САВЧУК Микола

Зміст статті

sav3

IV. З КОЛОМИЙОЙК Й ШУМОК

 

 

КОЛОМИЙКИ

 

(1991 – 2005)

 

Ой коли б нам повернулись скарби Полуботка,

Ходила би моя жінка в новеньких колготках.

Ой високо скаче Бубка на довгій жердині,

А ще вище скачуть ціни в нашій Україні.

Знайшли, знайшли сенсацію в кагебістській справі,

Що син Буша — Степан Бушик живе в Станіславі.

Є в нас сила — комуністи, є космополіти,

Поміж ними патріоти, як маленькі діти.

Колись були Хмельниченко, Сірко й Дорошенко,

А тепер є Симоненко, Вітренко й Ткаченко.

Заки є ще в нас держава, то ще нам і слава,

Та ментальність українська не втекла від Мінська.

Україно, рідна мамко, не зможеш пропасти —

Тебе завжди розкрадають, не можуть докрасти.

Ой радила юна гривня долару старому:

«Чому ти тут командуєш? Тікай геть додому!»

Україна — край багатий, має хліб і злото,

Тому з неї різні свині зробили болото.

Цей — патріот, той — патріот, усі — патріоти,

А як прийшло до виборів — стали ідіоти.

На Вкраїні люд веселий, добре тут нам жити,

За повітря і за сонце не треба платити.

Чи так у вас та як у нас курочки несуться?

Чи так у вас та як у нас в депутати пруться?

Чи так у вас та як у нас плоти горожені?

Чи так у вас та як у нас голоси куплені?

У нас борщі й вареники, київські котлетки,

А нам пхають у рот піцци, хот-доги й креветки.

Всі чекають нетерпляче на великі зміни,

На зарплати трохи вищі й трохи нижчі ціни.

Як то добре маленькому в колисці лежати,

Про вибори і долари нічого не знати.

Фестиваль за фестивалем, фуршет за фуршетом...

Як воно нам удається з дірявим бюджетом?

Що є легше молодому: виїхати в Штати,

Чи платити за семестри, чи сісти за ґрати?

Замінив нам телевізор райкоми й обкоми.

Мали б велетні родитись, а родяться гноми.

На Вкраїні мир і спокій. Це — велика справа.

Та вважаймо, бо спокійних може з'їсти ґава.

Молоді нового хочуть, а старі — старого,

А є такі, що не хочуть нікого й нічого.

Ті хочуть нас у Росію, ті — в НАТО забрати,

А ми собі сапки в руки й на дачу сапати.

Колись: церква, сапа, коса, лицарство і слава.

Тепер: жуйки, дискотеки, відео і кава.

Екстрасенси, астрологи і телеведучі

Закутують нам голови у мокрі онучі.

Така у нас ідилічна вкраїнська картина:

На пенсію діда й баби живе вся родина.

І ти шахтар, і я шахтар, ми — хлопці з Донбасу,

Як не дадуть нам зарплату — дамо помордасу.

В Україні всюди чути російську естраду,

А як хочете вкраїнську, то їдьте в Канаду.

Колись голос поважався і дзвінка бандура,

Тепер — крики, мікрофони, стегна й шевелюра.

Що кросворди тепер модні — на те є причина:

У нас тепер у кросворді уся Україна.

У курчатах діоксин є, в огірках — нітрати:

І не їсти — помирати, і їсти — вмирати.

Ростуть ціни на се, на те, на світло й на воду,

А із ними ростуть роги в нашого народу.

Українську медицину, як не поважати,

Коли вона усе може, лиш не має вати.

Кажуть люди, повінь буде, наробить страшного,

Коби вода тих забрала (ви знаєте кого).

Кажуть люди, біда всюди, але й добро буде

(Тоді у нас добро буде, коли нас не буде).

Не розбереш куди ведуть верховні гібриди:

До Європи, до Росії чи до Атлантиди?

Не грайтеся, люди добрі, із нашим законом,

Бо якщо вас тут не зловлять — зловлять за кордоном.

Тоді наші футболісти будуть гімн співати,

Коли будуть за Вкраїну самі негри грати.

Такі в нашій Україні славні Збройні Сили —

Якби сонце трохи нижче, то би й сонце збили.

Ми давно вже незалежні, є великі зміни,

Є багато в нас держави, мало — України.

 

 

ПОВИБОРЧІ КОЛОМИЙКИ-2006

 

Для людини найстрашніше — отрута зміїїна,

А для світу найстрашніше — вкраїнська Вкраїна.

Часи тоді невеселі, перспективи ниці,

Коли пруться в політику круті молодиці.

Ой, вибори столичнії, як вас пережити?

Ой, Києве мій, Києве, як тебе любити?

Америка взяла Кабул, Хусейна здолала,

Невже лише за Вкраїну вона бій програла?

Вже Ющенку «любих друзів» не треба ніколи,

Бо єдині його друзі – це в вулику бджоли.

                                                       2006 р.

 

МОЛОДІЖНІ КОЛОМИЙКИ

 

Приїдь, приїдь, мій миленький, чорним «Мерседесом»,

А я вийду на стоянку з білим пекінесом.

А мій милий, чорнобривий солодкий, як «Мілка»,

А у нього віддулася у штанах мобілка.

Колись були дівчаточка прості, як карнизи,

Тепер такі дівчаточка, як кіндерсюрпризи.

Як то колись файно спали на нашій планеті,

Тепер вона спить у ліжку, він — у інтернеті.

А я собі супердівка не піду до школи,

Як не скурю сигарету, не вип'ю ром-коли.

Я був хлопець кучерявий, стрункий, як колона,

А вона зробила з мене за рік покемона.

Моя жінка пила в барах, я фільми дивився,

І тому в нас пелехатий кінг-конг народився.

А мій милий, чорнобривий прикольний, прикольний:

В нього один день футбольний, другий — алкогольний.

Іде милий з бультер'єром вранці на заняття,

Вони такі два подібні, наче рідні браття.

А я вчора телевізор на смерть зарубала,

Бо я з милим через нього півроку не спала.

 

КОЛОМИЙКИ

(2009-2011)

 

Пливуть, їдуть до Європи турки й ефіопи,

Заки туди нас упустять – не стане Європи.

Україну хабарами з головою вкрило,

А як Бог би брав хабарі, щоби ся робило?

Ще нам гроші з Валютного фонду не прислали,

А їх уже чиновники наші розікрали.

У нас нема державної мудрої програми,

А зате в нас є реклами до дідьчої мами.

Брати Клички – чемпіони, кого лиш не били,

Їх два може замінити усі Збройні Сили.

Їдуть наші заробляти в Італію й Штати,

А тут скоро будуть негри писанки писати.

Якщо буде так надалі в українській справі,

То найвищим українцем буде Шустер Савік.

Такі у нас тепер діти, така з ними драма,

Їм комп'ютер так, як тато, а мобілка – мама.

П'ють парубки із дівками, діди із бабами,

Лишилися в нас тверезі кури й коти з псами.

 

ШУМКИ

 

1. Гоп, гоп, гопа, гопа,

Щось не хоче нас Європа,

Ми ж не хочемо до Сходу —

І вгоди такому роду...

2. А статистика все знає:

Скільки є , чого немає,

Дані має аж до неба,

Завжди каже те, що треба.

3. У Росії — нафта й ґаз.

А що ж є тоді у нас?

А у нас лише борги

Та ще з сиром пироги.

4. Де такий млинок купити,

Щоби гривні міг робити?

Як зробить таке кружало,

Щоб назад роки вертало?

5. Українцям тяжко жити,

Мов олію з смальцем пити,

Бо вкраїнці, я це знаю,

Мають хату кожен скраю.

6. Чи встаю я, чи лягаю —

Все реформи виглядаю,

І ніяк не розтлумачу:

Київ бачить — я не бачу.

7. Ані вчитель, ні священик,

Ані батько, ні письменник

Не навчать дитину те,

Що касети і ТБ.

8. Виростає в цілім світі

Нація космополітів,

Порядкує і у нас

Бездуховно сірий клас.

9. Де собори, де бандури?

Де, нарешті, Фонд культури?

Де сміливці ті пропали,

Що духовність захищали?

10. Хоч з Союзом розпрощались —

Від Москви не відірвались,

І до США ми так рвонули,

Що Вкраїну поминули.

11. Не один брехливий рот

Зневажає наш народ,

Наші ж нації дуби

Тільки чухають лоби.

12. Не страйкують, не бунтують,

Під посольствами ночують,

Еміґрує хто куди

Геть від нашої біди.