Зміст статті
З ОДЕСЬКИХ ЗАМАЛЬОВОК
В ОДЕСІ, НА ДЕРІБАСІВСЬКІЙ
І
Літній день,
Одеса-мама.
Дерібасівська гуде!
Ось на шпичках мила дама
З парасолькою іде.
Не худенька. І не повна.
Погляд — трішки «з висоти»...
— Чи не скажете, шановна,
— Як до опери пройти?
— О, будь ласка! — дама рада,
— Викладає все, як є: —
Он... Ларьок «Губна помада»,
Трохи далі — «Ательє»,
«Індпошив», будинок «Моди»,
«Комісійний», «Трикотаж».
За «Духами» будуть «Води».
Йдіть отак — до ГУМу аж.
Там, за рогом, перед вами
І театр на виду...—
Поклонивсь я милій дамі,
Усміхнувся. Далі йду.
ІІ
А навпроти, бачу, диба
Дядя в кепочці « а-ля!»,
У руках таранька-риба,
Що Привоз тут поставля.
І отак, для інтересу,
Підійшов я і кажу,
Що люблю, мовляв, Одесу,
Що до опери спішу.
— Чи далеко? Як скоріше,
Як зручніш туди пройти?..—
Дядя втричі став миліше,
Весь розм'як від доброти.
— Все скажу тобі, дружище!
Точний курс відразу дам:
Он «Буфет», а трішки вище
Є підвальчик — «Двісті грам».
Далі «Бар». А в барі Ліда!
Знаєш що — гульнем хоч раз!
Хай та опера «Аїда»
Обійдеться вже без нас!
...Розійшлись — мов друзі давні,
(Як поклявсь я, що не п'ю).
— До побачення! — сказав я.
— Дядя вслід мені: — Адью!
III
Звечоріло. Вже прожектор
З моря небо золотив.
І мені автоінспектор
Все інакше пояснив.
— Вам до опери? Будь ласка:
— Ген під знаком «Перехід»,
Де стоїть мотоколяска,
Де стоять... якраз не слід!
(Він нахмуривсь, свиснув строго,
І водій включив мотор!)
Далі — дійдете до рогу
І впретесь у світлофор!
Стрілка «Стоп», табло «Зупинка»,
«Поворот», і ви вже там...
Все він виклав за хвилинку —
Не як дядя
І мадам...
Чув, мабуть, розмову нашу
Той, що біг на стадіон:
— Кинь ту оперу, папашо!
— Ти ж не фіфа, не піжон!..
Показав у даль рукою,
Де за парком — хвилі, мол:
— Страсті — там! Валяй за мною!
В нас сьогодні — во! — футбол...
Море й душі — все відкрите.
Свій запал, «своє» слівце...
Щедрі й милі одесити!
Я люблю їх і за це!
1966
В ОДЕСІ НА ПРИВОЗІ
Ринок одеський. Возів цілий ряд.
Батько й синок продають виноград.
Батько — то грона, то гирі кладе.
Син, помічник його,— касу веде:
Гроші приймає, щоб їх берегти,
Здачу дає — із п'яти, з десяти...
Батько торгує завзято, аж змок.
Чує — гука йому з воза синок:
— Годі вам, тату, уже торгувать!
— Годі, бо здачу вже нічим давать!
— Як же це так! — тата кинуло в гнів.
— Ти ж в кожнім класі два роки сидів!
1970
Я ЛОВИВ ТАКСІ
Літня рань. В цвіту Одеса.,
Клени у росі.
Мчать авто, гудуть колеса...
Я — ловлю таксі.
Пролетів один, як вітер.
Другий пролетів:
Робить вигляд — «не помітив»,
Що спинить хотів.
Чи вклонятися їм низько?
Не стають, і квит...
Але ось гальмує різко
Інший одесит.
Очі добрі і веселі,
Усмішка ясна:
— Что-то вроде вы хотели? —
Витягся з вікна.
— Жду таксі, та мчаться мимо.
Спробуй їх злови!..—
Він обвів мене очима
З ніг до голови,
«Жигулі» погладив білі
Й кида:
— Вы чудны!
Вам поехать нужно или
«Шашечки» нужны?
— Їхать! — випалив я радо,—
На вокзал спішу...
— Раз вам надо, значит, надо! —
І кивнув:
— Прошу!
Сіли, рушили... В дорозі
Все від нього взнав:
І про дині на Привозі,
І в футбол хто грав,
І про те, як в сина Борі
(Й на які гачки!)
Під Лузанівкою в морі
Ловляться бички,
І хто знов його Одесі
Свій наніс візит!..
Словом, віз мене чудесний,
Справжній одесит:
Вразив щирістю такою
Душу він мою!..
Став де слід й махнув рукою:
— Шлю привєт! Адью!
...Хай же й вас отак в дорозі
Зустрічають всі:
Щоб не він, мабуть би, й досі
Я ловив таксі!
1981