Зміст статті
ДУЛЯ В ЧЕРВОНІЙ КНИЗІ
...А на хрін йому той хрін?
...Інофірмі ж на фіга клопоти Свирида.
...А Свириду - ні шиша,
тільки, дулю в жменю.
Іван НАУМЕНКО, збірка «Сміховини сердитого Добрині»
Поет-байкар червону книгу видав,
Заніс до неї, борючись зі злом,
Комах, тварин і птаство різних видів:
Бджолу з Осою і Коня з Ослом,
Ще Лорда й Ладу, та Барбоса й Жучку,
Окремо Півня, Кішку, Кабана,
Козла, Індика, Курку-не несучку,
Також заніс забуті імена:
Карпо, Трохим, Явтух попали в книгу,
Кузьма, Свирид, Омелько і Лаврін.
Хто гляне в книгу - ще побачить фігу,
А поруч з нею дулю, шиш і хрін!
ІНТЕЛІГЕНТНИЙ ПЛАЧ
Стіл, зіпсований чорнилом,
Прапор над вікном райради,
Славні трудові почини,
Ревні рейдові бригади.
Ще й на свято — вірш парадний,
Ти над ним колись заплачеш,
Як на дачі, у мансарді,
Наодинці законьячиш.
Марко ШЕВЕЛЬОВ, «Пам'ятай».
Червоний прапор над райрадою,
Славетні трудові почини!
Були звитяжні ми, пригадую,
А не пригадую причини.
Ми в рейдах ревною бригадою
Збирали компру на доярок,
Та ким цькувався - не пригадую,
Наш комсомольський пес-ліхтарик.
Його промінням, ніби віником,
Мели ми дачників-буржуїв,
Щоб власність ще якась не виникла,
Щоб селянин не скинув збруї!
Ми між працюючими класами
Вважались прошарком нещирим,
Зате ми дешево ковбасили
І обпивалися кефіром!
До лав, де розум з честю й совістю,
Було, не влізеш навіть з милом!
Який кураж навік зіпсовано,
А я ще й стіл залив чорнилом...
Хай маю дачу я з мансардою,
Й не самогоню, а коньячу –
Над віршем тих часів про партію,
Як над покійником, я плачу...
2000 р.
КАПУСТЯНИЙ РАЙ
...Тріщить паркан від стиглих
капустин.
Щось виноград у бутлях бурмотить
...Нудьга заїсть, і затишну квартиру
На хату проміняю за селом.
...І ми удвох, такі близькі і різні,
І сік п'янкий солодких капустин.
Лариса КОВАЛЬ
Лиш виноград забурмотить у бутлі –
Хлюпне нудьга в квартирі через край,
Я вмить взуваю черевики утлі
І навпрошки в мій капустяний рай!
Зрізаю пелехату капустину
Й молюсь на предка: був розумний дід -
Він за селом побудував хатину,
Щоб по капусту не ходив сусід.
А в місті десь шумлять машини грізні,
А десь в селі... Та, що мені воно!
Ми тут удвох, такі близькі і різні,
Мов квашена капуста і вино!
КРИМІНАЛЬНА БДЖІЛКА
Пташки, наче гості,
За столом весільним
Радісно співають
У саду недільнім.
На пахучу квітку
Мирна бджілка сіла,
Напилась нектару –
Бджілка захмеліла.
Микола СОРОЧЕНКО, «Весна»
За столом весільним
У саду суботнім
Наливали зілля
Хлопцям безтурботним.
Як скінчили пити,
Повалились спати,
Всотували квіти –
П'яні аромати.
В захмелілу квітку
Мирна бджілка сіла,
Потім, напідпитку,
Зовсім знахабніла:
Укусила Митю,
Митя Петю - в вухо!
Так вчинила миттю
Бджілка заворуху.
Мало бути б гірше,
Та прийшов Микола,
Все заніс до вірша,
Мов до протоколу!
1991 р.
ЛИПОВЕ ПОХОДЖЕННЯ
Я прийшов з тисячоліття,
З клену і верби,
Я прийшов з води й повітря,
З щастя і журби.
Павло СУМАРОКОВ.
Ти прийшов з тисячоліття,
Повернувсь таки...
Не кажи, що ти з повітря –
Збиті ж каблуки!
На тобі немає плавок –
Значить, не з води,
Ми не вірить маєм право,
Ти ж бо доведи:
Якщо дійсно ти з'явився
З клену, чи з верби,
То давно б плющем завився,
Виросли б гриби...
Та за те тебе ми любим,
Йдучи на Парнас,
Що не з липи і не з дуба
Ти прибув до нас!