СТРАШНИЙ СУД 

В страшносудную неділю 
Ксьондз казання говорив, 
Став за божий суд казати 
Та й, на гріх, пересолив. 

Слухав-слухав бідний мазур, 
Далі тяженько здихнув, 
Подивився на Jezusa 
Й головою похитнув. 

«Коли так,— промовив,— Jezu, 
Ти судити нас будеш, 
То, будь певний, сам, як палець, 
Серед раю заживеш!»

 

ШЛЯХТИЧ 

Мша кінчилась у костьолі, 
Люд порозсипався, 
У костьолі тілько шляхтич 
Убогий зостався. 

Та ще десь за образами 
Захристиян лазить, 
То святих там заслоняє, 
То в них світло гасить. 

Обдивився кругом шляхтич — 
Не видно нікого, 
Та живенько, де Антоній, 
Припав до святого: 

«Błagam cię, człowieczku święty! 
Błagam cię, Antoni! 
Podaj, serce, mnie pieniędzy, 
Niech ja kupię koni!» * 

А тут йому з-за святого 
Грубий голос чути: 
«Nie dam, nie dam dla gałgana, 
Nie dam i na buty! » ** 

І в минуті бідний шляхтич 
На ноги схопився, 
Подивився на святого, 
Ближче підступився. 

«Dałeś, nie, Antoni święty,— 
Каже до świętego.— 
Tylko nie kpij — jestem szlachcic, 
Nie pozwalam tego!» *** 

*** 
___________________________ 
* Благаю тебе, святий чоловіче, 
Благаю тебе, Антонію! 
Дай, серце, мені грошей, 
Я куплю коней! (польськ.) — Ред. 
** Не дам, не дам негідникові, 
Не дам і на чоботи! (польськ.) — Ред. 
*** Дав ти чи ні, святий Антонію, — 
Каже до святого,— 
Тільки не глузуй — я шляхтич, 
Не дозволяю цього! (польськ.) — Ред.

 

КАМІННИЙ СВЯТИЙ 

Раз обходили ляхи 
Навкруги костьола, 
Захопили хто що міг, 
Ходять наокола. 

Ото мазур і собі, 
З набожництва свого, 
Перед себе захопив 
З каменя святого. 

І аж крекче, неборак, 
А святого носить 
Та щоб живо обійшли, 
Пана бога просить. 

А тут, йому не біду, 
Тілько що ступають, 
А навколо обійшли — 
Знову починають. 

Бачить мазур, що ніяк 
Справи не докаже, 
Та об землю тим святим 
Та й до нього каже: 

«Був-ись,— каже,— молодий, 
То тоді носили, 
А тепер ходи і сам, 
Мені не до сили!»

 

НАБОЖНИЙ КСЬОНДЗ 

В’їхав біскуп у село, 
Мазура здибає. 
«A czy w domu teraz ksiądz?» * — 
Ласкаво питає. 

«Ні, не вдома, — каже той, — 
Пішов на хрестини. 
Ксьондз-сусіда якось мав 
Недавно родини…» 

«Ksiądz ma dzieci, i ten chrzci?» ** 
«А що ж тута й злого? 
Той у сього охрестив, 
Сей тепер у того!» 

Почув біскуп та й здихнув: 
«Dzieci bez małżeństwa!.. 
Sługa boski traci czas!.. 
Lud bez nabożeństwa! 

A czy często mszę on ma?» *** 
«О, завсігди, пане! 
Хоч так часом підіп’є, 
Що й рівно не стане, 

І руками, бідий, все 
Олтарик хапає, 
А все-таки цілу мшу 
Слічно відправляє». 

*** 
___________________________ 
* Чи вдома тепер ксьондз? (польськ.) — Ред. 
** Ксьондз має дітей, і цей хрестить? 
(польськ.) — Ред. 
*** Діти без подружжя!.. 
Божий слуга марнує час!.. 
Народ без богослужіння! 
Чи ж часто він править службу божу? 
(польськ.) — Ред.

PASA NA DZIECI * 

Їздив біскуп по панах, 
Грошей налупився, 
Подарунків нахапав, 
Наївся, напився. 

А тут йому ще їден 
Гедзелу підносить 
І ситого на обід 
Ще до себе просить. 

Їде біскуп і туди, 
За столом сідає… 
Ото страву подають, 
Дідич припрошає. 

А той їв би ще таки, 
Тілько промахнувся — 
У дорозі, на біду, 
Поясом стягнувся. 

Що робити? Розпусти — 
Якось не годиться! 
А так сиди та не їж — 
Дідич образиться… 

Аж тут якось під вікном 
Малі діти грались, 
І, звичайне, дітлахи 
Бігали, сміялись. 

Ото біскуп не промах, 
На фиглі береться. 
«Ej że, dzieci, będę bić!» ** — 
Кричить і сміється. 

«Ej że, dzieci, będę bić!» 
А діти сміються 
Та вже собі й до вікна 
По кількоро пнуться… 

Тоді біскуп з себе пас. 
«Poczekajcie ż, dzieci!» *** 
Та на хлопців помахав: 
«A pasa na dzieci!» 

*** 
___________________________ 
* Ременя на дітей! (польськ.) — Ред. 
** Гей же, діти, битиму! (польськ.) — Ред. 
*** Постривайте ж, діти! (польськ.) — Ред.

BISKUPSTWO 

Коли біскуп був не біскуп, 
А плебан убогий, 
То і пара добре везла, 
А часом і ноги. 

А як біскупом зробився 
Та вбився у сало, 
Тоді йому і чотири 
Зробилося мало. 

Раз він гнався шістьма кіньми 
В шовках та у злоті, 
Як нагнався на баюру, 
Застряг у болоті. 

Бились-бились сиві коні 
Та й лягли, до лиха; 
Мовчав-мовчав і сам біскуп 
Та й промовив стиха: 

«Co to, — каже, — być plebanem! 
Plebaństwo to głupstwo! 
Lecz biskupem — co za ciężar! 
Ciężarne biskupstwo!» * 

*** 
___________________________ 
* Що то, — каже, — бути простим попом? 
Попівство — дурниця! 
Але єпископом — що за тягар! 
Єпископство обтяжливе! (польськ.) — Ред.

 

ПІП І КСЬОНДЗ 

Ксьондз сміється: «Паки! Паки! 
Дай, попе, табаки!» 
А піп каже: «Surdum corda! * 
На, теляча морда!» 

27 февр[аля] 
___________________________ 
* Піднесімось духом! (лат.) — Ред.

 

 

СУХОДОЛЬСЬКИЙ 

Згинув шляхтич Суходольський, 
Вже в костьолі тіло, 
І з-під небка ксьондз навколо 
Поглядає сміло. 

Далі мову зачинає, 
Тільки не по-польськи, 
Зачинає по-латині: 
«Ubi Suchodolski?» * 

І поглянув ще навколо: 
«Ubi Suchodolski?» 
Далі ще раз кругом глянув: 
«Ubi Suchodolski?» 

Аж п’яничка їден слухав: 
«Ubi» все та «ubi», 
Далі й каже: «Знаєш, ubi? 
У чортовій губі!» 

«Lżesz, gałganie! ** Він у бога! — 
Ксьондз відповідає. — 
Враз з святими його хвалить 
І на арфу грає!» 

А п’яничка похилився, 
За ліхтар узявся. 
«Та не знаю, хто з нас gałgan, — 
Сміло обізвався, — 

Бо покійник не знав того, 
Як і дудку взяти, 
Та де йому перед богом 
Ще й на арфу грати?» 

*** 
___________________________ 
* Де Суходольський? (лат.) — Ред. 
** Брешеш, негіднику! (польськ.) — Ред.