Релігія

Одразу ж відзначу: для автора цих рядків віра в Христа така ж чужа, як і віра в Аллаха чи Будду, Єгову чи Магомета. Але цьому священику-християнину ваш покірний слуга аплодував не менше, ніж його єдиновірці, гукав йому "Слава!" і, як усі, встав, коли той покидав трибуну. Бо не проста то людина й не звичайний служитель культу, а сам... Гліб Якунін.

Хто він такий? По-перше, священик Української православної церкви Київського патріархату в Москві. По-друге, співголова руху "Демократична Росія". І найголовніше - колишній депутат Державної Думи Росії, людина, яка опублікувала матеріали про співпрацю священиків та високопоставлених осіб Московського патріархату РПЦ із Комітетом державної безпеки СРСР. Саме за це Гліб Якунін був позбавлений сану священика цього патріархату. Але його висвятив світлої пам'яті Патріарх Київський і Всія України-Руси Володимир (Романюк) на парафію в Ногінськ, де розташована єпархія УПЦ Київського патріархату.

Після виступу на конференції Народного Руху Гліба Якуніна тісно оточили журналісти. Першим було запитання щодо ставлення його до кримської проблеми й зокрема до сумнозвісних заяв мера Москви Юрія Лужкова про статус Севастополя.

- Я дуже стурбований, - відповів священик. - Адже рух "Демократична Росія" вважав, що наш мер - справжній демократ, людина з великим політичним тактом. Єгор Гайдар, виступаючи на російському телебаченні, сказав, що враження таке, ніби Лужков уже готує собі виборчу кампанію. Якщо це справді так, то мер Москви глибоко помиляється, коли хоче розіграти кримську карту.

Добре знайомий я з проблемою Чечні. Упевнений, що конституційним шляхом можна легітимно вирішити її, провівши референдум. Відсотків 60-70 населення Росії висловиться за те, щоби надати цій країні самостійність, якщо її народ того бажає. Але імперські амбіції наших керівників не дають цього зробити. Ті ж самі імперські замашки у них і щодо Криму та Севастополя...

Юрій Лужков і йому подібні просто відстали від ходу політичних подій. Я, звичайно, також російський патріот і вважаю, що Севастополь несправедливо відданий Україні. Але якщо вже відданий, то законно, юридично правильно. А в рамках Гельсінських угод міняти кордони неможливо. Тут слід запитати ось що: чому ж наші, російські ультрапатріоти, не протестували тоді, коли після падіння сталінщини Хрущов передавав Крим і Севастополь Україні? Саме в той час треба було зчинити галас. А тепер, я вважаю, потяг уже пішов. І Юрій Лужков, навіть якби він і мав рацію, порушує це питання в найнебезпечніший момент. Коли червоно-коричневі сили Росії мають велику вагу в законодавчій владі. Їхні губернатори перемагають з кожним туром виборів і Нижня палата парламенту має комуністичну більшість. А питання про Крим і Севастополь може розпалити ворожнечу між нашими братерськими народами - російським та українським.

- Як живеться в Росії віруючим Київського патріархату, інших конфесій?

- Конституція Росії говорить, що всі релігійні конфесії рівні перед законом, як і люди рівні перед законом. У реальному житті це далеко не так. Ця норма Основного Закону ігнорується. Московський патріархат має великий неофіційний вплив на президента, уряд та силові структури. Його діячі командують губернаторами. Вони не терплять, всупереч ученню Христа, ніяких конкурентів. Я є головою Комітету захисту свободи совісті. Хоча нині й не депутат, але працюю в Думі, де збирається дуже багато матеріалу стосовно релігійних проблем. Скаржаться католики й протестанти на те, що місцеві губернатори під тиском єпископів Російської православної церкви не дають можливості ні будувати храми, ні повернути старі, ні взяти землю під спорудження церков. Скажімо, тільки коли до Москви приїздив президент Польщі, католикам удалося повернути свій Собор Непорочного Зачаття. До цього роками йшла боротьба за нього.

Не є винятком і Київський патріархат УПЦ. Його парафіянам живеться не легше, ніж католикам чи протестантам. Зате Московському патріархатові легко передаються храми. Для нього проблем не існує.

- Мабуть, чиновники бояться впливу цієї церкви на народ?

- Мені один із них колись так і говорив: "Глібе, облиш війну з патріархом Алексієм. Бо за ним - 20-30
мільйонів виборців. Як він скаже, так і голосуватимуть православні!"

Але чиновники, скажу вам, дарма бояться. За Московським патріархатом всього-навсього 2-3 відсотки населення. Крім того, що Росія має багато люду нехристиянського й неправославного, не кожен православний визнає над собою патріарха Алексія. Наприклад, не визнає його Суздальська єпархія, в якій близько ста парафій. Є Істинно-православна церква. Вона не визнає Московський патріархат через колишню його співпрацю з КДБ.

І це не чиясь там вигадка. Навіть архіви з питань релігії, менш засекречені, аніж кадебістські, про це говорять. Наприклад, відновити Московський патріархат – це була пряма вказівка Сталіна Лаврентію Берії. Нам говорили, що все це сталося 1943 року стихійно, за три дні. Виявляється, відомство Берії готувало цю акцію півроку. І створило свою, кишенькову церкву...

Тепер же, повторюю, цьому патріархатові в Росії - найширші й найнеобмеженіші права. Мені говорить Коновальчик, голова об'єднання Євангельських християн-баптистів Росії: "Треба йти на прийом до патріарха Алексія, щоб він дозволив нам отримати землю під храм. Бо Лужков сказав, що в Москві її даватимуть тільки з дозволу патріарха". Ось вам - грубе порушення Конституції й закону про свободу совісті.

- Нині ви - настоятель якогось храму?

- Так. У Георгіївському провулку Москви колись був монастир Святого Георгія Змієборця. Громада УПЦ
Київського патріархату протягом трьох років боролася, щоб їй віддали каплицю, яка там лишилася, й територію для спорудження нової церкви. Юрій Лужков спочатку надав громаді таке право. Люди обрали мене своїм священиком. Але тут же втрутився Московський патріархат: "Держать и не пущать!" А потім і: "Отнять!" Мовляв, усе це належить виключно Московському патріархатові. І Юрій Лужков скасовує попередню свою постанову про надання громаді УПЦ КП каплиці й землі. Нам знову доводиться боротися за свої права.

Ця подія переконливо свідчить про невігластво як керівників Московського патріархату, так і мера Москви. Адже жоден суд не закріпив за патріархатом таких прав. Алексій просто зловживає необізнаністю й неосвіченістю людей. Ми подали в арбітражний суд, будемо відстоювати свої права, добиватися справедливості.
  _________
Це інтерв'ю змусило задуматися ось над чим. У Росії нині близько 20 парафій Київського патріархату. В Україні ж Московського - близько семи тисяч. Яке ставлення тамтешньої влади до наших співвітчизників, їхнього віросповідання - читайте вище. У Запоріжжі та області Московському патріархатові - широка вулиця, як і в білокам'яній російській столиці. То чи не пора поставити класове питання більшовиків: "Кому це вигідно?"

Газети "Запорозька Січ" за 14 січня 1997 року, а також "Український Голос" (Канада) за 24 лютого 1997 року.