “Назар Стодоля”), Закохана (вистава за народними джерелами “Українські вечорниці»), Настка (О. Кобилянська, “У неділю рано зілля копала”), Співачка (мюзикл Ж. Савважон, “Чао!”), Жінка, яка приносить добрі вісті(О. Володір “Мати Ісуса”), Тоня Полужан (А. Рибаков, “Діти Арбату”), Ганна (Л. Разумовська, “Сестри” або “Сад без землі”), Христонька (М. Куліш, “Отак загинув Гуска”), Настенька (В. Сологуб, “Ох, водевіль, водевіль”), Оленка (А. Шиян, “Котигорошко”), Софія (Б. Бойчук, “Регіт”), Зірка (А. Дяченко, “Етуаль”), вистава–хеппенінг, присвячена пам’яті Сергія Параджанова “Віримо, що не помрем”, актриса Любов Гаккебуш (вистава за щоденниками Леся Курбаса “Світло зі Сходу”), Бабуся, Дівчина (В. Ткач, “Водоспад-відблиски”), моновистава “Невідома легенда про Клавдію Прокулу, дружину Понтія Пілата, про Понтія Пілата та Ісуса Христа” за кіноповістю В. Ілляшенка, моновистава “Поза зоною досяжності, або Magdalina. com. ua” за драматичною поемою Марії Морозенко. Знялась у художніх фільмах: “Страчені світанки”, реж. Г. Кохан; “Сьомий маршрут”, реж. М. Іллєнко; “Кирпатий Мефістофель”, реж. Ю. Ляшенко; “Декілька любовних історій”, реж. А. Бенкендорф; “Притча про Світлицю”, реж, В. Ілляшенко; у телевізійному проекті “Реальна містика”: фільми “Перстень Чорногора”, “Зачарований куліш”, “Хазяїн дому”, “Принц Павич” та ін. Веде активну концертну діяльність, є постійною ведучою всеукраїнських конкурсів і фестивалів “Пісенний вернісаж”, “Дитячий пісенний вернісаж”, “Українська родина”, “Веселі канікули осені”, ”Боромля”, “Трускавецька фієста”, “Фантазії моря”, “Літні тони” та ін. У творчому доробку сольний аудіоальбом естрадних пісень “Бажаю щастя”; музичний фільм “Пісні Анатолія Горчинського співає Лариса Недін” ; виконавиця й автор проекту сучасного українського міського романсу “Цілую усмішку твою” у Національній філармонії України (1998 р.), аудіоальбом з такою ж назвою; “Вечір сучасних українських духовних пісень та романсів” у Київській міській Галереї мистецтв “Лавра” (1999 р.), аудіоальбом з такою ж назвою. 120 Лариса Недін Публікації, друковані видання. Книжки для дітей: “Дякую Тобі, Боже” – вид. “Криниця” 2001 р.; “Хитре Лисенятко” – вид. “Коло”, м. Дрогобич 2004 р.; “Святий Миколай” – вид. Європейський Університет, м. Київ 2005 р.; “Пори року” – вид. Європейський Університет, м. Київ 2006 р.; “Христос Воскрес!” – Фонд ім. Арсена Монастирського ЛФ ТзОВ “КанцОптТорг”, м. Тернопіль, 2008 р.; “Осінній перелив” – збірник пісень для дітей В. Сторонського на вірші Л. Недін, м. Дрогобич, 2010 р.; “Рік Господь благословляє” – м. Борислав, 2011 р.; Л. Недін “Передчуття Свята” – казки та оповідки, вірші і пісні. Дитяча література. Київ, в-цтво “Криниця” 2015 р.; Поетичні збірки: “Світ приречений на гріховність” – вид. “Молодь”, 1997 р.; “Душі моєї оркестри”- вид. І П Ш І “Наука і Освіта”, 2005 р.; Поетичні твори ввійшли до багатьох антологій і колективних збірників. Проза: “Дощ змиває всі сліди” – Київ, 2006 р. Проза Л. Недін ввійшла до: “Свічадо Зореслова” – посібник-хрестоматія зі сценічної мови для студентів вищих навчальних закладів культури і мистецтв. Упорядники Гнатюк І. І., Сулятицький М. І. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів і викладачів вищих навчальних закладів. 2011 р. Віршована казка “Хвалькуватий горобець” Л. Недін увійшла до: “Книжка для додаткового читання. 1 клас.” Серія “Нова українська школа”, в-о “Грамота”, Київ, 2018 р. Упорядники Н.Богданець-Білоскаленко, Св. Романюк. За програмою Міністерства освіти і науки України. Вірші, казки Л. Недін ввійшли до: “У барвистому віночку” – хрестоматія-посібник з українських фольклорних і авторських творів 121 У сонцесяйність завтрашнього дня для роботи з дітьми у навчальних закладах. Для студентів, викладачів і вихователів. Упорядник Н. Богданець-Білоскаленко, Київ, 2012 р. За програмою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Поезія Л. Недін ввійшла до Антологій “Українські поети 19–21 століття. Книга про Матір» та “Книга про батька”. Київ, видавництво “Криниця”, 2013 р. За Державною програмою. З 1993 р. працювала у системі Держтелерадіо ведучою телевізійних і радіопрограм. З 1995 року обіймала керівні посади, очолюючи редакції культурологічних, мистецьких, розважальних передач Українського радіо. З 2017 р. – в системі ПАТ НСТУ. Понад 20 років була ведучою популярних радіопередач “Від суботи до суботи”, “А ми до вас в ранковий час”, “І знову зустріч”, “Найкращі пісні минулого століття”, популярною залишається авторська програма “Вечірній клуб актриси Лариси”. За роки праці на Українському радіо брала участь у багатьох радіопостановках за творами українських та зарубіжних авторів. Ролі Л. Недін у “Радіотеатрі” (радіовистави): Мавра, “ У неділю рано зілля копала”, О. Кобилянська, радіоінсценівка С. Ґудзь-Войтенко, реж.-пост. В’ячеслав Глушенко; Княгиня Ольга, “Регентка” І. Павлюк, історична поетична драма, реж.-постановники Н. Стрижевська і К. Шугаєва; Анна, “ Камінний господар”, Л. Українка, реж.-пост. Нат. Стрижевська; Мотря Кочубеївна, “Мазепа”, Леонід Горлач, історична драма, реж.-пост. Н. Стрижевська; 122 Лариса Недін Моновистава “Княгиня Ольга” за однойменною драматичною поемою М. Морозенко, реж.-пост. В. Обручов; Моновистава “Роксолана” за драматичною поемою Л. Пилип’юк, реж.-пост. Зінаїда Журавльова; Моновистава “Таїс” за однойменним романом Анатоля Франса, реж.-пост. – Катерина Шугаєва; Моновистава “Герцогиня і банкір” за однойменним твором Вірджинії Вульф; реж.-пост. Олена Єфімчук; Інна, “Закон”, В. Винниченко, реж.-пост. Н. Стрижевська; Доля, “Бут”, І. Павлюк, історична драма, реж.-пост. Н. Стрижевська. *** Постійний член журі Чернівецького театрального фестивалю “Золоті оплески Буковини” – з 2012 р.; Член журі у номінації “П’єси” Міжнародного літературного конкурсу “Коронація Слова” – з 2014 р.; Член журі Всеукраїнського конкурсу професійних акторів-читців ім. І. Франка з 2018 р. Впродовж професійного життя активно займається театральною педагогікою. З 2008 р. викладає у Національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого дисципліни: майстерність роботи актора з мікрофоном, озвучка і дубляж (авторська програма); основи майстерності теле-, радіоведучого (авторська програма); сценічна мова. Вихованці Л. Недін успішно працюють в театрах, кінематографі, у сфері теле-, радіоіндустрії.

ЗАМIСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Нотатки з творчого вечора Лариси Недiн «З чим порівняти самотність?..

З гаснучою зіркою при падінні?.. З чим порівняти самотність.., щоб зарадити їй.»

Ці рядки з першої поетичної збірки Лариси Недін «Світ приречений на гріховність» (видавництво «Молодь», 1997 р., Київ) – аж ніяк її не стосуються. Ларисі Миколаївні не потрібно порівнювати ні з чим «самотність», бо на творчий вечір, що відбувся у столичному Будинку письменників (лютий 2017 р.) зібралася повна зала друзів та поціновувачів таланту, навіть декому довелося примощувати стільчики в коридорі. Так усім хотілося послухати й поспілкуватися з чудовою акторкою, співачкою… і… Утім, слово надамо народній артистці України Тамарі Стратієнко, вона достеменно знає не лише сім чудес світу, а й якими сімома справжніми талантами володіє Лариса Недін. Тож рахуємо: актриса, театральний педагог, майстер художнього слова, журналіст, турботлива мама, прекрасна господиня і талант – літературний. Справді, в поезії Лариси Недін віднаходимо багато радісного і сонячного. Може, це тому, що народилася в сонячному краї – на Одещині, де, власне, пройшло її дитинство. Щоправда, не дуже сонячне… …Ларисі було всього 7 років, коли батьки розлучилися… Це була трагедія... Пізнала всі «розкоші» життя з мачухою, у якої були свої діти, рідні, любі… Жила однією надією: скоро випускний – і вона назавжди покине цей дім. Їй першій вручили атестат, як золотій медалістці. Тільки мачуха так і не пораділа. А коли Лариса зібралася їхати до столиці, вступати в театральний, услід кинула: «Щоб ти більше ніколи не повернулась». Вона не повернулась. Вчилася (хоч і не з першого разу вступила) і працювала у столиці, де не було нікого з рідних. 5 У сонцесяйність завтрашнього дня Отака Лариса Недін – з «характером» і в літературі: таке озвучив на творчому вечорі лауреат Шевченківської премії Петро Перебийніс. Пан Поет продекламував рядки з поезії Лариси Недін: «Душі моєї оркестри вам, люди. Інакше не варто жить!». До речі, Лариса Миколаївна «хрещеним батьком» у прозі вважає саме Петра Перебийноса, який в «Літературній Україні» (був тоді головним редактором) надрукував уривок з повісті «Дощ змиває всі сліди», і назвав його за змістом – «Червоні колоски». Якось, перебуваючи в Тернополі, вона зайшла в книжковий магазин, і побачила та купила «Свічадо зореслова» – хрестоматію-посібник для студентів і викладачів вищих навчальних закладів культури і мистецтва, а, їдучи додому, віднайшла у ній… «Червоні колоски». В книжку «Дощ змиває всі сліди» ввійшли й інші спогади бабусі Гані, котра пережила жахіття Голодомору. Тема голодомору в радянські часи замовчувалась. Лариса Миколаївна згадує, як її бабуся розповідала про Голодомор, і приказувала: «Дєточко, нікому цього не говори, бо тебе виключать з комсомолу, а нас усіх зашлють у Сибір». А сьогодні, з щемом у серці, присутні слухали уривок з повісті, який озвучила випускниця Київського Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, актриса Софія Гордійчук, донька Лариси Недін. Ще з більшим щемом присутні дивились на жінку, яка несла до сцени три колоски пшениці замість квітів... Та, мабуть, найбільший творчий доробок написаний для дітей. На вечорі було презентовано книжку письменниці «Передчуття свята» видавництва «Криниця». За словами Лариси Недін, ця книжка схожа на метелика, який перелітає з однієї квіточки на іншу та розповідає про високу духовність, доброту і людяність. Запрошений до слова видавець – лауреат Шевченківської премії, народний художник України Леонід Андрієвський сказав, що книжки видавництва «Криниця» відомі всьому світу. І, звісно, гордий тим, що серед авторів видавництва є і Лариса Недін. «Слово про колегу» – саме так можна назвати розповідь письменниці, яка пише для дітей, Марії Морозенко – про Ларису Недін, з якою їх пов’язує і літературне слово, і творчі проекти, зокрема, в Національному музеї літератури: – Лариса Миколаївна має багато обдарувань, і одне із них – Слово. Часом літератори бояться бути відкритими, але це не про Лари- 6 Лариса Недін су Недін. Повагу до колег, до кожного свого пошановувача, читача, і маленького , і дорослого – ось що бачимо і відчуваємо під час спілкування з нею. Ми дуже часто захоплюємося іноземними письменниками, а тут є свої. В сучасній літературі сьогодні є Лариса Недін… Час від часу запитують: «Хто вона, насамперед: актриса, співачка, літератор, педагог?..». Втім, усі сфери діяльності пані Лариси неможливі без основного інструментарію – Слова. І це є ознакою невипадковості Людини в літературі. А те, що Лариса Недін – цікавий і непересічний сучасний автор, стверджує і ряд творчих ознак. Найперше, це любов до слова, професійна техніка мовлення. Пані Лариса вільно володіє поетичним і прозовим словом, невимушено оперує багатством і розмаїттям рідної мови. А водночас йдеться і про відповідальність. Її слово виважене, мудре, глибоке. У прочитаних нині дітьми уривках творів, у прочитаних народною артисткою України Тамарою Стратієнко поезіях авторки, сповна відчувається це. Знаковою є в літературній творчості «здорова повага до себе», як і повага до колег. Ота символічна «здорова повага до себе» не дозволяє опускатись до примітивізму певних слів та дій, а водночас повага до колег, сприяє справедливій оцінці творчості. Скількох авторів озвучила на радіо «актриса Лариса»! Просто, захопившись твором того чи іншого автора, не потребуючи натомість ні окремої винагороди, ані можливих регалій. І ще – про важливе. Ми переживаємо нині непрості часи поклоніння заморському, коли захоплено «стелимо килими» під ноги іноземцям-авторам, а цілком не пізнаємо своїх. Не знаємо, не цікавимось, не шануємо. Але, водночас, у сучасній Україні, яка втрачає щодня синів і доньок на війні, особливо важливим є поцінування рідного, свого. Це – як основа державності. Все це є в творчості Лариси Недін. Зокрема, її книга для дітей «Передчуття свята» – чудова і багата скарбниця народних знань, тонке відчуття святкового календаря України. Її з радістю читають дорослі та діти. І я зичу пані Ларисі нових чудових книг та літературних цікавих заходів, одним з яких і є ось цей святковий творчий вечір, де панувала атмосфера природності, щирості, доброзичливості. Скажу по секрету: у мене також була давня мрія – познайомитись з цією талановитою і чарівною акторкою. Знаєте: моя мрія здійснилася. Якось зустрілася з Ларисою Недін у затишній кав’ярні на 7 У сонцесяйність завтрашнього дня Хрещатику. Ми гомоніли про поетичне слово, про її романси, про популярну авторську радіопередачу «Вечірній клуб актриси Лариси». Взагалі про призначення Людини на цій землі, про віру і надію, про людські стосунки. Власне, саме з поетичного слова починалась для неї професія актриси. Тому їй важко сказати, що було первинним: поезія чи акторська робота. На творчий вечір Лариси Недін спеціально з Вінниці приїхала українська композиторка та співачка Ольга Янушкевич: – Київ подарував мені зустріч з людиною, з якою ми говоримо однією мовою, і нас поєднує музика. Багато років лежав у мене рукопис-пісенник, який промовисто називається «Дякую тобі, Боже». Нещодавно він побачив світ, де майже всі вірші з першої книжечки для дітей Лариси Недін покладено на музику. Творчий вечір був динамічним, змістовним, друзі вітали Ларису Недін і поетичним словом, і піснями, зокрема композитори Тетяна Стоматті-Оленєва, Ігор Якубовський, поетеса Ніна Шаварська, дитячі творчі колективи. Бо сонячна посмішка і тепло душі, які випромінювала цього дня Лариса Недін, і щодня(!) – зігріли всіх присутніх. До мене в коридорі підійшла жіночка, і з радістю промовила: «Яка талановита Людина!». Успіхів вам, Ларисо Миколаївно!

Наталка Капустянська, журналістка.

 

Вірші ЛАРИСИ НЕДІН

із  циклу: Вже зовсім не боюся зим…

* * *

Верби ось-ось доростуть до неба,

І груша цей рік вродила рясно.

Осене, мила, не поспішай, не треба.

В душі ще літечко, на серці – ясно.

Бабине літо таке коротке.

На скронях посіялася сивина.

Дивлюсь у дзеркало, питаю вкотре:

Невже так швидко і життя мина?

Вересень 2011 

* * *

Дністра виблискують водойми,

Річкові чаєчки летять.

З дитинства комиші знайомі

Козацьку пісню шелестять.

І щастя купається в золоті літа,

Історія днини іще нічия…

І так хороше жити на світі,

Коли додому дорога твоя.

15.05.2012

 * * *

Вже зовсім не боюся зим,

Хоч місяці один за одним дріботять.

Не переймаюсь, не печалюсь тим,

Що рік за роком , як вітри, летять.

Дзвінкоголосі весни, наче мить, промчали,

Вишневі ранки перетекли в осінні вечори.

Не доспівала ще свого, не досказала…

Та навчила доньку небо обіймати крильми.

14.05.2012

* * *

Ще лиш світає, молюся до сходу,

Долоні склавши обіруч.

А сонце врочисто і гордо

Мені на голову вдяга обруч.

І на Євангельській основі

Господь снує одвічну нить.

А ніжна музика Любові,

Як солов’їний спів, дзвенить.

 

* * *

Прощаючись,

                  літо спиває меди,

Та чомусь вони 

                  із гірчинкою.

Владно наказує доля:

                             «Іди!

Будь йому половинкою».

А душа тріпоче,

                       ворожить на росі

І кличе в свідки

                      тишу зоряну.

Мій білий янгол

                         всміхається мені

І молиться

                   на всі чотири сторони

 

 

Експресія почуттів

Херувимом стоїть в небі

                               місяць-скрипаль

На сторожі зірок-наречених,

І смичком замішавши вино і полин,

Гречно нам він підніс свою чашу.

Відпливають з туманом

                           над плесом Дніпра

Лавра, кручі, мости, береги.

Ніч, відьмачки старої сестра,

Нам віщує любов. Назавжди.

 

* * *

Ти – ангел смутку,

Що поселився в серці.

Ти вічний менестрель,

Що грає скерцо

На скрипці долі.

Що вітром в полі,

Конем баским

Летить у Вічність

Поміж зорі Холодні,

блакитно-крижані.

Тепла, тепла

Душа благає,

Згорьовано ридає,

- Бо ангел смутку

Поселився в серці.

І вічний менестрель,

Що грає скерцо

На скрипці долі.

Моєї долі.

 

* * *

Мудрість встановлює межі,

Дух же кордонів не має.

То юність нерозсудливо безпечна,

Поважність вагається бодай поцілувати.

Свіча тремтить…

І ніч вже догорає.

Ті двоє бодай би народили слово.

Солодке, а не мудре.

І понищаться межі.

І не розминуться зі щастям

 

* * *

Цей липень такий медоносний,

Промінням залив небеса.

Бурштинно золочені стоси,

Над світом – любові яса.

Пахне вода дитинно,

Чайка над морем кигиче.

Гукає час золотоплинно,

Серпень у гості кличе.

 

* * *

Не моя в тім вина,

І твоєї немає провини,

Що не п’ється вино

В цю розлучну хвилину. Ї

ду я. Бо життя кличе в путь.

Не журись, повернусь.

Ти зустрінь. Не забудь.

Пригорни, обійми –

І зігрієш мене.

Прошепочуть вуста,

Мов молитву-благання,

Що розлука навік

Нашу долю мине.

* * *

В твоїх очах іскринка шампаню,

І сонячність вуст моїх.

Шепіт весни у вухах,

А в скронях – сніги.

Не озираймось на те,

що скажуть люди.

Їм байдуже, коли біда.

А біля щастячка чужого

Всяк гріється на дурняка.

Летімо попри осуд і зітхання,

Щоб сміх не переливсь в ридання

 

* * *

Не йди, не залишай

– Ще співають для нас солов’ї.

Не йди, не залишай

– Ще мальви нам усміхаються.

Не йди, не залишай

– Ще стелиться для нас м’ята.

 

* * *

Пізній у саду ранет,

соковита сливка-венгерка,

цілющий степовий мед,

лісова ягідка терпка,

запізнілий в полі мак

і п’янкий виноград на смак,

руда лащиця-лисиця,

гнучка звабна танцівниця,

сонце й місяць, море й ліс,

сміх дзвінкий і срібло сліз,

пахощі, гірський туман

і нічний степний туман…

Все це я – твоя жона.

Бережи – така одна.

 

* * *

Іде дорога додому.

Тобі повертатись одному,

Попрощавшись зі мною.

Збирає ранок поцілунки

З мого плеча, і лунко

Наздоганя тебе моє «Бувай!».

Прикривсь мереживним туманом

Гріховно-солодкий наш ранок

І вмостивсь додивлятись сни.