АХМЕТ III І ЗАПОРОЖЦІ

В літо тисяча шістсоте, 
В літо теє боже, 
Прийшла грамота Ахмета 
В наше Запорожжя:
   
«Я султан, син Магомета, 
Внук Бога їдного, 
Брат місяця-перекроя 
І сонця самого,
 
Лицар сильний і могучий, 
Краль над королями, 
Воєвода всього світу 
І цар над царями.

Цар столиці Цареграду 
І цар Македону, 
Греків, сербів, молдаванів 
І цар Вавилону.

Цар Подолі, і Галича, 
І славного Криму, 
Цар Єгипту, і Ораби, 
І цар Русалиму.

Сторож гробу в Русалимі 
І вашого Бога... 
Християн усіх на світі 
Смуток і підмога —

Кажу вам: усім козакам 
Мені передатись, 
А як ні,— добра від мене 
Вам не сподіватись!»

Того ж року запорожці 
Грамоту читали 
І до вражого Ахмета 
От що написали:

«Ти, султане, чортів сину, 
Люципера брате, 
Внуку гаспида самого 
І чорте рогатийі

Такий рицарю, що дідько 
Тебе об...ає,
А все військо твоє тілько 
Г...но пожирає;

Стравнику ти цареградський, 
Пивнику макдонський, 
Свине грецька, молдаванська 
Ковалю вавлонський!

Кате сербів і Подолі, 
Папуго ти кримська, 
Єгипетський ти свинарю, 
Сово русалимська!

Ти — погана свинячая 
Морда, не підмога, 
І дурень ти, а не сторож 
У нашого Бога.

Не годен ти нас, хрещених, 
І десь цілувати, 
А не то, щоб Запорожжя 
Під собою мати!

Ми землею і водою 
Будем воюватись, 
І тебе нам, бісів сину, 
Нічого боятись.

Так тобі ми відвічаєм, 
А року не знаєм, 
Бо ми ваших календарів 
В Січі не тримаєм.

Місяць наш — тепер на небі, 
День — той самий, що у вас. 
За цим словом, вражі турки, 
Поцілуйте в с... нас!»

29 июня [1859].

 

НАЩО БОГ СОТВОРИВ?

— Нащо тебе, козака,
Господь на світ сотворив?
— Щоб любив я мужика,
Щоби пана його бив!

— Нащо ж тебе, мужика,
Господь на світ сотворив?
— Щоб неславив козака,
Щоби панщину робив!

7 июля 1859.

 

ТУРЕЦЬКА КАРА

Взяли турки козака, 
На смерть засудили, 
Межи ноги йому кіл 
Довгий заложили, 

Та й довбнею і женуть, 
А той тілько каже: 
«Та бий рівно, коли б'єш, 
Не милися, враже!»

13 октября [1859].

 

ПИЛИПОН*

Як то за все хапаються
Тії пилипони,
То й поправляв їден, кажуть,
У церкві ікони.

От поправив, що там було,
До попа вертає.
— Що ж ти, — каже, — все поправив?
Піп його питає.

— Да, всьо, батька! У Варвари
Башмак доработал,
Богоматері на лоні
Младенца сработал.

А чтоб батька мне маленько 
На водку прібавил, 
То я сзаді уж і духу 
Три пер'я пріставил!

14 окт[ября 1859].
 
*Пилинонами називали в Україні російських сектантів («филипповцев»).

 

ХРАБРИЙ ЛЯХ

Здибалося два ляшки: 
Їден і хвалився, 
Як недавно на війні 
З козаками бився.

«Juz to, — каже, — dlugo mni 
Nie zapomnа wrogy, 
Bo psiawiaram moze stu 
Odrabalem nogi!»

«Co to nogi? — каже той, — 
Glowy rabac bylo!»
«I ja chcialem, bracie moj, 
Ale glow nie bylo».*

14 октября [1859].
______
*Каже: «Знатимуть мене 
Козацькі пороги, 
Бо я з сотні козаків 
Поодтинав ноги». 
«Що то ноги,— каже той, 
Голови їм було!» 
«І я то хтів, брате мій, 
Та голов не було». 
(Переклад С. Руданського).

 

ГОСПОДЬ ДАВ

Пішов козак молодий 
В далеку дорогу, 
Кинув жінку молоду 
Та хату убогу.

Повертає за сім літ, 
Хату оглядає, 
Дивується сам собі, 
Хати не пізнає.

Його хата — як вінок, 
Новенька, біленька... 
«А звідки то, — запитав, — 
Голубко сивенька?»

— Та то, — каже, — Господь дав 
За твою дорогу! 
Козак шапку підійняв: 
«Слава, — каже, — Богу!»

Входить в хату — скрізь лавки 
І столи хороші, 
А на столах і лавках 
Валяються гроші.

Козак глянув навкруги, 
Жінку обіймає, 
Поцілував кілька раз. 
«Звідки то?» — питає.
— І то,— каже, Господь дав 
За твою дорогу... 
Козак хрест святий поклав: 
«Слава, — каже, — Богу!»
 
Коли гляне у куток,—
Аж дітей копиця...
«А то звідки?» 
  — Господь дав! -
Каже молодиця.

А той носом покрутив: 
«Добрий, — каже, — тато!.. 
Але, — каже, — на сей раз 
Порався багато!..»

14 октября [1859].


БАРАН

Набілив жид мідяків, 
І тілько смеркає, — 
Все то бідним мужикам 
За срібло спускає. 

А сам-то він був купець 
І торгував м'ясом, — 
То, бувало, що не крав, 
То купував часом. 

Але колись уночі, 
Тілько що ліг спати, 
Хтось стукає у вікно, 
Проситься до хати. 

«Хто?» — питається жидок,
— Я, — каже, — пустіте!
Може, треба барана?
Барана купіте! —

Пустив його у коршму,—
А той мішок з себе:
— От вам, — каже, — і баран.
Купіть, коли треба!

«А що хочеш?» — Три копи! -
Жид мацнув руками,
За барана заплатив
Трьома копійками.

Сам не світить, бісів син,
А той не говорить,
Навпомацки і бредуть
З мішком до комори.

А комора у жидка
Була і крамниця,
А часами заодно
Була і різниця.

Упустили барана,
Мужика не стало, 
Чи спав жидок, чи не спав, 
Але вже світало. 

Жидок живо захопив 
Всі свої прибори. 
Живо капці — і летить 
Бігцем до комори. 

Але тілько відчинив — 
Ахнув, неборака: 
Йому замість барана 
Скочила собака. 

І пропав його баран, 
Але й того мало: 
Із комори з бараном 
І м'яса не стало.

15 октября [1859].


РОЗМОВА

Прибув Мошко з Петрополя 
Та й людей дурив, 
Що ніби він у столиці 
З царем говорив.

— А як же ви говорили? —
Якийсь запитав.
— О, ми славно говорили, —
Мошко відвічав. —

Я казав усе цареві: 
«Ура» та «ура!», 
А воно мені казало: 
«Дурак» та «дурак!»

15 октября [1859].