Олег  ЧОРНОГУЗ

 

Дорогі українці, дорогі європейці!

Я  звертаюся від Вашого імені до трьох українським народом обраних президентів: Кравчука, Кучми, Ющенка. Чому вони зараз перебувають у хаті скраю? Чому вони зараз не йдуть на Банкову й не піднімуться в свій колишній кабінет, де сидить тимчасово президентом Янукович? Чому вони не покладуть перед ним  чистий аркуш паперу і ручку й не скажуть:

- Вікторе Федоровичу, ось  на цьому папірці негайно напиши, що ти сьогодні зрікаєшся президентського крісла, бо завтра тебе знімуть із золотого унітазу  й посадять на  парашу і ти там  продовжуватимеш свій термін, який зупинив свого часу космонавт  Георгій Береговий!

 

 

Я звертаюся до беркутівців, яких учили бойових прийомів, щоб вони могли геройськи захищати  неозброєних і безборонних. Їх учили, щоб вони завжди відрізняли, де перед їхніми безстрашними очима сталева каска ворога, а де  легенька хустинка чи шарфик на голові  дівчини чи жінки.

Якщо вони ще пам’ятають, що таке офіцерська честь, хай зараз зірвуть погони перед цією неозброєною молоддю, кинуть їм замість кийків і  димових шашок-гранат  до ніг, стануть на коліна й покаються. Тоді піднімуться з колін і стануть поруч з тими, кого вчора били до крові, а нині  проскандують  відоме їм із курсантської  парти гасло:

- Міліція з народом!

Я звертаюся до генералів й офіцерів, котрі сидять  зараз у казармах за вказівкою того, хто не міг носити  навіть  кличку „Головнокомандувач” і хто ніколи й ніде не міг віддавати йому честь. Я звертаюся саме до генералів, адміралів та офіцерів, а не солдат і моряків, бо дисципліна є дисципліна, а солдат і матросів учать саме для того, щоб вони виконували накази старших, захищаючи свою Вітчизну. Я звертаюся до вищих офіцерських чинів і прошу: виведіть солдат і сержантів на вулиці, на майдани своїх міст і містечок. Виведіть їх і станьте з ними і своїм народом пліч-о-пліч і також проскандуйте:

- Армія з народом! Армія з народом! Армія з народом!

Я звертаюся до ректорів похилого і не дуже похилого віку: вийдіть і ви на майдани, як це вчинили ректори Київського політехнічного  університету та  Могилянки разом зі своїми студентами. Вам  багатьом забезпечена пенсія і якесь, хай не світле, але таки безбідне майбутнє. А  діти, студенти - діти, яких ви вчора вчили  чеснотам, послухали вас і вийшли самостійно на вулиці й площі, ризикуючи своїм майбутнім ще не розпочавши його. Ризикуючи своїм майбутнім в ім’я європейського майбутнього. Виведіть їх на майдани й станьте поруч із ними: зі студентами, ліцеїстами, гімназистами. Я вас молю, я вас благаю від їхнього імені.

Бо завтра... Бо завтра може бути пізно. Завтра до вас прийде міністр від освіти Табачник у званні полковника історичних наук і викине з того кабінету на ту ж вулицю чи майдан, на які ви не вийшли. Викине той, хто увів, як ворожі війська в наші українські підручники, антиукраїнців, українофобів п’ятакових, котрі задушили українську революцію й залили її  кров’ю громадянської війни. Хай не він вас, а ви викиньте його з міністерського кабінету і скажіть по дорозі в НІКУДИ хай не забуде  повернути накрадені раритети й без того бідним українським музеям, що він їх прибрав до рук, використовуючи своє службове становище.

Вийдіть і станьте разом із народом і в одну мить побачите, що кучка тих, що не пустила вас у ваш дім і залишила одну з найбільших європейських держав світу по це бік порога, сама опиниться за порогом. Сама опиниться там, де кожному із цієї мафіозної корумпованої сім’ї й належить бути. Вийдіть і скажіть уголос перед усім цивілізованим світом: ми сьогодні вибрали інший шлях - не  Тайожний шлях і Тайожний союз, а широку європейську дорогу, яка веде ані до Сибіру й ані на Колиму, ані до Соловецьких островів, де скромні залишки своїх днів провели наші батьки й діди й  не вернулися до європейського дому із тієї  вічної мерзлоти тюрми народів.

Скажіть їм уголос, що всі ми підемо у той Союз, який тисячу років тому зі своїми синами й доньками творив у Європі великий українець-русич Ярослав Мудрий і то був тоді Перший Європейський Союз! Скажіть собі і всім нам, що ми, українці, маємо повернутися додому. Ми маємо розпочати нове життя у новому європейському домі.

Дорогі українці, дорогі європейці, приклавши руку до наших сердець, уклонімося зараз тим, хто після чорної п’ятниці у криваву суботу зберіг нам майдан заради нашого кращого майбутнього, кращого майбутнього для наших дітей, для наших внуків і правнуків.  У протилежному Тайожному Союзі ми їх вільними ніколи не побачимо й невідомо чи й дочекаємося їх. Скажіть їм, що вони знову стануть у тюрмі народів рабами, якими нас 29 листопада 2013 року поклали собі зробити Янукович і московський спецназ з московськими квіслінгами - п’ятою колоною на чолі з кремлівським а ля імператором. Уклонімося, приклавши руку до серця, нашим дітям-студентам і тричі дружно гукнімо:

- Слава, Героям! Слава Героям! Слава Героям!

Україні слава! Слава великій європейській державі й великому європейському народу! Слава Україні, яка мріє, хоче і стане рівною поміж рівних, поруч із європейськими народами - нашими братами, які хоч і не називають себе такими, але як справжні брати не зачинили ще й досі перед нами європейські двері.

І ми туди увійдемо. Ми туди увійдемо, бо ТРЕТЬОГО НЕ ДАНО!