ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС

 

Гумор і сатира

КОЗОПАС ШТУРМУЄ ПАРНАС

 

Козопас… Таке жартівливе прізвисько дали Олександрові Ткаченку його колеги з «Веселої Січі». Чому? Тому, що він вийшов, як колись говорилося, з гущі народу (родом із села Антонівки Шполянського району Черкаської області), тож у дитинстві не міг не пасти кіз або гусей чи корів. По-друге, після закінчення військового училища він майже тридцять років служив у Збройних силах і, так би мовити, пас молоде воїнство. Не забував і про себе: до військової освіти добавив ще одну вищу (цивільну) – закінчив заочно факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. А по-третє, вийшовши в запас у званні підполковника, О.Ткаченко не вельми «розкошував» на свою пенсію, тому був змушений завести «кормилицю» - козу Азу, у якої, подейкують, молоко цілюще, мов женьшень або легендарна віагра.

Поетичним словом Сашко «балувався» ще в юності (писав оди, присвячені молодим кралям), потім зрідка друкувався в армійській пресі (як правило, це були «датські» вірші та ще й написані на «общепонятном языке»), але коли повернувся на батьківщину і потрапив до кола запорізьких літераторів, в ньому ожило-воскресло «українство», а з ним – і нестримно-буйне почуття гумору. Вже перші веселі твори , написані О.Ткаченком рідною мовою, засвідчили, що в українську гумористику йде обдарований, оригінальний майстер із міцною козацькою закваскою.

Невдовзі гуморески Олександра Ткаченка, сиріч Козопаса, стали окрасою альманаху «Весела Січ». Їх щедро й охоче публікували тижневик «Веселі вісті» (на жаль, він наказав довго жити, але Козопас устиг двічі стати його лауреатом) та інші періодичні видання. А кілька років тому О.Ткаченко став лауреатом Всеукраїнського конкурсу на кращу байку.

Мені не раз доводилося бути свідком, як тепло сприймають гумориста слухачі, як щедро аплодують йому. Тим паче, що й читати свої тексти О.Ткаченко вміє достоту артистично (недарма він – неодноразовий переможець обласного конкурсу гумористів-виконавців «Пересмішник»). Взагалі ж, веселосічовик Козопас добре володіє словом, знається на ідіоматичному багатстві нашої мови, не боїться гостроти, хоча іноді, ніде правди діти, працює «на грані фолу». Він, що найсуттєвіше, бачить у житті смішне і визбирує його, щоб потім повернути народові збагаченим, відшліфованим і, до речі, в пристойній «упаковці».

Благословляючи цю книжку в світ, не можу не висловити радості з приводу того, що наш народ не розучився жартувати і нині «командирує» в літературу людину талановиту, шляхетну і веселу. Як мовиться, з Богом!
   
  Петро Ребро,  
  кошовий «Веселої Січі»,
  лауреат премії ім. Остапа Вишні

Народивсь Олександр Якович ТКАЧЕНКО 27 серпня 1937 року в селі Антонівка Шполянського району, що на Черкащині.

Помер 2 травня 2014 року.

Похований в селі Комишуваха Оріхівського району Запорізької області.