Для кого - вила а для кого й святість

ВІДГОМІН

Обговорення проекту нової Конституції триває, І добре, що в цей процес включилася преса. Але чи завжди обговорення сприяє державотворенню, політичній стабільності і єднанню різних верств народу? Є в проекті чимало похибок соціального плану, державного устрою, розподілу влади тощо. Та для декого це не головне. От якби поміняти символіку -- більшого щастя, мабуть, не було б.

Одна районна га зета подає листа саме на цю тему під заголовком "Слушні зауваження". Читаємо: "Ось, скажімо, про державну символіку. Одні за те, щоб вберегти ту, яка була в Українській РСР, і справді, чим ненависний серп і молот, колоски? Вони досить конкретно і зрозуміло відображають одвічну працю землероба та робітника, тобто тих, хто своєю працею створює матеріальні блага. Досить незрозумілий тризуб, його не може збагнути більшість громадян України. Для чого так заумно? Він нагадує вила-трійчаки або гладіаторську зброю. До речі, тризуб не згадує навіть Б. Д. Грінченко в 'Словнику української мови".

Далі - висновок: "Тризуб - не кращий символ".

Що ж, на колір і смак товариш не всяк. Але гляньмо, що і звідки взялося. Серп і молот придумав український соціаліст Михайло Сергійович Грушевський. І ненависною ця символіка бути не може, бо не вона винна, що її опоганили леніни зі сталіними. Але той же М. Грушевський як історик прекрасно розумів, що ці нові символи не відбивають українського минулого, прадавніх часів. Саме тому й запропонував він для герба УНР трисуття.

Трактувань цього символу, який археологи знаходять ще на речах Трипільської культури (V-ІІІ тисячоліття до н. є.), існує чимало. Гадаю, що найвірогіднішим є таке: це - Свята Трійця. Тобто нав, яв і прав. Нав - духовне і потойбічне життя, яв - явне, матеріальне життя і прав - закони, традиції, які об'єднують потойбічне, духовне і матеріальне життя. І ні на які вила він не схожий! До речі, "тризубом" його назвав, не розуміючи, російський історик Карамзін - вихрещений татарин Кара-Мурза. Знову-таки, ніяких "зубів" у цьому символі немає.

Аби не склалося враження, що автор цих рядків щось сам вигадує і як "український буржуазний націоналіст" хоче переконати у своїй правоті читачів, наведу уривок зі статті видатного поета, академіка, голови Українського фонду культури, народного депутата України Бориса Ілліча Олійника:

"Я далекий від того, щоб силувано нав'язувати своєму народові богообраницьку винятковість. Та водночас категорично опротестовую намагання приземлити, примовчати об'єктивні даності, які свідчать, що наші протопредки з волі історії опинилися в епіцентрі, де зав'язувались цілі світові цивілізації.

Одна з них, причому, найшанованіша - цивілізація аріїв. Якщо донедавна ще навіть натяк на якийсь зв'язок наших предтеч з нею викликав бурхливе, коли не вороже, несприйняття. як чогось зверхницького і ледве чи не образливого для інших народів, то нині, з набуттям неспростовних фактів у порівняльному мовознавстві, завдяки розшифруванню священних текстів індійських та іранських аріїв (Рігведи й Авести зокрема), ряд учених, за твердженням кандидата філософських наук О. Братка, дійшов висновку, що Прабатьківщина аріїв лежала в Північному Причорномор'ї, а саме: нею були Наддніпрянщина та Наддністрянщина. І то не просто романтична версія, а відкриття, яке визнане на Міжнародному симпозіумі з етнічних проблем історії Центральної Азії, на грунті "зіставлення давніх переказів аріїв про географічні та історико-етнічні особливості їх прабатьківщини із сучасними географічними й історико-етнічними даними та даними інших галузей науки". А коли так, то, скажімо, знак, іменований тризубом, який бачимо в символіці князів давньокиївських - не їхня випадкова вигадка чи запозичення в тих-та-ки аріїв Індії, Ірану чи Тібету. То не вила, не три зуби, не символізований сокіл чи патериця Посейдона. То щось глибше й таємниче - тривимірність світобудови, тріада - Сила, Знання і Любов, три іпостасі Деміура, триєдність Всевишнього, триликий Шіва. гербовий знак Атлантиди. Отже, не ми його запозичили, а навпаки - індоіранська гілка причорноморських аріїв, яка (за Братком) відокремилась од наших пращурів близько 7 тисяч років тому, долаючи перегони через Кавказ, Середню Азію, до Ірану та Індії, не тільки вберегла свій триперстий символ, а й подарувала його своїй новій материзні. Одне слово, тризуб, сказати 6, запатентований нами як його першоавторами. І тому він органічно вростає в нашу сьогочасну символіку. (Газета ;'Старожитності", число 3(19) за 1992 рік).

Пам'ятаю обговорення Конституції СРСР 1977 року. Поправки і доповнення вносилися й тоді. Але скажіть, де була б та людина, яка написала), що серп і молот у гербі треба замінити трисуттям? Як мінімум, у психушці Така "демократія" творилася під серпом і молотом, червоною зіркою і червоним прапором. Потрібна вона всім нам? Звичайно, ні.

Тому й нинішню символіку чіпати немає необхідності. Якщо ж якійсь партії більше подобається серп і молот - вона може спокійно взяти цей символ собі на прапор.

Щодо словника Б. Грінченка, то в ньому немає багатьох слів, які ми нині вживаємо. Та є й слова, що з літератури поступово витісняються, а вживання їх тепер розцінюється як непристойність. Хоча все це ніяк не применшує значення словника і не принижує його автора. Вимірювати ж історію словником Б. Грінченка неправомірно.

Пилип ЮРИК
«Запорозька Січ», 14 травня 1996 р.