ГУМОРИСТИЧНА ПОЕЗІЯ

(Із книжки «Стусани і вила від діда Правила»)


ЗІ СТУДЕНТСЬКОГО ГУМОРУ


ЗАДАЧА З ДВОМА НЕВІДОМИМИ



Йде-бреде студент до дошки
Із очима сонними,
Має він рішать задачу
З двома невідомими.

- Ось умова, ось вам крейда,
Професор до нього, -
Чи покликать вам іще
Когось на підмогу?

Ні, вам просто доведеться
Пригадать теорію...
Й обернувся знов професор
До аудиторії.

Промайнуло півгодини,
Професор — до дошки:
- Що, ви ще й не починали?
Нема ж ні рядочка!..

- Та нема... я ж невідомих
Тих обох чекаю,
З ким задачу оцю вашу
Вирішувать маю.


ПІСЛЯЗАЛІКОВА ОЧМАНІЛІСТЬ

З аудиторії студент
(Здавав він залік саме)
Бреде блідий, розбитий вщент,
Ледь дибає ногами.

Очима кліпа раз по раз,
Мов пійманий спокусник.
- Ну як - зіпхнув? — до нього враз
Підскочив однокурсник.


- Зіпхнув... Вже думав - проваливсь,
Ну й чортові задачі!
А ти хто?.. Я тебе колись
Уже десь наче бачив...


ОБМІН ТЕЛЕГРАМАМИ

- Провалив екзамен 
Без стипендії
Мамо порятуй
шли скоріше грошей
До трагедії
батька підготуй
- Готувала батька
Став скажений він
скоїв тарарам
Буде скоро в тебе
До трагедії підготуйся сам


КОНКУРЕНТИ

Два студенти-початківці
Раді б їсти й голощак,
Та катма! Сопуть, як вівці,
Творять гумор натощак.

І від тої голодухи
Злість пече їх, як чума,
Ще до того й пухнуть вуха,
Бо й курити в них нема.

Дума перший про сусіда:
"Мабуть, шкрябає сонет.
Хай він ним і пообіда,
Графоман він, не поет.

А який бридкий він, Боже!
А який кирпатий ніс!
Він на мавпу трохи схожий,
Тож в біологи й поліз..."

А біолог теж регоче
Із сусіда у душі:
"Ич, поетом стати хоче,
Загрібати бариші.

Ліз, видать, аж пнувся з кожі
На хімфак оцей піжон.
Та й недарма: он як схожий
Він на газовий балон.

Ні, не в ті ти, хлопче, взувся,
Ти в поезії зачах..."
Й до сусіди він звернувся
Із хитринкою в очах:

— Слухай, друг, підкинь-но риму
До слівця пропан-бутан,
"Друг" на нього люто блимнув
І прорік: — Орангутанг.


ВИКРУТИВСЯ

- Студенте, наведіть-но приклад, 
Та не з шпаргалки - з голови!
Тих слів, в яких би -ОЛО-, -ОРО-
Буквосполученням були.

Сердега тяжко засмутився,
Понурив голову, мовчав,
Та власне прізвище згадавши,
- Г-ОЛО-б-ОРО-дько! - закричав.


НЕ В ТІ ДВЕРІ

От було раз весело
З суті комедійної
У період сесії
Екзаменаційної.

Їду у трамваї
Я оцим проспектом,
Поруч хлопець файний
Втупився в конспекти.

На плече злягла мені
Якась пані лепська.
Тут як завола водій:
- Університетська!

Від конспекту хлопець той
Все не відривається,
Та не в двері зопалу —
У вікно штовхається.

Репетує: — Відчиніть!
Ей! Поснули, мабуть?..
А кондуктор-дівчина
Зубки йому скалить:

- Ох і клопіт маємо
З оцими мужчинами:
Ось як прорубаємо,
Отоді й відчинимо.


НЕПОДОЛАНА ЗВИЧКА

- Дай-но, друже, закурити,
Хай йому ледащо:
Кинув жінку, кинув пити,
А курить — нізащо!

Як не бився, звичку кляту
В собі не зборов я...
- Ну так на цигарку, брате, -
Смали на здоров'я.