САВЧУК Микола - VIІ. З ЖАРТІВЛИВИХ ПІСЕНЬ

Зміст статті

 

VIІ. З ЖАРТІВЛИВИХ ПІСЕНЬ

 

 

ОЙ ТИ ЛЮБКО МОЯ З КОЛОМИЇ

 

Слова і музика Миколи Савчука

 

Ой ти любко моя з Коломиї,

В тебе сяє пацьорка на шиї,

В тебе ручки біліші від тіста,

Твої очі чарують півміста.

Приспів:

А-я-я-я-я-я-я-я-яй,

Ой-йо-йо-йо-йо-йо-йо-йо-йой,

Цьом-цьом-цьом-цьом-цьом-цьом-цьом-цьом-цьом,

Ой як добре увечір нам двом.

Вийди, вийди на здибанку д'мині

До «Кашатана» або д' «Черемшині».

Я у вишитій прийду краватці,

А ти взуй оксамитові капці.

Приспів.

Я тебе поведу в бар на льоду,

Ти не їла такої ще зроду,

Підем в кіно, моя щебетушко,

Я тебе поцілую у вушко.

Приспів.

А як місто вкладеться вже спати,

Повтікають всі коти до хати,

Ліхтарі будуть ясно світитись,

А ми ж мемо до ранку любитись.

Приспів.

Я відтак поманджаю додому,

Хоч вночі трошки страшно самому,

Та мене підбадьорити вміє

Файна дівчина із Коломиї.

Приспів.

               1990 р.

 

СПІВАННЯ ПРО КОХАННЯ

 

Слова і музика Миколи Савчука

 

1. Сиділо двоє в міському парку,

Цвіли каштани, пахла трава,

Вона до серця його тулилась

І шепотіла такі слова:

Приспів:

Ти мій цьом-цьомчику,

Ти мій бом-бомчику,

Ти мій коханчику,

Ти мій вуханчику,

Ти мій цибатий Телесику,

Ти кучерявий мій песику.

2. Він розгубився від слів дівочих,

Витяг цигарку та й закурив,

Відтак пожбурив, поцілувався

І так до неї заговорив:

Приспів:

Ти моя міць-міцько,

Ти моя киць-кицько,

Ти моя цяцечко,

Ти моя качечко,

Ой, ти перинко тепленька,

Ой, ти сметанко біленька.

3. Літа минули — вони побрались,

Життя настало пшик, а не шик,

Нема квартири, мала зарплата,

Кожної днини сварка та й крик.

Приспів:

Ох, ти нашийнику!

Ох, ти убійнику!

Ти ледацюго!

Ти пияцюго!

Ой, ти матолку двадцятий!

Ой, ти бандюго носатий!

4. Він нервувався, руки тремтіли,

З роботи прийде — зразу ж «гав-гав»,

За борщ без м'яса, за чай без цукру

На жінку навіть руку підняв.

Приспів:

Ох, ти помийнице!

Ох, ти нашийнице!

Ох, ти блощице!

Ти кобилице!

Ой, ти потворо худющая!

Ой, ти шершенихо злющая!

5. Життя минуло, її зігнуло,

А він до ходу купив ціпок,

Тепер щоночі знову цілунки,

Знову фіть-фіть-фіть-фіть, тьох-тьох-тьох-тьох.

Приспів:

Тямиш, дідушю, в мішькому парку,

Як ти пожбурив ж рота чигарку,

Як я тебе чілувала,

Що я тобі там шептала?

Ти мій чьом-чьомчику,

Ти мій бом-бомчику,

Ти мій коханчику,

Ти мій вуханчику,

Ти мій чибатий Телешику,

Ти кучерявий мій пешику.

Тямлю, бабушю,

Тямлю кохана,

Що я шептав тобі

Жночі до рана,

Я ті шлова пам'ятаю,

Я їх тобі нагадаю:

Ти моя мічь-мічько,

Ти моя кичь-кичько,

Ти моя чячечко,

Ти моя качечко,

Ой, ти перинко тепленька,

Ой, ти шметанко біленька.

                      10 січня 1991 р.

 

 

ТРУСКАВЕЦЬ

 

1. Де биття двох сердець,

Де лікують нирки —

Там лежить Трускавець

Вже віки.

Біла гусочка ця —

Давній герб Трускавця,

А Карпатські ліси —

Гімн краси.

Приспів:

За здоров'я і славу

«Юзю» п'ю й «Броніславу»,

За чарівну Марусю

П'ю тепленьку «Нафтусю»,

А за наш Трускавець і за трускавочок

Я із кавою п'ю коньячок.

2. Де долішній бювет —

Там лунають пісні,

Знову чую куплет

Уві сні.

Ми у смутку й журбі —

Лікуванню кінець...

Я дарую тобі

Камінець.

Приспів.

             19 червня 2001 р.

 

ПАНЧИК МАРКІЯНЧИК

 

Слова Миколи Савчука

Музика Володимира Кузнецова

 

1. Там, де на розі виріс каштанчик

Ріс там і панчик, пан Маркіянчик,

Він пив стограмчик, їв марципанчик

Та найбільше він любив танцювати танчик.

Приспів:

Грайте, музики, вальсок,

Танґо, ламбаду чи рок,

Грайте «Гуцулку» й «Арканчик»,

Хай потанцює пан Маркіянчик!

Панчик Маркіянчик.

2. А в пані Стефи розкішний ґанчик,

Стефу за пальчик брав Маркіянчик,

Бігав за нею, наче баранчик,

Дарував їй день у день танчик і тюльпанчик.

Приспів.

3. Вже дідуганчик пан Маркіянчик,

Зігнений ходить, наче бананчик,

Вже нікудишній з нього коханчик

Та ще любить, старий лис, танцювати танчик.

                                        2 липня 2001 р.

 

ГІРСЬКА ПРИГОДА

 

1. Я в горах вночі заблукав,

Дорогу на авті шукав,

Крутив то сюди, то туди,

Спинився напитись води.

Аж тут пощастило мені —

Гуцулка пливе на коні.

«Куди ти, красуне гірська?»

«У гори, забродо міська».

Приспів:

А в Карпатах, а в Карпатах в ніч ясну

Там зустрів я, там зустрів я дівчину,

А такі вже в місті вимерли давно,

Залишились тільки в горах і в кіно.

2. Я теє дівча зупинив,

До себе в салон запросив,

Воно ж, мов прудке білченя

Сидить і не злазить з коня.

Ще й руку мені простягло

І просить мене у сідло,

А я ж у краватці панок,

Дістав від гуцулочки шок.

Приспів:

А в Карпатах, а в Карпатах в ніч ясну

Я хотів обняти міцно дівчину,

Але заки з «Мерседеса» вийшов я,

Поскакала в гори кралечка моя.

3. Кричав я красуні услід,

Сигналив «пі-пі-пі-пі-піп»,

Забувши, що я заблудив,

Що воду свою недопив.

Хотів я помчати вогнем

За тим буйногривим конем,

Та авто не їде у ліс,

А кінь собі мчить тез коліс.

Приспів:

А в Карпатах, а в Карпатах в ніч ясну

Загубив я, загубив я дівчину,

Хто знайде ту дівчину із-під небес —

Подарую свій останній «Мерседес».

                               20 червня 2002 р.

 

ЗАРОБІТЧАНКИ

 

1. З мого села роз'їхались світами

Жінки й дівчата з гарними очами,

На вроду красні, добрі й роботящі,

Охочі, відчайдушні і найкращі.

Приспів:

Марійка — в Португалію,

Оленка — у Австралію,

Галина — у Туреччину,

Наталка — у Німеччину,

До Лондона — Катруся,

До Кракова — Ганнуся,

В Іспанію — Світлана,

В Італію — Оксана,

В Америку — Любава,

В Канаду — Мирослава,

2. Поволі час на чужині минає,

Вже кожна з наших до біди звикає,

Чи радість на душі, чи сум і втома,

Та думає, а «як там вдома, вдома?».

Приспів:

Всі хлопці поженились,

Мужі всі майже спились,

Батьки старими стали,

Сини попідростали

І заміж вийшли дочки,

Онукам вже два рочки.

Всі пишуть: «Сестро, ненько,

Шліть долари швиденько!»

Всі плачуть в телефони:

«Беріть нас за кордони!»

3. Таке то нині в нашім ріднім краю,

Тому про це співанку я співаю,

Якби змінилось щось в державі і в столиці —

Сиділи б вдома і дівчата, й молодиці.

Приспів:

Була б Марійка в школі,

Була б Оленка в полі,

Галина лікувала б,

Наталка рахувала б,

Ганнуся продавала б,

Катруся малювала б,

Світлана борщ варила б,

Оксана сукні шила б,

Любаву й Мирославу

Просили б на забаву,

Та кажуть старі люди:

«Не буде так, не буде»

18 березня 2005 р.