КОВАЛЬ Сергій

IMG_1158

ТРОХИ АВТОБІОГРАФІЇ

(Житейської та творчої)

Народився 12 лютого 194О року (Водолій/Дракон - така лірично-напасна суміш) у селищі Миропіль, літописному Кам'янці над Случем (Житомирщина). З річкою й пов'язані найяскравіші спогади дитинства: карколомні стрибки у воду з "тарзанок", чебрець, медунка, ожина, ліщина на скелястих берегах, на низинних - лепеха (аїр - лікувальна рослина аріїв), снопи якої ми, дітлашня, наносили, аби встеляти долівки в оселях на Зелені свята. Школа, інститут (інженерно-будівельний факультет). Під час навчання потроху писав, друкувався.

А як оженився... Та ні. особливо не зажурився, переймався кар'єрним ростом, бо що за виконроб, котрий не прагне стати міністром. Працював у Сибіру, на Уралі, Крайній Півночі (Ханти-Мансійське ханство). Від середини 7О-х - в Україні. Київщина, Буковина, де пильні кадебісти мене й підловили на «українському пролетарському націоналізмові». Розповсюджувався, писав про голодомори (1932-1933 рр.) - у сім'ї померли батькові тато, мама, наш із сестрами старший братик зовсім маленьким (1947 року вже й сам голодував), нахабну русифікацію (із півсотні чернівецьких шкіл лише три були номінально українськими). Довгенько тягали по допитах, не посадили, але з "керівної та спрямовуючої", а відтак і з роботи потурили.

Проте невдовзі горбачовська перебудова наспіла, я й ухопився, не полишаючи будівельного фаху, спочатку за пародії, епіграми, згодом за фейлетони, публіцистику. Навіть лавреатом "Перця" за кращий фейлетон року став, ще коли журнал виходив двічі на місяць кількамільйонними накладами.

- Відкіля почуття гумору? - нещодавно спитала кореспондентка обласного часопису. Від Бога, мами, тата, сусідів (народу, себто). Тато, бувало, мовчить, мовчить, щось як скаже - мимоволі засмієшся. Мама ж була серйозна, мусіла тримати в хаті три кути, іноді й четвертий підтримувати. Однак гострих означень не цуралася. "Сталін - вош світового пролетаріату", - вичитувала у "припиндичці", як іменувала районну газетку.

Маю в активі сотні публікацій у місцевій, центральній періодиці, більше десятка книжок. "Реконструкції". "Послання косаків самозванцям". "Чия мова вторинна і пародійна". "Позичена самобутність, або "точкі над "ё", "Сини РА з берегів ДніпРА" (науково-публіцистичні розвідки), збірку лірики "Павза у просторі". У доробку гуморо-сатиричному: "Кущі, лящі і радощі" (пародії та епіграми). "Пірат пера". "Пірат пера - 2". "Міні-байки". "Міні-байки > 2ОО". "Пірат пера, пародії, епіграми".

Шануймося! Нехай щастить!

Сергій КОВАЛЬ

 

 

ПЕРЕДНЄ  СЛОВО  АВТОРА

 

Без нагоди, при нагоді я

Пестив Вас, мадам Пародія,

Сили мав якісь там грами –

Засідав за епіграми.

Ні зірок, ні еполетів

Не надбав пером неловким.

Лиш чималий гурт поетів

Глипає на мене вовком...

 

 

ДОВГЕ  СЛОВО

Я ставлю слово те на варті.

Що людям силу додає...

                      Олексій Довгий

 

Майнула думка: десь читав я схоже...

Та квапитись з огудою не варто:

Тарас Великий ставив - на сторожі,

Олекса Довгий, навпаки, - на варті...

 

З  НОЧЕЙ  МАРІЇ

І сонний запах твого тіла,

Що зводить з розуму отут...

Він палить, мов жар весільний,

Солодкий, охо-хо-хо-х...

                    Марія Матіос, "Жіночий аркан", "З днів Марії"

 

Не вирватися, соколе,

З аркану твоїх пут.

Ой, добре мені, як ніколи.

Саме туто, отут,

Отуточки, ізпередоньку...

І тамечки добре й там...

Умієш ти, мій лебедоньку.

До шалу доводить дам...

 

ІВАНОВІ  МАЛКОВИЧУ,

поетові, видавцеві

 

Хвалебних од Івану вистача.

Він заслужив пошану та повагу.

Бо, не зігнавши янгола з плеча,

Створив для нас "А-ба-бу-га-ла-ма-гу"...

 

ЩЕ  МОЖЕ  Й  НЕ  ПРИЙТИ...

Так проходить слава світу...

Вона проходить, як усе.

Вона, як все, не буде вічна.

Мої тривоги пронесе

Холодним протягом по січнях...

Вона проходить... Світова!

                              Ганна Чубач

 

Всесвітня слава невблаганна:

Ледь щось не так - гайда в світи.

Але не побивайтесь, Ганно, -

Вона ще може й не прийти!

 

ДОЗРІЛА...

Не стукайте до мене... Я пишу —

Хай не нову безсмертну "Іліаду"..

В мені дозрів листка і плоду шум..

Священнодійство серця і пера...

                                  Наталка Матюх

 

Священнодійним полум'ям горю...

Не йду нікуди... не біжу... не їду...

Якщо не "Іліаду" - то створю

В поточному кварталі - "Енеїду"...

 

 

ГОРИТЬ,  НЕ  ПРОГОРАЮЧИ

 

В просунутої публіки є дані:

Нардеп, письменник з роду Яворів.

Горить публіцистично "На Майдані"

Роки уже. Проте не прогорів...

 

 

КОСИНУС  ВЕРЛІБРУ

Млин заточеного в крик що є поклад:

виють з віддання рис

проділ в мурах за швом віднайшовши

край повітря де ноша птахів

жовта матір ворожить

мертвих риють супутники млива...

                       Станіслав Вишенський, "Синус покутя'

 

Мурахи точать мур

заточені швайка із шилом

вишукують шво

де ноша мертвих рим

логіки сенсу зайва

ефектній поезії класиків

правдешньої Київської школи...

 

ПЕТРІВ  ЗАПОВІТ

Перш ніж піти

За вітрами,

Треба прийти

До тями...

                Петро Осадчук, "Заповіт"

 

А з тямою завчити

ІНСТРУКЦІЮ

"Штани щоб не змочити,

Коли ідеш до вітру.

(Це знають й супостати)

За вітром треба стати..."

 

ОКЕАНИ  НЕВДЯЧНІ...

Побродив я і довго й немало

По незнаних заморських світах...

Ні Гавайї, ні дальні Таїті

Не тривожать чутливого сну...

                          Леонід Тендюк

 

Від читача не буду я таїти.

Що побував на Кубі, на Таїті.

Що камарада Льоню, може, й досі

Хтось згадує незлим на Барбадосі...

Однак у Тихому, Індійському буйка

Нема на честь поета Тендюка,

Не полишилось в океанах сліду

По моряку-поету Леоніду...

Тому на суші сам себе позначу:

Замовлю дошку пам'ятну на дачу...

 

ПРОЩАННЯ  З  ВЕЛИКИМИ...

Літо, в якому ішли і торкалися ліктем.

Вже геометрію ліній розмила безбарвна імла.

От і настала пора прощання з Евклідом...

                                         Віктор Терен

 

Пригадаю, як прощався літом

З мудрим та розважливим Евклідом.

Цілувався, наче з рідним братом,

З іронічним, в'їдливим Сократом.

А як осінь парки вкрила листом,

Стрівся із якимось пародистом,

Що шукає ґанджі, недотепа,

У поета діяча, нардепа...

 

ДАЄШ  ВІРШОПИСАЛЬНУ  СЛУЖБУ!

Знов рими круг мене рояться,

і серце видзвонює в передчутті.

Та служба - немов негодована паця,

у неї одне на меті.

Казенні очиська насупить

і цідить: "Обов'язки - найпередніш!"

Злякалися рими - товчуть воду в ступі,

тікає іще ненароджений вірш...

                              Наталка Поклад

 

Не знаю за що вже хапаться:

черговий папір чи блокнот...

Ще й служба - нахабна, як паця,

уперта немов бегемот,

жвендить, що найперше - робота,

робота, мовляв, - найпервіш!

І рими з'їдає гризота,

втіка ненаписаний вірш...

Тож мрію: мене щоб по блату

на службу таку запросили,

де доста пристойну зарплату

за віршописання платили...

 

ВАСИЛЕВІ  КОЖЕЛЯНКОВІ, 

авторові багатотомної серії з альтернативної історії "Дефіляди",

в яку він включив і роман про реальну Конотопську битву 1659 р.

 

Так овиха Кожелянко пером.

Сумніви аж у загалу наразі є:

Той москаля Конотопський розгром –

Факт історичний чи Васі фантазії?..

 

 

СПРАВДІ,  ВАЖКО  ЗБАГНУТИ...

...кусають мов терміти,

жеруть і труять кров твою антисеміти...

Збагнути я не можу,

Звідкіль новий фашизм прийшов на землю Божу...

                                   Дмитро Павличко, "Олександрові Бураковському"

 

Читаючи Павличкові українобичувальні пасажі - диву даєшся. Таке писати, коли політичним, економічним життям, інформаційним простором "незалежної" України, від Кравчука починаючи, заправляють юдеї... В одній Верховній Раді цієї нацменшини - чи не половина складу. А хто "українські" мільйонери-мільярдери?.. Агїй на Вас, пане Павличку...

Лизать юдейську дупу - давня звичка

У лавреата нашого Павличка.

Нехай собі... Та підживляти міти,

Що українці всі антисеміти,

І навіть опускатися до шиз,

Уздрівши в нас якись "новий фашизм"?!

Ви ж класик, Дмитре, а таке верзете...

Не там шукаєте фашизм, поете!

 

ТАКИ  ДОЧЕКАВСЯ

Під багаттям калини сиджу у саду.

Не спішу я нікуди. Нічого не жду.

Плинуть спогади в сад із нічної юги.

Омивають високі його береги.

Чи радіти мені, чи тужити мені -

Не згоряють вони ув осіннім огні...

Ваша розмова зі мною срібна,

Пробі, на шепіт зірок подібна...

                                   Тарас Сергійчук

 

Посиджу. Потужу. Прогуляюсь до гаю.

Порадію в душі, бо, направду, чекаю,

Що оприлюднить хтось мої рядки непересічні.

Якщо не в грудні, то хоча би, пробі, в січні...

 

Я  ТЕЖ  НА  "ВЕ"...

...вже

Ніхто так не пише, як Байрон і Беранже...

                                    Віктор Баранов

 

Українці мої, та хіба, та невже

Я пишу трохи гірше, ніж той Беранже,

Або Байрон, Бодлер? Ще й враховуйте фактор:

Кожен з них лиш поет, я - журнальний редактор.

Член журі, член бюро, член Президії Спілки,

Чоловий працівник рідновекторних медій...

Переваг отаких накопичивши стільки,

Втраплю разом із ними* до енциклопедій.

 

* з перевагами та Байроном, Беранже, Бодлером.

 

 

МУЗОЧЦІ...

Задля тебе спинався, мов хлопчик,

І до денця мовчання сягнув.

І співав соловей, як горобчик,

Повертав мене в самотину...

                        Володимир Вознюк, "Профіль маски, або 55 одкровень"

 

Язика не тримав на припоні,

Щоби дар поетичний не гас,

Ти ж поету підсунула поні,

А сказала, що то є Пегас.

Най. Най буде Пегасик в обійсті.

Тягла сила яка-не-яка.

Маю ще одкровень понад 200

Для Євангелій від Вознюка.

Не Чижа, Горобця, а Орла.

Посприяй їх виданню, мала...

 

ПІДНІМАЙТЕСЬ  НА  ПРЮ

Ти, мов нашестя Батия, -

З ночі і полум'я вся.

Хочу від тебе втекти я -

Ноги не слухаються...

                   Анатолій Кичинський

 

В цій драмі поетичній, їй же Богу,

По-лицарськи себе поводять ноги.

Підказують те саме коломийки.

І я услід за ними говорю:

Не варто утікати від Батийки,

А треба підніматися на прю...

 

ЗАБУТИ  ДАТИ...

Пливти забути дати

Хай втопляться вони

Пірнути дно дістати

Сіль сонця з глибини...

                         Іван Драч

 

Не дивина забути дати

Кудись пірнути щось дістати

Подивувався б дехто брате

Якби ми забували брати...

 

 

МИХАЙЛУ  ТКАЧЕВІ

«Марічки», "Ясенів" не вистача

Естраді підпоплавській від Ткача.

Щоб сплеск новий талант Михайлів виявив

І "Соняшник" зацвів не «Тільки в Києві»...

 

(У лапках наведені назви знаменитих пісень, тексти до

яких склав Михайло Ткач)

 

 

СЕСТРО  МОЯ,  СЛЬОЗО...

Павлові Гірнику, після прочитання

збірки "Брате мій, вовче".

 

Такий у Павла стиль:

Штиль

Чи шторми семибальні,

Удень, уночі –

Плачі...

Щоправда,

Плачі геніальні...

 

ЗМУЖНІВ...

Хтось сміється. Я ридаю...

А чому я й сам не знаю

І не хочу знать

                 Василь Сташук

 

Брав до мене тато ремінь,

Неня - жмут лози.

Але я - неначе кремінь –

Жодної сльози.

Як змужнів - ледь що - ридаю

У свята і піст.

А чому я й сам не знаю...

Вася ОПТИМІСТ

 

 

ПРОГРЕСУЮ

Бо ти ж такий, як всі...

І нині - я вчорашнім вже не буду.

                           Володимир Мирний

 

Під скрип планетної осі

Не піддаюся на облуду.

Я не такий, як ви усі.

Вчорашнім ниньки вже не буду.

Хай як там крутиться Земля

В цім світі праведнім та грішнім.

А відсвяткуєм Василя,

Нізащо не лишусь торішнім.

Бо кредо отаке моє.

Тому не дорікайте всує,

Що Мирний десь там відстає,

Чи не росте, не прогресує...

 

ЗАРАДИ  СЛІВЦЯ...

Недолуго серед лугу

Лопухи цвітуть...

                    Микола Славинський

 

Дозвольте спитати у пана Миколи:

Долугі були б лопухи біля школи?

Чи мо, виглядали би геть бездоганно

В обійсті, городі, на фермерськім лані?

Скажіть читачеві, пшепрашем сердечно,

Де бідний лопух виглядав би доречно? –

Чи звестись на пси його доля повинна?

А він же, бігме, лікувальна рослина.

щиро зізнався поет-молодця:

«Чіпляв лопухи я заради слівця»...

 

 

"ОСЯЯНИЙ  НОВІТНІМИ  ЗНАННЯМИ"

І нарешті збагнув я призначення в світі краси!

Незрівняні троянди пилком хочуть ніжно кохатись!

Переносять його прагматичні, невтомні бджілки...

                                Станіслав Шевченко, "Осяяний розумною красою'

 

Хто вчився в школі, той збагнув,

Що автор трохи нам загнув.

Коли обмежився цілком

В трояндних любощах пилком.

Згадав хоча в процесах тих правічних

Комах Господніх, зело прагматичних.

Та маточки, тичинки не вписав

Осяяний знаннями Станіслав...

 

ЗАМАЛО  САТИРИ

Павлові Чучці, Олександрові Гаврошу, Мирославу Дочинцю — співавторам збірки "Карпатський словоблуд"

Мораль читати, хлопці, вам не буду

Та поділюся посмішкою щирою:

У вашій збірці чималенько блуду.

Але не дуже густо із сатирою...

 

 

НАТАЛЦІ  БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ, 

після прочитання її поетичної збірки "Алергія"

Від "алергій" не зарікайсь.

 

Торкайсь проблем поточних, вічних.

Щоб під твоїм пером ожив

Гурт янголів, троянд вужів.

Ножів і рим непересічних...

 

ЛІПШЕ  Б  У  ТОНЕНЬКУ...

Та Бог мене вписав у грубу книгу.

Їх в нього дві...

                           Станіслав Конак

 

Та я не дуже закопилив губу.

Не чванюсь, але серденьку сумненько,

Що Бог вписав мене у книгу грубу,

А міг би записати і в тоненьку...

Бо сягонув Конак тієї планки,

Коли необ'єктивно, нелогічно

Заносити його в гросбух "Таланти",

Лише до книги "Генії класичні"!

 

ВУЛКАНІЧНА  МАТІОЛА

Пахтить, як Везувій, п'янка, запашна матіола

                          Станіслав Зінчук

 

Я уявити собі захтів

Чим той Везувій колись пахтів.

Сіркою, попелом - навчений школою, -

Може, смолою ще - не матіолою.

Як у поезіях нам розписав

Вулканознавець Зінчук Станіслав...

 

ОДИН  ІЗ  ГЕНІЇВ

Не думайте, що вірші просто ллються.

Я недарма оспівую кохання.

Воно всіх геніїв до відкриттів вело...

                             Віталій Іващенко

 

Авжеж, непросто, звісно, й недарма.

Це ж у процесі з римами баталій

Став твердо біля творчого керма

Один із геніїв Іващенко Віталій...

 

КРАЩЕ  -  ВДАХОВАНА...

Хата стоїть діркована -

Нікому перекрити...

                          Микола Братан

 

Хата ота діркована

Краще була б дахована.

Може наснаги стане

На дахування, Братане?

Тільки одна тут завада:

Дахи надає в нас влада...

 

ЧИТАЙ  "ЛІТЕРАТУРКУ"

Хотіла модистка нудисткою стати,

шило на мило зміняти...

нудисткою

стати хотіла модистка...

                        Лідія Кульбак, "Самиця Каїна"

 

Трудилася Ліза в Лубнах кіоскеркою.

Намислила стати собі стриптизеркою.

Втекти до столиці надумала Ліза.

Уже спакувала товстенькі валізи.

Хоч це ні у які ворота не лізе.

Стриптизом зайнятись задумала Ліза.

- Ось бачиш, - осудливо мовила Лізі я. -

До чого доводить ота телевізія,

Що крутить ночами всіляку халтурку.

Сюжети де підлі, вульгарні та ниці,

Жінки - не жінки де, а справжні самиці,

Читала би ліпше ти "Літературку"...

 

 

ЩОБ  НЕ  ХОДИЛА  ДЕСЬ,  АЛЕ  ЗАЙШЛА...

Ну, як ти тут, мій голубе, заснеш,

Коли поезія десь поруч ходить.

Я задивляюсь в ніч з високих веж

Думок, що піднялись до небозводу...

                                         Дмитро Пічкур

 

Спустіться, Дмитре, з позахмарних веж

І спробуйте Поезію впрохати.

Що6и хоч раз один зайшла усе ж

До Вашої робітні, себто хати.

Бо, пригрозіть, піде на перекур

У творчому процесі Д.Пічкур...

 

БОРЕЦЬ  ІЗ  ЧУЖИНСЬКИМ

Не зношу слів-чужинців... «Губернатор»

Слів не люблю чужих... „Менталітет ".

Чужинське слово зневажаю... „Хіт "...

Гидке чужинське слово... „Караоке"...

                                  Роман Лубківський

 

Ці вуличні повії "Банкомати" –

Бридкі гібриди з двох ворожих мов.

Якби до них картки непразні мати,

Я б їх терпів, мамусю жінки мов...

 

 

ПОБОРЮЄ  СТРАХ

Ніби сомові ями

не вкрили мазуту плями,

і ніби в очеретах

не ходить сьогодні страх...

                         Леонід Талалай

 

Правди подіти ніде,

швендяє ще, Леоніде,

нетрищами, борами,

урвищами, ярами,

в заростях, очеретах,

по бур'янах, смітниках,

вдома по закутках,

навіть під ліжком - страх.

Трусяться жижки, ах,

в хаті, а вийдеш із хати?!.

Та не настільки злая

доля у Талалая,

віршів щоби не писати...

 

 

НЕ  ЛІОНА  НА  СОЛОМОНА

Хто приведе нам Соломона

І скаже: «На, се твій народ...»

                          Віра Китайгородська

 

На зайшлого, чужого Соломона

Надіятися, Віронько, не мона.

Тоді Вкраїна вільною постане

Та стрімко увійде в новітню еру,

Коли дамо у Провід їй Степана,

І не якого-небудь, а Бандеру!

 

АБИ  НЕ  ЗВАЛИТИСЯ  ЛЕДЬ...

Писати вірші — штука непроста,

Якщо той вірш, як птаха не зліта.

Хоча складається зі слів звичайних,

Він ніби зачарований стає –

Довершений, шляхетний, ніжносяйний...

Писати вірші - штука непроста,

Писати вірші - це ледь-ледь вмирати...

                               Олесь Лупій, "Таїна поезії"

 

Я істину з'ясую вам одну.

Поезії відкрию таїну.

Писати вірші - штука непроста,

Щоби рядки з'являлись ніжносяйні,

Вчепитись треба в гриву чи хвоста

Конячині з Парнасівської стайні.

Ще й пильнувать невтомно, гледь та гледь,

Аби з Пегаса не звалитись ледь...

 

МОДЕРНІСТ

Сьогодні пригадав я знов

Свою весну тепер далеку

І першу ту мою любов...

                          Михайло Сіренко

 

Ніхто не закине, що пише сіренько,

Або не модерно Михайло Сіренко.

І критик нізащо, ніяк не нагрима,

Що в мене затерта, замацана рима.

Бо в пошуках творчих я прагну обнов:

Якщо вже римую - то "кров-знов-любов..."

 

 

ДЕСЬ  ПОЕТ

...у Нотр Дам. І статні гренадери,

що імператора свойого стережуть -

Наполеона в Храмі Інвалідів.

За спогадів сумбурність не огудь,

Бо ж не Лукрецій я і не Овідій,

А Доріченко на ім'я Олесь,

Колишній танцівник, поет і десь художник.

                                  Олесь Доріченко

 

Сиди собі, мов під мітлою миша,

Чучикай котрусь із нудотних справ.

Тобі не бачить Осла чи Парижа,

Якщо в талантах балів недобрав,

І не Гафіз, Овідій, не Лукрецій,

Не Доріченко на ім'я Олесь,

Що в танцях - профі з найпрофіших спеців

Та ще й поет талановитий десь...

 

 

НЕ  СТЯГНУТЬ...

Любов - ця жага і жадання –

так мене губить потроху,

аж у гаю скрекочуть сороки...

                       Михайло Василенко

 

Ще нуртує любов, нівроку,

жага, і жадання ці

так заводять мене потроху,

аж цвірінькають горобці,

гуси ґелґають, кури піють,

Очманіло кричать коти...

Та Михайла вони не зуміють

Із Парнаських висот стягти...

 

ПРАВДИВІ  ТЕЗИСИ

Село листопадове ув імлі.

Соціальна осінь панує в селі...

                       Олександр Матійко

 

Це влучно про село сказали Ви, Матійку,

За стан такий Крав - Кучмівців к одвіту!

Біда - поезії немає й на копійку

У Вашім тексті - тезисах для звіту...

 

 

НАЗАРОВІ  ФЕДОРАКУ, 

поетові, перша збірка якого іменувалася "Брудершафт із собою"

 

Бандури згуки, сакса і гобою...

Шаблюка з акинаком та мечем...

Навар від "Брудершафту із собою"

до брудершафту з читачем...

 

 

КОРИСТЬ  ВІД  ГРОМАДИ

Поетів недомовленість гризе.

А пересічні громадяни грудня,

Легенько підхопивши ГРЗ,

Готують чай щовечора на кухні..

В поетів позичають кілька слів,

Щоб берегти їх у щоденнім вирі...

                               Роман Трифонов

 

Кульківку, олівця поет гризе.

Намислює як осідлать Пегаса...

Громада ж, підхопивши ГРЗ,

До телека лиш та горілки ласа.

Однак і з неї часом користь є,

Коли поету, що вовтузить ліру,

Зо кілька гривень позичку дає

Для виживання у щоденнім виру,

Щоб не забув і повернув абись

Борг сріблом слова землякам колись.

 

ЛУЧУКІВ  УНІВЕРСАЛ

поезія, дівчинко, дівчинка

поезія, хлопчику, хлопчик

поезія, бабцю, бабця

поезія, діду, дід

поезія, вороно, ворона...

                   Іван Лучук, "Універсал"

 

роби тямковитий вигляд,

олуху не втямив нічого,

то хоч почув

поезія, філоложе,

ложе філологу

а може лажа?

Наві Кучул.

 

 

БОЇМОСЬ...

і ніби в очеретах

не ходить сьогодні страх.

                      Леонід Талалай

 

Немовби хто наврочив —

Тремтить душа моя...

                       Іван Захарченко

 

куди я дивлюся,

що я побачив, чого я боюся?..

                  Олександр Шарварок

 

Покинь це, - молюся.

Боюся!

                     Михайло Сіренко

 

Як тільки за віршописання беруся –

Одразу страхаюсь, тремчу та боюся.

Хотів би звільнитись зі страху полону –

Душа затерпає, ще й п'яти холонуть.

Я б крицеві строфи волів написати –

Так душу із п'яток потрібно дістати...

Боюсь - заведемо читацтво в нікуди

І я, і колеги мої страхопуди...

 

 

ВІТАЛІЄВІ  КОРОТИЧУ, 

колишньому головному редакторові "Всесвіту", "Огонька", нинішньому шеф-редакторові «Бульвару Гордона»

Очей не зичивши в Сірка,

Коротич дрейфував помалу

Від гол-редактора з ЦК

До шеф-редактора з кагалу...

 

 

ПОЗІХАЮТЬ

до мене янголи

спускаються по хмарах і позіхають.

                                 Віктор Шило, «Танець порожнечі»

 

і позіхають

начитавшись моїх тантр

наспівавшись моїх мантр

натанцювавшись зі мною

«Танців порожнечі»

що прийшлися цьогораз

акурат до речі...

 

 

ВОЗВЕЛИЧЕНИЙ

ще встигну час возвеличити

іскрою божою мого таланту...

не пошануємо поета - настане графомана час.

                                 Олесь Дяк, "Світ незірваної ожини"

 

Довершена формула мистецької довершеності,

віртуозний алогізм та оперта на інтуїцію візія

                                 Богдан Смоляк

 

Лети крізь час - приречений на славу...

                                Марія Маткобожик

(Із передмови та присвят авторові)

 

Богдан Смоляк, Марія Маткобожик

Помітили в мені чимало іскор Божих.

Відверто пишуть: я у віршах - ас.

Захочу - возвеличу еру й час,

Щоб графоман не вліз на все готове.

Спішіть мене уславити, братове,

Аби щодня мені від вас пошана:

Олесеві Дяку - Віват! Осанна!

 

 

РЕАЛІЗМ.  СЕР...

Ваше пальто

лише умовно довше

від моєї куртки.

Сюрреалізм, мадам.

Я посміхаюся.

Ви посміхаєтесь,

Але зовсім не смішно.

                          Борис Бунчук

 

Що його вдієш?

Мода така розхристана.

Дівчата показують сіднички, пупки...

Молодиці - стегна

І те що вище...

Я посміхаюся.

Ви посміхаєтесь

Влітку.

Але взимку зовсім не смішно.

Можуть позастуджуватись наші красуні.

Який вже тут сюр, сер?..

 

 

ВТИСКАЄ  І  ВИТИСКАЄ...

ВОЛОДИМИРУ МИХАЙЛОВСЬКОМУ,

редактору найстарішого крайового часопису "Буковина"

 

Михайловський - редактор з прадавніх віків.

Сам собі семафор відкрива.

Усе, що можна укласти в 12 рядків,

Він втискає у 122...

І при тому гріх буде, якщо промовчу.

Витаскає сльозу у читацьким очу.