БІЛОКОПИТОВ Микола. Повість про золотий унітаз

Очевидна  фантазія

1

Жив та був народ веселий

Кілька тисяч років,

Хліб ростив,

                     плодився зело,

Розвивавсь високо.

Хоч бували і навали

І «братів» нахабство:

Триста літ культивували

Те «братерське» рабство...

Але цур йому!

                        В народу

Мрій і дум безмежність

Породила нагороду –

Ждану НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!

Тут би жити мудро й радо

На землі багатій,

Але стали на заваді

Вожді хамкуваті.

Всі – колишні компартійці

І зовні й зі споду,

Хижаки в подобі вівців

На біду народу.

Босяками йшли у владу

Вправні шкуродери,

А залишили посаду

В ранзі – «Міль-яр-де-ри».

І кого народ не ставить –

Хрін не кращий редьки,

Та про це вам

                        скажуть навіть

Сіманєнки Петьки.

Хоч і в них рильця-личинки

І в пушку, і в пір'ї...

І не меншенькі хатинки

Ніж у Межидір'ї.

Словом, всіх уже дістали

Ці новітні хани,

Люди змучені повстали –

Вийшли на Майдани.

2

Кожен хан-президент

Мав до чогось сантимент,

А оскільки дуже мав –

Що хотів, те й купував:

Хто – суперхатинку,

Хто – круту машинку,

Хто – три пасіки і бджіл,

Хто – сучасний гвинтокрил...

А чого ж – можливість є:

Все, що бачу, те – моє!

В держбюджеті гроші є...

Ой, давайте про бюджет –

То між нами, тет-а-тет,

Це державнійший секрет!

Тому слід писати:

Хани й депутати

Живуть на зарплати.

(На чиї зарплати –

Спробуйте вгадати).

А один хан – Пахан,

В Межидір'ї має стан,

Сам не був я там,

                             не знаю,

Тому переповідаю

Те, що знає Інтернет:

Кажуть, в хана є клозет

І, як в кожного із нас,

Є в клозеті унітаз,

Тільки ж, кажуть,

                             не простий

Унітазик – золотий!

І у тім глибока суть,

Хоч у нього

                     ср...ть і сц...ть,

Але нам, нікчемним смертним,

Геть проблемами припертим,

Не дано ту суть збагнуть.

Втім, не будемо про це,

Бо жбурне ще хтось яйце,

А воно – це знать не гріх,

Он яких збивало з ніг!

Як побачу яйцемета –

Зразу ж тягне до клозета...

Знов, до речі, про клозет –

В Пахана життя не мед,

То дефолт, то дефіцит...

Мають вплив на апетит:

Не дай, Боже, недоїсть –

То зганя на слугах злість,

Не дай, Боже, переїсти –

З унітазу страшно злізти ...

Але скрізь цей п...р...ас*

Завжди думає про нас,

Наймудріша із ідей:

«Слід покласти(сь)

                               на людей!»

До клозету хан іде

І кладе,

              кладе,

                             кладе...

3

Так докерувавсь Пахан,

Уряд, паханята...

Що зібрався знов Майдан –

Банду виганяти.

Та на стражі банд – закон,

Чи то пак – понятія,

Беркутований ОМОН**,

Перевертнів братія.

І уся ця мішура,

Швидше – з переляку,

Із дубцями, під «ур-ра!»

Кинулась в атаку.

Не на армію чужих

Клятих зайд-ординців –

На беззбройних, молодих,

Мирних українців.

Щойно крівця пролилась

У прямім ефірі –

                          Зойкнув світ:

«Та цей спецназ

Просто хижі звірі!»

Але вистояв Майдан,

Не злякать Майдану!

Ну, а що ж

                    на все те хан?

Криво вишкіривсь Пахан:

«Мнє по барабану!»

4

Люд гуде в єдинім вирі –

Правди вимагає,

А Пахан,

               мов как в сортирі,

Змився... до Китаю.

Кажуть, гроші позичати

Для купівлі газу.

(Ну, а може, встид сказати,

Хоче хан ті гроші взяти

Для нового – в діамантах –

Диво-унітазу?)

Та в китайців «мізки варять» –

Не дурні й не п'яні,

Просто так не розбАЗАРять

Трудові юані.

За кредити вимагають

Надійні застави

Небагацько (для Китаю):

«Гросі – нате, без прогаю!

А прогаєте – дай-даю

Васі півдерзави!»

Як складавсь

                     контракт із ханом

Все те шито-крито,

Хан хваливсь,

                       що нациганив

Вигідні кредити.

Все беруть та позичають

Головоньки куці.

Накредитились до краю –

Правнуки вжахнуться!

Але в хана щодо того

Свої інтереси...

                           Нині ж він

«постився» строго:

Їв делікатеси.

Пригубив із рису пійло,

Посмоктав канхвету...

Тут йому і закортіло

Збігать до клозету.

Та не склалось,

                           скажем чесно,

Бо донесли хану,

Що клозети в Піднебесній

Не по його сану:

Унітазів – ОГО-ГО-ГО

По всьому Китаю

Та при цьому – золотого

Жодного немає.

А на іншому негоже

Пахану сидіти

Й заохотився вельможа

Кілька днів терпіти.

Ще й додав, що він радіє

З того дискомфорту,

Гордо мовивши: «Гомнія –

Моя Мекка спорту!»***

5

Унизу пейзаж чудесний:

Ріки, ліс, нагір'я...

Мчить літак

                    окремим рейсом

Пекін – Межидір'я.

Пасажири балагурять

Про діла нагальні,

Ну а хана думка муля:

«Швидше б до вбиральні!»

Шлях додомоньку неблизький,

А вже пухнуть очі...

Раптом дзвонить

                            хан масквинський:

«Мєсто встрєчі – Сочі!»

«Що? Ти хто мені – начальник

Чи контроль пожежний?

Викликаєш так нахально!

Та я – незалежний!!!»

Так хотів Пахан гукнути,

Ще й випнути груди.

Замість цього бовкнув:

«Фу, ти!

               Ну, конєшно, буду!»

6

Шість годин до носа ніс

Говорили хани,

Мабуть, спільні на колись

Будували плани.

Іноді там чувся мат,

Чулись компромати,

Та конкретних цифр і дат

Годі розібрати.

Зрозуміть ніхто не міг

Той міжханський галас...

Бідна преса й на поріг

Туди не пускалась.

Правда, кажуть,

                            в ханський гул

Вкраплювались треті ж

Бо ізбоку хтось гукнув:

«За базар отвєтішь!»

Щоб не вівсь

                      міждірський хан

На єврогульвіси

Прєдложил

                     «старшой братан»

Певні компроміси,

А іще згадав сусід

Про його дві ходки...

Потім, власне, був обід –

Водка да сєльодкі.

Ось і все, що нам вдалось

В Сочах «накопати»...

Полетів «високій гость»

У рідні пенати.

Звісно, мов мара страшна,

Всі ці перелети

Не лишала Пахана

Думка про клозети...

7

Ось хатинка вже близенько,

А у ній – сортири,

Ой, прийміть мене

                                швиденько

Рідні Межидіри!

Ось ворота розчахнулись,

Жучка загарчала...

Раптом ханові гикнулось,

Знизу забурчало.

То харчі розбуркотілись

Москвинсько-китайські,

Аж довкола зашарілись

Кущики нерайські.

Вражі екс-делікатеси

Знов озвались лунко –

Почались якісь процеси

У кишках та шлунку,

Наче там бешкетували

Два дурних спецнази...

З хана з гуркотом погнало

Непристойні гази,

Так вони його й домчали

Аж до унітазу.

Сів Пахан на золотого:

«Фе! – скривився, –

                                 «пахне»...»

І у цей момент із нього

Знизу як бабахне!

Може, хто спостерігав

Як зліта ракета

Хан так само стартував

Догори з клозета.

В стелю буцнувся

                             два рази,

Потім розвернувся,

І по плечі в унітаза

Головою впхнувся.

Змилосердився Всевишній

І Пахан не вбився,

Хоч того, що

                      з нього вийшло

Наївся й напився...

А в анамнез**** написали

Специ імениті:

«Мізки струсу не зазнали –

Нічого трусити...»

Але то було пізніше,

А в момент поточний

Хан метавсь

                      за вовка зліший

Мстивий,

                 грубий, склочний...

Замість змити всю багнюку,

Збігавши у баньку,

Першу, хто попав під руку,

Відгамселив Ганьку.

Потім хтось попав під ногу:

Дав тому підсрачник.

Придививсь, а то убогий

Міністер Сабачник.

Ще комусь попав у вухо,

А комусь у носа –

Постраждали і прислуга,

І партайґеноссе...

8

Дуже прошу, передайте

Жителям Майдану:

Ви Гаранта не чіпайте,

Співчувайте хану.

Бо йому не до народу

І не до Європи –

Хан завдав

                   здоров'ю шкоду

У районі ж...*****

Розірвалася на шмаття

Ця частина тіла

І, скажу між нами, браття,

Пахне хан, його манаття –

Дихати несила!

Кілька днів

                   по два-три рази

Хан в шампунях мився,

Але запах унітазний

Так і залишився.

9

Все, що тута накарлякав

То не є насправжки,

Сам я дурень-розпатяка,

Хоч не маю «справки».

Та й без неї видно: хворий,

Тобто – дурнуватий.

Тож не кличте прокурора,

Бо що з мене взяти?

А як прийде грізний слідчий

І спита, чи каюсь?

Розсміюсь йому у вічі:

Нє-а, не зрікаюсь!

У чому й розписуюся –

                          Микола  БІЛОКОПИТОВ

*ПР-козлопас (тобто пастух козлів із Партії Різників)

**Особлива Ментовська Охорона Недолюдків

*** Омніа меа мекум порто (лат.) – все своє ношу з собою

**** історія хвороби (мед.)

***** місце, куди зазвичай влада посилає всі прохання й вимоги народу

2-7.12.2013 р.