НА «ЗО»

«Пузо. Залізо. Лезо.
Більш не знайшов на «зо»…»

Анатолій Рекубрацький. Сайт pilipyurik.com


За мовчання пробач мені, музо,
Що вже віршів давно не писав,-
Просто риму трикляту до «пузо»
По усіх словниках я шукав.

Я натрапив на «лезо», «залізо»,
Ще одна там попалась фігня:
Бо навіщо поету «авізо»,
Якщо грошей у нього нема?

 

НЕ ЛОВКО

«Отримав я твою шифровку,
Вона у тебе вийшла ловка,
Бо не боліла в нас головка…»

Анатолій Рекубрацький. «Шифрограма І.Д. від А.Р.»
Сайт www. pilipyurik.com


Від сміху впав я на долівку,
Бо «голова мала» - «голівка».
Якщо ти згадуєш «головку»,
То людям знаючим – «не ловко».
Іще одне, мабуть, «не ловко»:
У вас на двох – одна головка!


ДУБИ


«Є люди – осики, є люди – дуби.
Є люди – берези і клени.
А я із хвойних, не з тих голубих,
Але із вічнозелених».

       Іван Потій – член НСПУ.

      Збірка «Борги» ( стор.28 ) Кременець 2001


Є люди – мікроби, є люди – гриби,
Є люди - і трутні, і бджілки.
А часом бувають поети – дуби,
Ще й входять до творчої спілки!

ВЗАЄМОДОПОМОГА

«Від ласк твоїх п’яніти,
Втопитися в тобі».

      Володимир Хом’як. «Короткі літні ночі». Збірка
      «Трояндою любов цвіте»,Тернопіль: «Воля», 2008

«Тебе впускаю я до свого лона.
Люби мене. Кохай мене. Люби».

      Марія Баліцька.

      Альманах «Жайвір», Хоростків, 2008

Ще з дитинства кортіло Володі
Тільки в жінці шикарній втопитись,
Лиш таку віднайти було годі,
Мрія щастя могла не здійснитись.

Але вже появилась надія:
Супержінка як наша захоче
І як впустить до лона Марія, -
За поетом лише забулькоче!



ПЛІТКИ «ОЛІМПІЙСЬКІ»

«А, може, крутозада, досить
І терендіти, і гундосить,
Гундосити і терендіти:
«Город,…квартира,…гроші,…діти», -
Дав одкоша Зевс Афродіті».

     Сергій Коваль. «Справи «Олімпійські».

     Збірка «Пірат пера», Чернівці: «Букрек», 2009


Дружина Зевса – вірна Гера
Кричала часто, мов мегера:
«Город,…квартира,…гроші,…діти»…
До чого тут лиш Афродіта?

Красуня ця, клянуся честю,
Була дружиною Гефесту,
Котрий – прабатько ковалів…
Щось нам Сергій Коваль наплів.

Г – НО!

«А вже піаніст – то напевно походить з кентавра,
Гойдаючись торсом над клубом старенького ф-но…»

     Оксана Забужко. «Джаз по – італійськи». 


Із –за ф-но піаніст погляда на подружку,
Видуває горніст мідні звуки із г-на,
А за столиком п’є оковиту Забужко,
Не Оксана уже, але просто – О-на.

Мабуть, цей піаніст нализався, п'янюжка,
Лиш хитається він над старесеньким ф-но,
Не цікавить його поетеса Забужко,
Хоч і пише вона, чесно кажучи, г-но*!

________
* г-но - геніально

 

ЧОВНИК

« Боже, яка ти казка!
Соками наливаюсь,
В море твоєї ласки
Човника випускаю».

     Степан Галябарда. Збірка «Кохайте жінку»

( продовження за автором )

Човник почне несміло
В тобі шукать фарватер.
Правда, це зайве діло:
Був тут до цього КАТЕР!!!