ХИТРИЙ КОЗАК І ЦАРИЦЯ

 

У Петербурзі, кажуть, це було.
Хотіли кинуть козака в темницю,
Щоб на весь вік запам’ятав число,
Коли не привітав свою царицю.

– Чом не вклонився? Шапку чом не зняв?
– О, – каже, – буде матінка багата,
Бо я її, їй-богу, не впізнав!
Чув, що вона стара, крива, горбата.

А в неї з личка можна воду пить –
Красива, пишна, молода і мила!
...Почула це цариця і в ту ж мить
Із миром запорожця відпустила.

КОГО БОЯВСЯ СІРКО

Спитало товариство у Сірка,
Прославленого в битвах кошового:
– Це правда (в людях чутка є така),
Що не боїшся, батьку, ти нікого?

– Боюся, – кошовий їм відповів
І подививсь насмішкувато й строго.
– Кого? Ляхів? Османців? Москалів?
Сірко перехрестився й мовив: – Бога.

СІРКОВА ЧОЛОБИТНА

Отримавши із Січі чолобитну,
Від гніву цар аж заїкатись став:
– М-мене там... н-не шанують, очевидно!
Цидулу цю Сірко не підписав!

Посол йому тлумачить, зело вчений:
– Пресвітлий царю, кланяюсь до ніг.
Понеже кошовий наш неписьменний,
Він чолобитну підписать не міг!

А цар очима лупає-моргає:
– Щось я, хохлаче, тут не зрозумів.
Якщо Сірко сей грамоти не знає,
То як він б’є освічених панів?

– О так, панам він дошкуля охоче, –
Царю поважно посланець рече. –
Але ж Сірко їх не пером лоскоче,
А шаблею дамаською січе!

КОВАЛЬ

В кузні гомін, жарти, сміх –
Козаків прийшла когорта.
А Мартин пита: – Ти б зміг
Підкувать, наприклад, чорта?

Усміхається коваль,
Розправляє вуса в сажі.
– Якщо є бодай вухналь –
Це мені раз плюнуть, – каже.

– Та ти що? – кричить Мартин. –
Чорт страшний, бридкий, рогатий.
Ні, не вірю я, що ти
Його зможеш підкувати!

А коваль попив води
І говорить: – Ти, небоже,
Спершу чорта приведи,
А тоді питай, чи зможу!

«ВЧИТЕЛЬ»

Всяк султана ганить-гудить:
– Бусурман це, кат, мучитель!
А Сірко говорить: – Люди,
Адже це мій ліпший вчитель!

Хтось питає кошового:
– Як? Ви учень супостата?
– Все життя я вчусь у нього,
Як не треба воювати!

МУДРИЙ ЯРЕМА

Зустрілись реєстрові козаки.
Пантелеймон запитує: – Яремо,
Як думаєш – жінки й чоловіки
Живуть в раю укупі чи окремо?

– Окремо!
– А чому? Впадуть у гріх?
Ярема у задумі чуха груди:
– Ні, якщо разом поселити їх,
Тоді це вже не рай, а пекло буде!

НЕ ТАТАРИН

Гриць прибивсь до запорожців
І говорить їм:
– Тільки майте ви на оці –
Сала я не їм!

– Так ти турок чи татарин? –
Здивувавсь Хома.
– Ні, – Гриць каже, – православний.
Та сала чортма!

ПРИЄМНО

Козаки прийшли в корчмицю:
– Кумпаніє мила!
Чи це правда, що царицю
Трясця ухопила?

– Правда, – кажуть гречкосії, –
Вже і поховали.
Кажуть, плакали в Росії...
А ви що, не знали?

– Та ми знали, – кажуть чемно
Хлопці-баламути. –
Але все-таки приємно
Це ще раз почути!

ЯК СТРІЛЯЄ ПАНЬКО

Гармаш уславлений Панько
Послав ядро у «молоко».
А потім каже козакам:
– Отак стріляє ваш Оврам!

Знов мимо гухнуло ядро:
– Отак стріляє ваш Дмитро!
І в третій раз промазав він:
– Отак стріляє ваш Лаврін!

Нарешті він з гармати трах:
Розніс турецький стан у прах.
Погладив пишний вус козак
І каже: – Я стріляю так!

ВІДПОВІДЬ СІРКА

Взяти кобзаря в похід прохає
Все козацтво грізного Сірка:
Він, мовляв, на кобзі як заграє –
І небіжчик вшкварить гопака!

– Ні, – мовля Сірко, – це наша слава.
Нащо нам ризикувать дарма?
А тим паче, що у наших лавах,
Бачить Бог, небіжчиків нема!

НАКАЗ

Дружні, нерозлучні, як брати,
Козаки зустріли курінного:
– Батьку наш, дозволь доповісти –
Твій наказ ми виконали строго.

Отаман же люльку посмоктав
І говорить: – Товариство миле!
Жодних я наказів не давав.
– Ми тому нічого й не робили!

ВТІК ОД ВІДЬМИ

На Січ прибився чоловік
І розгубився, сіромаха.
Питають: – Ти від кого втік?
Від яничарів чи від ляха?

Прибулець витріщив баньки:
– Хоч ставте ви мене до стінки,
Я втік од відьми, козаки!
Громада ахнула: – Від жінки!