ЗНОВ АКАЦІЯ Й БАДИЛЛЯ

ВИРУЧАТИМУТЬ СЕЛО?..

Газ дорожча і вугілля — 
Літо бабине прийшло. 
Знов акація й бадилля 
Виручатимуть село. 
Де в мозолях кожна гривня, 
І нема довкруг лісів –
Піде в хід альтернативне 
Ще зі сталінських часів 
Паливо: кущі і лози, 
Соняшники й бур'яни, 
Ті, що недогризли кози 
Від минулої весни. 
Ще й брикети були вдома –
Нам несли колись тепло. 
Нині ж ВРХ* й солома –
Все в степу під ніж пішло. 
Сам Господь уже не скаже, 
Що чекає взимку нас. 
Тож пора трусити сажу 
І молитися на газ... 
Пересидіти щоб хуги, 
Дочекатися тепла. 
...Прощавайте лісосмуги, 
І тополі край села!
 

ЧОМУ В НАШОМУ ЖИТТІ

У ТЮРМІ СИДЯТЬ НЕ ТІ?

Два чиновники з вищих персон 
Прогуляли державний мільйон. 
Ситуація досить слизька, -
Та позичивши очі в Сірка, 
Прокурору сказали в лице: 
"Політичне замовлення це!" 
А у нашім селі Саливон 
Бив дружину і гнав самогон. 
І хоч був головисі він сват, -
У коморі знайшли апарат! 
Та почули знайоме слівце: 
"Політичне замовлення це!" 
На поруки взяли від тюрми 
Депутати сільради - куми. 
Нині партій у нас ого-го! 
Кожна з них захищає свого. 
І виходить, що в нашім житті 
Місце в тюрмах займають не ті.


ПРО КРАСУ І КОВБАСУ

Що жінки у нас найкращі, -
Віда світ увесь давно... 
А які вони трудящі, 
Знати тільки нам дано!

Ще не впали з неба зорі, 
Місяченько на посту. 
А вони на кухні творять 
Із нічого смакоту!

На ходу вмикає праску, 
Подає на стіл млинці. 
І... наймоднішу "розкраску" 
Демонструє на лиці.

Час, що брови й губи мажуть 
Милі ці "тіньовики", 
Я додав би їм до стажу, — 
Ви не проти, мужики?

На прощання — поцілунок — 
Поспішать до праці час. 
Хто сказав, що через шлунок 
Шлях один до серця в нас?

Вже під вечір — тягне сумки 
(Я таку не донесу). 
Та однак не кида думки 
Про принадність і красу.

У сімейному бюджеті 
Мало грошей для краси,
Тому замість "марафетів" 
Накупила... ковбаси.

Не дісталось на помаду 
Чи якийсь одеколон... 
Як же втримати принаду, 
Чим же брати нас в полон,

Як в жінок мала зарплата, 
Тут уже — не до коси... 
Хай пробачить рідна влада: 
Це ж - теракт проти краси!


ПОКОХАВ БИ Я ОДАРКУ, 
ЯКБИ КИНУЛА ЦИГАРКУ!

Хоч вулканів нема, - за Курили 
Із Дніпра потягнуло дими: 
В Україні жінки закурили –
До Європи зібралися ми. 
Не шануєм здоров'я і плоті, 
Легко звичці шкідливій здались. 
Нині стала цигарка у роті, 
Як помада й парфуми колись. 
Україночки! Де ваші чари? 
Чи ж такі ваші предки були? 
Викрадали дівчат яничари 
І в султанські покої вели. 
А тепер уже нікого красти 
(Бо й самі неохоче берем). 
Від табачного духу пропасти 
Не один може східний гарем. 
А в бабусь ваших вилізли б очі, -
Як таке молодій говорить? 
Це ж додуматись: шлюбної ночі 
В чоловіка просить... закурить! 
Час усім нам гукати вже: "Пробі!", 
Перевернеться скоро земля –
Як іще в материнській утробі 
Вимага протигаз немовля. 
Нам загрожує справжня руїна, 
І душа невимовно болить –
Вимира від хвороб Україна. 
Україночки! Киньте курить!


ПРИГОДА В МАРШРУТЦІ

Як в Європі, у нас нині –
Пріоритет права. 
Довела й Миколу Диню 
До суду... канава. 
Загальмував шофер грубо 
(Не заскочив дивом!) 
І пасажир вибив зуба 
Пляшкою із пивом. 
В правовій країні кожній 
Визнали б, та й годі, 
Що чиновники дорожні 
Винні у пригоді. 
Та Феміда наша люба 
Ще в такому стані... 
Доки йтиме суд за зуба –
Випадуть останні. 
Бо ходитиме по колу 
Суд з питальним знаком. 
І отримає Микола, 
Може, дулю з маком. 
...Написав оце я вірші 
Не досить культурні, 
Бо у нас завжди найгірші 
Дороги і дурні.