Пилип ЮРИК. Свіжі байки

СВИНЯЧЕ КУВІКАННЯ

Серед білісінького дня

В город втелющилась Свиня.

Та не сама – п'ятнадцять поросят

За нею гарцювали,

Аж курява вставала.

І рила тупорила рать

Усе, що ґазда мав зібрать:

І моркву, і картоплю, й буряки,

І кукурудзу, й сою,

Й баштан само собою...

Такий зуздрівши рецидив,

Господар дрюка ухопив,

Давай Свиню з городу виганять –

По спині їй втрапляло

І в рило діставало...

Не знаю – правда чи брехня,

Але обурилась Свиня:

– Захисники тварин, та де ж ви, де?!

Хазяїна вгамуйте!

Він біснуватий, буйний!

Понищив гусінь у саду

І колорадам на біду

Готує он отруту психопат!

Мене ж ця пика хижа

Перед Різдвом заріже!

Де ж демократія, скажіть?

Він – як на пасіці ведмідь –

Хазяйнувать не вміє ні фіга!

Нам не дає свободи

Обчистити городи! -

_____

На нас так рохкає і хрюка,

Й кувіка з-за бугра Свинюка.

В город наш влізла ця тварюка,

Дасть Бог – по рилі вхопить дрюка.

А краще – хай у цьому герці

Ножа отримає під серце!

ВИСОКІ НЕРОБИ

(Стара байка на новий лад)

Хитромудра, мов Сивілла,

Ґава на суку сиділа.

Бринзи досхочу наїлась,

Та ще й з Лисом поділилась...

Раптом бачить: з-за горбка

Пре нечистий Байбака.

Ось Байбак – гладкий і бравий –

Запитав:

– Що робиш, Ґаво?

– Геть нічого! – карка та,

Розправляючи хвоста. –

Так, сиджу собі без діла,

Від нудьги аж помарніла.

Пір’я чищу на собі.

Я ж нероба, далебі.

– А мені отут, під дубом,

Можна теж посидіть, люба?

Подивлюсь на клена, тую,

Ще й посплю, поледарюю...

– Що ж, Байбаченьку, сиди,

Якщо вже припхавсь сюди. –

Але поки ледар спав –

Вовк скажений причвалав

І загриз він Байбака.

Ось вам баєчка така...

Байбака, звичайно, жаль,

А яка ж отут мораль?

_____

В міністерствах, та й у Раді

Байбакують тьоті й дяді.

Попри сотні балачок

Всі засвоїли урок:

Щоби спати, не робити

Років п’ятдесят чи й сто

І за це не з’їв ніхто -

Треба високо сидіти!

ВІТРЯК І ДЕПУТАТ

Вітряк, як птах, махав крильми –

Був день ясний, а чи громи

Та блискавиці гарцювали;

Як результат – зерно молов

І миле степове село

Млинові вдячно усміхалось.

Раділи люди Вітряку

(Так, як горішкам-фундуку

В лісочку білочка радіє).

Бо той Вітряк, як неба знак –

Якщо працює, то ніяк

Ніхто в селі не зголодніє.

______

А у Раді, у Верховній,

Депутат неугамовний

Вітряковий мав синдром -

Все молов лиш язиком

І ручищами махав -

Залом всім «диригував».

Кажуть, що багато знав...

Ну, а далі (це – не липа)

Депутат з віконця випав.

Друзі «помогли», мабуть.

Та не в цьому байки суть:

Був би цілим його лоб,

Якби він зерно молов.

ДЕСНИЦЯ

В одноосібника Матвія

Права Рука заповзялася

На Ліву Руку нарікать:

– Ну що вона без мене вміє?

Це господарю лиш прикраса!

Як розібратися ж – напасть!

Не може навіть добре биться

І бараболю не почистить,

Не тямить ложку й ніж тримать, -

Казала-пирхала Десниця. –

Без мене пан не зміг би їсти,

Зерно в сівалку засипать,

Збирати з дерева кальвіль,

Водити електромобіль... -

У той же день ґазді Матвію

(Після дощів пора настала

На трактор сісти, далебі)

Було потрібно жито сіять.

В цеберку він зерна чимало

Набрав й задумався собі:

«Без Лівої Руки незручно

До бункера здіймать відерце

І засипать зерно таки.

Тож хай Десниченька бундючна

Пробачення від мого серця

Попросить в Лівої Руки».

______

Казав задериніс-міністр

Трудязі-двірникові:

«У тебе лиш єдиний хист –

Змітання безтолкове».

Та потім захворів двірник,

А замінити ніким.

В міністра у дворі смітник

Враз виріс аж по вікна!

Недарма ж кажуть, що лівиця

Не менш нам треба, ніж десниця,

А в роті нашім, друзі любі,

Украй потрібні всякі зуби.