П.О. Коли починається придушення свободи, то пошук правди замінюється пропагандою.

Журналістика – надзвичайно важливий елемент демократичного ладу, бо допомагає людині розуміти й вирішувати важливі життєві справи правильно, ефективно й послідовно. 

Журналістика – це більше ніж професія. Журналістика – це не тільки репортерство: піти, побачити й розповісти про те, що відбувається. Журналістика – це свого роду спосіб життя.

Дозволю собі порівняти журналістику з художньою літературою. Остання не оповідає фактів, але авторитетно говорить про те, що діється в людині та серед людей. І в такий спосіб змушує читачів і слухачів думати. Література – формування мислення, формування людини.

Журналістика, на мою думку, не має бути суто інформуванням. Журналіст повинен подавати матеріал так, щоб допомагати людині розвиватися, спонукати її задуматися і над собою, і над усім, що відбувається навколо.

В.В. У нас багато питань, як на цій конференції, обговорювалися і раніше. Наприклад, на конференції, присвяченій 100-річчю Литви. Думаю, що вузол драми в історії Литви – це 1940-1941 роки. Дві окупації поспіль. Я подивився на це питання в міжнародному контексті: як справи йшли в Європі і провів паралель з Україною і її реальним станом. Від'єднання Криму від України і події на Донбасі чимось схожі на те, що відбувалося в 1940 році в Литві. Спочатку увійшла Червона Армія, а потім вони провели вибори, коли на території Балтійських країн було вже близько півмільйона червоноармійців. І, звичайно, незаконно, адже спочатку окупація, а потім вибори. Те ж саме відбулося в Україні: спочатку захопили Крим, а потім зробили референдум.

Сьогодні на конференції наш міністр закордонних справ Лінас  Лінкявічюс сказав – існує різниця в поглядах. Як Росія дивиться, російські медіа та її пропаганда. Адже вони до сих пір стверджують, що окупації Литви не було, було приєднання, а потім від'єднання. Так що ці питання актуальні й досі і ми повинні про це говорити, нагадувати історію, нагадувати факти, а не звинувачувати один одного. Необхідно показувати історію в світлі фактів.

Конференція журналістів важлива і в тому аспекті, що потрібно захищати територію, свободу слова, свободу думки і вільно обмінюватися думками і аргументами. Це важливо. Тому і стають зрозумілими багато акцій Росії. Є місця в Європі і в сусідніх країнах, де це не так просто робиться. В першу чергу для мене важливо те, що Литва – це територія, де можна цими ідеями обмінюватися, не лаючи і не ображаючи один одного, а спокійно, аргументовано підтримувати цю атмосферу. Ми це робимо і будемо робити.

Мені дуже було приємно спостерігати, як міністр закордонних справ Литви по-діловому відповів на питання російських журналістів, які хотіли сказати, що мовляв у тому, що вони пишуть, немає ніякої пропаганди. А насправді це пряма пропаганда – візьміть приклад України, де трактування так відрізняються. І це нічим не можна спростувати. Адже в Крим спочатку зайшли війська, а потім зробили референдум. Гітлер і Сталін теж так робили: спочатку окупація, а потім призначення лояльної влади. Але ж забули про головне: спочатку повинна бути воля народу. Головне і то, як вона виражена.

Роль журналістів і істориків в усі часи і зараз особливо важлива – відстоювати правду, захищати свободу вираження думки. Коли починається придушення свободи, то пошук правди замінюється пропагандою. І не дарма найперший пункт міжнародної декларації журналістів свідчить, що найголовніше в роботі журналістів – це пошук правди і право суспільства на знання правди. Ми про це часто забуваємо, це стає другорядним в рутинній роботі. Дуже важливо, що дана міжнародна конференція нагадує про ці питання і після важливо про них не забувати ніколи.