Український гуморист із Сумщини 

Народився Григорій Єлишевич 1948 року у місті Конотопі на Сумщині. Після закінчення Сумського педінституту вчителював у школах на Київщині, у Сумському районі, потім перейшов на журналістську роботу. Член Національної спілки письменників, Національної спілки журналістів та Асоціації діячів естрадного мистецтва України.

  У доробку автора – вісім книжок, переважно сатири й гумору. Своїми вчителями у літературі вважає Павла Глазового і Степана Олійника: першого за соціальність і гостроту тематики, другого – за дотепність.

Як автор-виконавець є лауреатом всеукраїнських конкурсів «Гуморинг-91» у Запоріжжі та інших, неодноразовим учасником фестивалю «Вишневі усмішки» у столичному палаці «Україна».

 

 

Важко здогадатись…

В детективному агенстві
Плаче Анжеліка:
- Виведіть на чисту воду
Мого чоловіка!
Як вертається додому
Пізно із роботи,
То знаходжу по кишенях
Ліфчик чи колготи.
На сорочці, навіть майці
Від помади плями.
Ще й смердить на всю квартиру
Якимись духами.
І мене у ліжку, гаспид,
Мов не помічає.
Розберіться, дуже прошу,
Що це означає?

 

 

Погані приклади

Вихователька сувора
Підійшла до Вані:
- Чи показує твій батько
Приклади погані?
Новачок не розгубився –
Вмить відподає:
- Не показує ніколи,
А завжди ховає!

 

 

Валентинів день

- Коханий, вже десята ранку,
А ти лежиш собі, як пень.
Невже забув: для всіх, хто любить,
Сьогодні – Валентинів день!
- Для мене ти завжди кохана, –
Не розгубився чоловік, –
А ті, що кожен день гризуться,
Хай любляться хоч раз на рік!

 

 

Кожному – своє

Вичепурює коханка
Вранці джигуна.
- Хочу, щоб ти був, мов квітка, –
Горнеться вона.
До такого компліменту
Кавалер не звик.
- Краще буть тобі, мов квітка,
А мені – мов штик!

 

 

Гонорар

 

На вечірнім рандеву
З жінкою своєю
Я в розмові уловив
Цікаву ідею.
Зразу ручку дістаю,
Тягнусь до блокнота,
А дружина, як завжди,
Не стуляє рота:
- Бачу ти, коханий мій,
Теж любитель шари.
Скільки брав моїх ідей –
А де гонорари?!
Дописавши, я наскок
Відбив за хвилину:
- Все, що зароблю пером –
Даю половину!
- Що заробиш? Оце так…
Взяв у долю, значить.
Тоді ясно без питань,
Що грошей не бачить!

 

 

Ех, автобус…

Між думок іще блукала рима,
В пошуках якої недоспав,
Коли я над задніми дверима
«Виходу немає», - прочитав.
Все забув: і вірш, який складаю,
І про те, що їду без квитка…
Осоружне «виходу немає»
За півметра очі пропіка.
Так пече, хоч у вікно виплигуй,
Через Дубовенка, зокрема.
Майже рік слідом за мною бігав,
Щоб позичить книжечку Дюма.
А позичив – наче підмінили:

Як зустріне, у завулок – шасть!
Знає кішка, чиє сало з’їла…
Виходу немає – не віддасть.
Жінці щось пороблено – і тільки.
Я із магазину приволік
Замість пачки масла банку кільки,
А вона сховала – і гаплик.
То годує супчиком вчорашнім,
То кафе розхвалює чомусь…
Може, із сусідом крутить шашні?
Виходу немає – розійдусь.
Хоч не потикайсь і на роботу.
Секретарка як не впізнає,
Шеф на гуморески й анекдоти
Вже четвертий тиждень не клює.
У неділю стрельнути по качці
Знов узяв Петренка – не мене.
Нащо догоджаю, як болячці?
Виходу немає – прожене.
За які гріхи, скажіть на милість,
Так життя загнало у куток?!
Раптом – диво! – двері відчинились,
І ніхто не каже: « Ваш квиток?»
Я ступнув, зітхнув на повні груди,
Заховав дві гривні – благодать…
Ех, автобус…Вихід є і буде.
І чого ото людей лякать?!

Лихачка 

(З натури)

Цій пригоді було свідків
Чоловік зі сто:
Від базару якось чудно
Від’їздить авто.
За кермом поважна пані
Біла, мов стіна,
Усім іншим як попало
Шлях перетина.
То вперед ривком газує,
То назад здає…
І ніхто не докумека,
Що у цьому є.
Рух спинився! Кожен дума:
«Далі від біди»…
За хвилину і даїшник
Підійшов сюди.
Крізь віконце тицьнув жезлом
В напрямі гальма.
- Де права? - промовив грізно.
- Вибачте, нема…
- Так, все ясно, - страж порядку
Радістю сія. –
А машина, звісно, ваша?
- Звісно, не моя!
- Що?! – сержант до пістолета
Потягнувся вмить. –
А хазяїн?!
- А хазяїн
Ззаду п’яний спить!

 

 

Не до футболу

Вернувсь додому чоловік
Із лісового краю
І, пригорнувшись до жони,
Ласкаво промовляє,
Що місяць роком здавсь йому,
Що скучив до нестями…
А жінка:
- Краще розкажи,
Як справи у «Динамо».
У єврокубці скільки вже
Воно очок набрало,
І хто з киян забив голи
«Баварії» й «Реалу».
У чоловіка від тих слів
Перехопило подих.
- Невже ти «заболіла» теж,
Коли я був на водах?
Та і… не в курсі взагалі
Я за останні тури.
Так закрутивсь… то лікарі,
То різні процедури…
Дружина схлипує:
- Облиш!
Не вірю ні словечку.
Як ти вже про футбол забув,
То факт – стрибав у гречку!

 

 

«Спортсмен»

Між машин, посеред траси
Хлопець мчить, немов лошак.
- Ну, й спортсмен, - сміються люди, -
Зразу видно, що дивак!
Та не слід цього «спортсмена»
Називати диваком…
Бо за ним женеться «тренер»
У погонах, зі свистком!

 

 

Усе по чесному

Із столиці через рік
Завітав Петро додому
І одразу поспішив,
Щоб відвідати знайому.
- Мила, як тебе кортить
Пригорнуть до серця знову!
А дівчина:
- Зачекай…
Маю деяку розмову.
Став ти зовсім не таким,
Як подався в депутати.
Що у тебе на душі –
Так хотілося б пізнати…
- Ну, кохана, не дави
На мою болючу струнку…
Я по-чесному: що є –
Все на банківськім рахунку!

 

 

Царська трапеза

Каже молодий Баранчик
До старого Барана:
- Що Вовки деруть з нас шкури,
Звісна річ, не дивина.
Але зараз мов сказились –
І для їжі, й про запас…
Чом же Лев, наш повелитель,
Не заступиться за нас?
- Бачу, синку, ти ще й досі
Не збагнув, у чому суть.
Тільки щось Вовки вполюють –
Зразу і царю несуть!
А як він своїх підлеглих
До порядку приведе,
Значно менше, зрозуміло,
І йому перепаде.

Я і з байки, і без байки
Вивів формулу таку:
Де нема порядку в царстві –
Царське рильце у пушку!

 

Бізнес є бізнес

Подзвонила секретарці
Шефова жона:
- Поговоримо відверто –
Зразу в бій вона. –
Маю попередні дані,
Що коханий мій
Часто кралечок приймає,
Схожих на повій.
Хоч, здогадуюся, шефа
Ви не продасте…
- Що ви кажете, як можна?!..
А скільки дасте?

Сімейний детектив

Мовить жінка:
- Дуже хочу
Розкопать сама,
Чим займаєшся удома,
Як мене нема.
Дружбани твої в цім ділі,
Як один, німі.
Щоб дізнатися всю правду,
Заплачу кумі!
- Без проблем, - пішов хазяїн
У атаку сам. –
То давай сюди ці гроші –
Я і передам!

 

ЖИВИЙ СВІДОК

Ганяв безжурно Зайчик лісом
І віч-на-віч зіткнувся з Лисом.
Попався легковажний стрибунець!
Отут би Зайцю і настав кінець,
Та трапилося диво з див:
Лис куцохвостого не з'їв.
Потиснув лапу (наче кумували зроду!)
Наплів щось про здоров'я, про погоду,
Зайчисі низько кланятись велів,
Гостинця передав для малюків.
На вухо натякнув, що близько
Голодний никає Вовчисько,
Тож радив не ловити гав, -
І тихо в хащі почвалав.
Луною покотився поговір,
Що Лис віднині - миролюбний звір.
Що навіть непримітне Зайченя
З ним вільно може гомоніть щодня.
Знайшлися й недовірливі, авжеж.
Та проти факту не попреш!
На свідка досить подивиться:
Живий-здоровий, хрумає травицю.
(Зберіг, сердега, добрий апетит...)
Лис перевиховавсь — і квит.
Нарешті, припинилися дебати,
Не стали більш зайці рудого обминати.
Від того Лиса рознесло мов добру льоху,
А плем'я куце рідшало потроху...
Знав "гуманіст" - хитрюща голова,
Що то за річ - реклама, ще й жива!

СКРИВДЖЕНИЙ БРОВКО

Ледь Кіт із сіней вискочив надвір,
Йому Бровко назустріч - звіром звір.
- На шмаття розірву, - гарчить, -
Сім шкур спущу!
Сповна за кривду відомщу.
- Помилуй, - каже Кіт, - яка моя вина?
- Мені дала хазяйка стусана!
Не раз я зустрічав такого ось Бровка:
Як скривдить дужчий — слабшого шука.

 

ПРОЗРІННЯ

Буяло літо. Між пахучих трав,
Проймаючись бентегою п'янкою,
Сидів Комар з красунею Осою
І ніжно так до неї промовляв:
- Ось і збулось. Нарешті ми одні.
Твої вуста - немов медовий трунок.
Благаю, хоч єдиний поцілунок
Дозволь зірвати, любонько, мені!
Оскільки заперечень не було,
Хотів Комарик простягнути крила,
Та раптом — звідки й принесло! –
Неподалік на квітку Муха сіла.
Оса від злості аж позеленіла.
- Я зараз, милий... Зачекай мене. –
І кулею убік як шугоне!
За хвильку Муха горілиць лежала,
Любитись аж ніяк не заважала...
Та з Комара яка вже там любов –
І слід коханця прохолов.
Забув про мед, коли побачив жало!

 

СПІЙМАЛА НА СЛОВІ

Чоловікові на вухо ніжно шепче Варка:
- Правда, милий, і в морози
Нам з тобою жарко?
Бо любов нас зігріває. Адже так, Степане?
- Звісно, правда, моя пташко, - в мужа серце тане.
- Значить перебудеш зиму без пальто нового:
На ті гроші я купила персня ще одного!

 

ЇЖ, ДИТИНКО

Їж, дитинко, їж як богатир.
Ось котлета, пончики і сир.
А коли погано поїси,
За далекі гори і ліси
Тебе Змій-Горинич понесе,
Їж, дитинко, наминай усе.
Хто не любить каші і пюре,
Того відьма люта забере.
Є у відьми піч і гострий ніж.
Їж, дитинко, з апетитом їж.
Ходить лісом вовчик-сірячок,
Ловить неслухняних діточок.
Дуже страшно в лісі уночі.
Покуштуй сметану й калачі,
Та шматок ковбаски одірви,
Їж, дитинко. Чуєш? Не реви!

 

ЦІНА ВКАЗІВКИ

Знеможений після нічного герцю,
Надибав Лев у хащі на озерце.
Вода була прозоріша за скло,
А що на смак - пером не описати.
І Лев не тільки спрагу міг погамувати,
Але й відчув, що сили прибуло.
- Сюди Ведмедя!! - рикнув,
що струснувсь барліг,
Де клишоногий щойно придрімнути ліг.
Владику кленучи (про себе, звісне діло!),
На поклик грізний поспішив Бурмило.
- Оця вода цілюща, я б сказав, жива.
Хто хоче пити - не забороняю.
Та звички декого з тутешніх знаю:
Дивись, щоб не перепаскудили, бува!
Отримавши вказівку, як годиться,
Ведмідь за комір ухопив Лисицю,
Що поруч мишкувала між кущів.
- Робота є, причому термінова.
Озерце бачиш? Більше - ані слова.
Сиди й пильнуй - сам Лев так повелів.
Руда також була не ликом шита.
Метнулась до Свині:
- Ану, вилазь з корита!
Там Лев розлютувався, сам не свій.
Одну калюжу стерегти, бач, треба.
Хто краще з цим би справився за тебе?
Як хочеш жити - то біжи мерщій.
В озерці Льоха умостилась любо-мило
І швидко у багно його перетворила.
Навести тут мораль таку собі дозволю:
Вказівці - гріш ціна, коли нема контролю.

 

КІТ У МІШКУ

У неділю на базарі
Вибирав Михайло крам.
Раптом чує:
- Гей, хазяїн!
Не потрібен котик вам?
Озирнувсь - стоїть хлопчина
Біля драного мішка.
- Де ж товар твій? Покажи-но! –
Зацікавило Мишка.
- Що ви - смієтесь із мене, -
Чвиркнув той через плече. –
Та воно таке скажене,
Що відразу утече!
- А мурло хоч симпатичне?
- Аполлон серед котів!
- Чи мишей ловити звичне?
- І мишей, і пацюків!
Що, мовляв, усе законно,
Із мішка почулось: "Няв!"
І Мишко на "Аполлона"
Всю заначку обміняв.
Вдома глянув: мамо рідна! –
Дряхле, жирне, ще й сліпе...
І до того твар безстидна:
То наїсться, то хропе.
Цих мурлів у нас багато.
Тож пораду дам таку:
Як покличуть вибирати,
Не беріть кота в мішку!

 

ЗЕМЛЯКИ

Канадський українець Джон
Без турпутівки й гіда
Уперше завітав до Сум –
На батьківщину діда.
Дідівську мову їх сім'я
І знала, й шанувала.
Тож на зупинці Джон спитав
Одну, що теж чекала:
- Скажіть, будь ласка, де готель?
Близенько чи подалі?
А та:
- Я чтой-то нє допру.
По-руському нєльзя лі?
- О, здогадався, ви - з Москви,
Чи в Курську десь домівка?
- Бері павише, старічок.
Ми - із-под Баранівка!

 

НЕ ТЕ ВРАЖЕННЯ

Побувавши на виставі
В обласнім театрі,
Каже тітка Василина
Племінниці Катрі: -
І вистава прецікава,
Й артисти старались.
Та чого ті дід та баба
Стільки цілувались?
- Чи за дві години з гаком
Ви не розібрали?
То ж заслужені артисти
Хлопця й дівку грали!

ЗВІРИНЕЦЬ

З вулиці забіг Василько –
Дідова утіха:
- Гей, дідусю, дайте грошей –
- Зоопарк приїхав!
- Не вигадуй, - дід неквапом
Розтоптав цигарку. –
Звідкіля в селі узятись
Тому зоопарку?
Сердиться онук на діда,
Ще й ногою тупа:
Бачив сам: у загорожі
Зебрів ціла купа.
Дід хитає головою:
- Та яка там зебра...
То в нас коней так годують,
Що аж світять ребра!

 

БЕЗПРАВНИЙ ДІД

Заховавшись у сараї,
Під віконцем дід Антон
Пише чергову депешу
У військовий гарнізон:
"Поможіть! Дійшов до ручки -
Мабуть, гірше не бува.
Ігнорує клята баба
Геть усі мої права.
Зазіхає на свободу,
Топче суверенітет.
Вже ні вдома чарки випить,
Ані збігать у буфет.
Їй аби в гною довбався,
Перекопував город.
Тож пришліть один-два танки
І десантників хоч взвод.
Тільки першим хай заходить,
Щоб штангіст був чи боксер.
Бо стара, як розлютиться,
То сама, мов "бетеер".
Поспішіть! Уже не в змозі
Сам приборкати її".
Й підписав: "Від комітету
По збереженню сім'ї".

 

ПЕКЕЛЬНИЙ РАЙ

В пеклі дикий тарарам,
Крик несамовитий
Захотілося чортам
У раю пожити.
Підняли всіх бісенят
І бісову маму.
Із дебелих дровиняк
Збили райську браму.
Ну. а трісочки малі –
От народ хитрющий! –
Посадили у смолі
Вроді райських кущів.
Постаралися чорти,
Перебудувались.
Та самі, як не крути,
Чортами зостались.
Та ж брехня і та ж гризня,
Сутички запеклі...
Просто кажучи, щодня
В пеклі - як у пеклі.
Ось тобі і вся мораль,
Дорогий земляче:
Хочеш раю, то здолай
У собі чортяче!

 

СІМЕЙНА ДРАМА

У куми кума питає:
- Ти чого така сумна?
Мабуть, твій не просихає
Від горілки та вина?
- Що ти, що ти! Вже півроку,
Як із цим покінчив Гриць.
- А, то маєш, знать, мороку,
- Бо вчаща до молодиць?
- Гріх тобі про це казати –
Зроду "в гречку" не стрибав!
- Мо, рибалка він завзятий?
- Вчора вудку порубав!
- То чого ж тобі журитись? –
Здивувалася кума.
- Бо тепер, щоб з ним сваритись,
В мене приводу нема!

 

ВСЕ ЩЕ ПОПЕРЕДУ

Каже матері Галина:
- От настали вже часи...
Довелось штани старенькі
Перешити на труси.
- Охо-хо, - зітхає мати. –
- Те, що зараз, не кляни.
Ті труси ще доведеться
Знов носити, як штани!

 

МІНІАТЮРИ З НАТУРИ

 

ДЕМОКРАТІЯ

Вовк товкмачить Вовченятку
Демократії ази:
- Дай побігати спочатку,
А вже потім - загризи!

 

ХТО КОГО?

Лис Куріпку заспокоїв:
- Що - розбійник я хіба?
Буде в мене із тобою
Політична боротьба!

 

ДОСЛУЖИВСЯ

- Де твої розкішні голки? –
- Запитали Їжака.
- Та... служу тепер у Вовка
На посаді Колобка!

ДЛЯ БІЛИХ

Школярик на курорті
У матері питає?
- Чого в той санаторій
Нас дядя не пускає?
Табличку прочитала
Матуся за хвилинку
І криво посміхнулась:
- То лиш для білих, синку...
Хлопчина здивувався
І вигукнув щосили:
- А що, хіба червоні
Їх досі не розбили?!

 

НАДІЙНИЙ ТРАНСПОРТ

Повертаючись із поля,
Фермер каже сину:
- Чи не час би нам купити
Легкову машину?
Син хитає головою:
- Кинь пусті балачки.
- Перестрінуть рекетири –
Ні тебе, ні тачки.
Батько аж перехрестився:
- Що ти, не дай Боже...
Краще нам тоді придбати
Мотоцикла, може?
- Чи смієшся?! Тільки взнають
Рокери патлаті,
Можеш хрест на нього ставить,
Хоч замкнеш у хаті.
І, зітхнувши, сивий фермер
Мовив наостанку:
- Що ж, і далі доведеться
Їздити на танку!

ОДЕСИТКА

Гуморист Дмитро Кислиця
Сів у поїзд на ходу.
Ухопивсь за провідницю:
- Ой, держіть, бо упаду!
- Вам куди?
- На Гуморину!
Там народ мене чека.
- Вибачте, але...
- Дівчино!
Ну, не встиг я взять квитка.
Ви ж з Одеси?
-Та з Одеси...
- Значить, все - пардон, мадам:
Обіцяю гуморески
Цілу ніч читати вам.
Як завів свою шарманку:
Га-ла-ла та га-ла-ла...
Провідниця тільки ранком
Слово вставити змогла:
- Що ж, веселі гуморески.
Та посмійтесь, дядю, й ви.
Хоч сама я із Одеси,
Поїзд їде до Москви!

 

ДАЛЕКОГЛЯДНА МАТУСЯ

- Як ти думаєш, старий, -
Каже батьку мати, -
До якої із дівчат
Нам сватів заслати?
- Що ти мелеш, схаменись:
- Хлопець в шостім класі...
- Зараз так усе гребуть –
Буде хай в запасі!

БЕЗ ВІДХОДІВ

Молодий кооператор
Похваляється дружку:
- Що то бізнес! Тут кебету
Треба мати, ще яку!
Тиждень продавав свинину -
Не беруть, мовляв, стара.
А як виніс пиріжечки –
Розійшлися "на ура".
- Чим ти хвалишся? Те м'ясо
Мусив викинуть таки?
- Ну, даєш! А що б тоді я
Повкладав у пиріжки?!

 

ДЕЛІКАТНА ТЕМА

Наказавши, щоб сиділи
Без усяких викрутасів,
Привели гуртом до клубу
Учнів перших-третіх класів.
Їх один учений дядя
Заповзявся просвітити
В делікатному питанні:
Звідкіля беруться діти.
Порозвішував на сцені
Різні схеми, діаграми:
Зліва - як воно у тата,
Справа - що воно у мами...
І це діло розжувати
Він зумів настільки ловко,
Що було куди цікавіш,
Ніж мультфільм про Зайця й Вовка
Десь за дві години лектор
Закінчив останню фразу
І сказав:
- Тепер питайте.
Поясню, що треба зразу!
Підхопилось на гальорці
Хлопченятко симпатичне:
- А чи скоро на цю тему
Буде заняття практичне?

 

НАЙКРАЩА ПОЗА

- Завела собі я, Катре,
Не коханця - сатану!
Тільки однієї пози,
Хоч убий, а не збагну.
Найсолодшої хвилини
Одвертається убік...
- То він дивиться, дурепо,
Чи не йде твій чоловік!

 

ВІДКОРЕГОВАНА МРІЯ

Кохану пригорнувши до грудей,
Василь уголос мріяв під вербою:
- Якби на острів, де нема людей,
Втекти удвох нам, серденько, з тобою...
Проживши з нею кільканадцять днів,
Відчувши язичок її прегострий,
Ту мрію Вася дещо уточнив:
- Від тебе втік би й на безлюдний острів!

 

ЛОВИ МОМЕНТ

- Ох, і мала я сюрприз
Від мого Миколи!
Так у клуні розпаливсь,
Як іще ніколи!
- Чи до ліжка дотерпіть
Не могли, Маріє?
- Краще в клуні хай горить,
Ніж у ліжку тліє!

 

ПРИРОДНЕ ЯВИЩЕ

Каже вчитель на уроці:
- Є такі магнітні бурі,
Що від них бувають люди
Роздратовані й похмурі.
Ось, приміром, тато зранку
Некультурно маму лає.
Знайте, видно, то на нього
Саме буря і впливає.
- Зрозуміло, зрозуміло, -
Вигукнув Мишко Синиця. –
Значить, буря та буває,
Коли нічим похмелиться!

 

З натури

 

„Годзі”

По усіх телеканалах
Цей сюжет ходив:
У Донбасі втік на волю
Юний крокодил.
Кілька місяців десь плавав
У чужій воді,
Та в умовах екстремальних
Не пропав тоді.
Але заморозків перших
„Годзі” наш злякавсь
І на милість перехожих
Добровільно здавсь.
За це рішення, сердешний,
Шкодував умить:
Той тримає, ті знімають,
Решта верещить...
Як побачив крокодильчик
Цей переполох,
Скам’янів, заплющив очі
І одразу здох.
„Годзі” бідному востаннє
Шану віддамо.
Ну, а ми – не крокодили...
Якось живемо!

 

Ділова зустріч

У неділю Гриць на гульки
Ледве не побіг.
А тут саме із базару
Жінка на поріг.
- Ти куди?! Не до сусідки
Розігнавсь, бува?..
- Я ж казав: у мене з шефом
Зустріч ділова!
А дружина руки в боки:
- Любий, не дури…
Ти казав – о шостій зустріч,
А ще тільки три!
Чоловік почухав лоба
Й викрутивсь за мить:
- Подзвоню з дороги шефу –
Швидше хай біжить!

 

Качалка

Чоловік ганяє пультом
По каналах – всіх підряд,
І на більшості патяка
Той же самий депутат.
Не витримує дружина:
- Припини оцю фігню,
Бо, якщо візьму качалку,
То конкретно припиню!
Чоловік як зарегоче:
- Слухай, ти якась чудна…
Як дістане та качалка
До оцього брехуна?!

 

Діловий Козел

Набравши розгін, бородатий Козел,
Як завше, найпершим прорвавсь до ясел.
Гукнула якась принципова Коза:
- Чого цей нахаба вперед проліза?
У мене ось вим’я – ущерть молока.
А з тебе, безстиднику, користь яка?
Озвався Козел з повним ротом трави:
- Я мекав, щоб краще доїлися ви!

Живуть непогано такі мекни:
Добрячі оклади, солідні чини…
Усе в них діла – від дзвінка до дзвінка.
А діла того – як з козла молока!

 

Передбачливий Заєць

Сховавшись у спекотний день
Під буйним живоплотом,
Письменник-Заєць чаркував
Із критиком-Єнотом.
Сказав Єнот, набивши рот:
- Ну, що ти пишеш, брате?
Трава, капуста, морква…тьху!
Не хочеться читати.
Годяться теми отакі
Хіба для графомана.
Ти он про Вовка скомпонуй
Дошкульного романа.
Все буде: критики хвала,
Ім’я, відоме всюди…
- Воно то так, вухань зітхнув, -
Зате мене не буде…

 

Домашня медицина

В ліжку крутиться Петро,
Стогне серед ночі:
- Ох, і давить! Хтозна як
Знов стулити очі.
Спершу серце, як дурне,
Вмить закалатало.
Потім став боліть живіт,
Потім ще щось стало…
А дружина:
- Зупинись! Далі – ані слова.
Ось від цього лікувать
Я уже готова!

 

Проблемне м’ясо

- Ох, здоров’я вже не те, -
Нарікає Емма. –
Щось мені не йде м’ясне.
Знаєш, це проблема!
А Наталка:
- Ну, з таким
Якось можна жити.
От мені ще як іде!
Ні за що купити…

 

«Нетрадиційна орієнтація»

- Що ти крутишся, мов дзиґа? –
Каже баба діду. –
Прикипів до телешоу –
Ні ума, ні стиду!
- Ти поглянь, що виробляє
Стегнами дівиця!
Я ж мужчина натуральний –
Як тут не крутиться?!
- Значить, я – нетрадиційна, -
Крекче баба Зіна. –
Хлопці, бачу, теж нівроку…
А крутить – коліна!

 

Кіт і Хом’як

Одного дня в солідній установі
Звільнилася вакансія Кота.
Почув про те Мурко і мовив:
- Красота.
Ловить мишей – професія моя,
Єдиним кандидатом буду я!
І він негайно Борсукові-заву
Відніс анкету і свою заяву.
Недбало зав ті папірці узяв
Й суворо кандидату відказав:
- Ви,може, й Кіт, бо профіль і анфас
Рекомендують непогано Вас.
Це безумовний козир, а проте
Ви,перш за все, теорію здасте.
Назвіть мишей, що є на світі нині,
По-нашому, а потім – по-латині.
Складіть ескіз типової нори:
Вид спереду, а потім – вид згори.
Перелічіть, будь-ласка, апарати,
Що допоможуть мишу Вам спіймати
І наведіть величину кута,
Тримати під яким повинні Ви хвоста.
Мовчить Мурко, зіщулився, зів’яв…
- Я, каже, в цьому ділі ні няв-няв.
Звеліть спіймати мишу – я одразу…
- Ну, що ж, - зітхнув Борсук, - в такому разі
Прийняти Вас не можемо ніяк.
Ось перед Вами був один Хом’як…
Ото мастак! Все відповів на п’ять.
Йому й посаду мусимо віддать!

І з того дня в солідній установі
Хом’як працює спецом-мишоловом.
Посаду має, ступінь і звання…
А десь за нього Кіт мишей ганя.

 

Ложка меду

Від вуликів хазяйських недалечко
Дрімав Їжак у теплім кубелечку.
Аж чує – тріск страшенний. І за мить
Горою виріс перед ним Ведмідь.
- Як радий, друже, що тебе зустрів!
«Що за мана, - Їжак отетерів. –
Відколи цей розбійник і хапуга
Вража мене, колючого, за друга?!
Їй-право, щось нечисте в цьому є…»
Ведмідь між тим барильце подає:
- Візьми барильце меду запашного.
- Та він мені, Бурмиле, ні до чого…
- Хоч ложку з’їж! Ображусь – так і знай.
- От причепився… Добре вже – давай.
Ледь-ледь устиг спровадити Бурмила,
Мов чорна хмара сонце заступила.
Гуде, дзижчить згори бджолиний рій:
- На пасіці учинено роз-збій!
Коли нектар з-збирали ми з-з полів,
Якийсь з-злодюга мед увесь поїв.
Не бачив, хто? Гей, чуєш, Їжачок!
А той собі згорнувся і – мовчок.
Прикинувся, що узяла дрімота…

І ложки досить, щоб замазать рота!

 

Монолог

Пророків розвелось багато,
Та ще не вгадував ніхто,
Що буде люд про нас казати,
Наприклад, років через сто.
Носи втираючи пророкам,
Без плагіату, бачить Бог,
Аж із тритисячного року
Вам пропоную монолог.

«Жил-був народ, хранитель миру.
Дорогой правильной ішов.
Покуда вліз йому в довіру
Шпіон заморський – Горбачов.
Желая всіх сожрать без солі,
Дурачить став, як баранів
І цапнув розум, честь і совість
У луччих дочок і синів.
А він, падлєц, приймав шифровки
От недобитих хазяїв –
Толкать народ на забастовки,
Щоб тот запаси всі проїв.
Пока козли за океаном
Над нами ржали от душі,
Тут розпустились наркомани,
Хахли, чучмеки й бульбаші.
Цей сброд гуртом як навалився –
І розвалив наш общий дом.
А Горбачов тихенько змився,
Як будто він тут ні при чом.
Ті ж мудаки впряглись, пойнятно,
Уроді Лебідь, Щука й Рак.
І на просторах необ’ятних
Такий задєлався бардак…
За водкой – бій, за хлібом – давка,
То заварушка, то війна…
Пока на тамошніх прилавках
Совсім зосталось ні хрєна.
Потом у них збісились ціни…»

Тут монолог я перерву,
Але доповню неодмінно,
Коли ще трохи поживу.
Хотів би кепським буть пророком,
Та може збутись ця напасть,
Як із двохтисячного року
Господь нам глузду не додасть!

 

Інтерв’ю

У житті Дмитра Швидкого
Найсерйозніший момент:
Аж із Києва до нього
Завітав кореспондент.
Для годиться побалакав
Про здоров’я, про сім’ю…
(Зразу видно – з’їв собаку
На подібних інтерв’ю!)
Вже потроху підкидає
Запитаннячка складні.
А Дмитро відповідає
Дуже просто: «так» чи «ні».
Як той жевжик не старався,
Став аж мокрий, неборак.
А господар мов затявся:
Тільки «ні» і тільки «так».
Ще й до того щохвилинки
Визирає у вікно.
Луснуло терпіння в жінки:
- Що це, справді, за кіно?!
Як зі мною, тільки й знаєш
Розпускати язика…
І чого то визираєш?
Може, краля там яка?!
- Цить, дурна, - хазяїн злиться. –
Під вікном – наш голова.
Треба ж мені подивиться –
Він кива чи не кива…

Що, кортить тобі, земляче,
Краще жити? Чорта з два!
Поки будеш видивлятись,
Хто й за що тобі кива…

 

Мрійник

Каже Федір:
- Так дістало
Це злиденне «се ля ві»,
Що у мене раптом виник
Бізнес-план у голові.
Звісно, сам його здійснити
Я б ніколи не зумів.
Отже, зліпимо команду
Із досвідчених кумів.
Кум Данило – будівельник,
Має фірму кум Іван,
А банкір наш – кум Михайло –
Дасть кредит під супер-план.
Та з партнерами такими
Діло піде без проблем.
Тоді будемо з грошима
І, нарешті, заживем!
А дружина:
- Геніально!
Тільки мріяти зажди.
Це куми з грошима будуть,
А ти, сонце, як завжди!

 

Взаємність

- Ваню, я люблю тебе шалено,
Але знай, не перший ти у мене…
- То нічого, - запевняє Ваня, -
Бо і ти у мене не остання…

Кіно

У новому телефільмі,
Замість «ай лав ю»,
Молода, гарненька жінка
Покида сім’ю.
Свої речі до валізи
Поспіхом склада,
Про «бойфренда» чоловіку
Все розповіда.
Вже і двері відчинила…
А той, мов теля,
Жінку на нове кохання
Сам благословля.

Літня пара на дивані
Дивиться кіно.
- Бач, - хазяйка просльозилась, -
Як бува воно…
Ти б мене отак красиво
Відпустив навік?
- Та для тебе – що завгодно! –
Мовить чоловік. –
Я люблю свою дружину
Більше, ніж усі.
Навіть сам спакую речі
Й викличу таксі!

 

Практичний чоловік

На обкладинці журналу
Жінка – мов спокусник-Змій:
Взута у модельні туфлі,
І нічого більш на ній…
- Ну, скажи по правді, Стьопо,
Як тобі така кума? –
Чоловікові дружина
Дошкуляє жартома.
Чоловік спідлоба зиркнув:
- Гарні туфлі, одчепись.
- Що там туфлі, мій дурненький,
Ти до решти придивись!
Відказав Степан поважно:
- Ти, Марусю, неправа.
Решту я завжди дістану,
А взувачку – чорта з два!

 

Заздрити нічому

На екрані до постелі
Він її несе.
- От любов, - зітхає Ганна,
Казка, та й усе…
- Та яка там в біса казка, -
Кривиться Кузьма. –
Вже якби на що путяще,
То ішла б сама!

 

Профілактика

Суворо каже терапевт
До дідуся Микити:
- Вам, щоб прожити сотню літ,
Не слід горілку пити!
У діда логіка своя:
- Та краще вже похмілля...
Зате коли біленьку п”єш,
Не згубить інше зілля!
- Але у практиці моїй,
Повірте, без обману,
Ніхто у 80 літ
Не став ще наркоманом!
Старий лукаво підморгнув:
- Ну, практика це практика...
Та в цьому ділі, я скажу,
Не зайва профілактика!

 

Козак

Каже Настя до сусідки:
- Чи тобі дійшло,
Що твого Петра на старість
В гречку потягло?
Про ті «подвиги» вже знає,
Мабуть півсела.
Та й мене притис учора –
Ледве утекла!
Я йому таки не дівка…
Чи здурів, бува?
Усміхнулась Катерина:
- Тут ти не права.
Із дівками всі герої.
Це іще не знак…
А як тягне й до старої –
Істинний козак!

 

Якби ще зерна

Зайшов до видавництва дядько
Із величезним клумаком
І, за встановленим порядком,
Зустрівся з літпрацівником.
Подав йому зім’ятий зошит:
- Тут ось байки – десятків п’ять.
Той прочитав:
- Даруйте, прошу,
Але – не варто друкувать.
У цих байках – Вовки, Лисиці,
Ведмеді й інша звірина.
Та все це, знаєте, дрібниці,
Бо я не бачу тут зерна.
Потилицю приїжджий чуха:
- Зерна вам треба? От і на…
А я ж бо – телепень, макуха! –
Припер сюди півкабана…

 

Престижна роль

- Мамо, я така щаслива! –
Донька радісно гука. –
У новому кінофільмі
В мене роль, та ще яка:
То у барі, то на морі,
То зійшлись, то розійшлись…
- Що ж, вітаю, - каже мати, -
Та гляди не острамись.
Треба зачіску зробити,
А то ходиш, як вівця.
Головне ж приодягнися –
Щоб і модно, й до лиця.
- Бачу, мамо, ти не тямиш
У сучасному кіно.
Там артисток молоденьких
Роздягають все одно!