СИНОК-МАТЕМАТИК
(За народним жартом)

До батьків, до Яблунова, 
В рідну хату і садок 
З політехніки зі Львова 
Гостювать прибув синок.

(На обід прибув, до речі. 
Стіл накрили в акурат!) 
Мати вийняла із печі 
Двоє смажених курчат.

Батько всім налив чарчини, 
Більшу, звісно, дав синку.
— А яку науку, сину, 
Ти вивчаєш там? Яку?

Син підняв до стелі руку:
— Мудрість, тату! Висота! 
Не збагнуть вам ту науку, 
Ви ж, пробачте... темнота!

Ось курчата ці: фактично 
Двійко тут, хоч як бери. 
А візьми математично, 
Помудруй — і вийде три!

— Не мели дурницю, синку!..— 
(І, як видно, розізлив).
Той схопивсь:

                 — Одну хвилинку! -   
Щось помножив, поділив...

— Ось вам, — каже, — рівно троє. 
Доказ точний і ясний!..—
І промовив до старої 
Сивий батько мовчазний:

— Якщо так виходить в Петі, 
Будуть двоє ці для нас,
Він хай їсть оте вже, третє! 
Всім по одному якраз!

1960


ПРОВОДЖАЮТЬ В АРМІЮ ПЕТРА

Півсела зібралося на свято. 
Прилетіла з Криму і сестра... 
Три доби не спали мама й тато — 
Проводжали в армію Петра!

Грав баян. І дві гармошки грали. 
Знов співала мамина кума.
— Так служи, щоб вийти
в генерали! 
— Свій наказ чеканив дід Хома.

Мед-вино
              хилили нічку третю...
На четверту —
                   сіли на «газон» 
І махнули проводжати Петю 
Аж туди, де станція, перон...

Як пили шампанське у буфеті, 
Спохватився раптом дід Хома:
— Підождіть, бо щось не видно Петі, 
Внука-новобранця десь нема!..

На рішучий запит воєнкома 
Руку дід приклав до картуза:
— Вибачте, забули його дома! 
— І в старого капнула сльоза.

Привезли забутого в машині. 
Сів у поїзд майже на ходу...
__________

Вже давно Петро в своїй частині, 
Вже крокує чітко у ряду.

Служить вірно... Вже приймать присягу 
Надійшла, мабуть, йому пора, 
А в селі ще й досі хилять брагу. 
Проводжають в армію Петра!

1972

 

ПРИГОДА В ЛІСОСМУЗІ

Є в артілі у одній 
Чоловік Карпо Крутій. 
Чоловік —
                 поглянеш збоку — 
При здоров'ячку, нівроку! 
Як на техніку рівнять, 
То, мабуть, він сил на п'ять! 
Щоб захтів — звернув би гору!

— От кому в гарячу пору 
Заробляти б трудодні! — 
Всі казали.
Але ні!

Мав Карпо той хитру вдачу: 
Він возив молокоздачу. 
Набере вершків бідон, 
Запряже воли в фургон, 
Звісить ноги через планку 
Й «супроводжує» сметанку!

За селом Карпо Крутій 
В лісосмузі молодій, 
По секрету, на хвилинку 
Кожен день робив зупинку. 
Озирнеться крадькома, 
Чи людей навкруг нема, 
Стане вище на фургона, 
Встромить голову в бідона 
І тайком сметанку п'є... 
Норми три, було, дає! 
Вип'є з глечик у запалі, 
Крикне «гей!» і їде далі.

Через хитру вдачу ту 
Вскочив ледар у біду: 
Поправлявсь, п'ючи сметану, 
Та й поправився «зверх плану»!

І недавно в лісосмузі 
З ним нещастя сталось, друзі: 
Хвацько вибрався на віз, 
У бідон по плечі вліз, 
А назад смикнув — о боже! — 
А назад — ніяк не може! 
Довго смикався і вщух: 
Не пускало біля вух! 
Опустив Карпо долоні

Й думу думає в бідоні: 
Хоч мені тут є що їсти, 
Та з бідона треба ж лізти. 
Хоч і скрутно як-не як, 
Треба вибратись однак!»

Смикав рівно й з вихилясом, 
А воли собі тим часом 
Постояли та й пішли 
(Шлях той знали ж бо воли!) 
Попід гору, там, де гречка, 
До райцентру, до містечка! 
Невідомо, що б було, 
Та Карпові повезло: 
Стрівсь якраз при цьому ділі 
Голова його ж артілі. 
Швидко дав Карпові лад: 
Завернув воли назад 
Й на току при цій нагоді 
Так страмив при всім народі, 
Що котився полем сміх, 
А Карпо сказав при всіх:

— Відтепер я, громадяни, 
Вік не їстиму сметани! 
Ще скажу громаді всій: 
Я віднині не Крутій, 
Хліб легкий шукав доволі, 
Буду з вами, буду в полі!

Так Карпа змінила, друзі, 
Та пригода в лісосмузі.

1950