Зміст статті
Сторінка 5 із 16
П’ятнадцята премія - НУТРІЇ
НУТРІЇ
Автобуса хитало на вибоїнах із боку в бік. Тому мало хто з пасажирів почув підозріле шкряботіння в паперовому ящику, що стояв на підлозі. Та раптом люди, які сиділи навпроти, з жахом в очах попіднімали ноги аж на сидіння. А хто стояв неподалік - кинувся наперед до водія. З ящика, із прогризеної дірки, висунулася вусата й зубата морда однієї, а потім і другої нутрії...
Господар тваринок, нічого не підозрюючи, мирно дрімав біля вікна. Розбудили його несамовиті крики пасажирів.
- Пацюки! Десь пацюки взялися!
Нутрії, вибравшись на волю, вишкіривши зуби, з диким шипінням кидалися то в один, то в інший бік. Люди також металися по салону, хто куди міг - подалі від гріха. Автобуса на рівній дорозі почало хитати.
- Господи, навіщо така напасть на мою бідну голову? – заголосила якась бабуся. - Хриців у війну не так боялася, як цього страховиська. Прости мені, Боже, спаси від нещастя!
- Водій! Відчини мені задній прохід - я вискочу! – кричав сивенький дядько, підстрибуючи на сидінні, немовби йому щоразу хтось шило підставляв.
Спереду почувся сміх.
- Кому там так весело?! - не второпав дядько. - Ось нехай вони до вас доберуться, тоді на кутні посмієтеся!
Нутрії, ніби почули його команду - кинулися наперед. Пасажири по сумках, по сидіннях, один по одному тікали назад. Лише вкрай розгублений господар бігав із мішком за звірками, намагаючись у піймати їх.
- Водій, зупини автобуса й відчини двері! - репетували люди.
Машина зупинилася.
- Шофере! Не відчиняй дверей, бо потікають! - кричав хазяїн тваринок. - Ловіть їх, ловіть!
- Викиньте його разом із проклятими щурами! - радили одні.
- Хай у степу їх ловить! - додавали інші.
- Розумні ви, як дві кози разом, - огризнувся невдаха, ховаючи вже другу нутрію до мішка. - Я за них пів'ящика казьонки віддав...
- Щоб ти нею був залився! - гаркнула бабуся. - Мені через тебе бутля з молоком розбили.
- А мені всі яйця потоптали, аж два десятки, - розпачливо мовив згорблений дідусь. - І знайдеться ж така скотина!
- Сто чортів на твою голову! - закричав сивий дядько. - Віз оліфу з міста - вся розлилася. Плати мені, гаспиде, бо не знаю, що з тобою зроблю!
Він уже навіть схопив господаря за барки. Але тут їх роз'єднав натовп пасажирів, який знову з розпачливим криком кинувся ззаду наперед. Із мішка, прогризши дірку, вилазила нутрія...