СТРЕКАЛЬ Володимир
Володимир Семенович СТРЕКАЛЬ народився 15 грудня 1936 року в селі Моринці Корсунь-Шевченківського району. Здається, було це зовсім недавно, а виявляється, збігло вже дві третини століття. У семирічці вивчив абетку, у Корсунь-Шевченківському педучилищі спробував з літер складати прозові й римовані твори та здобув диплом учителя початкових класів. Київський університет імені Тараса Шевченка озброїв його професією журналіста, яку й застосовував на практиці з 1972 року по 2010 – в обласній газеті «Київська правда» як літпрацівник, кореспондент, завідувач аграрного відділу. З письменницьким цехом поєднаний ще з давньої участі у творчому семінарі молодих письменників України в Ірпені.
Лауреат премії журналу «Перець», премії ім. Василя Юхимовича. Член Національних спілок України – письменників та журналістів.
«Щодо моїх літературних вправ, – зізнається автор, – то редакціям здебільшого смакували крилаті фрази на кшталт «учіться у класиків». Учився. Може, завдяки цьому з'явилося чимало віршових гуморесок і віршових мініатюр у журналах «Вітчизна», «Україна», «Перець», колективному збірнику «Веселий ярмарок», інших виданнях, у низці інших журналів та газет. У 1971 році вийшла друком колективна книжка «Ой під вишнею» з моєю участю, а в 1999-му у видавництві «Дніпро» вийшла «приватна» книжка «Чужа сорочка». А ще маю дві книжки віршів для дітей. У цьому благенькому доробку одна «авантюрна» публікація у великій добірці московської «Литературной газеты», приуроченій відкриттю з'їзду тоді ще радянських письменників України, та зовсім приємна участь в антології гумору Черкащини «Перепустка в безсмертя» (2005). А ще 2011 року вийшла збірка сатири і гумору «Реінкарнація». У найближчих планах видати одну-другу книжечку для дітей. Ну, а там, як мовиться, поживем – пожуєм».
Планова економіка
За планом, чітко ми усе зробили
І радості шаленої зазнали:
Спочатку безробітних наплодили,
А потім біржу праці влаштували.
Небезпечна глибина
Чом на серці неспокій?
Звідки хриплі ці тони?
То в реформі глибокій
Економіка тоне.
Важке навчання
Вчимося ми на помилках своїх –
Це правило тверде, неначе криця.
Ну що ж, на них учитися не гріх.
От не робити б їх іще начиться.
Прикмети на вибір
Всі ваші падіння і злети
Не можете знать наперед.
Тож вірте в хороші прикмети,
Погане прийде без прикмет.
Стабільна нестабільність
Ех, ні в чому стабільності ниньки нема.
І несе ця обставина біль нам.
Все хистке і непевне. І тільки сама
Нестабільність на диво стабільна.
Різне ставлення до законів
Закони хоче знать людина кожна,
Та кожна – задля власної мети:
Цей дума, як їх виконати можна,
А той – як ті закони обійти.
Тотальний розпродаж
Для торгівлі нема зупинки,
Скрізь торгуються від душі.
Торгаші – на базарах, ринках
І в політиці – торгаші.
У таксі
З крутизни таксі зірвалось,
Побілів водій умить,
Каже: «Гальма зіпсувались,
Я не можу зупинить...»
Пасажир ковтає слину
Від такої новини:
«Як не спиниш ти машину,
Хоч лічильник зупини!»
Замкнене коло
Пояснити можна чим це,
Як змиритися з цим фактом:
Депутат стає злочинцем,
А злочинець – депутатом?
Слуги і прислуга
За що ж це, люди,
Така наруга –
У слуг народу
Народ прислуга?
Філософія переростання
Маса партій, парламентарів,
І глаголить кожен до пуття.
Ех, переростала б кількість слів
В якість повсякденного буття...
Потреба лікуватись
Не нудьга жене Оксану,
Не якісь гріхи:
Їде, бідна, лікувати
Дихальні шляхи.
Неспроста вона зібралась
У далеку путь,
Бо говорить, що свекруха
Не дає дихнуть.
Безплатні муки
Сидить сумна й зажурена Галина,
Бо підло навалилась бід гора –
Замучила безплатна медицина,
І гроші, і здоров'я забира.
П'ятак-провидець
Жінка кидає монету
На підлогу з висоти.
Тут кума прийшла й питає:
«Що це робиш, кумо, ти?»
А вона відповідає,
П'ятака відклавши вбік:
«Дізнаюсь, чи дуже п'яним
Йде додому чоловік
Бо оцей п'ятак-провидець
Визнача події суть:
Ліг «орел» – то сам припреться,
Ляже «решка» – принесуть.
А коли монета стане
На підлозі на ребро,
Означає це: тверезим
Повертається Петро».
Джентльмени є!
Ось автобус гуркотить,
Міря звичну путь.
Місця в нім чоловіки
Жінці не дають.
Я постою, – каже та. –
Прикро ж все одно,
Що джентльменів, бачу, в нас
Вже нема давно».
Обізвалися гуртом
Хлопців, мабуть, шість:
«Охолонь! Джентльмени є,
Та немає місць».
Коли жінці важко
Подивився чоловік
На кохану жінку,
Яка торби дві важкі
Притягнула з ринку.
Він дружину пожалів
І почав корити:
«Не повинна ти вагу
Отаку носити.
Бо тендітна он яка
Й дуже слабкосила.
Краще вже на ринок той
Двічі б ти сходила».
Пори віку
Пора для Петі
Стояла мила –
За ручку мама
Його водила.
Тепер настала
Сумна година –
За носа водить
Його дружина.
Його Надія, Віра і Любов
Душевну бурю так і не зборов,
Чуттями серце сповнював не в міру:
Любив Надію, вірив у Любов,
І все-таки надіявся на Віру...
Любитель солодощів
Петі солодко в сусіда.
Знає Петя наперед:
Бджіл немає у сусіда,
Так зате сусідка – мед.