РАДІСТЬ І ГОРЕ

 

– Скільки можна п’янствувать, Кіндрате?
Так тебе недуга не мине.
– Так у мене ж величезна радість –
Благовірна кинула мене!

– Ой, Кіндрате, ти вже випив море.
Совість теж пропив ти? Ай-я-я!
– Так у мене ж величезне горе –
Жінка повернулася моя!

НАЛЯКАЛА...

Раз шинкарка, жінка злоязика,
Козакові заявила люто:
– Якби ти моїм був чоловіком,
Я б для тебе налила отрути!

А козак в куток поставив піку
І в обличчя відьмі цій регоче:
– Якби я твоїм був чоловіком,
Ту отруту випив би охоче!

ЗА ЩО БИТИЙ

Миколу хлопці обступили
(Якраз на рани клав бинти):
– Це правда, що тебе побили
За те, що викрав дівку ти?

– Дали чортів, – той очі мружить,
Та не за те, що умикнув.
Мене відлупцювали дуже
За те, що дівку я вернув!

РОЗМОВА ПОДРУГ

– Ну як твій милий Святослав?
– Ми розлучились з ним.
– Я чула, він тебе застав
Із мужиком чужим?

– Не знала, що такий він злий
І що підніме шум.
Бо той мужик був не чужий.
– А хто ж то був?
– Наш кум.

ГНАТОВА СІМЕЙКА

Раз хорунжий запитав у Гната,
Що стояв, зіпершись на мушкет.
– Чув, що в тебе діток повна хата.
Скільки їх, якщо це не секрет?

Гнат зітхає і відповідає:
– Взагалі, я трьох синочків мав,
Але скільки зараз їх – не знаю,
Бо ж п’ять років дома не бував!

БРЕХНЯ

Кажуть братчики Оверку:
– Схаменися! Чули ми,
Що ти ввечері, як смеркне,
Ходиш нишком до куми!

А Оверку тому смішки –
Запевняє: – Це брехня!
Ну чого б ходив я пішки,
Якщо маю я коня?

 

ХТО ДВІЧІ ПЛАТИТЬ

Якось наймити зійшлися.
Перший каже: – Ніс не вішай!
До багатого наймися –
При розплаті він щедріший.

Другий відмахнувсь від нього:
– Ні, спасибі, чоловіче.
Я наймуся до скупого,
Бо він, кажуть, платить двічі.

 

СПРАВИ СІМЕЙНІ

– Як справи з жінкою у тебе? –
Пита Омелько Василя.
– Вона зі мною – не дурепа? –
Вже другий рік не розмовля.

– Тоді бери мою. Охоче
Я поміняюсь – річ на річ,
Бо в мене навпаки – скрекоче,
Мов та сорока, день і ніч!

КОЛИ ДЕРЕ

Семен, частуючи Івана,
Його за талію бере:
– Ну, як? Горілка не погана?
У горлі часом не дере?

Іван сміється: – Ех, Семене!
Чого клопочешся дарма?
Тоді дере у горлі в мене,
Коли горілочки нема!

НЕ ВСЕ

Чоловіка лає баба:
– Щоб же грім тебе побив!
З дому виніс все, нахаба!
Все добро уже пропив!

Дід на неї зиркнув збоку
Й каже: – Серденько моє!
Ще не все пропив нівроку –
Іще ти у хаті є!

ПІСЛЯ СВАТАННЯ

Обвисли чорнії вуса в Марка,
Ось-ось з очей упаде сльоза:
Його зобидила дівка Варка –
Вона втелющила гарбуза.

Втішає парубка бідна ненька:
– Чи варто, синку, журитись так?
А він: – Журюсь, бо гарбуз маленький –
Либонь, завбільшки із мій кулак!

ДОПИТАВСЯ

Лежить козак у курені
І братію питає:
– Чому жінки такі дурні –
Ніхто із вас не знає?

– Це знаю я, – коло плити
Пантелеймон озвався. –
Щоб поруч з ними навіть ти
Розумним всім здавався!

ЖИТТЯ-ПИТТЯ

Якось баби зустрілись коло тину,
Розповідають про життя своє.
– Ну як твій дід? – цікавиться Горпина.
Параска шморга носом: – Сильно п’є!..

– Як! Ти ж мені колись казала, свахо,
Що він оцю недугу поборов?
І що ж він п’є? Вино? Горілку? Брагу?
Стара заголосила: – 3 мене кров!

ЖІНКИ

Козак зітхає: – Дикі люди!
(Упрів сердега від думок).
Я чув, що турки за верблюда
Міняють дюжину жінок!

Його втішає друг Кирило:
– Нащо ти це до серця взяв?
Баби! Та за одну кобилу
Я всіх би гамузом віддав!