СУМАРОКОВ Павло - СЛУШНА ПОРАДА

Зміст статті


СЛУШНА ПОРАДА

Скоро вибори. Бабуся
Каже: "Голос свій віддать
Я, признатись, не боюся,
Так за кого, якби знать..."

А сусід їй: "Буде днями
З ними зустріч. Ви сходіть.
Всіх прослухайте програми,
От і висновок зробіть:

Хай він в партії чи в "Русі" —
Голосуйте ви, бабусю,
Не за того, хто кричав,
А хто благ не обіцяв".


ПАРАСЧИНЕ РЕЗЮМЕ

Гірко скаржиться Параска:
- От нашестя, от біда!..
Жук той клятий колорадський
Вже картоплю доїда!

І скажи ж — така дрібнота,
Тля нещасна, та й усе,
А обсяде кущ картоплі
І гризе його, й гризе...

Не бере його й отрава!
І ніяких сто чортів!
Ми раніше зништожали
Тільки кузьку й ховрахів.

А тепер ще й ця проказа!
Хоч бери у руки дрюк!
Вийти б всім на його разом,
То жуку б тому - каюк!

Тілівізор маю дома.
Бачу: лаються дядьки,
Що ото один другому
Тичуть в морди кулаки.

Як же їх?.. Диви, забула...
Ну... що мелять:
- Ми народ
Нагодуєм! І обуєм!..
А воно ж — наоборот...

Що по різних їздять странах
В самольотах і в авто...
От забула ж — де та пам'ять?..
Ну, напомніть!.. Шо ото

Б'є себе у груди каждий!..
Фу!.. Згадала накінець
Як отих крикливих дражнять:
Депута-ати!.. Хай їм грець!

То й кажу вам, люди добрі:
От би стали ловко жить,
Шоб на наші всі городи
Депутатів запустить.

Шоб поменше засідали,
Не чесали язика,
То гуртом давно б здолали
Колорадського жука.

 




ВЕРЕДЛИВИЙ КРИТИК



Гуморист щось накатав
в правилах бурлеску
і до критика послав
опус-гумореску.

Той таку зробив мораль,
висновок критичний:
"Твір смішний, але, на жаль,
малоестетичний.

В нім лайливих слів набір,
грубощів, о нене!
Причешіть, пригладьте твір
Й знов пришліть до мене".

Все, як треба, до пуття
гуморист підправив
і "причесане дитя"
критику відправив.

Той таку зробив мораль:
"Естетично, наче,
тільки в творі я, на жаль,
гумору не бачу".



ГАЗОВА ПРОБЛЕМА

Подолавши шум вагонний,
З дальнього села
До дочки у центр районний
Мати прибула.

Доця матінку вітає,
Витира сльозу,
Про здоров'ячко питає,
Про свиню й козу,

Тільки раптом каже:
- Нене,
Вибачте, спішу
На базар. Скупитись треба,
Вас же попрошу -

Поки я назад вернуся,
Ви на газплиті
Борщ зваріть. У вас, матусю,
Руки ж золоті!

А з плитою так поводьтесь:
Ставите води,
Газ включаєте, підносьте
Сірничок сюди...

Лиш дочка хвостом майнула,
Як бабулі враз
Перевірить заманулось,
Як горить той газ.

Роздивилася, об тьорку 
Чиркнула сірник,
Притулила до конфорки,
А з конфорки - пшик!

Звідки знати бабі Фросі
(Темна ж голова!),
Що з Тюмені газ і досі
Уряд вибива.

Дума жінка: "От-так справи,
От-так дивина!..
Як же люди їсти варять,
Як вогню нема?

Дорога ж хвилина кожна,
Що ж його робить,
Може, ще й дровами можна
Цю плиту топить?.."

По подвір'ю походила,
Принесла дрівець,
Розіклала, розтопила...
- Хай же йому грець! —

Як вальнув з плити-духовки
Сіро-бурий дим,
То за мить сервант кухонний
Зразу став рудим!

Баба кашля, баба чхає
Від тії біди,
Дим руками розганяє.
- Ґвалт! - кричить. - Води!

Швидко в раковину, бідна,
Підставля шаплик,
Крутить кран водопровідний,
А з-під крана - пшик!

Дума жінка: "Ну й квартирка!
Гірша, як тюрма,
Тут не тільки з газом дірка,
А й води нема..."

Як дочка прийшла з базару,
Внісши тельбухи –
Розганяли разом хмару –
Бабині гріхи.

І тоді сказала мати,
Витерши чоло:
- Годі, доню, тут страждати -
Їдьмо у село.

Там-таки, погнувши спину,
Якось проживеш,
А отут, моя дитино,
З голоду помреш.