ЖОЛУДЬ Олександр

Олександр Семенович ЖОЛУДЬ (народився 6 травня 1955 р. в м. Запоріжжя) – український художник, член Національної спілки художників України. Кераміст, скульптор.

У 1975 р. закінчив Дніпропетровське державне художнє училище ім. Вучетича.

У 1978 р. Олександр Семенович вступив у Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва.

Із 1983 р. працює в Запорізькому художньо-виробничому комбінаті художником-монументалістом, з 2002 р. Олександр Семенович очолює комбінат.

У 1996-2003 рр. – викладач скульптури дитячої художньої школи м. Запоріжжя, надалі директор Запорізької дитячої художньої школи.

Олександр Семенович – учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок і симпозіумів.

Творчий доробок

Декор. рельєфи – «Музи» (фасад Будинку культури Чортків. цукр. з-ду Терноп. обл.), «О.Довженко» (1989), «Юлія» (1997); медалі – «М.Шашкевич», «Ю.Дрогобич» (обидві – 1983); плакетка «Академік Д.Яворницький», «Вічність» (обидва –1984); пам’ят. знак загиблим співроб. МВС України (1999, Запоріжжя); «Сини мої, візьміть мої вітрила… (Пам’яті М.Маричевського)» (2005), «Козацький герць» (2006), «Берегиня» (2008); пам’ятник жертвам голодомору 1932-33 (м. Мелітополь), монумент «Козак Мамай» (м. Чигирин Черкас. обл.; обидва – 2008).

Автор Відзнаки «500 років з дня виходу в світ першої книги українського автора».

(Із Вікіпедії)

Акварелі Олександра Жолудя –

подорож українським степом

Пензель з хутра вивірки, склянка води, аркуш паперу, ванночки з фарбами – запорізький мистець Олександр Жолудь, з яким ми зустрілися під час проведення Всеукраїнського пленеру «Хортиця крізь віки», малює верби й осокори, спекотне полуденне сонце і сріблясту паморозь степової ковили, кучеряві хмари та мереживо хвиль на поверхні води... Здавалося б, для майстра не існує жодних прихованих секретів, жодних прикрих несподіванок. Праця над етюдом нагадує вправу з фехтування: крок уперед, дотик пензля до паперу – укол, крок убік, крок назад і нова блискавична атака – десятиліттями відпрацьована вправа на точність рухів, щоденний іспит з майстерності володіння холодною зброєю – рапірою, кинджалом чи пензлем.

Для сучасного художника акварель є абеткою, тобто основою живописної грамоти. Для одних знайомство з акварельним живописом залишається дитячим спогадом, для інших стає змістом подальшої професійної творчості та супроводжує протягом усього життя. Для Олександра Жолудя, починаючи з першого дитячого досвіду, наступних кроків у школі, в училищі, у мистецькому ВУЗі, а згодом у творчій і викладацькій діяльності праця акварельними фарбами стає основою вдосконалення фахової майстерності та провідним засобом педагогічної діяльності.

Техніка "аlарrіmа" (італ.) означає "в один захід". Пишуть аквареллю відразу, тобто «по-мокрому» та лісируваннями – «по-сухому». Застосування прийому «по-мокрому» вимагає максимальної концентрації уваги, адже термін праці над акварельним аркушем дорівнює часу висихання води на папері, а повторити, чи поновити втрачене в процесі роботи неможливо.

Серед численного пленерного доробку Жолудя є пейзажі, натюрморти, жанрові сцени – Дніпро навесні і влітку, Запоріжжя восени, Каховське водосховище, серпневий ставок на козацькій леваді та рибалки на березі, польові та садові квіти, а ще – жіночі портретні зображення, портрети внука Дениса (2018 р., 42x30) та сина художника – Сергія (2017 р., 42x30). Серед акварельних аркушів натюрмортного жанру слід відзначити твір «Пам'яті Небесної сотні» (2014 р., 110x75), в якому чітко виголошено громадянську позицію автора.

Художник народжується в пейзажі, знаходить свою стежку, яка виводить на шлях – живе і творить у широкому географічному, історичному, культурному полі, що безперечно має вплив, відбивається на його творчості, водночас власною працею вносить зміни, створює нову естетичну якість довкілля, його нове розуміння. Учитель навчає учнів, водночас навчається сам. Втрати і досягнення, поразки і перемоги у цьому процесі визначають наступні покоління майстрів і поціновувачів образотворчості, визначає час.

Шлях безкінечний, так – відтак художник мандрівний збиває куряву доріг ногами і подорож його триває!

Володимир КАБАЧЕНКО,

художник, член НСХУ

Із нового альбому

Олександра Жолудя 

Обкладинка альбому

Дніпрова стежка

Ставок на Козацькій Леваді

Кінець літа

Зимовий мотив

Пам`яті Небесної сотні

Натюрморт із гарбузами

Портрет Наталки

Портрет Ірини

Село Вознесенівка навесні

Весна на Пісках

На Гребному каналі

Будинок на вулиці Шкільній

Портрет сина Сергія

Портрет онука Дениса

Піски

Залишки села Вознесенівка

Осінь у Плавнях

Вечоріє

Біля художки

Дніпровський причал