ГАРМАТЮК Анатолій - ОСТАННІЙ ВАРІАНТ


ОСТАННІЙ ВАРІАНТ

В екскурсійному бюро 
Чоловік туркоче:
— Я відпустку провести
У мандрівці хочу. —
Працівник бюро підвів
На клієнта очі:
— Є мандрівка літаком
Навколо планети —
Про екзотику таку
Мріють і поети!
— Ні, не хочу в літаку
Довго так літати.
Прошу інший варіант
Запропонувати.
— Пропонуємо круїз,
Середземне море.
— Ні, морська це хитавиця,
Я собі не ворог.
— Тоді — поїзд по Європі,
Виходи в столицях.
— Ні, мелькання, стукіт-грюкіт,
Ні, це не годиться.
Ще який є варіант? — 
Капризун питає. 
Працівник бюро з чола 
Піт вже витирає:
— Можем пішки ще послать...
Клієнт з інтересом:
— А куди йти?
— Та ідіть ви... —
І почув адресу.


МОНЕТА

(Габровська усмішка)

Вранці стрілась чорнобрива 
З милим на хвилинку:
— Ти приходь, коли стемніє,
До мого будинку. 
Тьохнеш, любий, соловейком,
Як батьки не дома, —
Я з вікна монету кину 
На асфальт по тому. 
Ну, а ти, монети дзенькіт 
Тільки-но почуєш, 
Піднімайсь на п'ятий поверх, 
В мене погостюєш. — 
Звечоріло. Ось і хлопець 
Тьохнув соловейком. 
Мила кинула монету 
Із вікна швиденько. 
Жде його хвилину, п'яту... 
Де ж це він подівся? 
Чула, як виводив трелі, — 
Й наче провалився. 
Збігла дівчина униз аж, 
Сплеснула руками: 
Милий повза по асфальту, 
Чирка сірниками. 
— Чув, як дзенькнула монета? 
Чом не йдеш до хати?
— Чув. Тому й подумав: нащо ж
Грошам пропадати!
— Як на думку спасти можуть
Отакі дурниці?
Ну й дивак! Я ж ту монету 
Кидала на нитці.


ЗА ВАС, ЖІНКИ!

(Чоловічий тост)

Хто нам усім життя подарував, 
Недоїдав, ночей не досипав, 
Міняючи, пробачте, пелюшки? 
Все ви, жінки.
Хто говорить по-людськи нас навчив?
Хто нас теплом, любов'ю оточив? 
Псували нерви в кого малюки? 
У вас, жінки.
Красою хто своєю полонив, 
Хто на собі таки нас оженив? 
Чого ми варті, мамині синки, 
Без вас, жінки?
Хто не дозволить тратить час дарма 
Й пошле за тим, чого ніде нема? 
Для кого «те» ми дістаєм-таки? 
Для вас, жінки?
Хто вимага не пить і не палить, 
Чужих жінок гарненьких не любить, 
Які все дозволяють, навпаки? 
Ох ви, жінки.
Хто вміє муки за красу терпіть 
І безперервно квітнуть, молодіть, 
І хвилювать мужчин у всі віки? 
Лиш ви, жінки.
Вклоняємось, земні богині, вам — 
Прекрасним душам вашим і ділам! 
За ваші чари здіймемо чарки! 
За вас, жінки!


ПІДСТУПНІ ПОДАРУНКИ

Зустрічались Ваня й Люба, 
Почуття їх розцвіло. 
І нічого в них до шлюбу, 
Крім кохання, не було. 
А коли настало свято 
Їх весілля відзначать, 
Стали родичі завзято 
Подарунки їм вручать. 
Нареченій: телевізор, 
Програвач, кришталь, пальто... 
Жениху: сервант, сервізи, 
Холодильник і авто... 
А як місяць збіг медовий, 
Трохи пристрасті вляглись, — 
Через речі ті чудові 
Суперечки почались. 
Телевізор вечорами 
Увімкни й відпочивай!
Люба:
— Першу дай програму! —
Ваня:
— Другу! Другу, й край! —
Почала дружина скніти:
— Першу! Телевізор мій!!
— В холодильник мій тоді ти
Пхати все підряд не смій!
— Ну, то в нього сам сідай ти!
— Добре! Сядеш ти в авто.
— Програвач мій не торкай ти!
— Не торкне й тебе ніхто! —
Набирали сварки сили,
За скандалом йшов скандал...
Все невдовзі поділили —
Суд розлучення їм дав.
Їй дістались телевізор,
Програвач, кришталь, пальто...
А йому — сервант, сервізи,
Холодильник і авто...
На книжках у них є гроші,
Інші речі є хороші...
Є тепер у Люби й Вані
Все, що треба... Крім кохання.


НАЙБІЛЬША ЛЮБОВ

На побаченні коханій
Став я говорить:
«Будь дружиною — без тебе
Я не можу жить».
А кохана відказала:
«Коли кинеш пить,
Лиш тоді ми про весілля
Будем говорить».
Кинув пить, а люба каже:
«Кинь іще курить,
Лиш тоді ми про весілля
Будем говорить.
На красунь не задивляйся,
Хай і не кортить!
Лиш тоді ми про весілля
Будем говорить».
Вже не п'ю, не задивляюсь,
Не курю — ні-ні!
Що ж тепер моя кохана
Скаже ще мені?
А вона: «Як перестанеш
На футбол ходить,
Отоді вже про весілля
Будем говорить».
Міг усякої від неї 
Ждати дивини. 
Але цього?! Не женюся! 
Боже борони!