ДАНИЛО ЖУК — КАНДИДАТ НАУК
Не знав ніяких творчих мук
Цей кандидат Данило Жук.
Одним лиш мучився щодня:
Як поскоріш добуть знання.
Писав, засвоївши ази,
Він «труд» на тему бойову:
«Психологічний стан кози,
Коли скубе вона траву».
Для цього Жук книжок про кіз
Перечитав не менше віз,
Щоб навести побільш цитат
(Чужих думок, процентів, дат),
Для цього він на толоці
У тихий день і в час грози
Сидів з блокнотом у руці,
Очей не зводячи з кози.
Вивчав практично, наяву
Козиний погляд на траву:
Щоб дати точне резюме —
Де чхне коза, де скаже «ме-е!»
Оце і все із «творчих мук»...
І діло в нього — на мазі!
У кандидати, в храм наук
Пробрався Жук на тій козі!
Сидить там рік, і два, і сім.
Набрид промовами усім,
Загоноривсь (досяг мети!),
Уже й з директором на «ти».
На кожних зборах те ж саме
Жує пролаза-кандидат.
В науці він ні бе ні ме!
Зате зарплата в акурат!
У інших — творчість, відкриття,
Натхненний труд в ім'я життя,
Нові стремління до висот,
Щоби порадувать народ!
А Жук — лиш горло голосне! —
На мертвій точці і стезі:
У модній шляпі і в пенсне
Сидить і досі на козі!
Та, власне, Жук і йшов сюди
Не на шукання і в труди.
Ціну високому званню
Він розглядав як зарплатню!
З чиєїсь легкої руки
Він присмоктавсь тут, як павук,
Вони ще є, такі жуки,
У всяких галузях наук!
Сидять поважно там і тут,
У «Мерсах» їздять в інститут,
А пишуть «праці» всі літа
Про «Роль гарби і хомута»
«Про психологію кози»,
Ще й ходять важно, як тузи!
Солідних вчених удають!
Пора б спровадити жуків
З обжитих ними всіх кутків!
Хоч є звання у них, чини,
Вони в науці — бур'яни.
Хай ті на зміну їм прийдуть,
Хто справді вносить цінний вклад,
Хто сполучає чесний труд
З званням ученим — кандидат!
1954
І НЕ ДУМАВ Я ЖЕНИТИСЬÂÂ
(Жарт)
І не думав я женитись,
Та попутав біс:
В бабин дім води напитись
Чорт мене поніс!
А бабуся жінка хитра:
Не води дала,
А поставила півлітра
І кудись пішла.
Залишила дочку в хаті
(Гарну, як на те!).
Випив я, підсів до Каті,
А вона — цвіте...
Саме в щічку Катерину
Чмокнув, як на гріх...
І якраз у ту хвилину
Баба на поріг:
— Якщо так жартуєш, враже,
То ж не кинь, гляди!
То приходь і завтра, — каже, —
Випити води...
Я поклявся, побожився,
Що для Каті зріс...
І не думав, а женився!
Так попутав біс!