Краєзнавчий музей: лише в одному залі вода протікає в п’ятдесяти місцях

Культура


Коли мова зайшла про інвестиції, директор обласного краєзнавчого музею Георгій Шаповалов назвав два взаємопов’язані напрямки проблем, вирішити які можна лише за допомогою капіталовкладень. Перший – утримання господарства на потрібному рівні для постійного забезпечення повноцінного функціонування музею. Передусім ідеться про капітальний ремонт даху. 

- Документація нині готується, - розповів Георгій Іванович. – Гроші потрібні дуже великі як для культури – понад 250 тисяч гривень.

Останній раз дах ремонтувався тут 1986 року. Але й жерсть, якою перекривали його, виявилася неякісною, й технологія укриття була застаріла (така ж, як у ХІХ столітті). Тепер покрівля проіржавіла й протікає. Для латання дірок використовували різні мастила й клеї, але це не рятує: через три-чотири роки потрібно знову лагодити. 

У різних районах Запоріжжя протікають десятки дахів. Їх поступово ремонтують, будівлі приводять у божеський вигляд. Але ж тут – пам’ятка архітектури початку минулого століття (споруда міської думи збудована між 1913 і 1915 роками). І якщо у Львові чи Києві таких будинків сотні, то в нашому місті – це унікум. Тому його потрібно зберегти для наступних поколінь. 

Окрім того, вода протікає на верхні поверхи. Це означає, що тут не можна влаштовувати будь-яку виставку чи експозицію. Працівники музею розмістили на четвертому поверсі кабінети й сховища. Зробили й експозицію, присвячену Великій Вітчизняній війні. Там є особисті речі учасників оборони Запоріжжя, видатних полководців, експонати, що розповідають про роботу в тилу, перебування в окупації, визволення від фашистів. Рятують усе це, як можуть: накривають плівкою, підставляють відра, тазики тощо. Директор нарахував у цьому залі майже п’ятдесят місць, де протікає вода. Наступного року – 60-річчя Перемоги. Тому від вкладення коштів залежатиме, як зустріне свято цей заклад історії та культури.

Другий напрямок – експозиційний. Здавалося б, що він не вимагає оперативності. Але це – на перший погляд.

- Ми починаємо відставати від часу в плані підготовки своїх експозицій, - зазначив Георгій Шаповалов. – Повинні створити тридцять залів. Тоді це буде повноцінний краєзнавчий музей від найдавніших часів до сучасності. 

Удалось оформити тут п’ятнадцять залів. Чудові експозиції, унікальні експонати. Але ж, скажімо, від найдавніших часів до епохи козацтва п’ять залів є, а два зали – заселення краю, Кримська війна – ще не доведені до належного стану. Експоновано й деякі зали природи рідного краю. Наполовину готовий зал “Заповідники” з майбутньою діорамою “Острів Хортиця”. Знову-таки грошей на завершення робіт не вистачає. Потрібно їх на ці три зали близько 150 тисяч гривень.

У планах працівників музею – зали визвольних змагань 1917 – 1921 років. Тема цікава тим, що вона пов’язана з нашим краєм, з Гуляйпільською республікою Батька Махна.

Цікаві й інші теми. Наприклад, створена тимчасова виставка про Дніпрогес до його ювілею. Але це ще не стаціонарна експозиція. Збереженість експонатів на таких виставках значно нижча: потрапляє пил, є можливість крадіжок тощо.

Тимчасово відкладений такий проект як “Золота скарбниця”. Він після реалізації дасть чималі доходи. Адже виставлятимуться коштовні речі з дорогоцінних металів, знайдені на території області. Це – старожитності часів Скіфії, Сарматії, Київської Русі, козаччини. Будуть тут експонуватися й Зірки Героїв Радянського Союзу, Соціалістичної праці, колекції монет Союзу та України. 

Планують тут також створити й кабінет колишнього першого секретаря Запорізького обкому Компартії України, а пізніше – керівника СРСР Леоніда Брежнєва. У ньому буде й воскова фігура Леоніда Ілліча. Є й інші проекти, що потребують капіталовкладень.

У 50-ті роки, коли все підганяли під соцреалізм, під час реставрації з фасадів будинку музею була збита гарна ліпнина: голови античних героїв, голови левів тощо. Усередині викинули всю “столярку” ХІХ століття. Усе це є в музеї на фотографіях. Відновити втрачене – завдання не тільки працівників музею. Інвесторам є куди вкласти кошти.

Що ж матимуть інвестори від вкладення грошей у музей? На будівлі може бути їхня реклама, усередині – також, у друкованих засобах музею (це – збірник “Старожитності степового Причорномор’я й Криму”, “Музейний вісник”). Музей відвідує більш як дев’яносто тисяч осіб у рік. Добре слово про вкладників капіталу говоритимуть екскурсоводи. Візитки, рекламки й буклети фірм інвесторів можуть видаватися й продаватися всім бажаючим. А серед такої кількості людей, звичайно, рано чи пізно знайдуться й майбутні партнери по бізнесу тощо. Не відкидає директор музею й можливості здавання інвесторам певних приміщень у тимчасову оренду тощо. 

Як бачимо, вкладення грошей в обласний краєзнавчий музей – справа вигідна не тільки для працівників закладу чи для інвестора, але й для майбутніх поколінь. Адже тут люди пізнають історію, культуру, виховуються як патріоти.

У музеї багата й цікава експозиція, є там і гроші... але не ті.

Пилип ЮРИК