ЧЕРВ'ЯК

Псує плоди, дивитись гірко.

Черв'як, пройдисвітська натура,

У яблуці, створивши дірку, Сказав:

— Оце архітектура! —

Коли ж рука садівника

Його з огидою знімає,

Він зразу ж нюні розпуска:

— Свободи творчості немає!

 

ЯЗИКАТИЙ ВЕДМІДЬ

 

У дзеркалі в ранкову пору

Уздріла Мавпа свій бриднючий лик

І — штовх Ведмедя в бік

(Той саме товкся тут собі на горе):

— Поглянь, Михась, яка потвора!

— Гм... Це ж, Мавпо, Ви.

— Ну-ну, стар...р...рик! —

                    одрізала суворо, —

Ти думай, що говориш! —

На другий день Мишко зі штату

                               зник.

Щоб знав, як розпускать язик!

ДУБ І ТІНЬ

При сонечку, при яснім дні

Горнулась Тінь до Дуба:

— Немає більшої рідні,

Як ми з тобою, любий.

А ніч прийшла

Тінь утекла.

Оце і вся вам дружба.

ҐУДЗИКИ

Два Ґудзики зчепились у трамваї.

— Пустіть!

— А я вас не тримаю.

— По-вашому, це я?

— По-моєму, це ви.

— Тоді ви формена свиня.

— Ще й ображає, ти диви!..

— Пусти, кажу, бо вирву з м'ясом!

— Ха! Налякав... Ой-йой, боюсь!..

— Козьол упертий!..

— Ти, пластмаса!..

— Роздухорився, ич, як, гусь...

— Я гусь?

— Ну, а то хто?

— Ану, держіть моє пальто!..

Ну й Ґудзики... Мене одне втішає,

Що між людьми такого не буває...

 

ЗАСТУПИЛАСЯ

Собака грізно — «гав» та «гав».

— Чого розгавкався, дурило?!

— Та он в калюжі спить Гаврило,

Либонь, з получки перебрав...

Гав! Гав!

             Аж тут Свиня озвалась:

— Гонор збав.

               Не гавкай дуже!

Він спить не у твоїй — в моїй калюжі.

Тож ні до чого гавкотня.

Що ж, заступилась за «свиню» Свиня.

БАЙКА ПРО РУКИ

Бабусю внук питає:

— Чому, я знати хочу,

Ти Мурчика погладиш —

Він солодко муркоче?

А зустрічі зі мною

Щоразу уникає,

А якщо й погладжу,

То він чимдуж тікає.

Бабуся мовить:

— Руки

У тебе різні, Славо:

Уміє гладить ліва,

Та дуже б'ється права.