ВОЖДЬ ВИРУЧИВ

Неспокійно спав Тарас
І посеред ночі
Уві сні назвав не раз
Він ім'я жіноче...

Пробудилася жона:
- Це ж яку ти Надю
Кличеш, підлий сатана,
З ким злигався, гаде?!

Та оговтавсь чоловік
Й виказав Олені:
- Сон такий псувати гріх!
Снилось, що я - Ленін!


ПІДТВЕРДЖЕННЯ ТАЛАНТУ

Майстра гострого пера
Жінка заїдає:
- Все, що пишеш ти - мура!
Хто її читає?

Але раз з'явився вірш
У газеті «Дрило»,
Написав його Тиміш,
Підписав Гаврило...

Не обурився Тиміш,
Кличе жінку радо:
- Глянь, поцупили мій вірш!
Зваж, муру не крадуть!


СИЛА ЗАПОВІДІ

Гукає Гриць велебного отця:
- Заходьте, отче, пригостіться медом!
А той сумний, нема на нім лиця:
- Хтось гріх вчинив з моїм велосипедом.

- Є план! Ви паству в храмі у своїм
Поставте так, щоб бачити всі лиця,
Читайте десять заповідей їм,
А де «не вкрадь» - пильнуйте, хто знітиться,

Той і поцупив вашого коня!
- Чудовий план. Продумаю деталі.
Аж бачить Гриць, як десь на схилі дня
Отець бадьоро тисне на педалі.

- Таки зізнався грішний чоловік?
- Та, слава Богу, вийшло все простіше:
«Не перелюбствуй» тільки я прорік -
Згадав, де свій велосипед залишив!


КРІЛЬ НА КНИЖЦІІ

- Ось поглянь! Очам ти не повіриш,
Як глузує видавницька тля:
На обкладку збірки моїх віршів
Втиснули сулію і кроля!

Тут, у книжці, хмари пелюсткові,
В ній поет закоханий горів...
Раптом кріль, як на довідникові
Для ветеринарних лікарів!

- Ти ж котив до друку, ніби трактор!
Всім відомо, що твого ссавця
Їли і художник, і редактор
Доки вийшла збірочка оця,

Запивали кролика надмірно
Саморобним тітчиним вином,
І дали, цілком закономірно,
На обкладку твій же гастроном!


ПОЄДНАННЯ ТАЛАНТІВ

Шанувальник спитав гумориста,
Подолавши миттєвість вагань:
- Ваших творів я знаю зо триста,
Всі вони про закінчену п'янь!

Як вдається цю тему розкрити,
Розкопати і вглиб, і убік,
Здогадатись, що міг говорити
Вдома жінці хмільний чоловік?

Знати п'яного мрії і муки,
І реакцію грубих людей,
Що йому наступають на руки,
Як додому нетвердо іде?

- Є таланти, яких не зарити,
Тож потішу цікавість твою:
Я з натхненням умію творити
І з таким же натхненням я п'ю!


ІНВАЛІД

Він жив веселим і кмітливим,
Він був незмінний тамада,
Кохав дівчат, цікавивсь пивом,
Та раптом трапилась біда:

Водночас в нелегку годину
Він онімів, оглух, осліп...
Хто бачив ту сумну картину –
З жалю не віднаходив слів.

Не на Балканах, не в Багдаді,
А в мирний час, не на війні,
Отримав він суттєві вади
І коротає з ними дні:

Діляга взяв його шофером
І, інструктуючи, повчав,
Щоб він про шефові афери
Не чув, не бачив і мовчав!


БАКАЛАВРИ

Спитав сусід кінолога Миколу:
- Твої собаки закінчили школу?
- Мої собаки - то людини друзі,
Їх запросили викладать у вузі!


Є ЖИТТЯ НА МАРСІ!

Всяк землянин без пуття
Голову ламає:
Чи на Марсі є життя,
Чи його немає?

Хто ж нарешті до кінця
Сумніви розсіє?
На планету шлють гінця
Штати і Росія.

Як спустився марсолаз,
Що дізнатись може,
Там життя знайшлося враз,
Ще й на наше схоже!

Прилетіла звістка ця
Лиш на мить коротку –
Хтось поцупив з ходунця
Кабельну проводку...


КОНТАКТЕР

Він, майже правнук Карла Маркса,
Жадав ідейності від мас,
Тепер з Юпітера і Марса
Пророцтва зчитує для нас!

Контакт з далекими світами
Тоді налагодив парторг,
Як інопланетянські дами
Його в дружини брали в борг.