Зміст статті
Від автора
Почну, мабуть, спочатку. А почалося з того, що я спершу народився. Трапилось це (якщо метрика не бреше), року Божого 1927, та й числа 27, в серпні. Малою батьківщиною вважаю село Митрофанівку, що сховалася на Кіровоградщині. Довгенько нашому селу не могли причепити постійного району, поки зрештою опинилося в Новгородківському, якого тримається й досі.
Як і кожен тогочасний малюк-селюк, пройшов школу босоногого дитинства, паралельно здолав дев’ять класів сільської школи. Далі завадила то війна, то голод 1947 року. Маючи нахил до різного роду мистецтв, зокрема, до живопису, працював художником-оформлювачем на промислових підприємствах Олександрійщини. Закінчивши в 30-літньому віці вечірню школу, стаціонарно вступив на філфак Дніпропетровського університету, з того часу (1962 р.) сіяв у дитячих душах "розумне, добре, вічне". Паралельно потягло до лірики та перекладів.
Отак і жив би, пописуючи потихеньку всілякі там елегії та сонети, так ні ж, надоумило мене накатати щось іронічно-і ердите на свого прямого начальника. Захотілось прочитати комусь, під рукою нікого не трапилось, крім того ж началь¬ника. "Ех, не пропадати ж добру" - подумалось - і прочитав йому. Чекав шаленої реакції, а вийшло, уявіть, навпаки. По¬плескав мене доброзичливо по плечу і виніс нежданий вер¬дикт: "Б тобі підспудно дрімав талантик гумориста. Розвивай і дій".
Гумор та сатира - це віддушина для душі. Бо життя - річ одноманітна, буденна, для веселощів у ній мало лишається місця, але трапляється іноді: зачепить тебе за живе якийсь сміхотворний вираз чи влучно вліплена фраза або і весь твір. А коли цими смішними, влучно підібраними виразами пересипаний весь твір, то це вже добрий знак. Тоді лише радуєшся, що натрапив на зугарну річ.
Пишуть багато, але по-різному. Буває, за все читання губи так і не розтягнуться в усмішку, але ж буває!..
Чи вдалося мені хоч трохи розсмішити читача, чи ні - судити не мені. То справа читача. Але ж намагання були.
Друкувався в багатьох виданнях періодичної преси, в альманахах, журналах: в районній газеті "Трудова слава", в обласних "Запорізька правда", "Запорозька Січ", в республіканській "Веселі вісті", в колективних альманахах "Передзвін-1", "Передзвін-2", "Веселий курінь" (згодом "Весела Січ"), у збірниках "Созвучье", "Зачарований Дніпро", в журналах "Перець", "Хортиця" та ін.
Дійсний член Міжнародної асоціації українських гумористів та сатириків. П.П.Ребро дав козацьке прізвисько "Карамзін", студійці вліпили прізвисько "Правило" (правив багато), а є ще й своє власне. Якщо хтось назве одне із трьох - відізвусь будь-яке з них.
Щастя вам, міцного здоров'я, всіляких гараздів!
2007 рік.
Помер Павло Сумароков 19 квітня 2010 року.
ГУМОРИСТИЧНА ПОЕЗІЯ
(Із книжки «Стусани і вила від діда Правила»)
ЗІ СТУДЕНТСЬКОГО ГУМОРУ
ЗАДАЧА З ДВОМА НЕВІДОМИМИ
Йде-бреде студент до дошки
Із очима сонними,
Має він рішать задачу
З двома невідомими.
- Ось умова, ось вам крейда,
Професор до нього, -
Чи покликать вам іще
Когось на підмогу?
Ні, вам просто доведеться
Пригадать теорію...
Й обернувся знов професор
До аудиторії.
Промайнуло півгодини,
Професор — до дошки:
- Що, ви ще й не починали?
Нема ж ні рядочка!..
- Та нема... я ж невідомих
Тих обох чекаю,
З ким задачу оцю вашу
Вирішувать маю.
ПІСЛЯЗАЛІКОВА ОЧМАНІЛІСТЬ
З аудиторії студент
(Здавав він залік саме)
Бреде блідий, розбитий вщент,
Ледь дибає ногами.
Очима кліпа раз по раз,
Мов пійманий спокусник.
- Ну як - зіпхнув? — до нього враз
Підскочив однокурсник.
- Зіпхнув... Вже думав - проваливсь,
Ну й чортові задачі!
А ти хто?.. Я тебе колись
Уже десь наче бачив...
ОБМІН ТЕЛЕГРАМАМИ
- Провалив екзамен
Без стипендії
Мамо порятуй
шли скоріше грошей
До трагедії
батька підготуй
- Готувала батька
Став скажений він
скоїв тарарам
Буде скоро в тебе
До трагедії підготуйся сам
КОНКУРЕНТИ
Два студенти-початківці
Раді б їсти й голощак,
Та катма! Сопуть, як вівці,
Творять гумор натощак.
І від тої голодухи
Злість пече їх, як чума,
Ще до того й пухнуть вуха,
Бо й курити в них нема.
Дума перший про сусіда:
"Мабуть, шкрябає сонет.
Хай він ним і пообіда,
Графоман він, не поет.
А який бридкий він, Боже!
А який кирпатий ніс!
Він на мавпу трохи схожий,
Тож в біологи й поліз..."
А біолог теж регоче
Із сусіда у душі:
"Ич, поетом стати хоче,
Загрібати бариші.
Ліз, видать, аж пнувся з кожі
На хімфак оцей піжон.
Та й недарма: он як схожий
Він на газовий балон.
Ні, не в ті ти, хлопче, взувся,
Ти в поезії зачах..."
Й до сусіди він звернувся
Із хитринкою в очах:
— Слухай, друг, підкинь-но риму
До слівця пропан-бутан,
"Друг" на нього люто блимнув
І прорік: — Орангутанг.
ВИКРУТИВСЯ
- Студенте, наведіть-но приклад,
Та не з шпаргалки - з голови!
Тих слів, в яких би -ОЛО-, -ОРО-
Буквосполученням були.
Сердега тяжко засмутився,
Понурив голову, мовчав,
Та власне прізвище згадавши,
- Г-ОЛО-б-ОРО-дько! - закричав.
НЕ В ТІ ДВЕРІ
От було раз весело
З суті комедійної
У період сесії
Екзаменаційної.
Їду у трамваї
Я оцим проспектом,
Поруч хлопець файний
Втупився в конспекти.
На плече злягла мені
Якась пані лепська.
Тут як завола водій:
- Університетська!
Від конспекту хлопець той
Все не відривається,
Та не в двері зопалу —
У вікно штовхається.
Репетує: — Відчиніть!
Ей! Поснули, мабуть?..
А кондуктор-дівчина
Зубки йому скалить:
- Ох і клопіт маємо
З оцими мужчинами:
Ось як прорубаємо,
Отоді й відчинимо.
НЕПОДОЛАНА ЗВИЧКА
- Дай-но, друже, закурити,
Хай йому ледащо:
Кинув жінку, кинув пити,
А курить — нізащо!
Як не бився, звичку кляту
В собі не зборов я...
- Ну так на цигарку, брате, -
Смали на здоров'я.
ЯКЕ ЗАПИТАННЯ, ТАКА Й ВІДПОВІДЬ
- От дивлюсь на тебе, - каже дядько, -
І ніяк не можу розібрать —
Схожі ви, неначе дві цеглини:
Ти оце, чи, може, це твій брат?
- Це - мій брат, - тикнув на себе пальцем
Той, котрого дядько запитав. -
Ну а сам я вдома, в дошку п'яний:
Вчора на весіллі перебрав.
МАЛИЙ ВИНАХІДНИК
Наминає хлопчик вишні,
Хлібом заїдає.
— Що за звичка дивовижна? -
Мати дорікає.
- Ти, — син каже, — вся в роботі:
Печеш маторженики,
А я ліплю прямо в роті
З вишнями вареники.
НЕВИБАГЛИВИЙ
- Ех Іван, Іван,
не знайду я слів.
Ну й сліпий же ти,
як ота сосна:
До Маруськи хоч
засилать сватів?
Та її ж увесь
Мелітополь зна!
— Слухай, що на це
я скажу тобі:
Знаю, що ґуля,
бо дурне ж теля.
Я прикинув, брат,
та й рішив собі:
Скільки там того...
Мелітополя?..
ПЕСИМІСТ І ОПТИМІСТ
Песиміст підніс до рота
Чарку з коньяком.
- Фу! - скривився. - Ну й гидота!
Ну й смердить клопом!
Оптиміст, клопа піймавши,
Нюхає мовчком.
- Ух! - регоче, - клоп, як завше,
Пахне коньячком!
ОХРІМІВ БІЗНЕС
Жив колись в селі одному
Чоловік-дивак.
Звавсь Охрім. З усіх напоїв
Полюбляв первак.
І хоч в нього зроду-віку
Не варив казан,
Був при силі чоловік той,
Дужий, як Тарзан.
Ходить вічно напівсонний,
Все, було, куня,
А за пляшку самогону
Підіймав коня.
Й не траплялося при тому
(Це вже кожен знав),
Щоб, вертаючись додому,
Щось він не украв.
Діжку, шкворінь, банку лою,
Ступу, макогін
На плечах чи під полою
Пре додому він.
Якось в дядька Никодима
Цей "важкоатлет"
(От же капосна людина!)
Свиснув... туалет.
Вранці вийшов дядько з хати,
Очі протира,
Глядь - аж там, де мав сідати,
Лиш одна діра.
- Хай його, - кричить він гнівно, —
Та побив би грім!
Хто таке важке підніме?
Тільки лиш Охрім.
До Охріма прибігає,
Той в дворі блука.
Гульк! - стовбичить край сараю
Те, що він шука.
— Ей, - кричить він, — ти, злодюга,
Чортова чума!
В тебе й справді, у бандюги,
Совісті нема!
Віднеси назад цю штуку,
Дурнуватий біс!
...Взяв Охрім на плечі будку
Мовчки - і поніс.
Ще й поставив там, де треба,
Й мимрить:
— За таку
Службу... требую із тебе
Літру перваку.
Став літруху - лучче буде,
А не то я, брат,
Цю дурацьку халабуду
Однесу назад.
Що було робити в хріна,
Біс йому в ребро?..
Довелось платить Охріму
За своє ж добро.
ПАРОДІЯ
ГЕНИ УПЕРТОСТІ
Було колись, і я ставав навшпиньки,
Щоб дотягтись до медовичок-груш.
Сміялись тато: "Ну попробуй, синку!
Дістанеш їх, а чи іще не дуж?"
Старався так, що ув очах рябіло,
Сторчма не раз летів у кавунці*,
Та не ридав, коли мені боліло,
Бо бачив: щось же є-таки в руці.
Михайло Буряк. Збірка "Я вітер, що наскрізь пронизує душу". 1996.
Дитя лиш тільки вилізло з колиски,
А вже летить із груші сторчака.
Чи в кавунці впаде, а чи в редиску,
Та здобич з кулачка не випуска.
І виросло дитя. Розкрило душу,
Пустило поетичні пагінці
І зараз замість медовички-груші
Тримає власну книгу у руці.
________
*Кавунці - колюче насіння одного з бур'янів.
СЛУШНА ПОРАДА
Скоро вибори. Бабуся
Каже: "Голос свій віддать
Я, признатись, не боюся,
Так за кого, якби знать..."
А сусід їй: "Буде днями
З ними зустріч. Ви сходіть.
Всіх прослухайте програми,
От і висновок зробіть:
Хай він в партії чи в "Русі" —
Голосуйте ви, бабусю,
Не за того, хто кричав,
А хто благ не обіцяв".
ПАРАСЧИНЕ РЕЗЮМЕ
Гірко скаржиться Параска:
- От нашестя, от біда!..
Жук той клятий колорадський
Вже картоплю доїда!
І скажи ж — така дрібнота,
Тля нещасна, та й усе,
А обсяде кущ картоплі
І гризе його, й гризе...
Не бере його й отрава!
І ніяких сто чортів!
Ми раніше зништожали
Тільки кузьку й ховрахів.
А тепер ще й ця проказа!
Хоч бери у руки дрюк!
Вийти б всім на його разом,
То жуку б тому - каюк!
Тілівізор маю дома.
Бачу: лаються дядьки,
Що ото один другому
Тичуть в морди кулаки.
Як же їх?.. Диви, забула...
Ну... що мелять:
- Ми народ
Нагодуєм! І обуєм!..
А воно ж — наоборот...
Що по різних їздять странах
В самольотах і в авто...
От забула ж — де та пам'ять?..
Ну, напомніть!.. Шо ото
Б'є себе у груди каждий!..
Фу!.. Згадала накінець
Як отих крикливих дражнять:
Депута-ати!.. Хай їм грець!
То й кажу вам, люди добрі:
От би стали ловко жить,
Шоб на наші всі городи
Депутатів запустить.
Шоб поменше засідали,
Не чесали язика,
То гуртом давно б здолали
Колорадського жука.
ВЕРЕДЛИВИЙ КРИТИК
Гуморист щось накатав
в правилах бурлеску
і до критика послав
опус-гумореску.
Той таку зробив мораль,
висновок критичний:
"Твір смішний, але, на жаль,
малоестетичний.
В нім лайливих слів набір,
грубощів, о нене!
Причешіть, пригладьте твір
Й знов пришліть до мене".
Все, як треба, до пуття
гуморист підправив
і "причесане дитя"
критику відправив.
Той таку зробив мораль:
"Естетично, наче,
тільки в творі я, на жаль,
гумору не бачу".
ГАЗОВА ПРОБЛЕМА
Подолавши шум вагонний,
З дальнього села
До дочки у центр районний
Мати прибула.
Доця матінку вітає,
Витира сльозу,
Про здоров'ячко питає,
Про свиню й козу,
Тільки раптом каже:
- Нене,
Вибачте, спішу
На базар. Скупитись треба,
Вас же попрошу -
Поки я назад вернуся,
Ви на газплиті
Борщ зваріть. У вас, матусю,
Руки ж золоті!
А з плитою так поводьтесь:
Ставите води,
Газ включаєте, підносьте
Сірничок сюди...
Лиш дочка хвостом майнула,
Як бабулі враз
Перевірить заманулось,
Як горить той газ.
Роздивилася, об тьорку
Чиркнула сірник,
Притулила до конфорки,
А з конфорки - пшик!
Звідки знати бабі Фросі
(Темна ж голова!),
Що з Тюмені газ і досі
Уряд вибива.
Дума жінка: "От-так справи,
От-так дивина!..
Як же люди їсти варять,
Як вогню нема?
Дорога ж хвилина кожна,
Що ж його робить,
Може, ще й дровами можна
Цю плиту топить?.."
По подвір'ю походила,
Принесла дрівець,
Розіклала, розтопила...
- Хай же йому грець! —
Як вальнув з плити-духовки
Сіро-бурий дим,
То за мить сервант кухонний
Зразу став рудим!
Баба кашля, баба чхає
Від тії біди,
Дим руками розганяє.
- Ґвалт! - кричить. - Води!
Швидко в раковину, бідна,
Підставля шаплик,
Крутить кран водопровідний,
А з-під крана - пшик!
Дума жінка: "Ну й квартирка!
Гірша, як тюрма,
Тут не тільки з газом дірка,
А й води нема..."
Як дочка прийшла з базару,
Внісши тельбухи –
Розганяли разом хмару –
Бабині гріхи.
І тоді сказала мати,
Витерши чоло:
- Годі, доню, тут страждати -
Їдьмо у село.
Там-таки, погнувши спину,
Якось проживеш,
А отут, моя дитино,
З голоду помреш.
ТОВСТА І ТОНКА
(Не за Чеховим)
Стрілись якось дві куми
Біля магазина.
Перша — аж трясе грудьми,
Друга — як лозина.
— Видно, щастячко тече
У твоїй оселі, -
Ніжно-солодко рече
Та худа — дебелій. -
Із продуктами тепер
Стало так погано,
А тебе — як хто розпер!
В чім секрет, Оксано?
— Правду кажеш ти мені —
З тіла не спадаю,
Бо завжди після сім'ї
Рештки доїдаю.
— Звісно, кумо, чом добро
У помиї лити?
То не краще б вже було
Вам свиню купити?
— Ой кумасю, мабуть, ні!
Як її купляти,
То тоді й після свині
Треба доїдати.
ДИЛЕМА
- Ким бути гірше - лисим чи дурним?
— Звичайно, лисим, це ж бо очевидно:
Поки там дурня розберуть, що він дурний,
А лисого — відразу видно.
НЕ ДОТЯГНУВ
Епітафія
Корпів, сердега, майже півжиття
Над опусом-сонетом.
Скінчить не встиг. Пішов у небуття
Невизнаним поетом.
ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ
Епітафія
Грішив і каявсь. Каявсь і грішив.
Хотів до раю шлях собі пробити:
Весь вік людей довірливих дурив,
Та ще надіявся і Бога обдурити.
ПРІЗВИЩЕ-ШАРАДА
Дядька дід Василь питає
(Напідпитку трохи був):
— Звуть Абрам тебе, я знаю,
А от прізвище... забув.
О, це прізвище цікаве,
З двох частин, дідусь, воно:
Першу - нам все обіцяли,
Другу маєм вже давно.
Несмачне воно для слуху,
Ну та що, яке вже є...
Наставляйте, діду, вуха:
Райхер - прізвище моє.
ДІАЛОГ АКТОРІВ
Скажу відверто, друже Грицю,
Як прибули ми на гастроль,
Ти так зіграв дячка-п'яницю:
На сцені прямо був король!
Признайся, в чім тут таємниця?
- А в тім, що треба входить в роль.
Коли кричали: - Гі-і-рко! Гі-і-рко! –
Я не ловив, друзяко, ґав:
Всі дудлять воду, я - горілку.
І хоч скопитився і впав,
Зате зіграв я на "п'ятірку",
Ще й приза першого узяв.
ЗАПРОШЕННЯ В БЕЗОДНЮ
Претендент у депутати
Трубним голосом басить:
- Україна, наша мати,
Вже над прірвою висить.
Крок - і зірвемось в провалля,
Тож лиш стану я нардеп,
В ту ж секунду без вагання
Крикну: - Братія! Вперед!
ПОРАДА
Щоб населення зростало,
щоб дітей було багато —
В економіку вкладати
не потрібно крупних сум,
А по всіх містах і селах,
в кожнім домі, в кожній хаті
Звечора на дві години
виключать електрострум.
З НАТУРИ
Хто не знає у "Молочнім"
Продавщицю гарну, Машу?
Продає "порядком срочним"
І сметану, й простоквашу.
Все в руках у неї грає,
Наче коні на припоні,
Як живі, пляшки мелькають,
Лиш встигай платить купони.
Бабка з черги так довгенько
Головою все хитала,
Приглядалася пильненько,
А тоді таке сказала:
- От дивлюсь на тебе, дівко,
На швидкі твої манери
Та й кажу; тобі б у цирку
Виступать отим... жонглером.
А в сусіднім магазині
{Не скажу, в якому саме)
Обертається дівчина,
Як ведмідь за горобцями.
Бабка довго придивлялась
І до неї річ заводить:
- Ти б, голубко, влаштувалась
Десь на гумовім заводі.
От де, доцю, працювати
Можна тільки вполовину,
Там не треба торгувати,
Там одне — тягти резину.
ВЕСІЛЬНІ ПОБАЖАННЯ
Обробка з народного
НАКАЗ МОЛОДОМУ
Даємо пораду добру
Не одну, а цілу торбу:
Щоб дружину ти любив
І наліво не блудив,
День за днем у будні й свята
Не сидів у кума й свата,
Хай чи спека там, чи сніг –
Ти сім'ю свою беріг,
Щоб до поту ти трудився,
Мив підлогу, не лінився,
Готував десятки страв,
Ще й дружину цілував.
А коли знайдеться лялька —
Був для неї, наче нянька:
Не читав лише книжки,
Прав би мовчки й пелюшки.
Щоб не мав ніколи боргу,
Щоб придбав скоріше "Волгу",
Щоб була квартира-казка,
У діжі завжди закваска
І до всього у придачу
У Криму завів ти дачу.
Чи ж до біса жінці треба?
Ні, дрібні її потреби:
Квіти, розкоші, наряди,
Ну, французькі там помади,
Перли, золото, агати –
Це не так уже й багато.
От такі, юначе, справи.
Що там ти не говори,
Щоб жона тебе кохала —
Їй умови сотвори.
НАКАЗ МОЛОДІЙ
Молода, настроюй вуха,
Мудрість нашу теж послухай:
Хочеш, щоб сімейну вірність
Муж беріг тобі повік —
Не втрачай жіночу гідність,
Це оцінить чоловік.
Не свари його щоднини,
Не бурчи, не бий, не лай,
Усміхайся щохвилини,
За провини вибачай.
Щоб усюди і у всьому
Ти була йому зразком,
Тільки знай: у вашім домі
Муж завжди "під каблуком".
Будь з ним щира і привітна,
І отак, без сліз і мук
Поступово, непомітно
Прибирай його до рук.
І міцніш тримай за віжжі!
А коли готуєш стіл –
Не давай багато їжі,
Щоб не дуже розтовстів.
Щоб від скуки не помер він
І засяяв, як зоря –
Ти йому в потрібний термін
Подаруй богатиря.
Не соромтесь в цьому ділі,
Бо на те вас Бог і звів,
І потроху в час дозвілля
Наклепайте малюків.
Щоб не знав він горя-лиха
І тобі завжди був рад –
Сотвори йому на втіху
Гомінкий дитячий сад.
Бо сім'я міцна, здорова —
Це основа всіх основ.
Хай же буде в вашім домі
Щастя, злагода й любов.
ПАМ'ЯТКА МОЛОДОМУ
Як хоч, щоб цвіла, як троянда, дружина
Візьми і на себе турбот половину:
За стіл не спіши, щоб скоріше поїсти,
Крутися, як дзиґа, не здумай присісти,
Раніше вставай та пізніше лягай,
Навіки забудь холостяцький свій "рай".
І знай, що дружина - це боже творіння,
Безмовно виконуй її повеління.
Обід приготуй, на ходу щось поїж,
Змотайсь в магазин та вертайся скоріш.
Завжди устигай і завжди говори:
- Я сам, моя люба... Не пий, не кури,
На інших не зиркай, у карти не грай...
Коротше, забудь холостяцький свій «рай»
Коли ж вона вернеться пізно і скрито —
Не гримай на неї, не блимай сердито:
Вона у цей вечір ні з ким не гуляла,
Вона "Запорожця" тобі вибирала.
ПАМ'ЯТКА МОЛОДІЙ
На кухні мотайся,
Вертись, як пружина,
Люби, усміхайся, -
Будь вірна дружина.
Хоч падай із ніг,
Ти ховай свою втому,
Хирлява жона
Не потрібна нікому.
Завжди устигай
В магазин, на базар
Умій роздобуть
Дефіцитний товар.
Ходи на футбол
Ще й газети читай,
Від мужа у розвитку
Не відставай.
Одне пам'ятай —
(Будь хоч ніжна, хоч горда),
Що жінці завжди
Чоловік — нагорода.
Дивись, бережи
Своє диво нівроку,
Бо з ним тобі жити
Ще роки і роки.
ЛЮДСЬКІ ГРІХИ У ДВІ СТРОФИ
ПІДСЛУХАНА РОЗМОВА
— Ходять чутки, що Федосій
Пить сивуху перестав,
Не скажу уже, чи й зовсім,
А придержуватись став.
Правда: вчора ледь тепленький
Плівся, видно, він з хрестин
І придержувавсь частенько
То за стіни, то за тин.
МІНЯЮТЬ ТАКТИКУ
- Правда, куме, що тебе
Жінка б'є мочалкою,
А ти її, кажуть люди,
Нібито, качалкою?
- Ні, то плітки хтось пускає,
Бо частіше так буває:
Я її — мочалкою,
Вона ж мене - качалкою.
ПОСПІВЧУВАЛА
- Приберем удвох кімнату! -
Жінка каже мужу.
- Де мені! Після зарплати
Щось я занедужав.
Так трясуться кляті руки,
Що немає впину...
- От і добре: ти без муки
Витрусиш ряднину.
ВИДНО, ВПЕКЛАСЯ
— В тебе жінка, як троянда, -
Всі сліпому кажуть.
— Може, й так, — він їм на теє, —
Може, правда й ваша.
Чи бридка вона, чи гарна,
Я судить не можу,
Колючками вона й справді
На троянду схожа.
МОЛОДИЦЯ-ЖАРТІВНИЦЯ
По базару з бутельком
Чоловік штовхається.
— По чім ваше молоко? -
В тітоньки питається.
Та очима виграє
Ще й регоче, мовлячи:
— Молоко це не моє,
Молоко - коров'яче.
СПАСИБІ БАТЬКОВІ, ЩО П'Є
— Як ви тільки живете,
Що так батько п'є?
Кожен день мішок склотари
Хтось із вас здає.
— Е-е, не пив би він вина —
Нам би всім - хана,
А так - пляшки здаємо,
От і живемо.
М'ЯСОЇДНИЙ ДЕПУТАТ
Байка
Лисиця бігла через ліс,
Не вибираючи дороги,
Аж тут Ведмідь лихий, як біс,
Навстріч їй суне із барлоги.
— Гей, рижа, стій! Куди женеш?
Чом сяєш радістю уся ти?..
— Біжу з новинами. Мене ж
Обрали звірі в депутати!
Так я це з сесії, ей-єй...
— Ну й що, скажи, ви там рішали?
— Та що: закони, як в людей,
Ми теж для звірів видавали.
Скажімо, хто курей жував,
Їх буде й далі наминати,
А той, хто лапу лиш смоктав,
То буде й дальш її смоктати.
Поки Бурмило чухав лоб,
Лисиця далі поспішає,
Аж раптом Мавпа з-за гілок
Їй радо з дерева гукає:
— Здоров, руда! Ну як живеш?
Чого аж світишся уся ти?
— Тю-тю на тебе! Та мене ж
Обрали звірі в депутати!
Так я це з сесії якраз.
Закони видавали звірам.
— Ну і які ж вони у нас?
— Та от такий хоча б, приміром:
Хто в шубі лисячій ходив,
Тому і шуби, ще й медалі,
Хто ж голим задом лиш світив,
То ним світитиме і далі.
_______
Мораль? Прикиньте, люди, наугад,
Який з Лисиці вийде депутат.
НЕЧІТКИЙ ІНСТРУКТАЖ
По шляху машина крутить,
Наче відьма помелом.
У кабіні - шеф-інструктор,
Поруч — учень за кермом.
- Ей! - волає шеф на учня, -
Ти чого роззявив рот?
Що - не бачиш: на дорогу
Виліз п'яний пішоход!
Повилазило? Приглянься:
Он — вірмен а чи грузин!..
Це вже скільки їх сьогодні
Ледь не збив ти, сучий син?
- Та... не так уже й багато,
Десь чи три, чи тільки два...
Ну а скільки треба збить їх,
Щоб одержати права?
ДВА ТРОФЕЇ ДІДА ЄРИФЕЯ
Єрифей, чудило-дід,
справжній баламут,
затесався і собі
у мисливський гурт.
Бачить: низько в болотах
качка проліта.
Дід з "ружжа" приклався - бах!
- Встрелив! Красота!
Це вже друга на щоту
В мене дичина!
Хлопці - в сміх: - А де ж ви ту
діли, старина?
Де ж він - перший ваш трофей?
- гиготять вони.
- Первий, - каже Єрифей, -
встрелив... до войни.
ЧЕРВ'ЯЧОК-РИБАЧОК
Невеличкий черв'ячок
матінку питає:
— Скажи, мамо, де мій тато,
чом з нами немає?
Заплакала черв'ячиха,
гірко заридала:
— Ой, я вчора ізвечора
вдовицею стала,
А ти — дрібним сиротою
останешся змалку:
твого батька людський дядько
поніс... на рибалку.
КАРА НА ПАРУ
Чоловік прийшов додому
Втомлений украй.
Жінка шкварить на гармоні –
Вуха затуляй!
— Що це, Христе, за музики?
Запитав Пилип. —
Від твоїх акордів диких
Аж Сірко захрип.
— Це я так його караю,
Б'ю йому на нерв.
Він не любить, як я граю –
Хай же зна тепер.
Він у мене вкрав, злодюга,
Ковбасу і фарш,
От за це нехай послуха
Свій "Собачий марш".
— Так не я ж із ним на пару
Крав ту ковбасу,
То за що ж тепер цю кару
Із Сірком несу?
ЧАСТІВОЧКИ ГОСТРІ
НА ТЕМИ КОЛГОСПНІ
Десь, колись, в якомусь царстві,
У колгоспнім господарстві
Йшли діла — немов на глум.
Царством правив "добрий кум".
Там, на фермі, все в пиляці,
У багнюці, у гнояці,
Непривітність, холодина...
Як тут витерпить скотина?
Там контроль народний діє
Так, неначе мокре тліє.
Тож і сіно, й концентрати
Цуплять всі собі до хати.
З молоком там перебої,
Ой низькі, низькі надої:
Два-три літра на корову,
Бо жують одну ж полову.
На току випадок стався —
Сторож току підірвався:
Як сусід пшеницю крав —
Він мішка йому піддав.
Із жнивами там возились,
З оранкою запізнились,
З буряками теж тягли,
Так хоч учні помогли.
Ми частівки проспівали,
Ними били прямо в лоб,
А були б у нас порядки,
То й частівок не було б.
МИКИТИНІ СКАРГИ
Жалівсь мені сусід Микита:
- Оце на пенсію пішов,
То так за день наб'єш копита,
Їй-бо — не чуєш підошов.
Ще ледь сіріє - будить жінка,
Як в тім'я стука молотком:
— Уже он півень кукуріка!
Вставай! Гайда за молоком!
У черзі клекіт, лайка, давка!
Стовбичиш. Ловиш зівака.
Тут продавщиця з-за прилавка
Кричить: — Нема вже молока!
А щоб тобі!.. Бредеш до хати,
В душі од злості аж гуде!
А тут ще вдома й жінка клята
На тебе зразу нападе:
- Ти де це блудиш, як примара?
Он холодильник барахлить!
Три дні вода тече з-під крана!
Машина пральна деренчить!
Який же в біса ти хазяїн?
Хоч би сантехніка позвав!
Сідай, жери, бо ще охлянеш,
Та приступай скоріш до справ!
А схочеш там коли присісти,
На мить якусь перепочить,
Так ні — у погріб треба лізти,
Або вареники ліпить...
Отак і мучуся, братухо,
Мужське достоїнство згубив...
А чи ж така була житуха,
Як на заводі я робив?
У цех прийду, бувало, зранку,
Для виду трохи покручусь,
Ну, підтягну коли там гайку,
Детальку виточу якусь.
А то все більше перекури,
Вчешу свіженький анекдот
Чи закручу з ким шури-мури,
Бо хлопець був я - первий сорт!
А дома викупаюсь в ванні,
Уріжу стопку первака,
Розкину ноги на дивані,
Задам добряче хропака,
Чи про кохання передачу
Блаженно мружачись, дивлюсь,
А скаже жінка: - Ну й ледащо!
То я їй: — Бреш! Бо я труджусь!
Да-а!.. Жив колись і я, сусіде, -
Свобода, женщини, первак!..
Тепер нема того і сліду...
Тож я рішив собі от так:
А що як жінці без клопоту
Домашній тарарам зіпхну,
Та двину знову на роботу —
То, може, там хоч оддихну.
ЯК КОБИЛА ЦИГАНА ВКРАЛА
(Стара бувальщина)
Циган гнівно кулаком бив себе у груди:
- Кажуть, я кобилу вкрав! Та не вірте ж, люди!
Бо не я її — мене вкрала та зараза!
Чиста правда! В жизні я не брехав ні разу...
Діло, значить, так було: йду оцим селом я,
Закурив, покашляв трохи (де вже те здоров'я),
Сонце шкварить, вітер дме, надува сорочку,
Захотілось подрімать десь у холодочку.
Тільки б де?.. Дивлюся - двір, чи конюшня, наче,
Роздивляюся - людей нікого не бачу.
Зліва - пес отак, а справа лежить кобилиця,
Головою все куня, щось їй, видно, сниться.
Пес ганяє по дроту, трохи не зірвався,
Ну а я оцих тварюк змалечку боявся,
Дай, подумав, обійду ту нечисту силу,
Став обходить — наступив прямо на кобилу.
Тільки ногу був задер, щоб переступити,
Тут як рявкне клятий пес, як мішком прибитий,
Як рвоне із-за вугла, щоб ти був сказився!
Кінь як скочить! Я на нім верхи й опинився.
Як поперло з переляку кляте кобилище!..
Мчить, як вихор, по селу, тільки вітер свище!
- Но-о-о! — кричу... Звиняйте: - Тпру-у! —
Хочу ж зупинити.
Та куди тобі — летить, як несамовите!
Я й ногами вже товчу ту дурепу в боки,
Так ніяк не зупиню клятої мороки!
Чую — ззаду щось дерчить. Що там за холера?
Оглядаюсь, коли бачу... міліціонера.
"Не за мною, — прикидаю, - драндулет той скаче?
Так нічого ж і ніде я не крав, неначе..."
Щось маха мені руками, ще й горла щосили.
Прислухаюсь — він кричить: - Завертай кобилу!
Так хіба її завернеш?.. Крутиться, як дзига...
От їй-богу, не брешу, я — правдивий циган.
Словом, якось уже вдвох ми дали їй раду,
Завернули... Я цугичу, він дерчить позаду.
Так удвох і добрели прямо на дільницю...
Тільки нащо я сюди цупив кобилицю?
Я ж-бо чистий, як сльоза, а вона, храпаста!..
Дать би в морду! - Хай би знала, як людину красти!
Ні, товаришу суддя, чесний я, їй-богу...
Що?!.. Сушити сухарі треба... на дорогу?..
... Через тиждень жінка мужу несе передачу:
- Ти ж тут, бідний, пропадеш!.. - умліває-плаче.
— Цить, дурна! Нехай і ти, і цигани знають:
Тут ніхто ще не пропав, бо тут нас... щитають.
ДВОЛИКОМУ
Памфлет
Коли у тебе серце й слово
В одвічній злагоді живуть,
І слово — не полин-полова,
Тоді у тебе вірний путь.
Ставай завжди на захист серця,
Якщо воно правдиво б'ється.
Не потурай низькопоклонним,
Не завертай на манівці,
Бо на життєвих перегонах
Є справжні люди, є й людці.
З тобою плаче і сміється,
А серце в нього криво б'ється.
Тебе окривдити - крий Боже!
Та він не ворог - друг тобі!
Він навіть словом допоможе,
Поспівчува твоїй журбі -
Все найсвятіше обезличить
І все порочне возвеличить.
Він знає виходи і входи,
Уміє висвятить себе,
І так начальству на догоду
Хвостом закрутить: соб! цабе!
Що й рахуватися з ним мусять,
Поки як слід його розкусять.
Нахрапистий і всюдисущий,
Цей переродженець-покруч,
Як гад, в'юнкий, як лис, хитрющий,
Його не візьмеш голіруч -
Він всі статті й закони знає,
Хоч їх щодня переступає.
Тому кивне, цьому підмаже
Або підбреше до ладу,
Комусь, як пес, під ноги ляже,
Коли потрапить у біду,
І вислизне, як личить змію,
Бо сам регоче: - Жити вмію!
І з рідного, і з батька злупить,
І хоч таких ти знаєш масть,
Але й тебе він раз обкрутить
І десять раз тебе продасть.
З таким не пий по кругу двічі!
Такому правду ріж у вічі!
Хоч ти і знатимеш, що, може,
Душею чорною, в злобі
Він зрозуміть тебе не зможе,
А стане ворогом тобі.
Та з ворогом тобі не жити —
Його нещадно треба бити!
* * *
Ех, кому б чортів навішать?
В морду б дать оце - кому?
Куму б дав, так він сильніший.
Ех, поб'ю хоча б куму!
Ну й кума!.. Пантера дика!
Кулаки ж, як у Кличків:
Розтовкла мені всю пику,
Ще й набила синяків!..
Павло Сумароков (дружній шарж)
Гумористи й сатирики "Веселої Січі": Олександра Клименко, Таміла Дейнега, Павло Сумароков, Валентина Щербина, Володимир Білогуб, Валентина Івахненко і Володимир Шолтис (присів).
Веселосічовики: Василь Стефановський, Павло Сумароков і Володимир Білогуб