Зміст статті
Базів Микола Миколайович
народився 12 грудня 1959 року в селі Кропивник Калуського району Івано-Франківської області.
Закінчив з відзнакою Львівський політехнічний інститут. Працював в організаціях Івано-Франківська, Калуша, Гусятина. Проживає в Гусятині, що на Тернопільщині.
Володар гран-прі Першого Міжрегіонального конкурсу-фестивалю гумору та сатири «Грицева шкільна наука» ( м. Копичинці, 2010 р.), лауреат першої премії Всеукраїнського фестивалю гумору і сатири ім. Павла Глазового ( м. Київ, 2010 р.).
НА КОНЯ
Справа честі, друже милий,
Можеш вірити чи ні :
Раз козак й москаль сиділи
За столом в одній корчмі.
Повні на столі стояли
Миски, сулії, горшки,
А у них – ковбаси, сало,
Квас, горілка, галушки.
Їли, пили, розмовляли,
Кожен згадував свій край,
Як горілка «розібрала»
Став хвалитися москаль:
«Українці-гречкосії,
Всі голотині сини,
Ну а ми, сини Росії,-
З діда-прадіда пани».
Перебивши цеє чванство,
Відповів йому козак:
«Та яке у кого панство -
Кажуть приказки нам так:
Ми ось - чарку «на підкови»
Й «на коня» останню п’єм,
Бо додому гонорово
Завжди їдемо конем.
Вірний кінь везе додому,
Збоку шабля і нагай,
Різній нечисті відомо:
Нас в дорозі – не займай!
Ну а ви - в людей шляхетних
Викликаєте смішок,
Бо останню чарку п’єте
На якийсь там «посошок».
Значить, пішки із гостини
Вам додому шкандибать
Через ями і долини,
Часто згадуючи мать.
Ну а посох вам для того,-
Думку закінчив козак,-
Щоб вночі шукать дорогу
Й відбиватись від собак».
Як почув москаль цю мову,
То, схопивши посошок,
За поріг утік від столу,
Не доївши галушок.
Час пройшов, москаль сучасний
Грошей назбирав мішок,
На машині їздить класній,
Але п’є - «на посошок».
Тож подумай, друже милий,
Хто із них тобі – рідня,
Кров якщо козацька в жилах,
Пий шляхетно - «на коня».
КОРИДА
Петро-українець раз був на кориді…
А вдома вже, в ріднім селі,
Став якось хвалитись де був і що видів
В далекій іспанській землі.
Казав землякам він: «Це правда пречиста,
Щоб я з цього місця не встав,
Я бачив в Мадриді, як там комуніста
Рогами бугай розтерзав.»
Петра перебила сусідка Іванка,
Сільська язиката кума:
«Та в них комуністів ще винищив Франко,
Тож там комуністів нема.»
На це аж запнувся Петро-роботяга,
Та відповідь швидко знайшов:
«А що це за дурень з одним лише стягом
Червоним на роги пішов?»
А Федір, що слухав Петра та Іванку,
По-своєму риску підвів:
«У нас ми не скоро діждемося Франко,
Завести нам слід бугаїв!»
ДВОМОВНІСТЬ ДОВЕЛА
Дід Панас розклав горшки
Посеред майдану,
Продавати став вершки -
Молоду сметану.
Ось до нього підійшла
Модниця-панянка,
Хоч уродженка села,
Але вже – міщанка.
І така манірна вся,
Вищипані брівки…
Запитала дідуся:
«Па чьом ваші слівкі?»
Посміхнувся дід Панас,
Відповів культурно:
«Свої зливки, як для вас,
Я віддам задурно!»
КАЯТТЯ
Дід і баба, вже в літах,
Віку доживали,
Одне одному в гріхах
Каятися стали.
Стала баба говорить:
З ким, коли і скільки,
Якби все перелічить –
Був би том великий.
Бабу вислухав наш дід
І сказав : «Прощаю!
Гніваться мені не слід,
Бо теж гріх я маю.
Якось я пішов у ліс,
Там зустрів Параску,
І мене попутав біс:
Їй підняв запаску.
Хоч було це раз в житті,-
Мучило сумління,
Ось признався я тобі –
Зняв з душі каміння»
Баба діда в писок – хрясь,
Юшкою аж вмився:
«Знаєш, діду, як той РАЗ
Нині би згодився?»
Літературні пародії
ОЛЕНЬ І ЛАНЯ
«Ми станем з тобою, як олень і ланя».
Дмитро Павличко.
Твори в 3-х т. Т. 2 (стор.254)
Київ: «Дніпро», 1989
(від автора)
Ми стали з тобою, як олень і ланя,
Бо дуже зрадливе у тебе кохання,
Звертаєш «наліво» з прямої дороги,
У мене одного вже виросли роги!
НЕ ПІДХОДЬ!
«Як я помру, до мене не підходь
І рук своїх ти не клади на мене,
Бо дотик твій моя відчує плоть,
І стрепенеться серце вже студене».
Дмитро Павличко.
Із кн. «Золоте ябко»
Київ: «Основи» 1998 р., сайт maysterni.com
(від автора)
«Як я помру, до мене не підходь»!
Нехай душа поетова спочине.
Бо як тебе моя відчує плоть, -
Не дасть закрити віка домовини!
КРИЛЬЦЯ
«Дівчино, дівчино, де твої крильця?»
Дмитро Павличко.
Твори в 3-х т. Т. 2 (стор.265)
Київ: «Дніпро», 1989
- «Дівчино, дівчино, де твої крильця?»
Дуже хотів би на них подивиться!
- Любий Дмитрусю! Не май навіть гадки!
Крильця не в мене, - в моєї прокладки.
ЗА ДАРВІНОМ
«Не вірю в те, що ми постали з глини,
Коли дивлюсь на ленінське чоло».
Дмитро Павличко.
Твори в 3-х томах. Т.2 (стор.104)
Київ: «Дніпро», 1989
Уважно глянь на ленінське чоло
І зрозумієш сам – з чого постав ти:
Все людство з глини божої пішло,
І тільки вірні ленінці – від мавпи!
ВІЗЬМИ МЕНЕ ЯК…
«Візьми мене, як арфу, поміж ноги
І грай, і грай, лиш струни не порви!»
Дмитро Павличко. Із кн. «Золоте ябко»,
Київ: «Основи», 1998 р., сайт maysterni.com
(від автора)
Я – син Карпат. Об’їздивши півсвіту,
Понад усе кохаю рідний край.
Візьми мене між ноги, як …трембіту!!!
І вже тоді на повну силу грай!
БЕЗПЕКА - ПОНАД УСЕ!
«А на землі, як ночі сміх,
Пожежа в лісі заряхтіла:
То іскри дотиків твоїх
Зриває вітер з мого тіла».
Дмитро Павличко.
Твори в 3-х т. Т. 2 (стор.296)
Київ: «Дніпро», 1989
(від автора)
Любовних прагнеш ти утіх,
Ці очі й дотики – не брешуть,
Бо після дотиків твоїх
Від мене іскри так і крешуть!
Гаряча ти, немов вогонь,
А я ось–ось утрачу душу…
Постій, кохана, охолонь!
Я заземлити тіло мушу.
ГОРТАНЬ
«Тебе любить – оплакувати людство.
Дитя чуже зустріть і пригортать.
Чамріти в снах ромашкових полюцій,
Струмками зваб наповнювать гортань».
Григорій Лютий. Вибране.
(сайт http://www.zntu.edu.ua/base/home/lit/luty.htm)
(від автора)
В епоху сексуальних революцій
Вдавати недоторку перестань!
Вже навіть квіти мокрі від полюцій,
І я «чмарію» від своїх бажань.
Я прагну так, щоб аж забило духа,
Щоби ущерть наповнилась гортань,
Щоб зваби соки вийшли через вуха!
Зробімо це, кохана, без вагань!
СХОВАЙ!
«Сховай мене в лоно кохане…»
Дмитро Павличко.
Із кн. «Золоте ябко»,
Київ: «Основи» 1998 р., сайт maysterni.com
«В тобі заблукати, а потім не вийти…»
Іван Драч.
«Нічний етюд».
Сайт poetry.com
(від Дмитра)
Сховай мене в лоно, кохана!
Як звідти не вийду – не плач!
Можливо, там стріну Івана,
В тобі заблукав іще Драч!
НЕ В ПОРУ
«Дні відцвітають вишнями в вікні…»
«Рілля проснеться й парою дихне…»
«Косу розбудить рано на зорі
І трави хай кладе в густі покоси».
Пилип Юрик. Передранковість. Сайт pilipyurik.com
(від автора)
Прийшла весна, у цвіті вишень віти,
А ген рілля чорніє за селом.
Ну як весні я можу не радіти,
Недаром я – з дипломом агроном!
І недаремно осягав науки:
Іще ж ніхто й не сіяв, не садив,
А я, косу в свої узявши руки,
Уже траву в покоси повалив!
КОСИТЬ
«Рання зіронька променем косить
Зачаровані тихі гаї».
Пилип Юрик. Сайт pilipyurik.com
До Пилипа природа голосить:
Заховай швидше вірші свої –
Клята зірка твоя перекосить
Лісосмуги усі та гаї.
Захистімо природу, благаю!
Але бачу: в халепу я влип.
Вибачаюсь…Простіть…Замовкаю…:
Косить оком на мене Пилип!
ЕРОТИЧНИЙ ПЛІД
«Он каштан майже еротично
Набубнявів, дивитись гріх».
Наталія Горішна. Із кн. «Бджола на асфальті»
2006р. Сайт pilipyurik.com
(від авторки)
Гріх дивитися, як еротично
Набубнявів безстидний каштан…
Жаль, що клімат у нас не тропічний:
От якби набубнявів банан…!!!
КРИЛАТА
«Ти мене леліяти хотів,
Та не знав тоді, що я – крилата,
Наче блазень, думкою багата,
Ти мене леліяти хотів»
Наталія Горішна. Сайт pilipyurik.com
(від авторки)
Ти до мене підійти не смів,
Добре знав, що я – така крилата,
Можу я тебе зробить рогатим,
Ти до мене підійти не смів.
Ти мене леліяти хотів,
Я тебе в душі також любила…
Чом мені ти не обскубав крила
Й не зробив зі мною, що хотів?
НАРОДЖУЙ!
«Я від тебе народжую вірші,
Як же можемо бути чужі?»
Наталія Горішна. «Ніжність». Сайт gorishna.narod.ru
Ти від нього народжуєш вірші,
Хоч кохання чуже - наче злодій…
Ти народжуй нам віршів побільше
І діждися онуків – пародій!
ТВОЯ ВОЛОГА
«Ця мить – не сон. Тону в твоїй волозі…»
Наталія Горішна. «Поцілунок»
Сайт gorishna.narod.ru
(від авторки)
Вина усьому – ця твоя волога,
І не воркуй, неначе голубок,
Бо знаю я: від кого і від чого
Цей запах неприємний і грибок!
КАПЕЛЮХ
«Пан Лопух на глузи брав
Козака Микиту:
- Я б тобі пораду дав
Вуха вкоротити.
Зняв Микита капелюх…
…Запорожець витер піт…»
Петро Ребро. «Не такі вуха». Сайт pilipyurik.com
Збунтувавсь козацький дух
В запорожця-одчайдуха:
Хтось гебрейський капелюх
Одягнув йому на вуха.
Не гебрей він, Боже збав!
Але носить капелюха,
Щоб ніхто не накладав
Щедро локшину на вуха.
НА «ЗО»
«Пузо. Залізо. Лезо.
Більш не знайшов на «зо»…»
Анатолій Рекубрацький. Сайт pilipyurik.com
За мовчання пробач мені, музо,
Що вже віршів давно не писав,-
Просто риму трикляту до «пузо»
По усіх словниках я шукав.
Я натрапив на «лезо», «залізо»,
Ще одна там попалась фігня:
Бо навіщо поету «авізо»,
Якщо грошей у нього нема?
НЕ ЛОВКО
«Отримав я твою шифровку,
Вона у тебе вийшла ловка,
Бо не боліла в нас головка…»
Анатолій Рекубрацький. «Шифрограма І.Д. від А.Р.»
Сайт www. pilipyurik.com
Від сміху впав я на долівку,
Бо «голова мала» - «голівка».
Якщо ти згадуєш «головку»,
То людям знаючим – «не ловко».
Іще одне, мабуть, «не ловко»:
У вас на двох – одна головка!
ДУБИ
«Є люди – осики, є люди – дуби.
Є люди – берези і клени.
А я із хвойних, не з тих голубих,
Але із вічнозелених».
Іван Потій – член НСПУ.
Збірка «Борги» ( стор.28 ) Кременець 2001
Є люди – мікроби, є люди – гриби,
Є люди - і трутні, і бджілки.
А часом бувають поети – дуби,
Ще й входять до творчої спілки!
ВЗАЄМОДОПОМОГА
«Від ласк твоїх п’яніти,
Втопитися в тобі».
Володимир Хом’як. «Короткі літні ночі». Збірка
«Трояндою любов цвіте»,Тернопіль: «Воля», 2008
«Тебе впускаю я до свого лона.
Люби мене. Кохай мене. Люби».
Марія Баліцька.
Альманах «Жайвір», Хоростків, 2008
Ще з дитинства кортіло Володі
Тільки в жінці шикарній втопитись,
Лиш таку віднайти було годі,
Мрія щастя могла не здійснитись.
Але вже появилась надія:
Супержінка як наша захоче
І як впустить до лона Марія, -
За поетом лише забулькоче!
ПЛІТКИ «ОЛІМПІЙСЬКІ»
«А, може, крутозада, досить
І терендіти, і гундосить,
Гундосити і терендіти:
«Город,…квартира,…гроші,…діти», -
Дав одкоша Зевс Афродіті».
Сергій Коваль. «Справи «Олімпійські».
Збірка «Пірат пера», Чернівці: «Букрек», 2009
Дружина Зевса – вірна Гера
Кричала часто, мов мегера:
«Город,…квартира,…гроші,…діти»…
До чого тут лиш Афродіта?
Красуня ця, клянуся честю,
Була дружиною Гефесту,
Котрий – прабатько ковалів…
Щось нам Сергій Коваль наплів.
Г – НО!
«А вже піаніст – то напевно походить з кентавра,
Гойдаючись торсом над клубом старенького ф-но…»
Оксана Забужко. «Джаз по – італійськи».
Із –за ф-но піаніст погляда на подружку,
Видуває горніст мідні звуки із г-на,
А за столиком п’є оковиту Забужко,
Не Оксана уже, але просто – О-на.
Мабуть, цей піаніст нализався, п'янюжка,
Лиш хитається він над старесеньким ф-но,
Не цікавить його поетеса Забужко,
Хоч і пише вона, чесно кажучи, г-но*!
________
* г-но - геніально
ЧОВНИК
« Боже, яка ти казка!
Соками наливаюсь,
В море твоєї ласки
Човника випускаю».
Степан Галябарда. Збірка «Кохайте жінку»
( продовження за автором )
Човник почне несміло
В тобі шукать фарватер.
Правда, це зайве діло:
Був тут до цього КАТЕР!!!
КІЛ
«Геометрія тіл,
Метафізика душ –
Кожен має свій кіл,
Кожен має свій куш».
Ігор Бережний. Збірка «Тінь Ікара» (стор.77)
Тернопіль: «Тернограф», 2007
«Геометрія тіл» -
Як ознаку мужчини,
Має Ігор свій КІЛ, -
Випира з-під штанини.
У поета є хист, -
Він КОЛОМ пише вірші.
Має КІЛ пародист, -
І твердіший і більший!
ПЕРЕПІЛКА
«Кохана й закохана жінка
Єством всім кричить до людей:
Дивіться, я мов перепілка
Щасливо живу день у день…»
Ніна Куцинда. Газета «Вісник Надзбруччя» від 11.02.2005 р.
Кричить поетеса єством до людей –
Кохана й закохана жінка:
Дивіться! Щасливо живу день у день
В коханні я, мов перепілка.
Вона не така, як всі інші жінки,
Що мріють про шмотки-ганчір’я.
А мріє вона про кохання таке,
Щоб з неї летіло аж пір’я.
ГІПЕРШЛУНОК
«Проковтнути себе тихцем
У безлюдді холодних скель.
Зарегоче комусь в лице
Віддзеркалений менестрель…»
Мар’яна Савка. Збірка «Оголені русла» (стор.13)
Тернопіль, 1995 р.
Поетеса, зовсім іще юнка,
Але в Гіннеса книгу ввійшла
Як єдина володарка шлунка,
У якім би вмістилась ціла!
Меркне навіть хижак найлютіший,
Що усіх пожирає живцем,
Бо забаглося авторці віршів
І себе проковтнути тихцем.
Не поможу у цьому нічого,
Лиш, душевний тамуючи біль,
Побажаю Мар’яні «смачного»
І подам їй гірчицю та сіль.
ВУДОЧКА
«Я закинув вудочку у твої глибини…»
Сергій Сірий. Збірка «Твоє тіло – наркотик» (стор.58)
Тернопіль: «Джура», 2006
(від автора)
«Я закинув вудочку у твої глибини»,
Та, моя голубочко, не впіймав рибини.
З мене глузувала ти, щирилась оскалом,
Бо в тобі «рибалити» треба донним тралом.
НЕ ПАРА
«Ти ліпиш небо наді мною
Із млосних поглядів і губ.
Я попрощався із журбою:
В моїй душі вторішній зруб.
Ти набиваєшся в коханки
Так енергійно, що аж страх.
Та пам’ятай: лише поганки
На молодих ростуть пеньках».
Ігор Бережний. Збірка «Тінь Ікара» (стор.66)
Тернопіль: «Тернограф», 2007
( від автора )
Твої даремні забаганки,
Ти начиталася байок.
Не потребую я коханки,
Я ж – молодий іще пеньок.
Як стану я солідним пнищем
І уберуся міцно в мох, -
Не підпущу нікого ближче,
Ні з ким не житиму удвох.
А навіть вже пеньком трухлявим
Не стану жити аби з ким:
Пеньків багато на галяві,
Але в поезії – один!
ГЕОФІЛ
«Скоріше б весна. До землі
Повернусь. І цілодобово
Займатимусь з нею любов’ю
У рідному свому селі».
Іван Потій. Збірка «Борги» ( стор.30) Кременець 2001
( від автора )
Кохає хтось ніжно дружину свою,
А я поклянуся вам кров’ю,
Що рідную землю не тільки люблю, -
«Займаюся з нею любов'ю! »
Кохаю на світі її лиш одну.
Вона – найвірніша подруга.
Я орю щоденно її цілину,
На шило зітер свого плуга!
«СТРУЯ»
«Навіть з вентиля струя
Не тече без фен-шуя».
Василь Юдов. «По фен-шую». Збірка «Зорі президентів»
Первомайськ: «Самойлов», 2010
Жити став по фен-шую
І потрапив під «струю»,
Не під струмінь – двічі жаль:
Обі…лляв його москаль!
БУКЕТ ХВОРОБ
«Щось не можу пригадати,
Чи я ще кохаю ?
Ну кого б про це спитати ?
Я любов спитаю».
Юрій Рихлівський. Стислі думки. Збірка «Пройдені дороги»
(стор.39), Тернопіль, «Збруч», 2004 р.
Я думав над оцим моментом –
Одне пояснення знайшлось,
Що був Юрко лиш імпотентом,
Тепер нажив іще склероз!
ОСНАЩЕНИЙ
«Затягнемо міцніш любові снасті…»
Юрій Вітяк. «Давай життя ковтнем на повні груди»
Альманах «Подільська толока»,
Тернопіль: «Терно-граф», 2010
(від автора)
Оснащений потужно для любові,
Пізнати хочу справжню глибину.
Тебе любити я завжди готовий,
Ось тільки «снасть любові» підтягну!
ОМОЛОЖЕННЯ
«В обіймах моїх – молодієш».
Володимир Хом’як. Збірка «Трояндою любов цвіте» ( стор.85 )
Тернопіль: «Воля», 2008
Супермен у провінції кисне,
Що талантом страшним володіє:
Чоловічим достоїнством блисне –
Кожна жінка в селі молодіє.
Він лише підморгне, або свисне –
Кожна прагне його поцілунку,
А якщо до бамбетля притисне –
Зробить з баби старезної юнку!
НА ПОВНУ
«Отям мене, спини на пів любові,
Від цілої любові я помру».
Тетяна Гурей. Збірка «У світлі слова» (стор.20)
Тернопіль: «СорокА», 2008
Я поетесу стрів занадто скромну,
Її вмовляти змушений тепер:
«Дозволь, Тетяно, полюбить на повну,
Повір: від цього ще ніхто не вмер!»
У ЛОНІ
«Щасливий я в твоєму лоні,
В тобі всі радощі мої,
Немов дари солодкі долі
Ти Богом послана мені».
МихайлоТарабій. Збірка «Шовкова косиця» (стор.120)
Тернопіль: «Збруч», 2010
( від автора)
Сиджу у темряви полоні,
Нема тут сонця, ані зір,
Я у твоїм щасливий лоні,
Не виганяй мене надвір!
Для мене лоно – охорона,
Тут не страшний ніякий чорт!
Я із твого не вийду лона,
Хіба що зробиш ти аборт!
ТОБОЮ
«Я всесвіт люблю
тобою
і небо і зорі
тобою
і квітку і птаха
тобою
люблю все без меж
тобою…»
Володимир Барна. Збірка «храм вічності душі» (стор.161)
Тернопіль: «Воля», 2008
(від автора)
Усе я на світі кохаю тобою,
Ти завжди у мене готовий до бою.
Кохаю усе й не питаю калібру,
Свої походеньки довірю верлібру.
Тобою потрафлю усе я любити,
А можу тебе на проблеми забити!
ЧЕБРЕЦЬ
«І було літо, і була ніч,
Над ранковим плесом
Йшли ми пліч-о-пліч
В вітах ялинкових.
Грався вітерець
В косах ніжних твоїх,
Я шукав чебрець,
Аромат п’янив.
Збирав чуття,
А навколо небо,
Зорі, ти і я».
Євген Рій. Збірка «Охрещення душі» ( стор. 64 )
Тернопіль: «Воля» 2004
( від автора )
Я лікарські рослини збираю,
Серед ночі «шукаю чебрець».
Не подумай, кохана, благаю,
Що мені, як мужчині, - кінець!
Ти кохання не жди опівночі,
Зійдуть мрії усі нанівець:
Як сова, витріщаю я очі
І до ранку «шукаю чебрець».
Надоїли тобі мої вірші,
Вже ось-ось увірветься терпець!
Я любив би тебе, мила, більше,
Якби десь на тобі ріс чебрець!