Мені особливо приємно представити читачам сценариста, скажу точніше письменника для кіно Олексія Мазура. Скажу коротко, якби 35 років тому, коли я створив " Спрагу життя" кращий документальний фільм в Радянскому Союзі, а після багатьох міжнародних нагород і 17 років роботи в кіно, став студентом ВДІКУ, щоб 5 років вивчати в Москві основи кінематографу і бути в аудиторіях де читав лекції Олександр Довженко, а слухали їх мої друзі Ролан Сергієнко,Микола Вінграновський , Джема Фірсова, Анрій Тарковський... та інші велети світового кіно, що освятили своєю присутністю аудиторії, де я мав честь вчитись...
Сьогодн,і в день Святого Миколая, Олексій дарує нам свій талант який хочеться перенести в кіно. а ще в своїй уяві побачити незняті фільми та не зіграні ролі. сьогодні почав співпрацю з Олексієм Мауром (Петро Олар - Продюсер,кінорежисер,поет...)
БЕЗХАТЬКО-сценарій
ЛОГЛАЙН:
Колишній театральний актор опиняється на вулиці через пристрасть до оковитої, якою заливав утрату сина. Після років злидарювання він викрадає з місця кримінальних розборок повну сумку грошей. Облаштовує своє життя, але згодом віддає всю суму на лікування онкохворого сина випадково зустрінутої повії. Вона ж видає бандитам безхатька раніше, ніж дізнається, як він розпорядився крадіжкою.
СИНОПСИС:
Важка хвороба забрала в нього маленького сина, а оковита, якою заливав горе, позбавила дружини і роботи. Так театральний актор опиняється на вулиці. Минають роки.
Однієї ночі, мандруючи міською околицею, безхатько стає випадковим свідком бандитських розборок на дорозі. Внаслідок перестрілки - три трупи і один важко поранений. А з ним в автівці - велика сума грошей.
Безхатько краде сумку, отримуючи шанс на облаштування свого життя. Уцілілий бандит запам'ятовує прикметну деталь - татуювання "Вова" на пальцях правиці волоцюги.
Безхатько приводить себе у порядок. Спочатку проситься помитися на автомийці. Потім стрижеться у перукарському салоні, купляє у бутіку вишуканий костюм із метеликом та багато брендових речей. Ні в чому собі не відмовляючи, живе у п'ятизірковому готелі.
Прогулюючись містом, безхатько зацікавлюється банером "Інвестиційний форум" на фасаді ділового центру і відвідує захід. Там натрапляє на телевізійників.
Захоплений зненацька, безхатько трохи ніяковіє та потім, увійшовши в роль мецената, каже в інтерв'ю, що перед усе йому цікаві інвестиційні проекти, пов'язані зі сферою образотворчого мистецтва, бо без підтримки культурних ініціатив життя в сучасному мегаполісі сіре і вбоге.
Безхатько відвідує театр, в якому служив. Переглядає спектакль. Після вистави іде фойє, де бачить серед світлин з акторами на сцені, і себе під час виконання ролі.
У цей момент його зустрічає колега. Актор згадує аншлаги, за яких проходила та вистава, й цікавиться долею безхатька, адже сослуживці бачили, як він в лахмітті збирав пляшки по урнах. Безхатько жартує, що так він уживався в образ свого персонажу для кіно, в якому зараз знімається - у соціальній драмі про бомжів.
Якось у нічному барі він зустрічається з повією, а після кохання за гроші дізнається про її онкохворого дев’ятирічного сина. Повія у нервовому зриві бідкається, що гроші завжди мають не ті, кому вони конче потрібні. Лікування сина вимагає великої суми, якої в неї немає. А такі як безхатько розкошують.
Безхатько близький до того, аби повідати свою життєву історію і навіть починає розповідати, але тут дзвонить мобільник повії. Це телефонує з лікарні її мати - бабуся хлопчика, якому різко погіршало.
У поспіху повія забуває в готельному номері безхатька свій телефон. Незабаром на нього дзвонить її синочок. Так безхатько знайомиться із хлопчиком. Його звати так само, як сина безхатька. Вовчик хотів спитати в мами, чи не купила вона нарешті іграшкову залізницю, яку обіцяла.
Наступного дня безхатько купує бажану іграшку і приносить до палати, коли з хлопчиком нікого немає поряд. Маленький радіє подарункові та жаліється, що не встигне награтися, адже в них немає грошей на лікування. Тоді безхатько вирішує пожертвувати всі вкрадені ним гроші для порятунку життя Вовчика. Незабаром, він повертається до палати з повною сумкою грошей, коли з хлопчиком, що заснув, сидить бабуся. Безхатько шепоче, що це для Вовчика і лишає там сумку.
Мама хлопчика має справу з бандитами, які розшукують безхатька за татуюванням на пальцях, - віддає їм частину заробітку. Вона дізнається про їхні пошуки і провівши паралелі з почутим від безхатька та його татуюванням, розповідає про нього кримінальникам.
Ті відразу знаходять і допитують безхатька. Але йому вже нічого віддавати. Під тортурами він не признається, куди подів гроші, навіть коли чує від злочинців, що знайшли його за наводкою повії - матері Вовчика. Безхатько не видає секрету заради Вовчика і в пам’ять про свого сина.
У лікарняній палаті повія бачить, що викрадені в бандитів гроші безхатько передав на лікування її дитини. Мовчання ж про долю поцуплених в бандитів грошей, коштує безхатькові життя.
За півроку повія із синочком, що переміг хворобу, сідають у потяг, аби поїхати з міста в сподіваннях на кращу долю, залишивши все погане тут. Вмостившись у купе біля вікна, Вовчик ставить на стіл і розглядає тепловозик з подарованої йому безхатьком іграшкової залізниці.
СЦЕНАРІЙ:
ІНТ. ЗАКИНУТА НАПІВЗРУЙНОВАНА БУДІВЛЯ - ДЕНЬ
У захаращеному приміщенні біля стіни у куточку, накритий лахміттям, на картоні лежить БЕЗХАТЬКО (45). Він прокидається, привстає.
Перед нами - бородатий чолов'яга у брудній, засмальцьованій, пошарпаній фуфайці. З насунутої на вуха в'язаної шапки стирчить довге волосся. Він сильно кашляє.
НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - ПІЗНІШЕ
Безхатько з ціпком та великою клітчастою торбиною іде тротуаром серед інших перехожих. Заглядає в урни, ворушить там ціпком, дістає звідти пляшки. Підбирає тару, залишену біля лавок, на парапетах.
НАТ. ДВІР БУДИНКУ - ПІЗНІШЕ
Безхатько риється у контейнерах, перебираючи сміття.
НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - ПІЗНІШЕ
Безхатько підбирає недопалок, чиркає сірниками, закурює.
НАТ. ПРОМЗОНА НА ОКОЛИЦІ - НІЧ
Безхатько із клітчастою сумкою і ціпком іде безлюдною околицею міста. Дорогою проїжджає іномарка, за нею наступна.
Раптом попереду чути вереск гальмів, звук удару, а потім постріли. Безхатько бачить, як неподалік одна іномарка перегородила дорогу іншій.
Біля капоту тієї, що перегородила, з боку водія стоїть НАПАДНИК (30) і стріляє з пістолета по другій іномарці. Звідти відстрілюються - видно руку з пістолетом, висунуту у розбите вікно задньої дверцяти.
Нападник, що стріляв біля капоту, падає, отримавши кулю. Дверцята заднього місця іномарки, яка перегородила дорогу, відкрита, звідти на дорогу звисає тіло НАПАДНИКА 2 (25). Постріли вщухають.
Безхатько обережно підходить до іномарки. Заглядає у вікна з кульовими отворами. Тіло ВОДІЯ (35) іномарки якій перегородили дорогу, сперто на кермо. Повернуте до пасажирського сидіння обличчя в крові.
На задньому сидінні напівлежить, звалившись на правий бік, скривавлений СТРІЛОК (30). Безхатько відкриває задню дверцяту, чує стогін Стрілка, який стискає правицею пістолет. На полу лежить перекинута догори дном сумка. З-під неї стирчить пачка грошей.
Безхатько роздивляється на всі боки. Нікого. Він бере пачку грошей. Бачить, що вона складається з купюр по 500 гривень. Ховає її у кишеню фуфайки. Дістається сумки. Перевератє її. Крізь розстібнуту "молнію" бачить гроші. Забирає її правою рукою.
У цей момент СТРІЛОК хапає його за руку з татуюванням "Вова" на пальцях. Їхні погляди на мить зустрічаються. Безхатько різко висмикує свою руку з руки Стрілка і пускається навтьоки.
НАТ. РЕЧОВИЙ РИНОК - ДЕНЬ
ПРОДАВЕЦЬ (40) бере купюру у 500 гривень від Безхатька і дає йому запаковану у целофан куртку. Безхатько у старій фуфайці і в подряпаній в'язанці кладе покупку у велику клітчасту сумку, яку йому важко нести, іде коридором вздовж рядів різного краму.
Продавець розглядає на світло отриману купюру.
НАТ. СИГАРЕТНИЙ КІОСК - ДЕНЬ
Безхатько відкриває червону пачку "Мальборо", закурює і глибоко затягується сигаретою. Закашлюється. Робить ще затяжку, насолоджуючись смаком диму. Принюхується до себе.
НАТ. АВТОМИЙКА - ПІЗНІШЕ
Безхатько із клітчастою сумкою підходить до автомийки. На вулиці його зустрічає РОБІТНИК (40) у спецівці.
РОБІТНИК
Чого тобі?
БЕЗХАТЬКО
Мені помитися б.
РОБІТНИК
Це автомийка, а не бомжемийка.
Безхатько розвертається, аби йти та зупиняється. Знову повертається до Робітника. Дістає з кишені та протягує йому п'ятисотгривневу купюру. Робітник бере її і приглядається до неї.
РОБІТНИК
Ого!.. Оце такі зара бомжи?.. Де взяв?
Безхатько преминається з ноги на ногу.
БЕЗХАТЬКО
Я... дуже прошу.
Робітник міряє Безхатка поглядам з голови до ніг.
РОБІТНИК
Ну пішли... Тільки хутко, поки нема нікого.
ІНТ. Примщення автомийки - НАСТУПНОЇ МИТІ
До крану приєднаний шланг. Однією рукою Безхатько намилює голову, іншою, в якій тримає шланг, змиває піну струменем води. Мильна вода тече до канави.
ІНТ. ПІДСОБКА АВТОМИЙКИ - НасТУПНОЇ МИТІ
Безхатько перед дзеркалом одягає на нову білу майку нову білу футболку. Причісує рукою кучері.
НАТ. АвТОМИЙКА - НАСТУПНОЇ МИТІ
Безхатько виходить у всьому новому: кепці, куртці, спортивних штанях і кросівках. Через плече - нова сумка. В іншій руці - упаковане в целофан лахміття.
НАТ. БІЛЯ АВТОМИЙКИ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Безхатько кидає у сміттєвий бак запаковане у целофан лахміття. Хоче йти та затримується і за звичкою вивчає поглядом вміст контейнера. Закурює "Мальборо" і йде.
НАТ. ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВОКЗАЛ - ДЕНЬ
Безхатько входить у будівлю.
ІНТ. ВІДДІЛЕННЯ КАМЕР СХОВУ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Бачимо зсередини камери схову, як Безхатько відкриває дверцяту і кладе туди сумку. Закриває дверцяту. За кілька секунд знову її відкриває і дістає сумку.
ІНТ. ПЕРУКАРСЬКИЙ САЛОН - ДЕНЬ
Безхатько ставить сумку перед собою під дзеркалом і сідає у спортивній кофті в крісло. Руки МАЙСТРА накидають на нього перукарський пеньюар.
ІНТ. КОРИДОР ЛІКАРНІ - ДЕНЬ
До дверей палати, перед якою стоїть СПЕЦПРИЗНАЧИНЕЦЬ (30) підходить КОРОТКОСТРИЖЕНИЙ (35) чоловік атлетичної статури.
СПЕЦПРИЗНАЧИНЕЦЬ
Ти куди? Не можна.
Короткострижений набирає на мобілці номер і підносить її до вуха.
ІНТ. ЛІКАРНЯНА ПАЛАТА - ДЕНЬ
Стрілок у ліжку з перебинтованою лівою ключицею відкриває очі.
ІНТ. ПЕРУКАРСЬКИЙ САЛОН - ДЕНЬ
Майстер, у білому халаті, якого бачимо зі спини, знімає з Безхатька пеньюар і відходить. Безхатько вдивляється у себе в дзеркало. Він має акуратну, модельну зачіску, гладко поголениий.
НАТ. БУТІК ДОРОГОГО ОДЯГУ - ПІЗНІШЕ
Безхатько із сумкою йде вздовж вітрини і зупиняється, побачивши виставлені там чоловічі костюми.
ІНТ. ЛІКАРНЯНА ПАЛАТА - ПІЗНІШЕ
Короткострижений сидить перед Стрілком.
КОРОТКОСТИЖЕНИЙ
Значить Вова кажеш.
(гмикає, хитає головою)
Ну, будемо шукати твого бомжа.
ІНТ. БУТІК ДОРОГОГО ОДЯГУ - ПІЗНІШЕ
Бачимо дорогі туфлі, чорні брюки, чорний плащ, чорний піджак, білу сорочку, елегантного метелика на комірці, який поправляють руки з тату "Вова" на пальцях правиці.
ІНТ. П'ЯТИЗІРКОВИЙ ГОТЕЛЬ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Безхатько заходить і йде фойє готелю з великою сумкою через плече та декількома, по два у кожній, брендованими пакунками в руках. Підходить до ресепшену. СПІВРОБІТНИЦЯ (25) готелю зустрічає його привітною посмішкою.
ІНТ. ГОТЕЛЬНИЙ НОМЕР - НАСТУПНОЇ МИТІ
У номер з сумкою і пакунками заходить Безхатько. Проходить у гостьову, оглядає розкішний інтер'єр.
ІНТ. РЕСТОРАН У ГОТЕЛІ - ПІЗНІШЕ
Безхатько у костюмі сидить за столиком, вивчає меню.
ІНТ. РЕСТОРАН У ГОТЕЛІ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Стіл Безхатька заставлений різними блюдами. Безхатько доїдає тарілку борщу.
Наступної миті перед ним ще одна повна.
Безхатько їсть смажену індичку з рисом, вміло користуючись виделкою і ножем.
Безхтько наливає у бокал вино.
Наступне блюдо перед Безхатьком - рибне.
Обмінюючись поглядами, Безхатьком дивуються ОФІЦІАНТ 1 і ОФІЦІАНТ 2.
Безхатько їсть тістечка.
Безхатько випиває бокал вина. Витирає губи серветкою. Дістає з внутрішньої кишені піджака пачку грошей, відраховує потрібну суму і лишає її у теці з чеком.
ІНТ. ГОТЕЛЬНИЙ НОМЕР - НАСТУПНОЇ МИТІ
Безхатько знімає метелика, розстібає сорочку і падає спиною на постіль. Закриває очі.
ІНТ. САЛОН КРОСОВЕРА - НІЧ
За кермом джипа Короткострижений. Курить. На пасажирському місці його ПОДІЛЬНИК (35).
ПОДІЛЬНИК
То це мої пацани мають всі бомжатники прошманати? Чи як?
КОРОТКОСТРИЖЕНИЙ
Угу... Шеф розлючений. Ясна річ - такі бабки втратити. Каже, з-під землі йому бомжару дістати.
СОН Безхатька
ІНТ. ЛІКАРНЯНА ПАЛАТА - НІЧ
На ліжку під крапельницею лежить ХЛОПЧИК (10). Поруч з ним у накинутому на звичайний одяг білому халаті сидить молодший на кілька років Безхатько.
ХЛОПЧИК
Тато?
БЕЗХАТЬКО
Що, синку?
ХЛОПЧИК
Я помру?
БЕЗХАТЬКО
Ні! Звісно ж ні. Ти хворієш, але тебе лікують. Ти одужаєш! От побачиш! Обов'язково.
ХЛОПЧИК
Я скоро помру. Я знаю.
БЕЗХАТЬКО
Не кажи так. Не треба.
Раптом у палаті пропадає світло. Хлопчик лякається, привстає на ліжку.
БЕЗХАТЬКО
Не бійся. Просто світло згасло. Зараз я піду подивлюся.
Безхатько іде до дверей. Заглядає у коридор - темно.
ХЛОПЧИК
Тато не йди. Мені страшно.
БЕЗХАТЬКО
Я тут. Я нікуди не йду.
Безхатько стоїть на порозі й дивиться у коридор направо. Цієї миті він чує звіриний рик. Він повертає голову ліворуч і бачить далі по коридору на висоті у половину людського зросту очі невідомого звіра, що півмісяцями світяться у темряві.
Кінець сну Безхатька
ІНТ. ГОТЕЛЬНИЙ НОМЕР - РАНОК
Здригнувшись, Безхатько відкриває очі.
ІНТ. ГОТЕЛЬНИЙ НОМЕР ВІТАЛЬНЯ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Безхатько виходить з ванни, замотаний по пояс рушником. На тумбочці бере пачку "Мальборо", закурює сигарету. Безхатько дістає з портмоне і розглядає фото, на якому він разом з ДРУЖИНОЮ (40) і Хлопчиком.
Безхатько вмикає пультом плазмовий телевізор. Перемикає канали, зупиняється на новинах.
ВЕДУЧА НОВИН
Внаслідок стрілянини у промзоні на околиці міста було вбито трьох і важко поранено одного чоловіка. За даними правоохоронців, всі четверо мають причетність до кримінального середовища. Вірогідною причиною збройного конфлікту у поліції називають бандитські розбірки. Уцілілий перебуває під наглядом лікарів. Його стан стабілізується.
НАТ. БУДІВЛЯ КУЛЬТУРНО-ДІЛОВОГО КОМПЛЕКСУ - ДЕНЬ
Безхатько в плащі на костюмі з метелеком, зі шкіряним дипломатом іде тротуаром повз будівлю КДЦ з банером над входом: "Інвестиційний форум". Зацікавившись, зупиняється.
ІНТ. БУДІВЛЯ КУЛЬТУРНО-ДІЛОВОГО КОМПЛЕКСУ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Безхатько входить у будівлю. В холі - люди у ділових костюмах, працюють знімальні групи телеканалів. Безхатько підходить до столу з програмками, бере одну з них. Іде, читаючи. Його зупиняє КОРЕСПОНДЕНТКА (25) з ВІДЕООПЕРАТОРОМ (30)
КОРЕСПОНДЕНТКА
Доброго дня! Ви учасник форуму? Нам треба інтерв'ю записати.
Безхатько ніяковіє.
КОРЕСПОНДЕНТКА
(відеооператору)
Давай, пишемо. Розкажіть про свою участь у заході. Ви інвестор?
БЕЗХАТЬКО
(знизуючи плечима)
Потенційний.
КОРЕСПОНДЕНТКА
Інвестиційні проекти в якій сфері вас цікавлять?
БЕЗХАТЬКО
У гуманітарній, у сфері культури. Це кіно, театр. Образотворче мистецтво. Бізнесові, інфраструктурні проекти - це, звісно, дуже добре, але все це має відбуватися на паритетних умовах з інвестиційною підтримкою різного роду творчих ініціатив.
(БІЛЬШЕ)
БЕЗХАТЬКО (ПРОДОВЖЕННЯ)
Без мистецького різнобарв'я життя у місті сіре, вбоге, якесь неповноцінне. Тут потрібен баланс, якого важливо дотримуватися.
КОРЕСПОНДЕНТКА
Ви когось представляєте?
БЕЗХАТЬКО
Тільки себе.
КОРЕСПОНДЕНТКА
Хто ви? Назвіться.
БЕЗХАТЬКО
Я...
НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - ДЕНЬ
Бачимо здалеку, як з ВОЛОЦЮГОЮ про щось говорять два МОЛОДИКИ У КАПЮШОНАХ. Той хитає головою. Молодики йдуть.
НАТ. БУДІВЛЯ ТЕАТРУ - НІЧ
Біля входу світиться афіша з розкладом вистав.
ІНТ. ГЛЯДАЦЬКА ЗАЛА ТЕАТРУ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Чути оплески і вигуки "Браво!". На сцені закриваютья куліси. На одному з місць сидить Безхатько в костюмі з метеликом, задумливо дивиться на сцену.
ІНТ. ФОЙЄ ТЕАТРУ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Безхатько у плащі з дипломатом іде вздовж світлин зі сценами із спектаклів. Уважно їх розглядає. Зупиняється біля однієї. На його вустах проступає посмішка. На світлині він бачить себе в чорному фраку з метеликом та тростинкою й циліндром в руках.
У Безхатька вдивляється АКТОР (55). Підходить ближче.
АКТОР
Йокалемене!.. А я дивлюся, ти не ти? Очам своїм не вірю. Оце так! Скільки літ, скільки зим! Це ж треба... Щиро здоровлю! Якими вітрами?
БЕЗХАТЬКО
Та от...
Актор бачить, що Безхатько стоїть біля світлини, де він заснятий.
АКТОР
А-а-а... Як же... Пам'ятаю. Ох і гарна ж була вистава. Шалений успіх! Глядачі зі сцени ніяк не відпускали. Від оплесків аж у вухах трищало. А ми все виходили і виходили. Повний тріумф. Найкраща твоя роль. Слухай, а ти добре виглядаєш. Бо з тих пір, як тебе звідси... як ти пішов, люди різне казали. Що ніби ти через це діло...
(клацає пальцями по шиї)
бомжем став.
БЕЗХАТЬКО
Ну, як бачиш... Хіба я схожий?
АКТОР
Я теж не вірив. Наші патякали, що бачили, як ти по урнах пляшки збираєш, у лахмітті.
БЕЗХАТЬКО
А! Так то я в образ входив. Роль у кіні отримав от і вживався. Ну, мені час. Щасти!
АКТОР
Вже ідеш? Отакої! Стільки років не бачилися, а ти тікаєш.
Відходячи, Безхатько разводить руками.
БЕЗХАТЬКО
Поспішаю. Справи.
АКТОР
Всіляких гараздів тобі, колего! А про що кіно?
БЕЗХАТЬКО
Про бомжів. Соціальна драма.
АКТОР
Он воно як.
ІНТ. НІЧНИЙ БАР ГОТЕЛЮ - НІЧ
Безхатько у костюмі з метеликом сидить за барною стійкою. Потягує зі склянки коктейль, що складається з кількох шарів різного кольору. До нього підсідає ПОВІЯ (30)
ПОВІЯ
Не пригостиш?
ІНТ. НОМЕР ГОТЕЛЮ СПАЛЬНЯ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Безхатько, підтримуючи себе руками над Повією, закінчує статевий акт. Спітнілий, перевертається на спину, лягає поруч. Закурює. Затягується.
ПОВІЯ
Ой... Що це було... Наче з цепу зірвався!
Безхатько закашлюється. Напад не минає. Він підхоплюється з ліжка. Біжить з кімнати. Повія чує його кашель.
ПОВІЯ
До лікаря сходи, казанова!
ІНТ. ГОТЕЛЬНИЙ НОМЕР ВІТАЛЬНЯ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Повія у чорній нижній білизні іде вітальнею, бере з вази з фруктами яблуко, відкушує. Розглядає інтер'єр. Сідає на крісло, закидує ногу за ногу. Вмикає пультом плазмовий телевізор.
Безхатько у махровому халаті входить в кімнату з портмоне. Йде до Повії. Дістає гроші.
ПОВІЯ
(вдивляючись в екран)
Опаньки! Та це ж ти! Тебе і тут і там показують!
Безхатько повертається і бачить себе у сюжеті випуску новин.
ПОВІЯ
(читаючи телевізійний титр)
Інвестиційний форум? То ти в нас інвестор? Диви, який шустрий - всюди встигаєш!Енергія б'є ключем, я це на собі відчула.
З портмоне випадає фотографія, на якій Безхатько з Дружиною і Хлопцем. Повія дістає її.
ПОВІЯ
Так ти в нас женатік?
БЕЗХАТЬКО
(кладучи гроші на підлокотник)
На тримай. А це давай сюди.
Безхатько забирає світлину. Відходить.
ПОВІЯ
То це ти мене так проінвестував?
Повія заходиться сміхом. Безхатько стоїть спиною до Повії. Ховає світлину у портмоне. Раптом чує, як сміх Повії переходить у схлипування і плач. Він обертається.
БЕЗХАТЬКО
Чого ти? Що сталося?
ПОВІЯ
Звідки у таких як ти гроші?! Чому вони завжди не в тих, кому вони потрібні!?
БЕЗХАТЬКО
Світ не справедливий. Так уже він влаштований.
ПОВІЯ
Аввже ж... В ньому стільки погані, мерзоти різної. І вона живе. Як ніде нічого. А мій син у лікарні, на хімії. Він нікого не скривдив, нікому не заподіяв нічого поганого. Але страждати випало йому, а не тій мерзоті, не таким як ти, Вова.
Повія дивиться на татуйовані пальці Безхатька.
БЕЗХАТЬКО
Що з ним?
ПОВІЯ
Гострий лейкоз. Двісті тисяч треба. Де їх мені в біса взяти?
БЕЗХАТЬКО
Скільки йому?
ПОВІЯ
Десять буде. Якщо...
БЕЗХАТЬКО
Знаєш... Я не зовсім той, яким ти мене бачиш.
ПОВІЯ
В смислі...
БЕЗХАТЬКО
Ну оце все...
(веде рукою)
Насправді я не такий. Це все випадковість. Збіг обставин. Ніякий я не інвестор. Не багатій. Ще декілька днів тому я... у смітниках рився, на помийках жив.
У цей момент чути дзвінок мобілки.
ПОВІЯ
Це моя.
Повія підхоплюється з місця.
ІНТ. НОМЕР ГОТЕЛЮ СПАЛЬНЯ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Повія вбігає в спальню, дістає з відкритої сумочки мобільний.
ПОВІЯ
Так, ма!.. Що з ним?.. Гаразд, ма, їду!
У спальню входить Безхатько.
ПОВІЯ
Сину погіршало.
Повія різко кидає мобілку на ліжко і квапливо одягається, збираючи одяг по кімнаті.
ФЛЕШБЕК ПОЧАТОК
ІНТ. КОРИДОР ЛІКАРНІ - ДЕНЬ
У відкриті двері палати видно Хлопчика на ліжку під крапильницею. Дружина - жінка на фото з паспорту Бехзатька - зі сльозами на очах стоїть разом з Безхатьком.
ДРУЖИНА
Ми втрачаємо його. Ми втрачаємо його. У нас немає стільки грошей. Де нам їх взяти? Чому він? Чому наш Вовчик?
Безхатько обіймає Дружину.
КІНЕЦЬ ФЛЕШБЕКУ
ІНТ. НОМЕР ГОТЕЛЮ ВАННАЯ - ПІЗНІШЕ
Безхатько лежить у джакузі. Курить сигару. Раптом чує дзвінок мобілки. Він встає, накидає халат і йде на рингтон мобілки.
ІНТ. НОМЕР ГОТЕЛЮ СПАЛЬНЯ - НАСТУПНОЇ МИТІ
На ліжку лежить мобілка, яку забула Повія. На моніторі висвічується "Вовчик". Безхатько натискає на кнопку.
БЕЗХАТЬКО
Алло?
ВОВЧИК
Хто це? А де мама?
БЕЗХАТЬКО
Вона поспішала і телефон тут забула. Але мама вже їде до тебе. Має скоро бути.
ВОВЧИК
Добре.
БЕЗХАТЬКО
Як ти, Вовчику?
ВОВЧИК
Мене знудило. Доктор сказав, що це від ліків. Але мені вже краще. І температура трохи спала. А звідки ти знаєш, як мене звати?
БЕЗХАТЬКО
На маминому телефоні ім'я висвітилося... Ти щось хотів?
ВОВЧИК
Спитати, чи купила вона залізну дорогу. З тепловозом і вагончиками, щоби самі їздили. Вона обіцяла. Спочатку казала, що це дорого, але потім пообіцяла. Вона кожного разу каже, що скоро, але ніяк не купить. Іншим приносять різні іграшки, а в мене нічого.
БЕЗХАТЬКО
Ти в дитячому онкоцентрі?
ВОВЧИК
Так.
БЕЗХАТЬКО
Я знаю, де це. А в
якій палаті?
ВОВЧИК
У сьомій.
БЕЗХАТЬКО
На якому поверсі?
ВОВЧИК
На другому.
БЕЗХАТЬКО
Давай так, Вовчику. Сьогодні вже пізно, тобі треба поспати. А от завтра... Спробую тобі допомогти із залізницею. Не обіцяю, але якщо ти її дуже хочеш...
ВОВЧИК
Дуже!
БЕЗХАТЬКО
Гаразд. Буде тобі залізниця.
ВОВЧИК
Чесно?
БЕЗХАТЬКО
Чесно. Надобраніч, Вовчику.
ВОВЧИК
І тобі теж.
Безхатько дивиться на напис "Вовчик" на моніторі мобілки. Підкашлює.
ІНТ. КорИДОР ЛІКАРНІ - ДЕНЬ
До медичного посту відділення підходить Безхатько, одягаючи марлеву пов'язку. Він у бахилах та білому халаті. Під мишкою тримає іграшкову залізницю. МЕДСЕСТРА (30) щось пише у журналі.
БЕЗХАТЬКО
Мені до Вовчика, з сьомої.
МЕДСЕСТРА
А ви йому хто?
БЕЗХАТЬКО
Я... знайомий його мами. Друг сім'ї. Він мене чекає.
ІНТ. СЬОМА ПАЛАТА - НАСТУПНОЇ МИТІ
Безхатько відкиває двері. Бачить ВОВЧИКА (9). Він без волосся, лежить на ліжку. Сам. Безхатько входить у халаті з маскою. Вовчик привстає, побачивши залізницю. Він радо посміхається.
ВОВЧИК
Це ти!
БЕЗХАТЬКО
Я. Ось, тримай.
Безхатько кладе Вовчику на ліжко залізницю. Той жваво розглядає коробку.
ВОВЧИК
Клас!
БЕЗХАТЬКО
Таку хотів?
ВОВЧИК
Ага!
БЕЗХАТЬКО
А от мамин телефон.
Безхатько кладе його на тумбочку, що стоїть біля ліжка.
ВОВЧИК
Вона тільки в таксі зрозуміла, що його забула, коли їхала до мене. Мама зараз готує для мене вареники з вишнями. Я їх дуже люблю. А бабуся за ліками по аптекам побігла, скоро повернеться.
БЕЗХАТЬКО
Давай допоможу.
Безхатько нагинається до коробки. Вовчик звертає увагу на тату "Вова" на пальцях Безхатька.
ВОВЧИК
Ти теж Вова!
БЕЗХАТЬКО
Ні, це ім'я мого сина. Опа!
Безхатько розкриває коробку. Вовчик дістає і розглядає тепловозик, вогончики.
ВОВЧИК
Шкода, що тільки зараз мені це дісталося.
БЕЗХАТЬКО
Чому шкода? Головне, що це в тебе є!
ВОВЧИК
Не встигну награтися...
Безхатько завмирає, дивиться на Вовчика.
ВОВЧИК
Вчора мама з бабусею плакали. Я знаю чому. У нас гроші закінчились. І нема де взяти. А без них я довго не зможу.
Безхатько випрямляється. Вовчик ставить на долоню тепловозик.
НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - ПІЗНІШЕ
Безхатько сідає у таксі.
ІНТ. САЛОН ТАКСІ - ПІЗНІШЕ
Безхатько їде у таксі на задньому сидінні. Він пригнічений. Потухлим, відстороненим поглядом дивиться на дорогу у лобове скло, повертає голову до віконця дверцяти. Там пропливають міські краєвиди.
ІНТ. КАВ'ярня - ДЕНЬ
За столиком один навпроти одного сидять Короткострижений і Подільник.
ПОДІЛЬНИК
О! А ось і вона.
До столика поспішає Повія. Сідає. Дістає з сумки гроші, передає Подільнику. Той рахує.
ПОДІЛЬНИК
Ну ти ударниця. Стахановськими темпами працюєш.
У Короткостриженого дзвонить мобілка. Той відповідає.
КОРОТКОСТРИЖЕНИЙ
Ну?.. Та не Саша, бляха-муха, а Вова, нехай йому грець. Вову шукайте! Капець...
(Подільнику)
Знайшли якогось бомжару, а в нього на пальцях Саша. А вчора Колю надибали. Дзвонять, бля.
ПОДІЛЬНИК
Та це голяк. Дарма все. Може оголошення в газетах дати? Про винагороду.
ПОВІЯ
Ви про що?
ПОДІЛЬНИК
Та от... Пацани одного волоцюгу шукають. По бомжатниках рискають. Вже від самих смердить. Двоє наших бабки везли, а на них напали. Одного грохнули. Другий всіх поклав, але самого зрешетило. Лежить, кров'ю стікає, аж тут якийсь бомжара у машину залазить. Сумку - цап і дав драла. Запам'ятав тільки, що в бомжа того на пальцях татуха - "Вова".
Повія насторожується.
ФЛЕШБЕК
ІНТ. НОМЕР ГОТЕЛЮ
Повія помічає тату "Вова" на пальцях Безхатька.
БЕЗХАТЬКО
Я не зовсім той, яким ти мене бачиш.
КІНЕЦЬ ФЛЕШБЕКУ
ІНТ. КАВ'ЯРНЯ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Повія замислюється.
ФЛЕШБЕК
ІНТ. НоМЕР ГОТЕЛЮ - НІЧ
БЕЗХАТЬКО
Ще кілька днів тому я... у смітниках рився, на помийках жив.
КІНЕЦЬ ФЛЕШБЕКУ
ІНТ. КаВ'ЯРНЯ - НАСТУПНОЇ МИТІ
ПОВІЯ
Трапився мені вчора один клієнт...
Короткострижений переглядається з Подільником.
ІНТ. ГОТЕЛЬНИЙ НОМЕР - ДЕНЬ
Весь стіл зайнятий розкладеними пачками купюр по 500 гривень. Безхатько, що стоїть біля столу у футболці із сигаретою в зубах, кидає на пол пусту сумку. Дивиться на гроші. Гасить недопалок у попільничці.
ІНТ. СЬОМА ПАЛАТА Лікарні - ДЕНЬ
У палату прочиняє двері і заглядає Безхатько в халаті з маскою. Бачить, біля ліжка Вовчика, що спить спиною до нього, сидить БАБУСЯ (60). На тумбочці - миска з варениками. На підлозі - розкладена залізниця. Бабуся дивиться на Безхатька запитувальним поглядом.
Безхатько із важкою сумкою підходить до Бабусі, нахиляється до неї.
БЕЗХАТЬКО
(шепоче)
Це для Вовчика.
Безхатько кладе сумку біля Бабусіного стільчика і йде з палати, обережно прикриває двері.
Бабуся відкриває сумку і мліє, кладучи руку на груди.
ІНТ. КОРИДОР ГОТЕЛЮ - ПІЗНІШЕ
Безхатько йде коридором. Підходить до свого номеру і відкриває двері. Бачить двох чоловіків - Короткостриженого і Подільника, що стоять в кінці коридору біля вікна. Ті дивляться на нього і відвертаються. Безхатько заходить у номер.
ІНТ. СЬОМА ПАЛАТА - ПІЗНІШЕ
У палату входить Повія. Бабуся із заплаканими очима сидить на ліжку, обіймає Вовичка.
ВОВЧИК
Мамо, у нас тепер багато грошей! Дивися скільки їх!
БАБУСЯ
Ш-ш-ш!
Бабуся суне з-під ліжка сумку, відкриває її. Повія бачить велику суму грошей.
ВОВЧИК
Це від того дядька, який мені залізницю подарував і твій телефон повернув.
Повія спирається спиною на стіну.
ІНТ. ГОТЕЛЬНИЙ НОМЕР - ВЕЧІР
Безхатько у костюмі з метеликом на білій сорочці стоїть перед дзеркалом. В одній руці сигара - в іншій склянка кон'яку.
ФЛЕШБЕК ПОЧАТОК
ІНТ. ТЕАТРАЛЬНА ГРИМЕРКА - НІЧ
Двері прочиняються і на порозі у фраку з метеликом на білій сорочці з'являєтья захеканий Артист.
З крісла перед дзеркалом у такому ж сценічному одягу, спираючись на тростину встає Безхатько, але хитається і падає на крісло. На трюмо стоїть пляшка горілки, стакан, поруч лежать білі рукавички і циліндр. Внизу на дзеркалі світлина, на якій він з Дружиною і Хлопчиком.
Артист з розпачу стукає кулаком в лутку двірного отвору.
ІНТ. КВАРТИРА БЕЗХАТЬКА - НІЧ
Дружина відкриває двері. Безхатько тримається за стіну, ледь стоючи. Дружина відвератється і йде у кімнату.
КІНЕЦЬ ФЛЕШБЕКУ
ІНТ. НОМЕР ГОТЕЛЮ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Безхатько протягує до дзеркала склянку, вітаючи себе, і випиває її. Ставить склянку на тумбочку, гасить у ній сигару. Та шипить, потрапивши у залишок коньяку.
ІНТ. РЕСЕПШН ГОТЕЛЮ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Безхатько здає ключ.
СпіВРОБІТНИЦЯ
Вже їдете? Будемо раді бачити у нас знову. Щасти вам.
Безхатько у чорному плащі з метеликом на білій сорочці йде до виходу з дипломатом та одним брендованим пакетом у руці.
НАТ. ВуЛИЦЯ МІСТА - НІЧ
Безхатько йде тротуаром, кидає недопалок. Чує поруч сигнал клаксона. Бачить біля бордюру неподалік нього стоїть кросовер. Звідти з пасажирського сидіння виглядає чоловік - Короткострижений.
КОРОТКОСТРИЖЕНИЙ
Підкурити не буде? Запальничка здохла.
Безхатько підходить, протягує руку з запальничкою, клацає. Короткострижений підкурює, бачить тату "Вова" на правиці Безхатька. У цей момент Безхатько отримує сильний удар з-заду по голові.
НАТ. АВТОМИЙКА - НІЧ
Кросовер заїжджає до автомийки. Звідти виходить Короткострижений. Поблизу Робітник у спецівці.
КОРОТКОСТРИЖЕНИЙ
На сьогодні відбій всім до завтра. Скажи, щоби розходилися.
ІНТ. АВТОМИЙКА - НІЧ
Безхатько сидить у яскраво освітленому приміщенні, де миють автівки, на стільчику по центру.
Його руки заведені за спину і зв'язані. Ліворуч від нього у трьох метрах стоїть Короткострижений, праворуч на тій же відстані - Подільник.
Бачимо зі спини, як чоловік міцної статури у костюмі ставить стільчик в метрі від Безхатька - це ШЕФ (50).
Тепер бачимо його спереду - це акуратно підстрижений із великою залисиною чоловік у дорогезному костюмі та краватці. Сівши на стілець, спочатку дивиться вниз, мне, ніби миє, руки, виблискуючи золотим годинником, а потім різко підіймає голову та пильно вдивляється у Безхатька.
ШЕФ
Ну здрастуй, Вова. От і зустрілися. Якби ти знав, скільки клопоту через тебе. Що ж ти, Вова, наробив? Звідки взявся на мою голову? Ти скажи, за чиї гроші розкошуєш, Вова?
Шеф поправляє метелика, що криво сидить на комірці Безхатька. Той опускає голову.
ШЕФ
Ти де їх взяв, га? Хіба ж так можна? Гаразд, Вова. Що сталося, то сталося. Але ситуацію можна виправити. Її необхідно виправити. Ми тебе, на щастя, досить швидко знайшли. Теж, до речі, випадок допоміг. Як і тобі. Збіг обставин. Такий собі бумеранг долі. Якби не та лярва, на яку ти запав...
Безхатько підіймає голову.
ШЕФ
Розумію тебе, Вова. Чудово розумію. Як тобі було встояти? Ніяк. Така дівка. Як би не вона, то чорт його зна. Може й не знайшли б тебе ніколи. А так... Ось ти. Тут і зараз. Але досить лірики, ближче до справи. Гроші треба повернути. Гаразд? Не міг же ти за цей час все розтринькати, правда?.. Ну, чого мовчиш?
Безхатько хитає головою.
БЕЗХАТЬКО
В мене їх нема.
ШЕФ
Що?
БЕЗХАТЬКО
Нема, що повертати.
ШЕФ
Тобто... Як це? Щось я не второпаю.
Шеф повертає голову і дивиться спочатку на Короткостриженого потім на Подільника.
ШЕФ
Ти що таке кажеш, Вова? Куди ж ти їх подів? Тільки не мовчи.
Короткострижений підходить і піднімає голову Безхатька, схопивши його за волосся.
ШЕФ
Вова, ти ж бачиш, наскільки кепські твої справи. Гірше нікуди. Не ускладнюй життя ні нам, ні собі. Воно в тебе і так на волосині висить. Ти це розумієш? Де гроші, Вова?
Короткострижений ще сильніше тягне Безхатька за волосся. Шеф витирає піт з голови і обличчя носовичком, послаблює краватку. Дивиться на Короткостриженого.
Той відпускає Безхатька, стає навскіс від нього і б'є його кулаком в обличчя. Другий раз, третій.
У Безхатька розбита губа, з носу тече кров, заливає струмком білу сорочку. Короткострижений знову бере Безхатька за волосся.
ШЕФ
Вова... Я ж не жартую. Я серйозно, Вова. Далі буде ще болючіше... Може ти їх загубив? Може в тебе їх хтось відняв?
Світло лампи сліпить очі Безхатька.
ШЕФ
Вова... Я тебе попереджав.
Шеф киває Короткотсриженому.
КОРОТКОСТРИЖЕНИЙ
(Подільнику)
Неси.
Подільник іде до кросовера. Відкриває багажник, дістає битку і підходить до Безхатька. Шеф встає зі стільчика і трохи відходить. Подільник розмахується і б'є Безхатька битою по коліну. Безхатько вскрикує.
ШЕФ
Вова, в тебе он іскри з очей полетіли! Поки не пізно, Вова...
Подільник б'є Безхатька по другому коліну. Шеф змахує руками.
ШЕФ
Ну нащо це тобі, Вова!
Подільник б'є битою Безхатьку по грудям. Той стогне і закашлюється. Шеф дістає пачку сигарет, бере сигарету, закурює. Безхатько важко дихає.
БЕЗХАТЬКО
Можна... сигарету?..
Шеф дивиться на Безхатька, потім на Короткостриженого і Подільника.
ШЕФ
Що, перекур?.. Можна, Вова. На.
Шеф вставляє в зуби Безхатька сигарету. Клацає запальничкою і відходить. Короткострижений і Подільник закурюють. Шеф витирає носовичком піт з лоба, обличчя, шиї.
ШЕФ
Ну Вова, ну артист, бля...
Реагуючи на слово "артист", Безхатько посміхається, киває головою.
ФЛЕШБЕК
ІНТ. ФОЙЄ ТЕАТРУ
Безхатько дивиться на свою фотографію у фойє театру, де він в чорному фраку з метеликом та тростинкою й циліндром в руках.
ІНТ. ГОТЕЛЬНИЙ НОМЕР ВІТАЛЬНЯ
Повія сміється.
ПОВІЯ
То ти в нас інвестор?
ІНТ. СЬОМА ПАЛАТА ЛІКАРНІ
ВОВЧИК
Не встигну награтися...
Вовчик ставить на долоню тепловозик.
ІНТ. НОМЕР ГОТЕЛЮ
Безхатько у костюмі з метеликом на білій сорочці стоїть перед дзеркалом. В одній руці сигара - в іншій склянка кон'яку. Безхатько протягує до дзеркала склянку, вітаючи себе, і випиває її.
ІНТ. ТЕАТРАльна ЗАЛА
Куліси закриваються. Чути оплеки з вигуками "Браво!".
КІНЕЦЬ ФЛЕШБЕКУ
ІНТ. АВТОМИЙКА - НАСТУПНОЇ МИТІ
Цигарка Безхатька викурена до фільтру. Шеф кидає свій недопалок на підлогу, так само вчиняють Короткострижений і Подільник.
Шеф виймає з рота Безхатька недопалок, відкидає.
ШЕФ
Ну... Що скажеш?
Безхатько хитає головою. Шеф нахиляється до Безхатька, дивиться тому в очі й повторює за Безхатьком хитання головою, ніби запитуючи в нього: "що, ні?".
Шеф випрямляється. Ставить руки в боки. Енергійно чухає потилицю, різко махає вниз рукою і простягає її у бік Подільника. Той передає йому биту. Шеф замахується і ми бачимо, що бита іде такою траекторією, що має влучити Безхатькові в голову.
ІНТ. АВТОМИЙКА - Пізніше
Пістолет-розпилювач змиває потужним струменем води кров у канаву. У потоці води бачимо фотографію, на якій Безхатько із Дружиною і Хлопчиком.
ІНТ. Сьома палата лІКАРНІ - Ніч
Вовчик з ліжка дивиться, як на підлозі по рейках їздить колом тепловозик з вагончиками. За іграшковим потягом спостерігають Бабуся на стільчику і Повія, що сидить на підлозі, спершись спиною на стіну.
НАТ. ПЕРОН ЗАЛІЗНИЧНОГО ВОКЗАЛУ- ДЕНЬ
Біля вагону стоїть ПРОВІДНИЦЯ.
ТИТР: Півроку по тому
Провідниця бере квитки у Повії, поруч з якою стоїть Вовчик. У Вовчика модна зачіска - коротке волосся на тім'ї і попереду й довге на потилиці. Провідниця повертає квитки Повії. Та бере величезну валізу і піднімається з нею сходинками. Вовчик допомагає, штовхаючи валізу вгору. У самого в руках пакет.
ІНТ. КУПЕ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Повія з Вовчиком заходять до купе. Вовчик відразу вмощується біля вікна. Повія кладе валізу на нижню полку і теж сідає до вікна, навпроти Вовчика. Обидва дивляться на перон.
ВОВЧИК
Ма, ми сюди ніколи більше не повернемося?
ПОВІЯ
Ні, Вовчику. Ніколи. Ми залишимо тут все погане, всі хвороби та нещастя. Поїдемо далеко, щоби вони нас не знайшли і не дістали. А там нас чекатиме тільки хороше. Угу?
ВОВЧИК
Я за бабусею сумуватиму.
ПОВІЯ
Вона до нас обов'язково приїде, щойно ми облаштуємося у новому місті. Не переживай, синку. Все у нас з тобою буде добре.
Вовчик тягнеться рукою до кишені, дістає звідти тепловозик і ставить його на стіл.
поширив допис.
Логлайн і синопсис
У 2019 році на фестивалі сценарної майстерності "Кіноскрипт-V" сценарій короткометражної драми "Доброволець" (20 хв.) здобув спецвідзнаку НСКУ і став вибором продюсерського журі: https://www.facebook.com/ScriptwritersUA/posts/2200231156739439?tn=K-R .
У 2020 році сценарій допрацьовано під сучасні політичні реалії в країні. Назву змінено на "АТОшник" у зв'язку з виходом на екрани мінісеріалу "Доброволець" (реж. А. Сеітаблаєв).
Це не лише соціальна драма, але й така, що лежить у поточному політико-ідеологічному контексті. Бо йдеться про репресії добровольців і спробу демобілізованого фронтовика кинути виклик системі тотальної несправедливості .
"АТОШНИК"
Референси: "Таксист", "Рембо. Перша кров".
Логлайн: Тотальна несправедливість, з якою стикається демобілізований з війська доброволець Леонід Кузьменко, спонукають його до відчайдушного кроку - взяття у заручники корумпованого судді, який неправосудними рішеннями позбавляє людей житла і відправляє за грати добровольців.
Синопсис:
Учасник АТО, доброволець Леонід Кузьменко (позивний "Леон") демобілізується з війська. Прагне жити нормальним життям на гражданці. В нього немає якоїсь злоби чи люті, бо повернувся з війни цілком притомною людиною з адекватною психікою.
З працевлаштуванням не складається. У маршрутці над ним глузує водій, а салон мовчить. Але найбільше демобілізованого добровольця вражає, що за час, коли він воював, а пішов на фронт після Майдану, нічого не змінилося на краще. Ба навіть більше, ще погіршало.
На телевізійних і радіоканалах – проросійські політики, що покладають провину за війну на Україну. АТОшники подаються суспільству якимись прокаженими, людьми з апріорі схибленою, нестабільною психікою. Сєпарів амністують, а добровольців кидають за грати.
Одного разу «Леон» іде на мітинг підтримки підсудного побратима. Там його жорстоко лупцює спецпризначенці з КОРДу. У лікарні він зустрічає дівчинку-підлітка Марину – біженку з Донецька.
Її тато загинув під Іловайськом. Разом з мамою жила у далекої родички, поки та не загинула в ДТП під колесами мажорівського джипа. Квартиру у шахрайський спосіб привласнили ділки за сприяння судді райсуду. Мати дівчинки лежить у кардіології.
Леонід вважає своїм обов’язком допомогти Марині. Ходить з нею по різних інстанціях, та там лише розводять руками. Дієвої допомоги не дочекатися нізвідки.
В одній з кав’ярень, куди він зайшов із Мариною, зчиняється сутичка: «Леон» просить вимкнути «Владімірскій централ», який слухають два кримінальники, але ті вдаються до образ фронтовика і провокують бійку. В результаті доброволець заволодіває пістолетом і автівкою злодіїв, де знаходить гранату.
Не вбачаючи можливості досягти справедливості законним шляхом, «Леон» наважується на взяття у заручники судді, що позбавив Марини квартири. Цей же суддя засудив і побратима, на мітингу підтримки якого був побитий Леонід.
Він реалізує свій план і висуває вимоги: звільнити неправосудно ув'язненого побратима, повернути квартиру дівчинці-біженці з Донбасу і розслідувати корупційну діяльність захопленого ним судді.
Будівлю райсуду беруть в оточення силовики і готуються до штурму. Під час телефонних переговорів «Леон» відволікається від судді, який дістає з шухляди пістолета та стріляє добровольцю у спину.
Той відповідає обоймою і вбиває суддю, одначе сам - смертельно поранений. В цей час спецпризначенці ідуть на штурм. Граната випадає з ослаблої руки «Леона».
СЦЕНАРІЙ:
- ІНТ. КАБІНЕТ СУДДІ - ДЕНЬ
Воїн АТО, доброволець ЛЕОНІД КУЗЬМЕНКО (27 р.) у камуфляжі сидить напроти СУДДІ (45 р.), що у чорній мантії, зі спрямованим на Суддю пістолетом. За вікнами чути поліцейські сирени.
- НАТ. БУДІВЛЯ РАЙОННОГО СУДУ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Перед будівлею райсуду працює знімальна група телеканалу: КОРЕСПОНДЕНТКА і ОПЕРАТОР.
КОРЕСПОНДЕНТКА
(з мікрофоном, говорить на камеру)
За повідомленням поліції, ветеран АТО, доброволець Леонід Кузьменко, позивний "Леон", погрожуючи зброєю, взяв у заручники суддю та забарикадувався в одному з приміщень будинку правосуддя. Він вимагає звільнення побратима, відправленого цим суддею під варту, а також розслідування коруційних діянь захопленого ним служителя Феміди. З учасником бойових дій ведуться переговори. Усі інші співробітники і відвідувачі суду евакуйовані. Територія навколо будівлі й прилегла щільно оточена силовиками.
ФЛЕШБЕК
- НАТ. ПЕРОН ВОКЗАЛУ - ДЕНЬ
Леонід у комуфляжі з рюкзаком на плечах сходить з потяга. Усміхнений, поправляє рюкзак і йде пероном до будівлі вокзалу.
- ІНТ. СХОДИНКОВИЙ МАЙДАНЧИК - ДЕНЬ
Леонід підіймається на поверх, підходить до двері і натискає дзвінок. Ніхто не відкриває. Знову тисне на кнопку.
ЧОЛОВІЧИЙ ГОЛОС З КВАРТИРИ
Зараз! Зараз...
Двері відкриває літній чоловік - це БАТЬКО (55 р.) Леоніда.
БАТЬКО
Льоню, синку! Повернувся!
Батько цілує Леоніда в щоку і міцно обнімає.
БАТЬКО
Лізо! Лізо, де ти? Льоня!
Батько впускає сина. З кухні прибігає МАТИ (50) Леоніда і тягнеться, щоби поцілувати. Леонід нахиляє голову до матері.
МАТИ
Льончику, синочку мій! Рідненький мій! Як же ми за тобою напереживалися. Господи! Як би ж ти знав, Льончику... Слава Богу, живий-здоровий і вдома.
Мати розціловує Леоніда і обіймаючи, в сльозах кладе голову йому на груди. Леонід пригортає матір. Батько обіймає обох.
- ІНТ. КВАРТИРА БАТЬКІВ ЛЕОНІДА ВІТАЛЬНЯ - ВЕЧІР
За святковою вечерею - Леонід з Батьком. Мати забирає тарілки зі столу.
МАТИ
Зараз чай принесу.
Мати йде на кухню.
По телевізору іде сюжет з синхроном президента України Володимира Зеленського під час марафону з пресою.
ЗЕЛЕНСЬКИЙ
Якщо б поїхав хтось, і щось там говорили, і якийсь був на моєму місці - ну просто дурачок, ну просто з глузду з’їхавший, якщо б він там підписав: "Нам пофіг на Донбас" чи написав: "Нам пофіг на Маріуполь", ну такий був дурачок, то ми б віддали його?
БАТЬКО
Оце вибрали...
Батько прикушує губу і вирячує очі.
- НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - НАСТУПНОГО ДНЯ
Леонід стоїть на зупинці. Під'їжджає маршрутка. Звідти виходять декілька пасажирів. Леонід входить у салон.
- ІНТ. САЛОН МАРШРУТКИ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Леонід показує ВОДІЄВІ (45 р.) посвідчення УБД.
ВОДІЙ
Ох і "щастить" мені на таких сьогодні. Катай вас. Що за день...
- ІНТ. КВАРТИРА ЛЕОНІДА - ДЕНЬ
Леонід входить у квартиру. Знімає рюкзак, залишаючи його у гостьовій. Проходить у вітальню, оглядає кімнату.
На стіні: оздоблений євромайданівською синьо-жовтою стрічкою з емблемою Євросоюзу плакат з Тарасом Шевченком у касці, світлини з велелюдних зібрань на Майдані, фото на тлі наметів й барикад. На цвяху висить тріснутий велосипедний шолом.
За письмовим столом, де стоїть комп'ютер - синьо-жовтий і червоно-чорний прапорці.
- ІНТ. КВАРТИРА ЛЕОНІДА ВІТАЛЬНЯ - НІЧ
Леонід лежить на дивані і дивиться телевізор, перемикаючи канали. З динаміків чути рекламні оголошення і сміх глядачів гумористичних шоу. Леонід перемикає далі і з динамиків чути голос Зеленського.
ЗЕЛЕНСЬКИЙ
Відведення військ - воно сформульоване в Мінську… Все, що ми зробили - ми прийняли текст формули Штайнмаєра, який підписав пан Кучма, оскільки він є головою в нашій групі.
- ІНТ. КВАРТИРА ЛЕОНІДА ВІТАЛЬНЯ - РАНОК
Леонід у постілі. Прокидається стрепенвушись. Різко піднімається на ліжку, посилено дихає, оглядає кімнату. Заспокоюється.
- НАТ. СУПЕРМАРКЕТ - ДЕНЬ
На виході Леонід із кульком продуктів у руці, зустрічає молоду жінку з візочком, повного покупок - це АНЯ (26 р.), колишня дівчина Леоніда.
ЛЕОНІД
Привіт, Аню.
АНЯ
О! Це ти? Привіт. Відслужив чи у відпустку?
ЛЕОНІД
Відслужив. Допомогти?
АНЯ
Ні, дякую.
ЛЕОНІД
Як ти?
АНЯ
У мене все гаразд. А в тебе?
ЛЕОНІД
Як бачиш...
АНЯ
Рада за тебе. Ну, щасти!
ЛЕОНІД
І тобі також.
Аня штовхає візочок до автостоянки. Леон дивиться їй у слід.
СПОГАДИ ЛЕОНІДА. ПОЧАТОК
- НАТ. ПЕРОН ЗАЛІЗНИЧНОГО ВОКЗАЛУ - ДЕНЬ
Леонід у камуфляжі з рюкзаком на плечах і Аня міцно обіймаються на тлі вагону. Цілуються. Поряд Мати і Батько Леоніда. Неподалік, біля входу до вагону стоїть ПРОВІДНИЦЯ.
ПРОВІДНИЦЯ
Зараз відправляємося. Пора.
Зарюмсана Аня дивиться в очі Леоніду.
КІНЕЦЬ СПОГАДІВ ЛЕОНІДА
- НАТ. СУПЕРМАРКЕТ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Леонід бачить, як Аня підходить з візочком до престижної іномарки. Її там чекає ЧОЛОВІК (35) представницького вигляду. Вони виймають пакунки з візочка і складають у багажник.
- ІНТ. КОРИДОР ОФІСНОГО ЦЕНТРУ - ДЕНЬ
Молода СПІВРОБІТНИЦЯ відкриває двері перед Леонідом у камуфляжі.
ЛЕОНІД
Доброго дня. Я тут... працював до АТО. Якщо можна, я би хотів...
Повз двері всередині кабінету проходить СПІВРОБІТНИК (30) з текою паперів. Він помічає Леоніда.
СПІВРОБІТНИК
Льонька, ти?! Героям слава! Ти диви, які люди!
(співробітниці)
Це свої.
- ІНТ. КОРИДОР ОФІСНОГО ЦЕНТРУ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Леонід бесідує зі Співробітником.
СПІВРОБІТНИК
Справи наші кепські. Ми ледь на плаву тримаємося. І чим далі, тим гірше. А як мінімалку підняли - капець. Я розумію за чим ти. Слухай. Шефа зараз на місці немає. Я передам йому. Нагадаю про тебе. Але...
(хитає головою)
Я сам збираюся відчалювати. Та щось нічого іншого поки не накльовується. Ти коли звідти?
ЛЕОНІД
Та ось... Тільки но.
СПІВРОБІТНИК
Ну як там?
ЛЕОНІД
Як було так і є. Не війна, а... щось таке... Їм по нас - можна. Нам по них - ні. Набридло мішенню живою стояти, рахувати скільки чого прилетіло. А тут ще... формула Штайнмайєра... То вже без мене.
- ІНТ. КВАРТИРА ЛЕОНІДА - НІЧ
Леонід сидить за комп'ютером, клацає курсором і на екрані з'являється ролик розмови Зеленського з ветераном АТО у селище Золоте.
ЗЕЛЕНСЬКИЙ
Я пришел тебе сказал: вы оружие уберите. А ты мне переводишь стрелки... Смотри, ты мне вообще не можеш никакие ультиматумы озвучивать. Я президент этой страны, мне 42 год. Я ж не лох какой-то. Я тебе пришел сказал, оружие уберите. А ты мне на акции не переводи.
- ІНТ. КВАРТИРА ЛЕОНІДА - ДЕНЬ
У двері дзвонять. Леонід відкриває. На порозі - чоловік з пляшкою кон'яку в одній руці. Іншою спирається на палицю. Це Леонідів ДРУГ (35 р.).
ДРУГ
Майдануті на всю АТОшну голову неадеквати з пост-травматичним синдромом тут проживають?
ЛЕОНІД
Тут!
Вони тиснуть один одному руку, палко обіймаються.
- ІНТ. КВАРТИРА ЛЕОНІДА ВІТАЛЬНЯ - НАСТУПНОЇ МИТІ
На журнальному столику - пляшка кон'яку, дві рюмки, закуски. Леонід і його Друг сидять у кріслах. З-під штанини Друга видно залізний протез. Палиця сперта на крісло.
ДРУГ
Ну і як воно на гражданці? Ще не ковбасить?
ЛЕОНІД
Ми з тобою в АТО з Майдану пішли, а подивитися зараз тєлік і радіо послухати, то ніби ніякого Майдану і близько не було. Що не ввімкну - всюди ті ж самі мармизи ригівські. З ефірів не злазять.
ДРУГ
Бачу, адаптація до мирного життя іде успішно і повним ходом.
ЛЕОНІД
Тільки й триндять про замирення з сєпарами. Про мир з Росією. Їх би, клоунів, під "гради". Нехай би посиділи в окопах, повідстрілювалися б своїми мінськими угодами. Чи надовго би їх вистачило.
ДРУГ
Слушна пропозиція.
ЛЕОНІД
Мало того, сєпарюг випускають, а наших саджають! Ми як прокажені тут...
ДРУГ
Мабуть, завинили, що не всіх нас угрохало. Котлів на всіх не вистачило. От і гребуть одного за іншим. Справи штампують - аж пара з вух. Конвеєром. До речі, в нас одного такого судитимуть. Шиють заволодіння транспортним засобом у незаконних спосіб. Він поранених рятував. От і... конфіскував. Судитиме такий собі Смірнов. Він на слуху по різних темних справах. Хлопці під судом збиратимуться. Це на тому тижні буде.
- ІНТ. АВТОЗАК - ДЕНЬ
У салон один за одним закидають людей у камуфляжі. Закриваючись, гучно хлопають двері.
- ІНТ. ЛІКАРНЯ МАНІПУЛЯЦІЙНА - НАСТУПНОЇ МИТІ
На кушетку сідає Леонід у розхристаному, пошарпаному, місцями розірваному камуфляжі. Його голова розбита у кров. Від неї зліплося волосся. Червоні струмочки крові стікають по лобу. Леонід посилено дихає.
До Леоніда підходить ЛІКАР в хірургічних перчатках і починає оглядати рани.
- ІНТ. КВАРТИРА ЛЕОНІДА ВІТАЛЬНЯ - НІЧ
Леонід з перебінтованою головою і лейкопластирем на обличчі сидить, відкинувшись на спинку дивану. Мати сидить поруч. Батько зі зхрещеними на грудях руками стоїть біля вікна.
ЛЕОНІД
Бєркутні нагнали цілий двір. У повній бойовій амуніції. Шеврони нові, а так - це той самий бєркут. Наших проти них - всього горстка. Ми підходили, пробували розмовляти. Ті ж тільки шкірилися. Вовками на нас дивилися. Ми для них "чєрті атошниє". Спочатку вони перцовкою бризкали. А як в атаку пішли, то вже конкретно почали. Від кийків в очах мерехтіло. На кожного нашого по три "космонавти". Потім в автозаки почали пакувати. І по райвідділках. Таке відчуття було... ніби я у полон потрапив.
МАТИ
Ой, Льоню...
ЛЕОНІД
А того добровольця - на два місяці під варту. Без права застави.
БАТЬКО
Ніби не в Україні живемо, а в якійсь денеерії.
- ІНТ. КОРИДОР ЛІКАРНІ - ДЕНЬ
Леонід у камуфляжній формі, із перебинтованої головою та лейкопластирем на обличчі сидить під рентген-кабінетом. Поруч з ним лежить рентген-плівка у великому прямокутному пакеті.
Повз нього проходить худорлява дівчина-підліток з пакунком. Це МАРИНА (13-14 р.). Вона звертає увагу на Леоніда.
Зупиняється, оглядається. Підходить ближче.
МАРИНА
У мене батько теж в АТО воював. Загинув під Іловайськом. А це ви з фронту?
ЛЕОНІД
Ні, це вже тут, на гражданці.
МАРИНА
А! Я чула, що під судом нацгвардійці АТОшників сильно побили. Це там вас так?
ЛЕОНІД
(киває)
Еге ж.
МАРИНА
Мене Марина звати.
ЛЕОНІД
Леонід.
МАРИНА
Я сама з Донецька. Ми весь час у селі жили. Потім до міста переїхали. І якраз усе почалося.
Сідає на місце поряд.
МАРИНА
У мене тут мама лежить. Дуже захворіла. Щось із серцем. Це від нервів. Ми коли з Донецька поїхали, то в далекої родички тут жили по татовій лінії - у баби Валі. Вона самотня. Прийняла нас. Та півроку тому її машина збила. Джип. Прямо на переході. А за кермом - прокурорський син. Свідки кажуть, гнав на шаленій швидкості. Коли вийшов з машини - чи то п'яний, чи то під наркотою був. Він умовним терміном відбувся. А як бабу Валю поховали, то потім виявилося, що нам у неї не можна лишатися. Щось у документах на квартиру знайшли. Якісь помилки. Хтось шось наплутав. А поки ми їх виправляли нам судове рішення принесли. Про примусове виселення. Буцімто квартира вже іншим належить. Ми до суду, але марно.
ЛЕОНІД
Де ж ви тепер?
МАРИНА
Нам у соціальній службі надали куточок у якійсь халабуді. Ніби як гуртожиток. Але там все таке страшне, обшарапне, що жити не можна. Дах тече, на стінах грибок. Підлога гнила. Все іржаве. То води нема, то світла. Каналізацією в коридорах тхне. Ми шукали, аби знімати десь. Але то дорого. Маминих грошей не вистачало. А тут ще й напад стався. Вона зараз у карідології. Я у неї в палаті ночую, коли місце є. Бо мені самій страшно.
ЛЕОНІД
А з квартирою що? Ви кудись зверталися?
МАРИНА
Зверталися. Всі кажуть, що вони судового рішення відмінити не можуть. А воно проти нас. Ну,
Я піду. Щасти вам.
ЛЕОНІД
І тобі з мамою. Хай одужує скоріше. Тримайтесь.
- ІНТ. КВАРТИРА БАТЬКІВ ЛЕОНІДА КУХНЯ - ДЕНЬ
Мати порається біля плити. Батько сидить за столом на табуреті. Вони слухають Леоніда.
ЛЕОНІД
Тут така справа. До мене в лікарні дівчинка підійшла - Марина, переселенка. Її мати в кардіології лежить...
- ІНТ. ЛІКАРНЯНА ПАЛАТА - ДЕНЬ
Мати Марини ІРИНА (35 р) у халаті лежить у ліжку. Тримає в руках якийсь журнал. Заглядаючи у нього, поряд з нею сидить Марина. У двері стукають. На порозі з'являється Леонід.
- ІНТ. ЇДАЛЬНЯ КАРДІОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ - НАСТУПНОЇ МИТІ
За столом сидять Ірина разом з донькою по один бік, по інший - батьки Леоніда. У торці столу - Леонід.
ІРИНА
З квартирою нашою - це не просто так. Не випадковість якась. То суддя все крутить. Багато чого про нього наслухалися. Люди різного переповідають. І він не сам. А з поліцією. Якимсь начальником з Управління. Подейкують, ніби вони проблемними квартирами займаються. Через них це йде: усі чорні справи. Та довести не можна. Вони знають, як це робити, щоби до них не підступитися. Смірнов його прізвище.
ЛЕОНІД
Той самий, який добровольців судить. Це ж він АТОвця під арешт узяв.
БАТЬКО
Сучий син!
ІРИНА
Злості на них усіх не вистачає. Терпіти вже не сила. От і здала зовсім.
МАТИ
Ірино, якщо ви не проти, поки ви тут, поки не одужаєте, ми би хотіли запросити Мариночку пожити в нас. Нехай, коли схоче, приходить. Вона нас не потіснить. За це не турбуйтесь.
- ІНТ. КВАРТИРА БАТЬКІВ ЛЕОНІДА ВІТАЛЬНЯ - НІЧ
За столом, на якому стоять горнятко чаю і блюдечка з печивом, Мати Леоніда показує Марині сімейний фотоальбом. Поруч Батько. Подалі на дивані сидить Леонід.
Клацає пультом телевізор.
МАТИ
А це Льоня на Майдані. Чергує у наметовому містечку.
(перегортає сторінку)
Потім на вишколі у Десні. Уже стрілець. Далі пішло АТО...
Мати важко зіткає.
МАРИНА
А в нас і фотографій не лишилося. Ніяких. Не взяли нічого з собою. Щоби на КПП питань зайвих не ставили. Ми поїхали, бо лишатися далі не можна було. У місті росіян повно. Їх по говірці чути. На вулицю страшно вийти. П'яні з битами, з автоматами. Вся міліція - їхня. Повсюди триколори. Вже арешти пішли. На підвал почали забирати. Тих, що за Україну. А приїхали сюди, тато відразу у добровольці. Зв'язок із ним ще 24-го пропав. По телевізору парад на Хрещатику показували, а мама ніяк додзвонитися не могла. А 29 серпня він загинув. У зеленому коридорі.
Мати Леоніда притуляє до себе Марину.
- НАТ. ФАСАД БУДІВЛІ З ВИВІСКОЮ "ДЕПАРТАМЕНТ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ" - ДЕНЬ
Леонід з Мариною заходять до будівлі.
- ІНТ. КАБІНЕТ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Леонід і Марина сидять на прийомі у ЧИНОВНИКА 1. Той дивиться на них і чухає потилицю.
- НАТ. ФАСАД БУДИНКУ З ВИВІСКОЮ "ГОЛОВНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ" - ДЕНЬ
Леонід і Марина входять до будівлі.
- ІНТ. КАБІНЕТ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Леонід і Марина на прийому у ЧИНОВНИКА 2. Той дивиться на них і розводить руками.
- НАТ. ФАСАД БУДИНКУ З ВИВІСКОЮ "УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА З ПИТАНЬ ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ І ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ" - ДЕНЬ
Леонід і Марина входять у будівлю.
- ІНТ. КАБІНЕТ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Леонід і Марина на прийомі у ЧИНОВНИКА 3. Той поправяє окуляри на носі.
ЧИНОВНИК 3
А... власне, що ми тут можемо зробити?
- НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - ДЕНЬ
Леонід і Марина йдуть тротуаром.
ЛЕОНІД
Ти їсти не хочеш? Пішли перекусимо.
- ІНТ. КАВ'ЯРНЯ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Леонід і Марина заходять до невеличкої кав'ярні, підходять до стійки і купляють каву з тістечками. Леонід розраховуються з ПРОДАВЧИНЕЮ. Сідають за столик подалі від стійки. З колонок чути голос діджея ФМ-станції.
За іншим столиком, ближче до стійки у чорних куртках сидять двоє чоловіків середніх років кримінальної зовнішності. Про щось говорять, курять, гучно сміються. В колонках починає грати "Владімірскій централ".
Леонід і Марина їдять тістечка, запиваючи кавою. Леоніду стає дедалі некомфортніше через російський шансон. Леонід не витримує і приходить до стійки.
ЛЕОНІД
Змініть, будь ласка, цей шансон. Я вас прошу, знайдіть іншу хвилю.
Продавчиня крутить приймач, знаходячи українську пісню. Тепер лунає пісня "Лами" - "Ангел".
ЛЕОНІД
Дякую.
Леонід повертається на місце. Коли він іде, з-за столику, де сидять два кримінальника, чути зауваження.
КРИМІНАЛЬНИК 1
Э! Вы че? Ану верни!
Продавчиня застигає в розгубленості.
КРИМІНАЛЬНИК 2
Оглохла? А-ну давай крути назад!
Продавчиня повертає "Владимирский централ". Леонід знову іде до стійки. Його за руку чіпляє Кримінальник 1.
КРИМІНАЛЬНИК 1
Стоять, алень. Ты куда?
З-за столику встає КРИМІНАЛЬНИК 2, перегороджуючи Леоніду шлях.
МАРИНА
Леон, не треба, пішли звідси!
Леонід намагається продовжити рух. Його у груди штовхає Кримінальник 2.
КРИМІНАЛЬНИК 2
Леон?... Штопаный гындон!
Кримінальник 1 різко підводиться і хапає Леоніда за шию. Стоячи позаду душить його, обхоплюючи шию ліктем. На Леоніда замахується Кримінальник 2. Леонід, б'є того ногою у пах. Кримінальник 2 хапається за пах і задкує.
Борячись із Кримінальником 1 Леонід ліктем сильно б'є того у бік. Перехоплює руку, яка стискає йому шию, і кладе Кримінальника 1 на підлогу, кидаючи через стегно...
На Леоніда накидується Кримінальник 2 і валить того на стіл. Кримінальник 2 накидається на нього, але наражається на удар ногою у живіт.
Коли Кримінальник 1 підводиться з підлоги, з-під куртки випадає пістолет, але той у запалі цього не помічає. Випавший пістолет помічає Марина.
Кримінальник 1 накидається на Леоніда, завдає ударів по корпусу і голові. Знову валить того на стіл. Міцно хапає правою рукою за шию і стискає зі всіх сил. До нього приєднується Кримінальник 2. Обидва схиляються над Леонідом.
У цей момент роздається постріл.
Кримінальники оглядаються. Марина стоїть з направленим на них пістолетом. Кримінальник 1 робить крок, аби забрати пістолет, але Марина стріляє ще раз і влучає у нього. Кримінальник 1 кричить і хапається за плече.
КРИМІНАЛЬНИК 1
Ах ты ж сука малая!
Марина направляє пістолет на Кримінальника 2. Той відпускає руки від Леоніда.
Леонід встає, підходить до Марини. Бере пістолет. Тримаючи на мушці кримінальників, помічає на їхньому столику біля пачки сигарет і пляшок пива ключі запалювання. Бере їх і задкує до виходу з кав'ярні. Біля дверей ховає пістолет під куртку, не випускаючи з руки.
- НАТ. КАВ'ЯРНЯ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Леонід і Марина швидко виходять з кав'ярні. Леонід натискає на брелок ключів і за сигналом від автівки знаходить якою приїхали кримінальники.
Леонід швидко підходить до неї. Марина слідує за ним. Леонід відкриває дверцяту і сідає за кермо.
- ІНТ. САЛОН АВТІВКИ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Леонід відкриває дверцяту Марині і вона сідає на пасажирське крісло поряд з ним. Леонід заводить автівку. Крізь переднє скло бачить, як з кав'ярні вибігають двоє кримінальників і біжать до них.
Леонід тисне на газ і їде. Марина озирається у вікно, потім на заднє сидіння. Вона помічає як з бардачку виглядає кільце. Марина придивляється і відкриває бардачок і бачить там гранату.
- НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА - НАСТУПНОЇ МИТІ
Автомобіль стоїть на дорозі у бордюра.
- ІНТ. САЛОН АВТІВКИ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Леонід тримає в руках гранату.
МАРИНА
Бойова?
ЛЕОНІД
Бойова.
МАРИНА
Що тепер?
Леонід знизує плечима.
- ІНТ. ЛІКАРНЯНА ПАЛАТА МАТЕРІ МАРИНИ - ДЕНЬ
Ірина сидить на ліжку і дивиться на доньку, яка ставить продукти з кульку на тумбочку, що поряд.
МАРИНА
Ходили з Леоном по різних інстанціях... Та нічого не виходили.
- ІНТ. КВАРТИРА ЛЕОНІДА - НІЧ
Леонід стоїть, спершись руками на стіл, і дивиться на пістолет і гранату, які там лежать. Переводить погляд на монітор комп'ютера.
Там іде фільм Люка Бессона "Леон-кілер". Ми бачимо епізод, коли Леон спускає Матильду з вазоном у вентиляційну шахту, повертається і кричить, ніби кидаючи виклик поліцейським, які штурмують його квартиру.
- ІНТ. БУДІВЛЯ РАЙСУДУ - ДЕНЬ
Леонід у камуфляжі іде вздовж коридору, дивлячись на двірні таблички. Він зупиняється біля таблички Смірнов А.Д. Відкриває двері, і заходить до кабінету.
- ІНТ. КАБІНЕТ СУДДІ СМІРНОВА - НАСТУПНОЇ МИТІ
Суддя у мантії сидить за столом. Перед ним сидять середніх років ВІДВІДУВАЧ і ВІДВІДУВАЧКА дуже заможного вигляду. ВІДВІДУВАЧКА сяє коштовними прикрасами.
Леонід дістає пістолет.
ЛЕОНІД
Ви двоє - на вихід! Швидко!
Леонід направляє на переполоханого Суддю пістолет. Налякані відвідувачі спішно виходять з кабінету.
ЛЕОНІД
Ключі!
Суддя дає кдючі. Леонід закриває двері, залишаючи ключи у замку.
- ІНТ. КВАРТИРА БАТЬКІВ ЛЕОНІДА КУХНЯ - ДЕНЬ
Мати Леоніда із задумливим виглядом миє тарілку під краном і витирає її рушником. Від роздумів її рухи уповільнюються. Тарілка вислизає з рук і падає на підлогу. Мати зойкає. Тарілка розбивається на друзки.
- ІНТ. КАБІНЕТ СУДДІ СМІРНОВА - ДЕНЬ
Вхідні двері забарикадовані столом. Леонід сидить на стільці перед Суддею, навівши на нього пістолет.
ЛЕОНІД
Бери папір, ручку і пиши, гнида, за що ти добровольців судиш і як квартири в переселенців віднімаєш.
Суддя розгублено розводить руками.
СУДДЯ
Що я маю писати? Як?
ЛЕОНІД
Як є, так і пиши. І всіх, хто у справі, не забудь вказати. Прізвища, посади. І скільки ти, падло, з цього маєш. Я з тебе, наволоч, всю душу витрясу. За скривджених тобою. Щиросердне зізнання - єдина можливість для тебе врятувати свою шкуру.
На механічному годиннику, що висить на стіні, 14:30
- НАТ. БУДІВЛЯ РАЙСУДУ - ДЕНЬ
КОРЕСПОНДЕНТКА
(стендап)
Ми продовжуємо слідкувати за перебігом подій у районному суді, де озброєний пістолетом і гранатою учасникх АТО, доброволець Леонід Кузьменко утримує в заручниках суддю. На місце події прибули батьки ветерана. Поліція збирається підключити їх до переговорів. Тим часом спецпризначенці зайняли оперативні позиції і в разі необхідності готові до штурму.
- НАТ. ДВІР ПЕРЕД БУДІВЛЕЮ РАЙСУДУ - ДЕНЬ
Батько Леоніда заспокоює Мати, яка у сльозах. До них підходить ПІДПОЛКОВНИК (50) поліції. Вони стоять біля поліцейської автівки.
- ІНТ. КАБІНЕТ СУДДІ СМІРНОВА - ДЕНЬ
На годиннику, що на стіні - 15:00.
Суддя продовжує писати, споглядаючи на Леоніда. Той дивиться на нього. У цей момент дзвонить мобілка Леоніда.
ЛЕОНІД
(відповідаючи на виклик)
Так.
- НАТ. ДВІР ПЕРЕД БУДІВЛЕЮ СУДУ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Мати тримає мобілку біля вуха.
МАТИ
(по мобілці, крізь сльози)
Льоня, синочку мій! Що ж ти накоїв, Льоню.
- ІНТ. КАБІНЕТ СУДДІ СМІРНОВА - НАСТУПНОЇ МИТІ
ЛЕОНІД
(мобілкою)
Вибач, ма, не плач. Ма, я...
Леонід встає зі стільчика і потроху йде від судді ближче до виходу. Суддя уважно стежить за Леонідом.
- НАТ. ДВІР ПЕРЕД БУДІВЛЕЮ СУДУ - НАСТУПНОЇ МИТІ
МАТИ
(продовжуючи)
Льоню, дорогенький, я дуже прошу тебе, припини, Льоню. Не треба.
- ІНТ. КАБІНЕТ СУДДІ СМІРНОВА - НАСТУПНОЇ МИТІ
ЛЕОНІД
(продовжуючи)
Ні, мамо, вибач... Вже пізно.
Суддя бачить, що Леонід в процесі бесіди, вже не пильнує його і ходячи туди-сюди, схвильований розмовою, повертається до нього то боком, то спиною. Суддя тягнеться до шуфляди столу. Обережно суне її на себе.
- НАТ. ДВІР ПЕРЕД БУДІВЛЕЮ СУДУ - НАСТУПНОЇ МИТІ
Мати не в силах продовжувати бесіду. Мобілку з її рук перехоплює Батько Леоніда.
БАТЬКО
(по мобілці)
Льоню, послухай. Я тебе розумію, але дуже прошу, синку...
- ІНТ. КАБІНЕТ СУДДІ СМІРНОВА - НАСТУПНОЇ МИТІ
Леонід стоїть боком до Судді біля забарикадованих столом дверей кабінету. Суддя відкриває шуфляду. Там лежить пістолет. Рука суді повільно тягнеться до пістолету.
Леонід повертається спиною до Судді. Суддя різко бере пістолет і стріляє в Леоніда. Він робить кілька пострілів. Один з них - точний.
Леонід розвертається і стріляє в Суддю, поки пістолет не клинить. Куля потрапляє Судді в голову. Він замертво падає на стіл. З голови Судді тече кров на папір, на якому той писав.
- НАТ. ДВІР ПЕРЕД БУДІВЛЕЮ СУДУ - НАСТУПНОЇ МИТІ
БАТЬКО
(продовжуючи)
Алло! Льоню? Льоню!
- ІНТ. КАБІНЕТ СУДДІ СМІРНОВА - НАСТУПНОЇ МИТІ
Леонід хапається рукою за груди. Крізь пальці просочується кров. Хитаючись, він йде до стільчика, кидає на підлогу пістолет і, спираючись рукою за спинку, сідає.
У цей момент чути, як спецназівці з грюкотом ламають двері.
Леонід дістає гранату і смикає за кільце. Утримує її в закривавленій руці, що звисає до підлоги. Рука слабшає, пальці розтискаються і граната вислизає