ДВІ ЗВІСТКИ

Гриць приїхав з ріднокраю,
Загляда в пушкарню:
– Саво, я дві звістки маю –
І погану, й гарну.
 
Той зітхає, знявши шапку.
– Ну, кажи погану.
– Заміж вийшла твоя Гапка,
То ж забудь кохану.

Сава сів, лише моргає,
Наче в горлі кістка.
– А яка ж тоді, – питає, –
В тебе добра звістка?

– Я спішив до тебе з нею.
Це не звістка - чудо:
Мати Гапчина твоєю
Тещею не буде!

ГРИЦЬ-ЛІТОПИСЕЦЬ

Спочиває просто неба
Козаків сім’я.
Раптом каже Гриць про себе:
– Літописець я!

– Хто? – братва загомоніла. –
Хлопче, не свисти!
Знає навіть і кобила:
Неписьменний ти!

А Грицько доводить: – Зроду,
Братці, не брешу.
Я історію народу
Шаблею пишу!

ШИНОК

Розгнівалася мила
(«Ізнов напився ти?»)
Та й вигнала Данила:
– Іди під три чорти!

Прибившися до Січі,
Данило добре дбав –
Шинок у межиріччі
«Під три чорти» назвав.

Тепер козацтво знає,
Як душу відвести,
І радо поспішає
В шинок «Під три чорти».

ХВЕСЬКО ПРО СУЛТАНА

За те, що турки – справжні хижаки
(Немов вовки, вискакують з-за обрію),
Султана проклинають козаки,
Лише Хвесько про нього думки доброї:
– По-моєму, він сильний чоловік,
А може, із дияволом якшається:
На Січ я від одної жінки втік,
А він в гаремі з сотнею справляється!

ДОТЕПНИЙ ШВЕЦЬ

Клим прийшов до швеця і каже:
– Чув я, майстер великий ти.
В мене чоботи просять каші.
Чи не зміг би допомогти?

– Хоч у мене роботи досить, –
Мовить швець, - поможу, браток.
Тільки зваж, що мій шлунок просить
Оковитої. Хоч ковток!

ОДНАКОВЕ ВИНО

Каже Яків: – Ти побрався
З простою селянкою,
А я, Грицю, повінчався
З гордою шляхтянкою!

Той сміється: – Без причини
Не хвалися, Якове:
Я п’ю з кухля, ти – з чарчини.
А вино однакове!

ОРИГІНАЛЬНИЙ НАСТУП

Зустрівши шляхтича, по-свійськи
Спитав його козак Степан:
– Як він торік тікав із військом –
Чи не забув вельможний пан?

– Пся крев, хіба то ми тікали? –
Лях люто зиркнув з-під повік. –
Ми просто швидко наступали,
Але, щоправда, в інший бік!

ПРО ЩО СПІВАЄ СОЛОВЕЙ

Сидить в гаю Грицько з Панасом:
– Красиво, як в раю, єй-єй!
А ти, – пита, – не знаєш часом,
Про що співає соловей?

– Звичайно, знаю. Достеменно.
Він, Грицю, хоче нагадать,
Що ти позичив гроші в мене,
Але чомусь забув віддать!

ЧОГО ПЛАКАТИ?

Мати доньку обняла:
– Речі дивовижні!
Коли заміж я ішла,
Плакала три тижні.

А ти скачеш, мов дитя.
Чи дурна, нівроку?
– Ви ж ішли на все життя,
А я – на півроку!

НЕ ВСІ МУКИ

Казав священик-крутивус,
Як стихнув бою гук,
Про те, як постраждав Ісус,
Яких зазнав він мук,

Як люд його на кпини брав,
Знущалися кати,
Як лютий кесар наказав
Важучий хрест нести.

Пройшов він холод і вогонь,
Не осквернив уста,
А потім цвяхами його
Прибили до хреста.

– Всі муки витерпів Христос
І вічність тим здобув.
– Не всі! – з юрби докинув хтось. –
У приймах він не був!