Бригадир Гичка завжди ретельно перевіряв наряди, складені молодим обліковцем Петрусем. І часто-густо брався за голову: там було стільки помилок і плутанини, що розібратися в них міг хіба що цілий гурт економістів. Тому, читаючи ці документи, начальник завжди лаявся так, що на деревах листя сохло. Учорашній десятикласник Петя в цей час сидів у своєму кабінетику й червонів, наче дівка на виданні. Та раптом почув, що бригадир зареготав, аж шибки задзеленчали.
...Своїх скиртувальників у бригаді не було. Отож, коли на роботу попросилися чотири дужих молодики, Гичка одразу ж запитав:
- Сіно скиртувати вмієте?
Ті ніяково переминалися з ноги на ногу:
- Не знаємо, не пробували...
Тоді бригадир вернувся за допомогою до діда Святослава, котрий свого часу славився на весь район умінням скиртоправа. Домовилися, що старий сидітиме біля скиртувальників і керуватиме їхньою роботою. Дід погодився.
...Гичка взяв до рук наряд. У графі «Прізвище, ім'я та по батькові» значилося: Коваленко Святослав Микитович". А трохи нижче: «Сидів, дивився на скирту 8 годин. Оплата праці - 7 карбованців 20 коп.»