Зміст статті
СЛУШНА ПОРАДА
Скоро вибори. Бабуся
Каже: "Голос свій віддать
Я, признатись, не боюся,
Так за кого, якби знать..."
А сусід їй: "Буде днями
З ними зустріч. Ви сходіть.
Всіх прослухайте програми,
От і висновок зробіть:
Хай він в партії чи в "Русі" —
Голосуйте ви, бабусю,
Не за того, хто кричав,
А хто благ не обіцяв".
ПАРАСЧИНЕ РЕЗЮМЕ
Гірко скаржиться Параска:
- От нашестя, от біда!..
Жук той клятий колорадський
Вже картоплю доїда!
І скажи ж — така дрібнота,
Тля нещасна, та й усе,
А обсяде кущ картоплі
І гризе його, й гризе...
Не бере його й отрава!
І ніяких сто чортів!
Ми раніше зништожали
Тільки кузьку й ховрахів.
А тепер ще й ця проказа!
Хоч бери у руки дрюк!
Вийти б всім на його разом,
То жуку б тому - каюк!
Тілівізор маю дома.
Бачу: лаються дядьки,
Що ото один другому
Тичуть в морди кулаки.
Як же їх?.. Диви, забула...
Ну... що мелять:
- Ми народ
Нагодуєм! І обуєм!..
А воно ж — наоборот...
Що по різних їздять странах
В самольотах і в авто...
От забула ж — де та пам'ять?..
Ну, напомніть!.. Шо ото
Б'є себе у груди каждий!..
Фу!.. Згадала накінець
Як отих крикливих дражнять:
Депута-ати!.. Хай їм грець!
То й кажу вам, люди добрі:
От би стали ловко жить,
Шоб на наші всі городи
Депутатів запустить.
Шоб поменше засідали,
Не чесали язика,
То гуртом давно б здолали
Колорадського жука.
ВЕРЕДЛИВИЙ КРИТИК
Гуморист щось накатав
в правилах бурлеску
і до критика послав
опус-гумореску.
Той таку зробив мораль,
висновок критичний:
"Твір смішний, але, на жаль,
малоестетичний.
В нім лайливих слів набір,
грубощів, о нене!
Причешіть, пригладьте твір
Й знов пришліть до мене".
Все, як треба, до пуття
гуморист підправив
і "причесане дитя"
критику відправив.
Той таку зробив мораль:
"Естетично, наче,
тільки в творі я, на жаль,
гумору не бачу".
ГАЗОВА ПРОБЛЕМА
Подолавши шум вагонний,
З дальнього села
До дочки у центр районний
Мати прибула.
Доця матінку вітає,
Витира сльозу,
Про здоров'ячко питає,
Про свиню й козу,
Тільки раптом каже:
- Нене,
Вибачте, спішу
На базар. Скупитись треба,
Вас же попрошу -
Поки я назад вернуся,
Ви на газплиті
Борщ зваріть. У вас, матусю,
Руки ж золоті!
А з плитою так поводьтесь:
Ставите води,
Газ включаєте, підносьте
Сірничок сюди...
Лиш дочка хвостом майнула,
Як бабулі враз
Перевірить заманулось,
Як горить той газ.
Роздивилася, об тьорку
Чиркнула сірник,
Притулила до конфорки,
А з конфорки - пшик!
Звідки знати бабі Фросі
(Темна ж голова!),
Що з Тюмені газ і досі
Уряд вибива.
Дума жінка: "От-так справи,
От-так дивина!..
Як же люди їсти варять,
Як вогню нема?
Дорога ж хвилина кожна,
Що ж його робить,
Може, ще й дровами можна
Цю плиту топить?.."
По подвір'ю походила,
Принесла дрівець,
Розіклала, розтопила...
- Хай же йому грець! —
Як вальнув з плити-духовки
Сіро-бурий дим,
То за мить сервант кухонний
Зразу став рудим!
Баба кашля, баба чхає
Від тії біди,
Дим руками розганяє.
- Ґвалт! - кричить. - Води!
Швидко в раковину, бідна,
Підставля шаплик,
Крутить кран водопровідний,
А з-під крана - пшик!
Дума жінка: "Ну й квартирка!
Гірша, як тюрма,
Тут не тільки з газом дірка,
А й води нема..."
Як дочка прийшла з базару,
Внісши тельбухи –
Розганяли разом хмару –
Бабині гріхи.
І тоді сказала мати,
Витерши чоло:
- Годі, доню, тут страждати -
Їдьмо у село.
Там-таки, погнувши спину,
Якось проживеш,
А отут, моя дитино,
З голоду помреш.