РУДАНСЬКИЙ Степан (Співомовки) - KURACJA OD OCZU

Зміст статті

KURACJA OD OCZU*

Десь там у кляшторі
За часу їдного
Сповідав законник
Ляшка молодого.

Ляшок признається,
Що звів раз дівчину.
Законник питає:
«A kiedy z to, synu?»**

Той йому і каже:
«Raz, — каже, — w gaiku
Przy szumie strumika,
Przy pieniu slowika...

Przy swietle ksiezyca...»***
А той, бідний, слухав,
Далі ухватився
Руками за вуха:

«Nie mow, — каже, — nie mow,
Nie mow, ja cie prosz§,
Bo ty uzyl, serce,
Diabelskich roskoszy!»****

«To mnie, moj ksigzuniu,
Doktor perswadowal,
Zebym tak sie sobie
Od oczu kurowal!»*****

А законник бідний
Тілько облизався...
«Nie wierz, moje serce,
Nie wierz! — обізвався. -

Gdyby pomoc byla
Z takiej awantury,
I ja bym juz widzial
Dawno prez te mury!..»******

24 июня [1859].
 
_____
*Лікування очей.
**А коли ж це, сину?
***Якось в гаю, під шум струмочка, під спів соловейка, при світлі місяця...
****Не кажи, не кажи, не кажи, прошу тебе, бо зазнав ти диявольської насолоди.
*****Це мені, панотче, лікар по¬радив так лікувати очі.
****** Не вір, серце, не вір. Якби таке лікування допомагало, я вже давно бачив би крізь мури.




PRZYWITANIE*

Захтіли брацішки
Біскупа вітати,
Сказали їдному
Привіт написати.

Але той, сірома,
Хоч бери на муки,
І пюра не вміє
Узяти у руки.

І ходить, сумує,
Не вип'є, не ляже,
Аж їден брацішок
Раз до нього й каже:

«Чого так сумуєш?
Не журися, брате!  
Як приїде біскуп —
Мені давай знати!»

Приїжджає біскуп,
Брацішок до того;
А той, як на збитки,  
Не писав нічого.

«Zmiluj sis, moj bracie!
Bo сіє pan bog skarze!»**
А той собі чарку:
«Wszystko bedzie! — каже.

Ту staniesz do mowy,
Ja siqde w zaciszku,
Co ja bede mowic,
I ty mow, braciszku!»***

Стає той до мови,  
А той заховався.
Коли чує — шелеп
В костьолі піднявся.

Та й питає того:
«A juz,— каже,— przyszedt?»****
А той до біскупа:
«A juz,— каже,— przyszedt?»

Той, бідняка, з серцем,
І жалем, і сміхом:
«Cicho», — йому каже,
А той собі: «Cicho!»*****

Той тоді озвався:
«Jaki ze ty duren!»******
А той до біскупа:
«Jaki ze ty duren!»

25 июня [1859].

______
*Привітання.
**Змилосердься, мій брате, бо тебе пан Бог покарає!
***Усе буде! Ти почнеш вітати, а я сховаюся в куточку, і що говоритиму, ти повторюй, братику!
****А ти вже прийшов?
*****Тихо!
******Який же ти дурень!


RZEPA*

Їден іде мазур 
По сім боці річки. 
Другий глухий мазур — 
По тім боці річки.

Сей того питає:
«Jak sie masz, moj mily?»**
А той йому каже:
«Do rzepy chodzilem!»***

Сей знову питає: 
«Jak tam zona, dzieci?»**** 
Той своє провадить: 
«Swinia zjadla, przeci!»*****

Сей йому і каже: 
«Pocaluj psa w galy!»******  
А той йому каже: 
«I ja to myslatem!»*******

25 июня [1859].
__________
 
*Ріпа.
**Як ся маєш, мій любий?
***Я ходив до ріпи!
****Як там жінка, діти?
*****Її з'їла свиня!
******Поцілуй пса в баньки!
*******І я те думав!

 

KULBACZKA*

Надибає дівку ксьондз 
Під вечірню пору. 
Бере її у мішок, 
Несе до кляштору.

Але прелат зупинив.
«Co to? — каже, — bracie?»
— A kulbaczka! — каже той, -
Szanowny prelacie!

«A pojechac mozna mnie?»
— A czemu z nie mozna?
«Nies ze do mnie, bracie moj,
Nies, duszo pobozna»**.

25 июня [1859].
_________
*Сідло.
**«Що то, брате?»
— Сідло! Шановний прелате!
«А мені поїхати можна?»
— А чому ж ні?
«Неси ж до мене, брате мій 
Неси, душо побожна».




ДИВНИЙ БИК

Видить мужик у жидка
Невеличкого бичка
Під шклом в образочку.
А цікавий був мужик.
— Що то,— каже,— в вас за бик
Висить на кілочку?

Мошко й каже: — Вір не вір,
А на світі є сім гір
Без зими і літа.
Там трава висока є,
І там бик такий жиє
Від початку світа.

І той бик собі за день

Всю траву таку упень

На горах спасає.

А вночі — то божа річ —

Вся трава йому за ніч

Знову виростає.

—Де вам, Мошку, такий бик! —
Обзивається мужик.—
Трудно віру мати!
Він давно би по сей час
Міг не тілько, кажу, вас,—
Але й світ зас...ти!

27 июня [1859].
 

 

ТУРКИ І КОЗАК

Перебрався наш козак 
Якось за границю 
Та й, на лихо, завернув 
В турецьку каплицю.

Протиснувся наперед, 
Роздивився всюди. 
Хоче вийти — та біда: 
Стиснулися люди.

А перед тим неборак 
Із'їв якось сала. 
І тут його, на біду, 
Срачка розібрала.

Терпів, бідний, доки міг, 
Аж піт з нього лився.  
Далі — тарах, неборак, 
В штани вгатилився.

Замовчали всі попи, 
Турки закричали 
І над бідним козаком 
Палаші підняли.

Але козак — не промах, 
Вдарився у груди: 
— Ваш великий, — каже, — Бог! 
Послухайте, люди!

Як турецький сильний Бог — 
Так правду говорю, 
Що вже рік тому, як я 
Не йшов до надвору.

І де вже я не ходив, 
Де вже не молився, 
Але, видно: жоден Бог 
Не змилосердився.

Ото тілько їден ваш 
Перед цілим людом 
Живо й раптом показав 
Святе своє чудо! —

Заплескали всі попи, 
Турки закричали 
І загепані штани 
З козака ізняли,

І повішали якраз 
Посеред каплиці, 
А козака провели 
З грішми до границі.

29 июня [1859].


 
 
ТУРОК І МУЖИК

Нагнав турок мужика, 
Хоче його взяти; 
Біда тілько: нема чим 
Рук йому зв'язати.

Ото й кличе він його:
— А ходи-но! — каже,
А той собі на умі:
«Знаю тебе, враже».

Та пригнувся у траві, 
В небо поглядає: 
«Боюсь, — каже, — о, боюсь! 
Бо шуляк літає!»

— Та не бійся, — каже той, —
Надери лиш лика,
То ми того шульгара 
Зв'яжемо до лиха!
 
А той усе на умі 
Свою думку має. 
«Боюсь, — каже, — пане мій!  
Бо шуляк літає!»
 — То я, — каже, — піду сам  
Та надеру лика! — 
Злазить живо із коня 
Та й іде до лиха.
 
Тоді мужик із трави 
Піднявся поволі,
Скочив раптом на коня 
Та й шмалить по полі.

— Шульгар! шульгар! Стережись!
По лісі загуло.
«Матері твоїй шульгар!» —
З поля відвійнуло.

29 июня [1859].