Зміст статті
ЛІКУВАЛЬНИЙ ПЕРЕЛЯК
І я скинула тіло,
Лишила оголену душу.
Я цього не хотіла.
Я думала з місця не зрушу,
Скам'яніла і схожа на сто невиразних облич.
Я, тамуючи подих, зрадливе покинула тіло...
Лариса КОВАЛЬ
Я угледіла жінку...
Я думала з місця не зрушу,
Бо була вона схожа на сто невиразних облич,
Мала сто підборідь, мала сто жироскладок і рюшів,
Що звисали на ній і гойдали її у всебіч...
Відведи і спаси! Я такого собі не хотіла,
Миттю сіла на щось - це дієта, де хрін з буряком,
І, тамуючи подих, зрадливе я скинула тіло,
А оголену душу ліричним прикрила рядком!
ДОГРАВСЯ
Не палю, не п'ю й не тягне,
До жінок, як і усі.
Я тебе зловив на слові,
Що любов - найкраща гра!
Володимир СОЛОДОВНИКОВ
Не палю й не п'ю я здавна,
А жінки хвилюють кров,
Тож ловив на слові дам я,
Щоб погратись у любов!
Сам зловився породіллі
Не на слові я - на ділі...
Досі згадує стара:
«То була найкраща гра!».
СЮРРЕАЛЬНА ТЕЩА
Написав художник на картині
Дивную істоту неземну:
Тіло лева, крила соколині,
А на спині - кущик тютюну.
- Як Вас звати? - запитали хором
Критики й маститі, і малі.
Відповідь ударила, як громом:
- Я всього лиш...Сальвадор Далі.
Станіслав КОВТУН
Кінь крилатий, лев і змій крилатий –
3 давнини те всім не в дивину,
Дивина, що вимахав крислатий
На тварині кущик тютюну!
Здивувати людство при нагоді
Не бажають глупі та малі!
Раз помітив тещу на городі
Сальвадор місцевий, не Далі.
Розіклавши фарби, мов набої
І «наснаги» вихиливши чверть,
Підіпер він зайвою сапою
На межі змонтований мольберт.
Теща поле грядку капітально,
Вирива берізку і осот,
Тещу зять малює сюрреально,
Як одну із неземних істот:
Руки-лапки курячі невтомні,
Ноги - шелюгові держаки,
На хребті два кущики картоплі,
А на них - нетруєні жуки.
Добіга до фінішу програма,
Та порив натхнення не згаса:
Погребіться ще з годину, мамо,
Хомута я вам не дописав!
Запитали критики:
- Далі це,
Пікассо, Руа чи Арагон?
Гнівно теща кинула їм в лиця:
- Баняки! Це клятий самогон!
САМОРОБНИЙ САМОРОДОК
...І ти зроби себе у цю ранкову пору
Коли безхмарний час повільно ще пливе.
...І витягши себе, неначе шаблю з піхов,
Несеш у світ осяйний, в любові перший зов.
Анатолій РЕКУБРАЦЬКИЙ,
«Напуття» (Вірш на згадку)
Якщо хтось не хотів письменника до двору,
Або забув зачать творця у шлюбну ніч –
Ти сам себе зроби, гукнувши під комору
Дівицю осяйну, з талантом, звісна річ!
І витягши себе, неначе шаблю з піхов,
Дай соску сам собі, зігрій, приколиши,
А потім напиши, на згадку чи на втіху,
Напутній путній вірш, непутніх - не пиши!
ГАЛЧИНА ОБРАЗА
...Так що хай не плаче галка,
Пташка-білогрудка:
У строю Грицько - рибалка
І в порядку вудка.
До чорнильниці до нені
Він летить щодуху.
Петро РЕБРО
«Летить галка через балку,
Літаючи кряче...»
То не кряче бідна галка –
Від образи плаче:
- Ці рибалка і мисливець,
Схоже, самоучки:
Перший вудить із чорнильниць,
Другий гахка з ручки!
Краще б автор кинув палку,
Чи пожбурив грудку,
Ніж писать про мане, галку,
Як про білогрудку...
Я себе любила палко,
Відтепер морока:
Може, я уже й не галка,
А якась сорока?!
2002 р.
ГРУДИ В ПРИГОРЩІ
Рука цнотлива терпла від бажання,
Бо груди не вміщалися у пригорщі.
Михайло БУРЯК
Тримаю їх, мов карася в підсаці,
Солідного об'єму і ваги,
Рука затерпла від такої праці
Й повільно опадає до ноги...
Моєї грудям пригорщі замало,
Бо жменя із дрібного кулачка.
Мабуть, ці груди пестили й кохали
Для пригорщі Віталія Кличка!
ПРОЗА ЖИТТЯ
Непролитость ливня,
Невскрикнутость птичья,
Невзорваность ветра
Таят ураган.
Дай, Боже, мне сил на любовь и заботы!
Анатолий СОЛОВЬЁВ
О Боже Всевишній! Та ким же я був би,
Якби не душила ця проза життя?!
Незірваність вишні, некопаність бульби,
Незнайденість шила підшити взуття...
Дай, Господи правий, наснаги хоч трішки.
Заслаб я в турботах кохання зника:
На каркнутість ґави некрикнутість: «Киш, ти!»
Некинутість бота в шкідливість шпака.
Забути б за грядку, залізти б на клуню,
Подалі від суші, поближче до хмар,
І стати, як Градський, і бути, як Бунін,
Можливо, як Пушкін, а мо`, як Омар!
1998 р.