Пам’яті Тетяни Мірошниченко

15 грудня 2009 року пішла з життя Тетяна Кузьмівна Мірошниченко, народна артистка України, актриса Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Володимира Магара. Сценічній діяльності Тетяна Мірошниченко присвятила понад півстоліття, зігравши понад 160 ролей. Тетяна Кузьмівна назавжди залишиться в нашій пам’яті як талановита і яскрава актриса, хороший педагог і знавець національної культури, активний громадський діяч і доброзичлива людина.

У Запоріжжя Тетяна Мірошниченко приїхала 1956 року на запрошення Володимира Магара, відтоді сцени музично-драматичного театру не покидала. Уже в перших ролях – Варі («Одна ніч» Бориса Горбатова), Людмили («Пізня любов» Олександра Островського), Тані («В пошуках радості» Віктора Розова) – виявився неабиякий талант молодої актриси. Наступні роботи актриси – Наталка Полтавка (однойменна п’єса Івана Котляревського), Маруся Богуславка (однойменна п’єса Михайла Старицького), Харитина – («Наймичка» Івана Карпенка-Карого) – відкрили високу професійність і велику силу внутрішнього світу артистки.

З високою майстерністю Тетяна Мірошниченко втілила на сцені тонкі психологічно-драматичні образи Кассандри – однойменна драма Лесі Українки, Васси – «Васса Желєзнова» Максима Горького, матері – «Вій, вітерець!» Яніса Райніса, Дженні Герхардт – за однойменним романом Теодора Драйзера та інші.

Створені артисткою романтичні героїні, глибокі психологічні образи, характерні персонажі та колоритні народні типи залишились яскравими і виразними сторінками історії театру.

Серед останніх акторських робіт Тетяни Кузьмівни – тьотя Мотя («Слобожанський анекдот» за п’єсою Миколи Куліша), бабуся («Вісім люблячих жінок» Робера Тома), Амата («Енеїда» Івана Котляревського), Бернарда – «Дім Бернарди Альби» Лорки.

Крім сценічної діяльності, Тетяна Мірошниченко активно займалася педагогічною роботою та брала участь у громадському житті міста й країни. Протягом багатьох років вона викладала курс сценічної мови в музичному училищі імені Майбороди. Із мовою був пов’язаний весь життєвий і творчий шлях народної артистки. Із мови розпочалася творча дорога, адже 1952 року вона вразила приймальну комісію власними віршами. Захист рідної мови та культури – це була громадянська позиція Тетяни Кузьмівни. Упродовж двох років вона очолювала обласну організацію Товариства «Просвіта». Протягом вісімнадцяти років була депутатом міської ради. Очолювала обласну організацію «Меморіал».

Її рука завжди відчувалась у справах громадського значення. Її гра торкалась найпотаємніших струн у серцях глядачів. Її добра професійна порада й акторська майстерність були підтримкою та взірцем для молодих артистів.

Висловлюємо глибоке й щиросердне співчуття рідним і близьким Тетяни Кузьмівни.

НЕХАЙ ПАМ’ЯТЬ ПРО ДОБРУ ЛЮДИНУ Й ВЕЛИКУ АКТРИСУ

НАЗАВЖДИ ЗАЛИШИТЬСЯ В НАШИХ СЕРЦЯХ!

Колектив Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Магара

Управління культури і туризму облдержадміністрації

Обком профспілки працівників культури