Промисловість

У п‘ятницю в Токмаку на площі перед будинком культури зібралося кілька сотень жителів цього районного центру. Переважна більшість їх – це нинішні та колишні працівники ВАТ «Південдизельмаш», тобто головного підприємства району. Ініціативну групу, яка зібрала мешканців міста на мітинг, очолив колишній директор цього заводу, почесний житель Токмака Василь Ахрамеєв. Саме Василь Никифорович і виступив перед земляками з доповіддю про сучасний стан «Південдизельмашу».

Спочатку він коротко зупинився на історії цього відкритого акціонерного товариства.
ВАТ «Південдизельмаш» - старе підприємство України. За свою 125-літню історію воно кілька разів проходило перепрофілювання. Створювалося 1882 року німцями-колоністами для виробництва машин й інвентарю для сільськогосподарського виробництва в Таврійських степах. З 1922 по 1927 рік виробляло нафтові двигуни, й на їхній базі було створено перший радянський трактор «Запорожець». Тракторів випустили 700 штук.

Після цього підприємство перейшло на виробництво оборонної техніки - морських торпед і мін. Під час війни завод евакуювався в місто Каспійськ, а потім в Алма-Ату, де виробляв, окрім торпед і мін, снаряди різних калібрів, міномети й автомати ППШ.

Після Великої Вітчизняної війни почався випуск дизельних генераторів і дизелів для морського й річкового флоту - резервних, допоміжних і головних суднових.

Виробництво дизелів і дизелегенераторів розширювалося, завод став одним із провідних дизелебудівних підприємств СРСР. Він випускав 92 модифікації дизельної продукції для суднобудування, радіорелейних ліній зв'язку, цивільної оборони, залізничних рефрижераторних секцій, 25-тонних залізничних кранів, стратегічних оборонних комплексів, бойових машин піхоти і малу енергетику для сільського господарства, нафтової, газової, лісової і деревообробної промисловості. Поставляв продукцію більш ніж до 60 країн світу.

Підприємство постійно розвивалося, вело велике будівництво об'єктів промислового, житлового й соціального призначення.

Територія його 56 гектарів, під забудовою більше 290 тисяч квадратних метрів. У складі підприємства є всі технологічні підрозділи: механообробка, металургійне, термічне, гальванічне, ковальське й інструментальне виробництво, яке забезпечує весь обсяг випуску продукції.

Парк устаткування: механічного - більше 3000 одиниць, ковальсько-пресового - 199, ливарного - 191, підйомно-транспортного - 637. Потужності підприємства дозволяють випускати за рік 14000 дизелів і дизелегенераторів 4, 25, 50, 75 і 100 кВт, неавтоматизованих й автоматизованих по всіх трьох ступенях автоматизації.

У СРСР аналогів підприємству не було, а в країнах СНД немає й нині. В об'єднанні працювало більше 15 тисяч людей, а на головному - близько 10 тис. осіб. Це основне містостворююче підприємство Токмака. У 1976 і 1982 роках завод за створення й освоєння нових сучасних дизелів і дизелегенераторів нагороджено орденами: Трудового Червоного прапора й Жовтневої революції.

Не зважаючи на те, що «Південдизельмаш» у незалежній Україні є відкритим акціонерним товариством, його ухвалою Кабінету Міністрів України від 03.03.99 р. №951 віднесено до підприємств, які мають стратегічне значення для економіки й оборони країни. 

- Але треба сказати, - зазначив доповідач, - що таке підприємство, очевидно, державі не потрібне. Бо в Україні вже знищені дизелебудівні заводи м. Харкова - «Серп і молот» і ХЗТД. Країна залишилася без двигунів на трактори, комбайни, автомобілі, автобуси й для іншої техніки. Харківські заводи вже не відновити. Наше ж підприємство також зараз повністю знищується групою діловарів.

Одні виступаючі стверджували правдивість цих слів Василя Никифоровича, інші намагалися спростувати сказане ним. Ось що повідомив зібранню робітник Микола Синько:

- Через те, що підприємство за вісім місяців 2004-го, за 2005-й та 2006-й роки не перераховувало грошей до пенсійного фонду, працівникам підприємства не зараховано їх у стаж роботи. Через відсутність атестації робочих місць також не зараховано стаж за шкідливі умови праці. Не виплачено зарплату за 2001-2004 роки. А при виплаті заборгованості не враховується компенсація та індексація. У листопаді минулого року я вирішив перевірити, чи можна отримати хоч якусь частину заборгованості. Ми з колегою – Віталієм Шкарупилом – написали заяву директору ВАТ «Південдизельмаш» Миколі Левчуку. Микола Леонідович написав на заявах, щоб нам виплатили по 200 гривень. Здали заяви в бухгалтерію й досі ще не отримали цих грошей. Виплату ж зарплати затримують по півмісяця. Спецодяг робітники останній раз отримували ще в минулому столітті. 

За словами робітника, лікарняні, що надходять із соцстраху, не виплачуються хворим, а профспілка – кишенькова, не захищає інтереси трудівників, робить так, як каже керівництво. Робітників на підприємстві близько 30 відсотків, тому багато грошей іде на оплату управлінців. 

А ще пан Синько підтвердив слова Василя Ахрамеєва про те, що на заводі масово вирізається метал і продається обладнання. Тому цех №17, наприклад, має вигляд порожнього приміщення та купи битої цегли. Звідти недавно вивезено 56 тонн металу. А на випробувальній дільниці цеху №4 залишилися тільки голі стіни. На місці складу паливно-мастильних матеріалів – тільки розбита цегла. Навіть колію, яка з‘єднувала підприємство із залізницею, вже знято й здано в металобрухт. 

Саме такий стан справ і привів працівників відкритого акціонерного товариства на майдан. І хоча директор ВАТ Микола Левчук у своєму виступі говорив, що все, що нині робиться на заводі, мовляв, тільки для блага людей, керівництво намагається, здавши метал, виплатити заборгованість по зарплаті, зібрання ж ухвалило резолюцію, яку вирішено надіслати в Запорізьку обласну держадміністрацію та Кабінет міністрів України із проханням втрутитися й зробити все, щоб зберегти підприємство.

У резолюції мітингу зокрема сказано:

«Протягом останн1х 17 років йде планомірне знищення підприємства, яке до 2003 року перебувало в корпоративному управлінні Запорізької облдержадміністрації, а потім було переведене в управління Фонду держмайна України.

Це одне з підприємств дизелебудування України, яке поки що не знищене до кінця й потужності якого та досвід спеціалістів високої кваліфікації можна використати для забезпечення України складною сільськогосподарською технікою й двигунами для комбайнів, тракторів та вантажних автомобілів i автобусів та для забезпечення державних об'єктів автономним енергозабезпеченням потужністю від 4 до 100 кВт.

Свого часу, Кабінет мiнicтpiв України на чолі з Віктором Януковичем ухвалив постанову з цільовою програмою по складній сільськогосподарській техніці від 13 липня 2004 року № 960, за якою ВАТ «Південдизельмаш» було доручено забезпечувати двигунами тракторне виробництво Південного машинобудівного заводу (м. Дніпропетровськ) i передбачалося на створення дизелів виділити 40 млн. гривень. Постановою Кабінету мiнicтpiв України від 03.06.99 р. № 951 ВАТ «Південдизельмаш» було внесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки i оборони держави. Kpiм того, 69,884% акцій його перебувало у власності держави.

Однак Фонд держмайна України, не приділяючи належної уваги підприємству, довів його до банкрутства і з 2000 року перевів на санацію, згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Купка ділків із допомогою ради кредиторів підприємства 6 листопада 2006 року уклали мирову угоду. Запорізький обласний господарський суд рішенням від 10 листопада 2006 року затверджує цю угоду. НАК «Нафтогаз України» подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду, і той 01.02.2007 року відмінив рішення Запорізького господарського суду. Вищий же господарський суд України залишив постанову Запорізького апеляційного суду без змін.

Однак не виконані рішення судів і за 10 днів передані всі активи підприємства кредиторам. Почалося масове знищення підприємства: продаж за безцінь обладнання, вирізання комунікацій у багатьох цехах, зовнішніх тепломереж. Залізничну колію до станції Великий Токмак вирізають і здають у металобрухт.

Знищенню підприємства сприяв і Фонд держмайна України на чолі з Валентиною Семенюк, яка діяла у змові з Запорізькою облрадою. Вони обмінювалися заднім числом листами перед самими виборами в Верховну Раду України й домагалися від Кабінету міністрів України розпорядження про передачу 69,889% пакету акцій підприємства в спільну власність територіальних громад Запорізької облради.
Але ще до цього рішення на заводі власності вже не залишилось. Зосталися тільки 18% активів підприємства в сумі приблизно 8 млн. грн., а борги скинули на ВАТ «Південдизельмаш» у сумі більш ніж 22 млн. грн., у тому числі тільки заробітної плати близько 10 млн. грн. Запорізька обласна рада до цього часу не прийняла підприємство від Фонду держмайна.

Ми вважаємо, що левова доля вини лежить на державних структурах: на Запорізькій обласній раді, Фонді держмайна України, Міністерстві промполітики та Токмацькому міськвиконкомі, які довгі роки нічого не робили для використання потужностей підприємства, 69,889% акцій якого належали державі. Треба сказати, що ці органи й сьогодні нічого не роблять, а дозволяють грабувати державне майно», - говориться в резолюції.

Учасники мітингу також звертаються за допомогою до Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко:

«Шановна Юліє Володимирівно!

До Вас із цього питання через депутатів Верховної Ради від партії ВО «Батьківщина» Запорізької області направлено багато скарг від мешканців міста та робітників ВАТ «Південдизельмаш».

Мешканці міста звертаються до Вас, шановна Юліє Володимирівно, з проханням зупинити грабувати активи підприємства, продаж майна за безцінь і залишення населення міста без роботи й на межі зубожіння.

Ми просимо Вас доручити компетентним органам розібратися, винних у розграбуванні важливого державного підприємства притягнути до кримінальної відповідальності».

Що ж, тепер справа за органами влади.

Пилип ЮРИК