П’ятнадцята премія - ЯКА ТАМ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ?

Зміст статті

 
ЯКА ТАМ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ? 
 
 
Кому потрібна ваша незалежність? Мені? Раніше я про неї й не чула, й не гадала, але від того гірше не було! Це таким як Петро Степаненко вона необхідна. Бо із бандерами злигався. А то ж круті хлопці. Тільки скажи, що ти проти самостійної України – не радий будеш!

Той же Петро мені патякає: «Хіба ти, Федосько, хотіла, аби сусід твій, Іван Плюньуборщ, та порядкував у тебе в господарстві?» А про мене - якби тільки все гаразд було, то хай би й керував. Бо з мого Семена хазяїн, як із собачого хвоста сито. А в Івана - і хата дебела, і подвір'я гарне, і худоби - ціла ферма, і машину має! Такому чоловікові я все своє багатство віддала б: і город, і курей, і свиней. Хай би лише й мені від цього дещо перепадало. Ну, скажімо, молочка щодня та м'ясця хоч раз на тиждень. Та й Семенові сто грамів ради празничка. То не шкода мені було б для нього нічогісінько.

Що? Га? Семене! Семене! Де тебе чорти носять? Чи тобі повилазило? Он Іванові кури в нашому городі! Жени їх к бісовій матері! Хай у нього помідори клюють. Ти ба, внадилися, проклятущі. А щоб ви йому виздихали всі до ноги! От нахаба! Не розуміє, що це - не його город, а мій: то кабана випустить, то корову відв'яже - так і пасуться тут, як у себе вдома. А кури, якби не ганяла - ночували б у моїх помідорах. А ви, кумасю, ще про якусь там незалежність говорите!