З коломийського циклу

 

***

В Коломиї весна... Ой, весна...

Без зарплати не купиш коханій бриндушку,

Не зашиєш кишеню в штанах,

Не ожениш комарика й мушку...

 

***

І на ринку весна! Ринок плаче, сміється і курить,

На бетоні замерзли у ноги сільські безпенсійні жінки,

І забули давно заморожені й вуджені кури,

Що не будуть вже з їхніх яєць писанки.

                                                  1998 р.

 

СПАЦЕР

Я по Коломиї спацерую,

Лампочки на ліхтарях рахую,

Наді мною кружляють дві пташки,

А я копнув мештом корок з пляшки.

Корок покотився на бруківку,

А я свищу в губи, мов у фрілку.

Може б я зайшов у бар на каву,

Запросив чорняву чи біляву,

Але ж їх нема – вони в Італії,

Там стрункіші стали їхні талії.

Може б я купив дві пари роликів,

Але я вже вийшов з віку кроликів.

Може візу взяти та й відкрити

І в Канаду перебратись жити?

Кажуть, там у них життя, як мед,

Навіть зад і той іде вперед.

Ну а в нас у місті людно, хоч і будень,

Снігу ще нема, хоча вже грудень.

І тому я в мештах спацерую,

Ніц не продаю і не купую.

Он хтось люк вночі додому покотив,

Здав і гроші радісно пропив.

Он хтось в таксофон залізний цвях забив,

А під гастроном пес культурно наробив.

Хтось когось чомусь за щось набив,

Хтось у когось щось та й заробив.

(Щось у мене рими ті самі).

Хтось приклеїв жуйку на вікні,

Хтось комусь на стінах не за гріш

За Малевича шкрябнув не згірш.

Отакий мій спацеровий вірш...

 

 

НАВПАКИ

 

Кажуть, скоро настане усе навпаки:

Картопля їстиме колорадські жуки,

Зайці мисливців стрілятимуть,

Коти псів кусатимуть.

Корови пастимуть людей,

Зерно клюватиме курей.

Машини їздитимуть взад,

Солоним стане шоколад.

Бетон розм'якне, мов пюре,

Овечка вовка роздере,

Парасоля падатиме на дощ,

Ложку їстиме борщ,

Яйце пательню всмажить,

Вага вагу не зважить,

Викладачі студентам платитимуть,

Коні люльки куритимуть,

Мокре сіно горітиме,

Рибу нога болітиме.

М'яч битиме футболістів,

Гори лізтимуть на альпіністів.

Слон гойдатись буде на нитці,

Футляр ночуватиме в скрипці.

А найпрудкіше бігатиме кривенька качечка,

А найдорожче коштуватиме паперова пачечка.

А їжаки будуть голитися,

А дівки будуть женитися.

А депутатами стануть інопланетяни,

А чемпіонами світу з шахів – цигани.

                                            2010 р.

 

 

ОСІННЄ

 

Холодно, бр-р-р, зимно, бр-р-р,

Неприємно.

Осінь вже пізня. Хоч ще не пізно –

Вже темно.

Вітер – дмух, буря – бух

Просто в груди,

З носа тече, в горлі пече,

Кашляють люди.

Гостре повітря, зуби болять –

Дупла і діри,

Брешуть політики, брешуть пси –

Не мають міри.

Осінь надворі, осінь залізла

В кожен куточок,

Змінивши колір, упав за комір

Мокрий листочок.

                            2011 р.

 

ЩО ЧЕКАЄ НАС

 

Рік старий уже відходить

І нічим нам не зашкодить.

Як в новому буде жити –

Можна легко уявити...

В Різдвяні величні свята

Звеселиться кожна хата

І кутею й колядками,

Дідухами й пампухами.

Треба тільки уважати

І питвом не зловживати.

По Йордані буде Гриця,

Потім – Стрітення й М'ясниці.

Далі йдуть Шевченка дні

Все на спогади сумні.

Те, що заповів Тарас –

Так ніхто й не робить з нас.

Далі – свята Великодні

І гагілки вже не модні,

І до писанок краси –

Кілометри ковбаси.

А затим ідуть весілля,

А відтак – Свята неділя,

Далі піст є невеликий,

А за ним – ізнов музики.

В Незалежності річницю

Знову змінимо столицю:

Помалюємо, помиємо

(Це ми ще з Союзу вміємо)

І парад такий влаштуємо,

Що й Росію роздратуємо.

В серпні буде з краю в край

Свіжа битва за врожай.

Будуть красти і ховати,

І губити, і втрачати

Нашу золоту пшеницю,

Наші жито і пашницю.

Будуть суди й пересуди,

Але крайнього не буде.

Далі – вересень і школа,

Дітвора убога й квола,

Що лиш «відіки» дивилась

І дебілами зробилась.

А на сьоме листопада

Оживе державна рада,

Візьме прапори червоні,

Щоб пройтися у колоні,

Згадуватьме чорні сили,

Що Вкраїну задушили.

Ну а там уже й зима,

Року знову, як нема.

Стануть світло вимикати,

Стануть газ не подавати

І підвищать ціни знову

(Купиш шапку за корову),

Не знайдеш ніде роботи,

Буде знову тебе колоти

Лівий бік і правий бік,

А за що купити лік?

І тому бажання наше,

Аби сталося інакше

В році, що спішить до нас

І до них іде й до вас.

Вип'єм келих за Вкраїну,

За швидку на краще зміну!

1998 р., перероблено 2009 р.

ДОВГИЙ ВИБОРЧИЙ ВІРШ

В наших селах і містах,

По хатах і по кутах

Все, що дуже і що хворе,

Лиш про вибори говоре.

Кого треба нам обрати,

Кого треба закопати,

Кого треба розхвалити,

Кого – в ложці утопити.

Кому – в Києві сидіти,

Кому тут, на місці, бздіти.

Хто програму сам складав,

В кого хто переписав.

Хто яку купив газету,

Хто догрався до декрету.

Той на ноги лиш стає,

Той на бороду плює,

Той чомусь кричить задуже,

Той не знати кому служить.

Та була вже, той вже був,

Той не знав, не знав й забув.

Той, нетяга, сам не рад –

Партія штовхає в зад.

Той був «ме» – зробився «гав»,

Той не встиг, а той накрав.

Той гомосексуаліст,

Той пришийкобиліхвіст.

Є і крайні ліваки, є й розумні тупаки.

Українці є троякі,

Є двоякі і ніякі.

Отакі в нас кандидати –

Є з-між кого вибирати.

Чи ви вчені, чи невчені,

Чи перчені, чи кручені,

Чи двонога ви коза,

Чи страшний юрза-мурза,

Чи селепко, чи бульбан,

Чи на конику ви пан,

Чи ви з вулиці Петлюри,

Чи з освіти, чи з культури,

Чи ви з Сум, а чи зі Львова,

Чи в вас бик, а чи корова,

Чи ви з бару, чи з палати –

Всі ідіть голосувати!

                               1998 р.

 

 

ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ СМІХОВАНЦІВ І СМІХОТВОРЦІВ

ДО УКРАЇНЦІВ У СВІТІ СУЩИХ

 

Ми просимо вас, люди, всіх:

Любіте український сміх!

Бо ж так його недобачають,

В столичні зали не впускають

І не пускають на екрани

Новітні телебусурмани.

Бо в моді внуки Тарапуньки,

Що звуть їх у народі пуньки,

Що з нас сміються, фарисеї,

І втілюють чужі ідеї.

Ми ще раз просимо усіх:

Шануйте український сміх

На сцені, в книжці і в ґазеті,

І на весіллі й на бенкеті,

Хай бачить навіть ідіот,

Що ми — усміхнений народ.

І втретє просимо усіх:

Підтримуйте вкраїнський сміх

І у Одесі, і в Полтаві,

І у Тюмені, і в Оттаві,

Бо кому він, крім нас потрібен,

Цей сміх прекрасний, злото-срібен,

Сміх запорожців і стрільців,

І сміх уславлених співців

Від Котляревського й Руданського

До Чорногуза і Добрянського,

Від Вишні й ЕКА-Козака

До Глазового й Бенюка.

Живи ж, Весела Україно!

Твій сміх — твоє від Бога віно.

                           30 березня 2000 р.