МЕТАМОРФОЗИ

“Ура! Ура!” – весь гай вітав Тхора.
“Нехай живе!” –
  усі гукали хором...
Була весна.
Та інша вже пора
І чути інше в лементі бадьорім:
“Ганьба Тхору!”
  “Ганьба!”
  “На кіл Тхора!”
“А щоб він здох!” – 
  той самий хор волає..
  _

Так і живем.
Така у нас мораль.
І час нічому нас не научає.


САМОВПЕВНЕНИЙ  ПІШАК

Не тільки для шахістів ця сатира,
Рядки ці адресовано усім:
Пішак е-2 пішов на е-4,
А згодом - на е-5,
  е-6, е-7.
Шлях був тернистим,
  вражі Коні й Тури
Не раз палили на путі мости.
Та все ж свої, для Пішака, фігури
Вели його крізь пастки до мети.
Ціною жертв, і ризику, і нервів
Давався нелегкий цей марш-кидок...
І ось він на е-7,
  в його резерві
Лишивсь один, найважливіший крок!*
"Ставай Конем!"*
"В Коня перетворися!",
"І чорним - мат!
  Тобі зіграть цю роль!" -
Соратники гукали.
  І, між іншим,
Вітання вже приймав його Король.
А він, Пішак,
  стояв собі пихато -
Царя і Бога мав запанібрата,
Та що там -
  нині сам він цар і бог!
За крок до мрії.
  Мрія ж - Ферзем стати,
І що йому до просьб і засторог.
"Ну що той Кінь
  з незграбним ге-алюром?
Він рангом нижчий навіть за Слона...
Я стану Ферзем!
  Ферзь - оце фігура!
А там ще хід
  і чорним - все,
  хана!"
Е-7 - е-8 Ферзь! -
  Пішак зраділий
Вже примірявся до ферзівських шат...
Хід чорних!
  ...І складають зброю білі:
За крок до перемоги -
  білим мат!

Мораль в цій байці -
  зайва вже деталь.
Бо що для пішаків таких мораль?

* Згідно з правилами шахової гри, пішак, досягнувши ос-
танньої протилежної клітинки, має право перетворитися на
будь-яку фігуру.


СВІЙ  ГОЛОС

Тьох-тьох! Тьох-тьох! -
  видзвонює в гаях.
Впізнаємо - це пісня солов'я.
Фіть-фіть! Фіть-фіть! -
  о, це вже
  шпак співа.
Уг-гу! Уг-гу! - басить сова.
Цвірінь! - хоч
  і не бачимо співця,
Та вгадуємо в ньому горобця,
Тому що кожен цей співець,
Чи щиглик то, чи горобець,
Свій голос має,
  свій, сказати б, спів!
Хай не у всіх такий,
  як в солов'їв
(Не всім же солов'ями бути),
Але прислухайтесь:
  зозулю саме чути -
Ку-ку! - і в тім "ку-ку"
  щось є,
Оригінальне щось, своє.
  _

Питаєте, до чого байка ця?
Читав я вірші одного "співця",
А в них же, що гріха таїть:
Тьох-тьох!.. Уг-гу!..
  Цвірінь!.. Фіть-фіть!..


ТРУБА

Терпець урвався.
  Та й куди ж терпіть?
Ну, скільки можна жить собі на шкоду?
Стара Труба і день, і ніч димить:
Псує ландшафт, легені і природу.
"Ганьба Трубі!",
  "На пенсію Трубу!" -
Звучать і майорять сердиті гасла.
І ось таки з Труби зняли табу
І вже вона повалена і згасла.
Радіє задоволена юрба,
Втішаючись із власної звитяги...
І ось над містом вже нова Труба -
Чадить ще дужче
  нам усім на благо.