Пилип ЮРИК

Ця звістка від ножа гостріша –
Знов настає лихий момент –
В козацькім краї, Запоріжжі,
Воздвигнуть Кобі монумент.

Нащадку хана Тохтамиша,
Що закував ім’я у сталь,
Тому, хто дух козацький нищив,
Начхав на совість і мораль.

В голодоморах і у війнах,
В Сибіру і на Соловках
Катюга лютий, лиховійний
Мільйони душ стоптав у прах.

Його раби і досі плачуть,
Бо нібито червоний кхмер
Не мав ні хати, ані дачі,
В юхтових чоботях помер.

Їм я по-доброму пораю:
Не нийте, то вже його хрест,
Бо пси і босими вмирають,
Та їм за це – собача честь!

Найбільше скиглять ті, хто в діток
Останню крихту видирав,
Хто у війну був замполітом,
Хто в спину воїнам стріляв...

Шалійте ж у тупій хворобі!
(Як носить вас свята земля?)
Та знайте – встане Сталін з гробу,
Він вас також перестріля!