Українська Козацька держава, відновлена гетьманом Богданом Хмельницьким, мала у своєму складі всі центральні та східні українські землі і лише західна Україна залишалася далі під польською окупацією. Але прийняття "протекторату" московського царя зробило Україну об'єктом політичної гри між Москвою, Польщею та Туреччиною і у наслідок того прийшло повторюване шматування України на Правобережну і Лівобережну. Тому й історія цих двох, насильно розірваних частин України почала творитися окремо. Хвиля безперервних, менших і більших збройних виступів українського народу в обороні своєї волі, прозвана Гайдамаччиною, скеровувалася проти польських загарбників і захоплювала тільки правобережну Україну. На лівобережній Україні продовжувала в тому періоді існувати - під "протекторатом" Москви - Українська Козацька держава, із власним гетьманом у проводі. Правобережна Україна опинилася знову в польській неволі на підставі нової умови Москви з Польщею. На знелюдніли простори Правобережної України посунула із заходу Польща зі своїм ладом і своїми законами, чи, вірніше, із своїм беззаконням та із своєю шляхтою, магнатами і шляхецькою "голотою" на службі магнатів, яка стала заселяти Правобережжя своїми панщизняними "хлопами" - закріпаченими українськими селянами Волині й Галичини. Правобережна Україна стала частиною "Польської Речи посполитої".
